Маршаловые о-ва

Офіційна назва - Республіка Маршаллові острови (The Republic of Marshall Islands - англ. мова).

Площа території - 180 кв. км. (площа суші).

Населення - 54,9 тис. осіб (2011).

Столиця - на атолі Маджуро (Majuro Atoll) - 24 тис. осіб (перепис 1999 р.).

Офіційна мова - англійська. На островах поширені два діалекти маршальської мови, що відносяться до східно-австронезійської групи австронезійської мовної сім'ї, а також японська мова.

Грошова одиниця - долар США = 100 центів.

Національне свято - 1 травня - День Конституції (1979 р.).

Географічне положення - острівна держава на однойменному архіпелагу у західній частині Тихого океану. Архіпелаг складається з двох паралельних ланцюгів атолів – Ралік і Ратак, які включають 29 коралових атолів і п'ять коралових островів (загальне число островів і найдрібніших острівців бл. 1150),Серед них найбільший на світі атол Кваджалейн (Меншикова) площею бл. 2200 кв. км . климат тропический, полузасушливый. Почвы Маршалловых Островов — высоко щелочные, кораллового происхождения (в основном белый или розовый коралловый песок[15]), весьма бедные.

Етнічний склад

Абсолютну більшість населення Маршаллових Островів становлять маршальці. Це - мікронезійський народ, який поділяється на дві етнографічні групи: райлік і рахтак (у географії використовується трохи інша вимова — ралік і ратак: так називають два острівні ланцюги країни).Найбільшою немаршальскою етнічною групою є народ косрае з острова Кусаіе у складі Каролінських островів.На Маршаллових Островах також проживає невелика група американців і філіпінців.

Релігії: У 2008 році частка протестантів становила 54,8%, послідовників Асамблеї Божої — 25,8%, католиків — 8,4%, мормонів — 2,1%

Політична система

. Республіка Маршаллови Острови (РМО) - "вільно асоційована" з США держава, діє конституція від 1 травня 1979 р. Конституция, принятая 1 мая 1979 года, устанавливает республиканскую форму правления, сочетающую в себе черты британской и американской политических систем[22].

Глава держави - президент, що обирається парламентом зі свого складу терміном на 4 роки.

Президент Республіки Маршаллови Острови - Крістофер ЛОЄАК (Christopher Loeak), обраний парламентом 3 січня 2012 р. Приступив до виконання обов`язків 10 січня 2012 р.

Законодавча влада належить парламенту (The Nitijela) у складі 33 сенаторів, що обираються населенням на 4 роки. При парламенті є консультативний орган який складається з 12 вождів племен. Парламент Республіки Маршаллови Острови обраний 21 листопада 2011 р. Спікер - Доналд КЕЙПЕЛЛ (Donald Capelle). Кандидатом в депутаты нижней палаты парламента может стать только гражданин Маршалловых Островов, достигший 21 года[42]. Депутаты избираются на основе всеобщего избирательного права[43]. Избранным является кандидат, набравший простое большинство[44]. На первом после выборов заседании члены нижней палаты из своего состава избирают спикера и его заместителя[45]. Регулярная сессия палаты начинается в первый понедельник января и длится в течение 50 дней[46]. Президент вправе распустить нижнюю палату в случае двукратного выражения последним вотума недоверия (если оба раза новый президент не был избран), а также в случае, если в течение 30 дней после выборов президента не удалось сформировать Кабинет[47].

Верхняя палата, или Совет вождей, наделена консультативными функциями[48]: она может обсуждать любой вопрос, касающийся Маршалловых Островов, и выражать своё мнение Кабинету министров, а также требовать пересмотра любого закона, касающегося обычного права, традиционной практики или прав владения землёй и принятого нижней палатой парламента в третьем чтении

Виконавча влада здійснюється президентом, який обирає членів Кабінету з числа членів парламенту. Уряд, сформований 10 січня 2012 р. Очолює уряд Президент - Крістофер ЛОЄАК (Christopher Loeak). Кабинет осуществляет общее направление и контроль за государственной властью страны; представляет нижней палате парламента законопроекты, которые необходимы или желательны для осуществления политики и решений Кабинета, а также вносит предложения о повышении пошлин или других источников государственного бюджета и расходов казённых денег; Кабинет подотчётен нижней палате парламента во всех государственных расходах; несёт ответственность за внешнюю политику страны (в том числе, за договоры), подписывает с одобрения нижней палаты парламента международные договоры и назначает послов и глав дипломатических миссий Маршалловых Островов; несёт ответственность за принятие мер, необходимых для обеспечения безопасности страны, при условии не допущения размещения на территории страны вооружённых сил в мирное время; Кабинет наделён правом помилования; Кабинет несёт ответственность за создание и поддержание больниц и других учреждений в системе здравоохранения

Політичні партії Об`єднана демократична партія - ОДП (United Democratic Party - UDP). Голова - Рубен ЗАКРАС (Ruben Zackhras). "Наші острови". Партія. Заснована у 2002 р. на базі об'єднаної народної партії. Голова - Крістофер ЛОЄАК. 

Судова система

Судова влада Маршаллових Островів є незалежною від законодавчої і виконавчої влади. Система судових органів країни включає Верховний суд, Високий суд, звичаєвий суд (англ. Rights Court), окружні суди (англ. District Courts), суди громад (англ. Community Courts) та інші підлеглі суди згідно із законом.

Адміністративне поділ - країна підрозділяється на 25 районів, які практично співпадають з кордонами географічних областей великих атолів і острівних груп.

Характеристики, що визначають економічну ситуацію на Маршаллових островах, нічим не відрізняються від характеристик інших країн Океанії: величезна виняткова економічна зона, обмежені природні багатства, віддаленість від основних світових ринків збуту, дефіцитвисококваліфікованих фахівців. Економіка Маршаллових Островів також переживає такі серйозні труднощі, як дефіцит державного бюджету, платіжного балансу і низький рівень внутрішніх заощаджень. Країна сильно залежить від коштів, котрі їй виділяють Азіатський банк розвитку, США та інші країни світу. Тому розмір державного бюджету Маршаллових Островів багато в чому визначається розміром іноземної фінансової допомоги^[60].

Палау

Офіційна назва - Республіка Палау -The Republic of Palau.

Площа території - 508 кв. км, з них 367 кв. км займає острів Бабелтуап.

Населення - біля 20,9 тис. осіб, головним чином белау (палау, 69,9%), філіппінці (15,3%), китайці (4,9%), полінезійці і меланезійці.

Столиця - з 7 жовтня 2006 року столицею архіпелагу вважається поселення Мелекеок(Melekeok) - острів Бабелтуап(10,7 тис. осіб). Стара столиця - місто Корор, розташоване на однойменному острові, - зберігає своє економічне значення.

Офіційна мова - англійська

Грошова одиниця - долар США = 100 центів.

Національне свято - 1 жовтня - День незалежності (1994 р.).

Членство в міжнародних організаціях  – член ООН і її спеціалізованих організацій, а також регіональних об'єднань (Тихоокеанського Форуму тощо).

Географічне положення - знаходиться в групі Каролінських островів в західній частині Тихого океану, найбільш великий острів - Бабелтуап (Babelthuap). У групі Палау (Белау) нараховується понад 200 островів, всі вони зосереджені в субмеридіональній смузі довжиною понад 640 км. Найбільші з них мають вулканічне походження, інші – підняті коралові острови.

Тропічний, жаркий і вологий, На о.Бабелтуап розвинуті родючі вулканічні грунти

Етнічний склад: палау 69,9%, філіппінці 15,3%, китайці 4,9%, інші азіати 2,4%, білі 1,9%, каролінци 1,4%, інші мікронезійци 1,1%, інші 3, 2%

Релігія - більшість віруючих - християни (католики - 41,6%, протестанти - 23,3%). Багато жителів островів також сповідують "модекнегеї" - місцевий традиційний культ, який грунтується на вірі в духів.

Республіка Палау - "вільно асоційована" з США держава. Діє конституція Республіки Палау від 1 січня 1981 р.

Глава держави – президент. Президент і віце-президент обираються населенням Палау прямим голосуванням терміном на 4 роки. Президент Республіки Палау - Джонсон ТОРІБІОНГ(Johnson Toribiong). Віце-президент - Кераї МАРІУР(Kerai Mariur), обрані 4 листопада 2008 р. Правительство Палау формируется президентом и ответственно перед ним. Глава государства может наложить вето на закон, одобренный парламентом, который в состоянии преодолеть его.

Законодавча влада здійснюється Національним конгресом (парламент) у складі сенату і палати делегатів (16 делегатів). Сенатори представляють островні території пропорційно їх населенню. Делегати обираються прямим голосуванням по одному від кожного штату терміном на 4 роки.

Парламент - Національний конгрес Палау - Palau National Congress (Olbiil era Kelulau).

Cенат - Senate, кількість сенаторів - 13. Голова - Мліб ТМЕТУЧІ.

Палата делегатів - The House of Delegates, обрана 4 листопада 2008 р. Кількість делегатів - 16.

Виконавча влада належить президенту і уряду. Уряд сформований 15 січня 2009 р. Очолює Президент Республіки Палау - Джонсон ТОРІБІОНГ(Johnson Toribiong).

Політичних партій немає.

Судова система Палау

Включає Верховний суд, Національний суд, Суд по загальних позовах і Земельний суд. У Верховному суді, очолюваному головним суддею, є судове і апеляційне відділення.

Адміністративний устрій - країна ділиться на 16 штатів, які приблизно співпадають по своїх кордонах з основними острівними групами Палау.

Основа економіки Палау — рибальство, вирощування кокосових горіхів, батату. Тваринництво (велика рогата худоба, свині, кози). Електроенергію проводять на електростанції потужністю 16 тис. кВт. Добре розвинуті мистецькі ремесла. Регулярне морське сполучення між островами Мікронезії і Сіднеєм (Австралія). Повітряне сполучення з Гуамом.

Ангола

Офіційна назва - Республіка Ангола (Republica de Angola).

Територія - 1 246,7 тис. кв. км.

Населення - 19,5 млн. чол. (2011 р.).

Столиця - Луанда (Luanda) – 2,8 млн.чол. з передмістям.

Офіційна мова - португальська

Грошова одиниця - кванза = 100 лвеям.

Національне свято - 11 листопада - День проголошення незалежності (1975 р.).

Членство в міжнародних організаціях - член ООН з 1976 року, Організації африканської єдності (ОАЄ) з 1976 року, а з 2002 року її наступника - Африканського союзу (АС), Руху неприєднання, Співтовариства розвитку Півдня Африки (САДК), Загального ринку Східної й Південної Африки (КОМЕСА) і з 1996 року Співтовариства португаломовних країн (ПАЛОП).

Географічне положення - розташована в Південно-Західній Африці, включає також округ Кабінда, відокремлений від основної частини Анголи територією Демократичної Республіки Конго (був. Заїр). Атлантическое побережье Анголы занято прибрежной низменностью, которая крутым уступом поднимается на плоскогорье, занимающее более 90 % территории страны.Реки: Конго Леса и редколесья занимают около 40 % территории Анголы. Климат приморской низменности тропический пассатный,

Основну частину народу Анголи становлять три етнічні групи: овімбунду (37%), амбунду (мбунду) (25%) і баконго (13%). Решта народності, що населяють країну - чокве, гангуела, нханека-хумбе, амбо, гереро і ксіндунга. Близько 2% населення становлять африкано-європейські мулати, 1% - білі, переважно асимільовані португальці.

Релігії.  53% населення сповідують християнство (католики – 38%, протестанти – 15%), 44% населення дотримуються традиційних африканських вірувань та культів (анімалізм, фетишизм, культ предків та сил природи й ін.), бл. 3% – парафіяни афрохристиянських церков.

Ангола – президентсько-парламентська республіка. Діє конституція від 21 січня 2010 р., набула чинності 5 лютого 2012 р.

Глава держави - президент. Обирається депутатами парламенту від партії, яка одержала більшість на парламентських виборах. Перебування на посаді обмежено двома п'ятирічними сроками. Президент – головнокомандувач збройними силами.

Президент Республіки Ангола - Жозе Едуарду душ САНТУШ (Jose Eduardo dos Santos). Приступив до виконання обов'язків 20 вересня 1979 р.

Законодавча влада здійснюється Національною асамблеєю у складі 220 депутатів, які обираються прямим і таємним голосуванням за системою пропорціонального представництва строком на 4 роки. 130 депутатів обираються за загальнонаціональним списком, 90 депутатів обираються від провінцій - по 5 від кожної з 18 провінцій. Національна асамблея обрана 5 і 6 вересня 2008 р. МПЛА (Народний рух за звільнення Анголи) - 191 місце;

УНІТА (Національний союз за повну незалежність Анголи) - 16 місць;

ПРС (партія Соціального Оновлення) - 8 місць;

ФНЛА (Національний фронт визволення Анголи) - 3 місця;

НД (Нова Демократія) - 2 місця.

Голова - Антоніу Паулу КАССОМА (Antonio Paulo Cassoma).

Виконавча влада здійснюється урядом на чолі з віце-президентом, який має повноваження прем'єр-міністра і призначається президентом. Склад кабінету затверджується Національною асамблеєю. Уряд сформований 3 лютого 2010 р. Президент Республіки Ангола - Жозе Едуарду душ САНТУШ(Jose Eduardo dos Santos).

Віце-президент Республіки Ангола - Фернанду да П'єдаді Діаш душ САНТУШ (Fernando da Piedade Dias dos Santos).

Політичні партії Ліберальна  демократична партія - ЛДП (Partido Liberal Democratico -  PLD).  Партія.  Голова  - Аналія  де  ВІКТОРІЯ  ПЕРЕЙРА  (Analia de Victoria Pereira, жін.). Народний  рух  за  визволення  Анголи (МПЛА) (Movimento Popular de Libertacao de Angola - MPLA).  Партія. Створена 10 грудня 1977 р. на 1 з'їзді  політичної  організації МПЛА (Народний рух за визволення Анголи), заснованої в 1956 р.  До травня 1992 р.  називалася МПЛА - Партія праці. До 26 березня 1991 р. була єдиною легальною партією в країні. Вищий орган партії - з'їзд. Голова МПЛА - Жозе Едуарду душ САНТУШ (Jose Eduardo dos Santos). Генеральний секретар МПЛА – Жуліан Матеуш ПАУЛУ (Juliao Mateus Paulo). Друкований орган Секретаріату Політбюро ЦК - газета "Прогрессу" (Progressu). Національний  фронт  визволення  Анголи  (ФНЛА) (Frente Ncional de Libertacao de Angola - FNLA). Партія. Створена в 1962 р. Голова - Нголо КАБАНГУ (Ngola Kabangu). Генеральний секретар – Німі А –СІМБІ (Nymi a – Simbi). Партія  соціального оновлення (Partido Renovador Social). Партія. Лідер – Едуарду КВАНГАНА (Eduardo Kwangana). Генеральний секретар - Жуан Баптішта НГАНДАЖИНА (Joao Baptista Ngandajina). Національний  союз  за  повне  визволення  Анголи  (УНІТА) (Uniao Nacional  para  a Independencia Total de Angola - UNITA). Партія. Створена в 1966 р.  31 травня 1991 р. в Лісабоні підписано угоду про мирне врегулювання збройного конфлікту між прихильниками уряду і УНІТА. Легалізована у квітні 1992 р. Голова – Йсайаш САМАКУВА (Isaias Samakuva). Генеральний секретар - Паулу Лукамба "ГАТУ" (Paulo Lukamba "Gato"). УНІТА – оновлена (UNITA – Renovador). Партія. Створена у вересні 1998 р. колишніми членами УНІТА. Голова – Еуженіу НГОЛУ МАНУВАКОЛА(Eugenio Ngolo Manuvakova). 

Щодо Судової системи, то діють Верховний і апеляційний суди, цивільні і кримінальні місцеві та провінційні суди, а також військовий трибунал.

Адміністративний поділ - 18 провінцій

А. — аграрна країна з відносно розвинутою гірничодобувною промисловістю. Основні галузі економіки: нафтова, гірнича (алмази, залізна руда, фосфати, золото, уран та ін.), харчова, текстильна. Осн. тр-т — залізничний, автомобільний, морський. Гол. морські порти: Кабінда, Намібе, Луанда, Лобіту.

Експорт — нафта, кава, алмази, пальмова олія, сизаль, залізна руда, риба

Бенин

Офіційна назва - Республіка Бенін- Republique du Benin - RB.

Площа території - 112,6 тис. кв. км.

Населення - 8,8 млн. осіб (2010 р.).

Столиця - м. Порто- Ново

Офіційна мова - французька.

Грошова одиниця - африканський франк= 100 сантимам.

Національне свято - 1 серпня - День незалежності (1960 р.).

Членство у міжнародних організаціях - член ООН із 1960 р., Організації африканської єдності (ОАЄ) із 1963 р., а із 2002 р. її наступника – Африканського союзу (АС), Руху неприєднання, Економічного співтовариства держав Західної Африки (ЕКОВАС) із 1975 р., Спільної афро-маврикійської організації (ОСАМ) із 1965 р., Організації ісламська конференція (ОІК), Економічного і валютного союзу держав Західної Африки (ЮЕМОА) із 1994 р. і Міжнародної організації Франкофонії (МОФ).

Географічне положення - країна розташована у Західній Африці. Межує: з Нігером і Буркіна-Фасо – на півночі, з Нігерією – на сході, з Того – на заході. На півдні омивається водами Гвінейської затоки Атлантичного океану

Географически страна разделена на пять естественных областей: прибрежная область, зона плато («Ла терре де барре»), возвышенное плато с лесистой саванной на севере, холмистая область на северо-западе («Атакора») и плодородные Нигерские равнины на северо-востоке

Климат —субэкваториальный,

Главные реки — Веме и Моно, обе судоходны.

Недра страны содержат запасы нефти, мрамора.

Бенін – поліетнічна держава. Африканські народи становлять бл. 99% населення країни, налічується 42 етнічні групи. Етнічний склад: понад 60 народів, найбільш численні східні еве, до яких відносяться народності фон (бл. 65%), Дагомеї, Барбі, сомба, йоруба, буса і інші

Сільське населення складає більш як 55%, міське – бл. 45% (2003 р.). Великі міста – Джугу і Параку.  Релігії.  50% населення – прихильники традиційних африканських вірувань (анімалізм, фетишизм, культ предків, сил природи та ін.), 30% – християни (переважно католики), 20% – мусульмани. Із традиційних вірувань найбільш поширене поклоніння Воду (загальна назва божества і духа). Християнство здебільшого поширене у південних департаментах країни, іслам – у північних. Існує також незначна кількість прихильників бахаїзму.

Бенін - президентська республіка. Діє конституція, схвалена на всенародному референдумі 2 грудня 1990 р. Колишня колонія Франції. 4 грудня 1958 р. була проголошена самоврядною республікою у складі Французького Співтовариства. 1 серпня 1960 р. проголошена незалежність. 30 листопада 1975 р. Республіка Дагомея була переіменована в Народну Республіку Бенін, а в березні 1990 р. стала називатись Республіка Бенін. Бенин с многопартийной системой.

Глава держави - президент, який обирається загальним прямим голосуванням на 5 років абсолютною більшістю голосів і може бути переобраний ще на один строк. Кандидат в президенти повинен бути не молодше 40 і не старіший 70 років, бути бенінцем від народження або проживати в Беніні останні 10 років. Президент Республіки Бенін - Боні ЯЙЇ (Boni Yayi), обраний 13 березня 2011 р., раніше обирався у 2006 р. главнокомандующим вооруженными силами

Законодавча влада належить Національним зборам (однопалатний парламент) у складі 83 депутатів, які обираються на основі загальних прямих виборів при таємному голосуванні строком на 4 роки. Національні збори обрані 31 березня 2007 р. Голова - Матурін НАГО (Mathurin Nago).

Виконавча влада здійснюється урядом на чолі з президентом. Уряд сформований 28 травня 2011 р. Голова уряду - президент Республіки Бенін - Боні ЯЙЇ (Boni Yayi), прем’єр-міністр – Паскаль КУПАКІ (Pascal Koupaki).

Політичні організації Альянс за демократичну динаміку(Alliance pour une Dynamigue democratigue - ADD).  Лідер - Нісефор СОГЛО(Nicephore Soglo). Африканський рух за демократію і прогрес (Mouvement Africain pour la democratie et le progres, MADEP).  Партія. Заснована у грудні 1997 р. Лідер -  Сефу ФАГБОХУН (Sefou Fagbohoun). Відродження Беніну- ВБ (La Renaissance du Benin - RB). Партія. Створена  у 1992 р. Лідер - Нісефор СОГЛО (Nicephore Soglo).  Голова - Розін  ВІЄЙРА  СОГЛО  (Rosine Vieyra Soglo, жін.). Національний союз за демократію і прогрес (Union nationale pour la democratie et le progres, UNDP).  Партія. Голова - Еміль ЗІНСУ(Tmile Zinsou). "Наша спільна справа" (Notre cause commune -  NCC). Партія. Лідер -  Франсуа Оджо ТАНКПІНОН (Francois Odjo Tankpinon).  Партія демократичного оновлення -  ПДО (Parti du renouveau democratique-  PRD). Створена в 1990 р.  Голова - Адрієн УНГБЕДЖІ  (Adrien Houngbedji). Сили каури за відродження  Беніну (Force cauris pour un Benin emergent - FCBE). Президентська коаліція партій . Голова -  Експеді УЕССУ(Еxpedit Houessou). Генеральний секретар - Давид НАНУАН (David Nanouan). Союз за майбутнє Беніну (Union pour le Benin du futur- UBF). Коаліція партій. Створений 2002 р. Лідер - Брюно АМУССУ (Bruno Amoussou). Союз за демократію і національну солідарність (Union pour la democratie et la solidarite nationale - UDS).  Партія. Заснована  у 1990 р. Лідер -  Сака ЛАФІЯ (Saka Lafia). Фронт дій за оновлення і розвиток - Алафія (Front d'action pour le renouveau et le developpement - Alafia ( FARD - Alafia). Партія. Створена у 1994 р. Лідер - Даніель ТАВЕМА (Daniel Tawema).

Судова система. Базується на французькому цивільному праві, застосовуються також норми звичаєвого (традиційного) права. Діють Верховний, Конституційний суди і Висока палата правосуддя.

Адміністративний поділ - 77 громад у складі 12 департаментів(з центрами)

Економіка країни нерозвинена. Згідно з переписом 1992 року в країні налічувалося близько 900 тис. найманих робітників. Всюди, особливо в прибережних містах, велика частка безробітних і частково зайнятих. Влада Беніну планує залучати іноземні інвестиції, в першу чергу для розвитку туристичного бізнесу.

У 1996 році ВВП країни склав близько 8,5 млрд. доларів США або 1,44 тис. американських доларів в перерахунку на душу населення. У 1993 році частка сільського господарства, скотарства і рибальства склала 33% ВНП, а промисловості і будівництва — трохи більше 12%. Приблизно 10% ВНП експортується. Після тривалого застою в 1996 році почався підйом економіки, темпи її зростання оцінюються в 5,5% на рік.

Тунис

Туніська Республіка -                                    Територія - 164,2 тис. кв. км Населення - 10,4 млн. чол.(2009 р.)                                       Столиця - Туніс (Tunis) – 993 тис. чол.(2008 р.).                                       Адміністративний поділ - 24 провінції (gouvernorat). Найбільші міста - Сфакс, Бізерта, Сус. Офіційна мова - арабська      Грошова одиниця - туніський долар = 1000 міллімам                                      Національне свято - 20 березня - День незалежності(1956 р.).

Членство у міжнародних організаціях - член ООН, ОАЄ, Ліги арабських держав.

Офіційна мова: арабська

,країна на півночі Африки на узбережжі Середземного моря; межує на південному-сході з Лівією і на заході з Алжиром; це найменша за площею арабська держава Північної Африки. Климат Туниса — субтропический средиземноморский Пахотная земля составляет — 19 % ,под постоянными пастбищами — 20 %, а заповедники и леса — 4 %

Етнічний склад населення: араби - 98%, європейці - 1%, євреї та інші - 1% Домінуюча релігія: іслам. Релігійний склад: мусульмани-сунніти - 98%, християни - 1%, іудеї та інші - 1%

Державний устрій: унітарний ,многопартийную систему Форма державного правління: президентська республіка (президент обирається строком на 5 років)

Туніс - республіка. Діє тимчасова конституція, що прийнята Національною установчою асамблеєю Тунісу 11 грудня 2011 р

Глава   держави  - президент. Президент  є головнокомандуючим збройними силами.  Президент Туніської Республіки – Монсеф МАРЗУКІ (Moncef Marzouki), обраний 12 грудня 2011 р.   Законодавча  влада здійснюється Національною установчою асамблеєю, яка складається з 217 депутатів. Обрана 23 жовтня 2011 р.  Голова -  Мустафа бен ДЖАФАР (Mustapha ben Jaafar), обраний 22 листопада 2011 р. Виконавча  влада здійснюється урядом національної єдності. 23 листопада уряд відправлено у відставку.  Глава перехідного уряду Тунісу - Хамаді ДЖЕБАЛІ (Hamadi Jebali), обраний 14 грудня 2011 р.

14 січня 2011 р. в країні введено надзвичайний стан у зв'язку із загостренням внутрішньополітичного положення. Уряд відправлено у відставку. Президент Зін аль-Абідін бен Алі, що перебував при владі понад 20 років, покинув країну. Згідно конституції, виконання обов'язків президента було покладено на голову парламенту Фуада Мебазаа. 8 лютого 2011 р. в країні введено пряме президентське правління. 23 жовтня 2011 р. відбулися вибори в Національну установчу асамблею Тунісу, в результаті яких 18 партій або партійних коаліцій отримали свої місця в новому парламенті.  На виборах перемогла партія "Ан-Нахда", що до березня 2011 р. знаходилася під забороною (41% голосів виборців та 89 депутатських місць з 217). Партія "Республіканський конгрес" отримала 29 місць. Демократичний форум за працю і свободи - 20 місць. Ці партії сформували більшість в установчій асамблеї. В опозиції залишилися партія "Народна вимога справедливості і розвитку" /"Аль-Аріда"/, Прогресивно-демократична партія, інші партії та незалежні депутати. Першочергові завдання асамблеї - обрати президента, прем'єр-міністра перехідного уряду та розробити проект нової конституції.  23 октября 2011 года прошли выборы во временное Учредительное собрание. 89 мест из 217 получила умеренная исламистская Партия возрождения, Конгресс за республику — 29, Народная петиция за свободу, справедливость и развитие (Аль-Арида) — 26. Політичні партії  "Ан- Нахда"-"Відродження (Parti de la Renaissance - Hizb an- Nahdah). Ісламський рух. Легалізована в березні 2011 р. Генеральний секретар - Хамаді ДЖЕБАЛІ(Hamadi Jebali). Рух   демократів-соціалістів -  РДС (Mouvement  des  Demokrates Socialistes - MDS).  Сформувався як партія у 1977-1978 рр. Легалізований  19  листопада  1983  р.  Генеральний  секретар  - Ісмаіл БУЛАХЬЯ (Ismail Boulahya). Друковані органи - газети "Демокрасі" (Democratie) і "Аль-Мустакбаль" (Al-Moustaqbal). Рух відновлення (Mouvement de la renovation).  Партія. Створена 20 травня  1939  р.  на базі комуністичних груп,  які існували у Тунісі з 1920 р.  і входили до складу Французької комуністичної партії. З січня 1963 р. по липень 1981 р. була заборонена, діяла нелегально. До квітня 1993 р.  називалася Туніська комуністична партія. Генеральний секретар -  Ахмед БРАХІМ (Ahmed Brahim).  Друкований  орган - газета "Ат-Тарік аль-Джахід" (Al-Tariq al-Jadid). Демократичний форум за працю і свободи (Le Forum democratigue pour le travaile et les libertes - FDTL). Партія. Заснована 9 квітня 1994 р. Легалізована 25 жовтня 2002 р. Лідер – Мустафа бен ДЖААФАР (Mustapha ben Jaafar). Демократичний юніоністський союз – ДЮС (Union democratique unioniste – UDU). Партія. Створена в листопаді 1988 р. Генеральний секретар – Ахмед ІНУБЛІ (Ahmed Inoubli).

 

Судебная система

Высшей судебной инстанцией в Тунисе является Кассационный суд,

которому подчинены апелляционные суды, суды первой инстанции, а

также низовые (кантональные) суды.

Назначения судей производит Высший совет магистратуры,

возглавляемый президентом.

В адміністративно-територіальному відношенні Туніс поділяється на 24 вілаєти (говернорати): Вілаєти поділяються на 262 округи (мутамадіяти), які в свою чергу, розділяються на муніціпії (шайхати)

Туніс — аграрно-сировинна країна, одна з найбільш розвинених у Африці. Основні галузі промисловості: нафтодобувна та нафтопереробна, хімічна, гірничо-металургійна, харчова, текстильна, цементна. В Т. розвинуті всі види транспорту. Осн. порти: Туніс, Сфакс, Бізерта, Габес, Сехіра, Сус. Нафтовий термінал в Сехірі на березі затоки Габес пов'язаний з внутрішніми районами нафтовидобутку нафтопроводами. П'ять великих міст мають в своєму розпорядженні власні аеропорти: Аль-Увайна (Туніс-Картаж), Монастір, Джерба, Таузар і Табарка.

Експортують текстильні товари і шкіру, хімічні і супутні товари, машини і транспортне обладнання, сільськогосподарські продукти і продовольчі товари, мінеральну сировину, паливо і мастильні матеріали. Важливі статті експорту — фосфорити і продукти їх переробки, оливкова олія, вино, свинець, залізо і сталь.

Тонга

Офіційна назва - Королівство Тонга Територія - 748 кв. км Населення - 107 тис. осіб (2011 р.). Столиця - Нукуалофа (Nuku'alofa, о. Тонгатапу) - 24,2 тис. осіб (2009 р.). Офіційні мови - тонганська і англійська. До складу округу Тонгатапу входять 7 районів:.^[17] До складу округу Хаапай входять 6 районів:.^[18] До складу округу Еуа входять 2 райони: Грошова одиниця - паанга (тонганський долар) = 100 сеніті.   Національне свято - 4 червня - День проголошення незалежності (1970 р.). Членство в міжнародних організаціях - член ООН, Південнотихоокеанської комісії і Форуму тихоокеанських островів.

Географічне розташування - Острови Тонга (Острови Дружби) - група вулканічних і коралових  островів у південно-західній частині Тихого океану, в Полінезії. Складається з трьох основних груп островів Тонгатапу, Хаапай, Вавау. Входять також острови Ніуатопутапу, Тафахі, Ніуафооу і ряд дрібних незаселених островів. Климат Тонга жаркий, тропический,

Населення Тонги гомогенне: згідно з даними перепису 2006 року майже 97 % мешканців були тонганці, представники корінногополінезійського народу, 1,6 % — представники змішаних шлюбів тонганців та інших народів. Доля іноземців (європейців, вихідців з інших островів Тихого океану та азіатів) мінімальна. Озёра можно найти на островах Вавау, Ниуафооу, Номука; небольшие реки — на Эуа и Ниуатопутапу[26].

Религия Тонга. 47 % — методисты, 14 % — католики, 14 % — приверженцы Свободной Церкви Тонга, 9% — мормоны, 9% — последователи Церкви Тонга.

Королівство Тонга  - незалежна держава,  конституційна монархія у складі Співдружності, на  чолі з Великобританією.  Діє конституція від 1875 р. з наступними поправками та змінами. Незалежність проголошено 4 червня 1970 р. Колишній протекторат Великобританії (з 1900 р.). Глава  держави - король Георг ТУПОУ VІ (George Tupou VІ). Вступив на трон 18 березня 2012 р. При королі є Особиста рада у складі 11 осіб. Согласно Конституции, личность короля священна, а сам он является повелителем всех вождей и всего народа Тонга[79]. Он управляет страной, но ответственность несут министры. Все законопроекты, прошедший через Законодательную Ассамблею, должны быть подписаны королём, прежде чем они вступят в силу[79]. Король Тонга является верховным главнокомандующим сухопутных и морских сил страны. Он назначает всех офицеров, осуществляет регулирование подготовки и контроля за военными силами, обладает правом объявления войны (с разрешения Законодательной Ассамблеи)[80]. Король Тонга обладает правом помилования (с разрешения Тайного совета)[81], правом созыва и роспуска по собственному усмотрению Законодательной Ассамблеи[82], правом подписания договоров с иностранными государствами (при условии, что эти договоры соответствуют внутреннему законодательству Королевства), назначения дипломатических представителей Тонга в других государствах[83], награждения почётными титулами[84]. Король не может изменять таможенные пошлины без согласия Законодательной Ассамблеи[83].

Законодавчий орган - Законодавча асамблея, що складається з короля, 4-х членів, що призначає прем'єр-міністр, 9 членів, яких обирає місцева знать, і 17 членів, яких обирає населення строком на 3 роки. Законодавча асамблея -  Legislative Assembly, обрана 25 листопада 2010 р. Спікер - лорд ЛАСІКЕ (Lord Lasike). После принятия Законодательной Ассамблеей билля большинством голосов в трёх чтениях, законопроект должен быть передан на утверждение Королю. После подписания Королём билль подлежит официальному опубликованию (дата публикации является датой вступления закона в силу)[85]. В свою очередь, Король имеет право отклонить законопроект. В этом случае, билль может быть рассмотрен Законодательной Ассамблеей только на следующей сессии[92]. Виконавчу владу здійснює король і уряд, на чолі з прем'єр-міністром. Прем'єр-міністр Королівства Тонга, міністр закордонних справ, оборони, комунікацій і інформації - ТУ'ІВАКАНО (Tu'ivakano). Король с согласия Кабинета министров назначает губернаторов островов Хаапай и Вавау, которые одновременно являются членами Законодательной Ассамблеи и Тайного Совета Тонга[94]. Губернаторы несут ответственность за исполнение законов в их округах[95].

При Короле действует Тайный совет, который содействует монарху в осуществлении ряда его функций. Он состоит из членов Кабинета министра, губернаторов и любых других лиц, которых Король посчитает нужными. Політичні партії

Рух дружніх островів  за права людини і демократію (Friendly Islands Human Rights and Democracy Movement - FIHRDM). Заснований в 1992 р. як Рух за демократію. З 2002 р. називався Рух за права людини і демократію. З  2005 р. має нинішню назву. Лідер - Уліті УАТА.  Демократична партія дружніх островів (Democratic Party of the Friendly Islands). Заснована у 2012 р. членами організації Рух дружніх островів  за права людини і демократію. Лідер - Акілісі ПОХІВА.

Система судебных органов Тонга включает в себя Тайный совет (англ. Privy Council), апелляционный суд (англ. Court of Appeal), Верховный суд (англ. Supreme Court), магистратские суды (англ. Magistrate's Court) и земельный суд (англ. Land Court)[97]Контроль за исполнением конституции осуществляет Верховный

суд.

Адміністративний поділ - 6 округів (district). Адміністративно Королівство Тонга розділене на п'ять адміністративних округів: Вавау, Ніуас, Тонгатапу, Хаапай та Еуа.^[13]Округи в свою чергу поділяються на райони та селища. До складу округу Вавау входять 6 районів: