4.2. Порядок розташування елементів видань при верстанні
Порядок розташування окремих еле-ментів видання при верстанні:
Авантитул — на першій сторінці.
Контртитул чи фронтиспис — на другій сторінці.
Титул — на третій сторінці (при відсутності авантитула і колонтитула чи фронтисписа — на першій сторінці).
Анотація, випускні дані, індекси УДК, ББК, ISBN — на четвертій сторінці (зворот титула).
Посвята чи епіграф до книги — на п'ятій сторінці.
На наступній, непарній, сторінці може бути розміще- ний зміст.
На наступній, знову непарній, сторінці — вступна стаття.
На непарній сторінці, після вступної статті, — передмова.
Після всіх передмов з непарної сторінки починається основний текст.
Після закінчення тексту, в кінці видання, як правило, заверстують післямову або заключну статтю, які бажано починати з непарної сторінки.
Затекстові примітки і коментарі розміщують після післямови з непарної сторінки зі спуском, іноді з шмуцтитулом.
Додатки завжди з непарної сторінки зі спуском, а при наявності шмуцтитула — без спуску.
Списки літератури — на окремій сторінці зі спуском.
Покажчики — з нової сторінки зі спуском.
Зміст — з нової сторінки зі спуском.
Випускні дані — на окремій сторінці на оптичній середині, інколи внизу сторінки змісту на повний формат.
На окремих вільних сторінках, що залишаються при неможливості приведення верстки, поміщають рекламу, но- татки, книжкові оголошення.
Цим переліком користуються тоді, коли нема інших вказівок від видавництва, видавничої організації чи особи, яка має дозвіл на видання.
4.3. Вимоги до текстового та ілюстративного матеріалу майбутнього видання
Текстовий оригінал видання для
подачі на поліграфічне підприємство для складання пови-нен бути віддрукованим на друкарській машинці з чітким
61
шрифтом через два інтервали на одній стороні аркуша паперу.
Вирізки з раніше виданих видань можуть бути долучені до оригіналу тільки тоді, коли вони набрані кеглем, не меншим, ніж корпус (для документальних видань — петит), мають чіткий друк і без виправлень.
Відбитки багатоколонного складання, які використову-ють як оригінал, повинні бути розрізаними на колонки, рівномірно і послідовно розклеєні на окремих аркушах паперу єдиного для всього оригіналу формату.
Оригінали, написані від руки, допускаються, якщо вони виписані чітким почерком і призначені для складного слов-никового тексту, математичних і хімічних формул та рівнянь, а також для таблиць у великих статистичних працях, лінгвістич-них текстах і для текстів на мовах, які не мають алфавітів на друкарських машинках. Щоб забезпечити правильність скла-дання формул, останні вписують в оригінал повністю від руки з точним розташуванням їх по рядках. Особливу увагу слід звертати на написан ня надрядкових та підрядкових індексів.
Основні розділи оригіналу повинні починатися кожний з нового рядка з відступом зверху приблизно на 1/4 висоти сторінки.
Формат аркушів паперу, на якому подається текст книги, повинен бути стандартного розміру 210 х 297,5 мм.
Довжина рядка при передруку оригіналу на машинці при середній ширині літер повиннадорівнювати 57—58 ударів, а кількість рядків на сторінці — 30, що складає
1700 знаків на сторінці і відповідає 24 сторінкам у авторському аркуші.
Чисті поля навколо тексту повинні бути: зліва від тексту -— 2,5 см, справа — 1 см, зверху — 2 см, знизу — 2,5 см.
В оригіналі допускають не більше п'яти буквених виправ-лень від руки на одній сторінці.
Різноманітні вставки та доповнення, які додаються до оригіналу після його виготовлення, повинні бути віддруко-вані на машинці на окремих сторінках, вставлені на свої місця в тексті і включені в загальну нумерацію оригіналу.
Нумерація оригіналу повинна бути за порядком від першої до останньої сторінки, включаючи обкладинку (якщо вона складена), титул, шмуцтитули і зміст, без жодних буквених позначень типу 12а чи 126. Номер сторінки ставлять на верхньому полі кожної сторінки оригіналу чорнилом чи олівцем одного кольору.
62
Загальну кількість пронумерованих сторінок оригіналу вказують у верхньому правому кутку першої сторінки позна-ченням першої та останньої сторінок. Цю позначку слід обвести кольоровим олівцем.
Всі заголовки, які будуть в книзі окремими рядками, друкуються прописними літерами і відбиваються від попе-реднього тексту трьома інтервалами.
Вказівки про те, куди необхідно помістити конкретні ілюстрації чи будь-який образотворчий або графічний ма-теріал, повинні бути на лівому полі машинописного ори-гіналу.
Підрисункові підписи є самостійною частиною оригіналу і віддруковуються згідно з тими самими правилами. Вони повинні бути пронумеровані відповідно до нумерації-ілюстрацій.
Зміст видання повинен відповідати змістові, який буде поміщений в книзі. Номери сторінок змісту проставляються пізніше, після верстання видання.
Рис. 20. На боковому полі, крім вказівки номера малюнка, можна
вказати спосіб заверстування ілюстрації,
подавши графічний макет
Оригінали обкладинок повинні складатися з тексту та ескізу до нього чи макету обкладинки.
Оригінал титула повинен бути віддрукований на машинці. Подається ескіз розташування рядків у відповідності з композиційною схемою, прийнятою для його оформлення.
У макеті обкладинки і титула повинні бути точно вказані гарнітура і кегль шрифту для кожного рядка, а також розміри пробілів між рядками — послідовно зверху вниз.
Оригінали ілюстрацій повинні бути підготовлені згідно з такими вимогами:
63
1. У кожному оригіналі повинні бути враховані особливості поліграфічної технології і якість паперу, на якому вони будуть відтворені, та якість фарб, які будуть застосовані при друкуванні.
2. Лінійність растру при відтворенні тонових одно- і багатоколірних ілюстрацій вибирається залежно від харак- теру оригіналу, виду продукції, а також паперу і типу машин, на яких буде друкуватися видання. Густина растру вимі- рюється кількістю ліній на дюйм (LPI — lines per inch) або в процентах чи лініях/см.
Слід пам'ятати про різницю між такими одиницями сучасної комп'ютерної техніки, як DPI та LPI. Принтер з допустимою можливістю 300 DPI ніколи не зможе здрукувати растр з насиченістю 300 LPI. Це пов'язано з тим, що для отримання растрових крапок більшого розміру принтер виконує групування крапок мінімального розміру. Застосування растрової технології потребує відповідних навиків та знань можливостей принтера. Інколи застосований растр не відповідає за рівнем щільності екранному зображенню.
На лицьовому боці оригіналу не повинно бути ніяких позначень, плям чи механічних пошкоджень, рельєфів від написів на звороті. Ці вимоги не розповсюджуються на архівні оригінали.
На оригіналах, які не мають чіткого позначення верху чи низу рисунка, на зворотній стороні повинні бути зроблені відповідні позначки в нижньому краю.
Чорно-білі штрихові оригінали повинні бути чіткими, нанесеними в повну силу туші чи фарби і мати нейтральний чорний колір.
Одноколірні тонові фотомонтажі повинні бути виготов- лені з фотознімків, які мають однакову щільність найтемні- шого і найсвітлішого полів зображення.
Не бажано використовувати як оригінал уже віддруко- ваний відбиток. Складна ретуш такого оригіналу значно погіршує його якість, а в деяких системах його обробку робить взагалі неможливою.
Багатоколірні оригінали, які відтворюються способом офсетного чи глибокого друку і будуть монтуватися на одну форму, повинні бути однорідні за виконанням. Колір їх повинен входити в одну гаму.
64
9. Оригінали, підготовлені для відтворення офсетним способом в чотири фарби, повинні мати кольорові відтінки, які відтворюються сполученням фарб однієї з тріад, підібра-них за шкалами охоплення кольорів.
При відтворенні музейних картин (творів образотвор- чого мистецтва) з діапозитивів, слід пам'ятати, що на них повинна бути шкала фарб, від фотографована разом з карти- ною. Це дасть змогу точно передати кольорову гаму картини та можливість коригування кольорів згідно зі шкалою.
Обов 'язково до кожного оригіналу повинні додаватися вказівка на номер оригіналу, процент зменшення чи збільшення видання, для якого виготовлений оригінал.
З метою точного відтворення зображення ілюстра- тивні оригінали повинні, по можливості, мати формат, близький до заданого.
Рекомендоване максимальне збільшення оригіналів не повинно перевищувати 11/4(125%), а максимальне зменшення 1/2 (50%).
Найбільш точно відтворюються оригінали при змен- шенні 2/3 (66%).
Допустиме збільшення діапозитива — не більше ніж в 4 рази. Більше — за згодою поліграфпідприємства.