4.24. Формульні тексти
Формульні тексти є частиною основ-ного тексту книги і тому їх верстають строго у відповідності з вказівками в оригіналі. Складність роботи з цим видом текстів полягає в тому, що окремі елементи формул, залежно від розташування, розміру та накреслення одних і тих самих знаків, можуть набувати різних змістових значень.
При наборі і верстанні велику увагу слід приділити аналізові оригіналу і його розмітці, правильно трактувати коректурні знаки. Для буквених позначень математичних величин використовують шрифти латинського, грецького і готичного алфавітів. Для правильного відтворення варто пам'ятати, що в розмітці латинські літери будуть підкреслені коректурним знаком «курсив», грецькі — обведені червоним кружечком, готичні — синім.
Коректурним знаком будуть помічені літери, які мають однакове накреслення в рядковому і прописному накрес-ленні. Умовні скорочення (sin, cos, tg і т. п.) слід набирати шрифтами латинського алфавіту прямого накреслення. Ско-рочення найменувань фізичних величин, незалежно від латинського чи українського алфавіту, теж набирають пря-мим накресленням шрифту.
Формули бувають однорядкові, дворядкові і багаторядкові.
Однорядкові формули набирають кеглем основного шрифту, дворядкові — пониженим кеглем, а в багаторядкових — ту частину формули, що займає один рядок, набирають кеглем основного шрифту, а два і більше рядки — пониженим кеглем. У шкільних підручниках для молодших класів всі частини формул краще набирати шрифтами основного кегля.
99
Номери формул набирають тими ж шрифтами, що і основний текст, але беруть їх у дужки, щоб відокремити від самих формул. Формули переважно виключають «окремими рядками» і верстають по центру сторінки складання, Відбивка формули від тексту повинна бути в межах одного рядка кегля основного шрифту. Якщо перед формулою короткий кінце-вий рядок, то від нього формулу взагалі не відбивають. Між формулами, які розташовані одна за одною, відбивка повинна бути не більше ніж 2 - 4 п. Збільшення відбивок і розбивок формул погіршує зручність прочитання, збільшує обсяг видання і, звичайно, витрати паперу.
Експлікації, які йдуть за формулами, є частиною основ-ного тексту, і тому їх не відділяють від тексту, який іде за ними. Як правило, експлікації починаються словами «де» або «тут», за якими ідуть символи чи пояснення. Існує два методи складання експлікацій:
всі символи з поясненнями впідбір. При цьому пояснен- ня кожного символу закінчується крапкою з комою, після якої роблять пробіл, що дорівнює кеглю шрифту, яким набрано основний текст і який не змінюється при виключці рядків. Всю експлікацію верстають на повний формат рядків складання;
всі символи окремими рядками з вирівнянням всіх тире, які відокремлюють символ від пояснення, для чого перед початком верстання необхідно визначити місце тире згідно з найбільшим символом чи числом. Слова «де» або «тут» набирають і верстають без абзацу разом з першим символом, тобто відступ повинен враховувати і це слово.
Символ або число завжди відділяють від його опису знаком тире з відбивкою з двох боків по 2п. Слова «де» або «тут» завжди набирають з рядкової літери. Між такими словами і першим символом ніяких знаків пунктуації не ставлять (переноси формул див. у розділі «Правила переносу з рядка в рядок»).
При верстанні складних видань небажаним є розміщення формул на початку сторінки. Неприпустимим є розміщення на різних сторінках групи формул, які мають спільний номер. В таких випадках шляхом вгонки чи вигонки рядків формули слід помістити на одній сторінці.
У хімічних формулах символи хімічних елементів набирають шрифтами латинського алфавіту прямого накреслення.
100
Так само набирають і цифри. Формули які заверстуються безпосередньо в рядках, набирають тим самим кеглем, що і рядки. Складні формули, які виводяться з тексту окремо,
можна набирати зменшеним кеглем шрифту, але не нижче кг. 8.Усі символи хімічних елементів набираються пропис-
ними літерами.
Цифри в хімічних формулах набирають тим же кеглем, що і символи, а валентність —за тими ж правилами, що й індекси в математичних формулах, тобто на 1—2ступені нижче, при цьому очко цифр повинно наполовину виступати за лінію основного шрифту. Назву хімічної сполуки поміщають під формулою посередині і набирають шрифтом малого кегля (не менше кг. 6).
4.25. Ілюстрації
і підрисункові підписи
Ілюстрації є важливим елементом
художнього і поліграфічного оформлення видань. Для ілю-стративного верстання існують технічні та естетичні правила, що вимагає високої кваліфікації верстальника у поєднанні з професіоналізмом і добрим художнім смаком. Існує чотири основних види верстки ілюстрації:
Відкрита верстка (а). Ілюстрації розміщують зверху чи знизу сторінки. Стикуються з текстом такі ілюстрації одним (при заверстці врозріз) чи двома (при заверстці воборку) боками.
Закрита верстка (б). Ілюстрації розташовують всере- дині тексту. Стикуються з текстом такі ілюстрації двома (при заверстці врозріз) чи трьома (при заверстці воборку) боками.
Глуха верстка. Ілюстрації в багатоколонному наборі заверстуються всередину тексту. Стикуються з текстом такі ілюстрації всіма чотирма боками.
Верстка ілюстрацій на полях. Ілюстрації малого формату розміщують на полях видання. З текстом такі ілюстрації не стикуються.
Верстка з виходом на поля буває відкритою (г) або закритою (д).
Для окремих видань такі ілюстрації верстають так, щоб при обрізуванні блока обрізалась частина ілюстрації. Таку верстку називають «під обрізку» (г, ж).
101
Ілюстрації, що займають усю сторінку видання, називають «сторінковими» (е), а верстку таких ілюстрацій прийнято називати сторінковою.
Якщо при верстанні ілюстрація повністю або частково займає сусідню сторінку, то таку верстку називають розворот-ною, а коли переходить на наступні сторінки — багаторозворотною Користуючись різними видами верстки, верстальник має великі можливості найбільш виразно розташовувати ілюстративний матеріал, враховуючи його особливості.
Застосовуючи різні види верстання ілюстрацій в одному виданні, важливо не порушувати стилеву єдність видання,
102
змішуючи види версток в межах розділу чи розвороту. Не можна заверстувати ілюстрації в кінці розділу чи глави перед заголовком наступного розділу, також не бажано розміщувати ілюстрацію в кінці розділу. Не заверстують ілюстрації на кінцевих сторінках, за винятком ілюстрацій в технічних книгах, де на тих же сторінках є посилання до них. Ілюст-рації, які заверстують врозріз, при відкритому верстанні розміщують зверху або знизу сторінки складання.
При закритому верстанні ілюстрації врозріз її завжди розміщують, якщо немає інших вказівок видавництва, на оптичній середині сторінки складання, тобто так, щоб над ілюстрацією разом з підписом містилося приблизно три восьмих, а під нею — п'ять восьмих усіх текстових рядків. При верстанні ілюстрації врозріз над нею не можна залишати абзацний рядок, а текст під нею не може починатися кінцевим рядком. Якщо по всьому виданню ілюстрації верстають з виходом на поле чи «під обріз», тоді вихід дають повністю в зовнішнє поле.
Ілюстрації, по висоті близькі до загальної висоти сторінки, краще верстати на окремій сторінці. Мінімальна кількість тексту, який може бути підверстано до такої ілюстрації, — 3—4 рядки при відкритій верстці і 2—3 рядки при закритій верстці над ілюстрацією і 4—5 рядків під нею.
Ілюстрації, значно менші за форматом, ніж рядки скла-дання, заверстують з оборкою текстом з однієї чи двох сторін. Мінімальний формат оборки визначається видав-ництвом і переважно складає
для кг. 8 — 2 кв.
для кг. 10 — 2 1/2 кв.
для кг. 12 — 3 кв.
Відбивка ілюстрації від тексту збоку приблизно 1 циц. (при умові, що формат оборки кратний цицеро).
Якщо на сторінці є лише одна ілюстрація воборку, то її завжди розташовують до зовнішнього краю сторінки, тобто на парній сторінці зліва, а на непарній — справа, на оптичній середині сторінки по висоті — при закритій верстці і в нижній чи верхній край сторінки — при відкритій верстці. В оборці не можна верстати рубрики і формули. В технічних виданнях, як виняток, можна залишати в оборці рубрику, яка набрана впідбір з текстом. Розмір абзацного відступу в оборці повинен бути тим же, що й для всього видання.
103
Не можна починати оборку з кінцевого рядка і залишати абзацний рядок в останньому рядку оборки. Для ілюстрацій, які мають складну конфігурацію, часто роблять ступеневу оборку. При такій оборці не рекомендується робити ступені меншими, ніж 3—4 рядки основного тексту. Між ступенями не можна збільшувати чи зменшувати міжрядкові пробіли.
Якщо на одній сторінці потрібно розмістити дві ілюстрації малого формату (одну зверху, а іншу знизу), тоді між ними повинно бути не менше трьох рядків тексту, якщо ілюстрації не об'єднані в групу.
Якщо дві ілюстрації, які суттєво різняться висотою, потрібно розмістити на сторінці врозріз, то їх слід рівняти по нижній лінії, над нижчою ілюстрацією роблять оборку, формат якої був би однаковим з форматом ілюстрації, а висота — не менше чотирьох рядків тексту.
Ілюстрації, які мають значно менший, ніж сторінка складання, формат і які заверстуються за вказівкою видав-ництва на окрему сторінку, розміщають точно на оптичній середині сторінки складання з виключкою посередині. Ко-лонцифри на таких сторінках не ставлять. На сторінках-вклейках набирають тільки норму, але в число колонцифр вони не входять.
У художніх виданнях часто зворотна сторона вклейки не задруковується, а залишається чистою. В такому випадку ілюстрацію верстають на непарній сторінці. Верстаючи на сторінці дрібні ілюстрації, зібрані в групу, обов'язково слід звернути увагу на розміщення таких ілюстрацій згідно з номерами, на збереження прямокутності сторінки (розта-шовуючи ілюстрації якомога ближче до країв), навідбивку між ілюстраціями (яка повинна бути рівномірною і не надто великою).
При розміщенні півтонових насичених ілюстрацій по-трібно враховувати зворотну сторінку, на якій можуть бути таблиці чи великого кегля рубрики, які через просвічу-ваність паперу порушуватимуть сприйняття ілюстрації.
У багатоколонній верстці найкращим форматом для ілю-страції є формат колонки. Але цього не завжди вдається досягнути. Зустрічаються верстки ілюстрацій врозріз колон-ки, врозріз двох чи трьох колонок чи врозріз всієї сторінки. В енциклопедичних виданнях багато кліше малого формату, 104
які подано воборку в одній колонці. При такому розміщенні в усіх випадках (як на парних, так і на непарних сторінках) такі ілюстрації виключають у правий край колонки. Через ілюстрації врозріз основний текст проходить наскрізь (зверху вниз) колонки.
Підрисункові підписи або підписи під ілюстраціями. До складу підпису входять:
а) нумераційний заголовок (умовне скорочення назви «Рис.» і номер ілюстрації чи просто номер);
б) основна частина підпису, яка визначає тематичний зміст ілюстрації;
в) експлікація — пояснення деталей ілюстрації і її частин, а також розшифровка умовних скорочень;
г) легенда — відомості про оригінал ілюстрації, техніку виконання, місце зберігання і т. п.
Підписи під ілюстраціями набирають на видимий формат ілюстрації кеглем шрифту, меншим від основного, часто курсивним. Якщо підпис має експлікацію (її набирають меншим кеглем), то в кінці основного тексту підпису ставлять двокрапку, а експлікацію відбивають від підпису на 2- 4 п. і останній рядок виключають окремим рядком по відношенню до ілюстрації.
Відбивка підпису від ілюстрації не повинна перевищувати розмір кегля основного шрифту, а від тексту знизу мусить вкладатися межі двох кеглів основного шрифту.
Загальна висота ілюстрації з підписом і всіма відбивками повинна бути кратною кеглю основного шрифту.
Якщо ілюстрацію заверстують воборку, то в цьому випад-ку в оборці замість основного тексту можна помістити підпис, набравши його на повний формат оборки. Підпис може бути заверстаний у великий пробіл зображення складної конфігурації, не виходячи за видимий формат зображуваного.
Дати чіткі рекомендації відносно композиційного розмі-щення підписів і їх поєднання з ілюстраціями для всіх випадків практично неможливо, оскільки спосіб заверстки ілюстрацій, їх величина, композиція розташування вимага-ють індивідуального підходу до верстання підписів.
105