Мадагаскар

Республіка Мадагаскар - .                                      Територія                                  -  587 тис. кв. км Населення                                -  20,2 млн. чол. (2008 р.) Столиця                    -  Антананариву - Antananarivo  - Tananarive -1,5 млн. осіб (2011 р.)                                 Великі міста                     - Тоамасіна, Фіанаранцуа, Махаджанга,Тулеар. Офіційна мова                 -  малагасійська,французька і англійська Релігія                               - 50% населення прихильники традиційних вірувань, 45% - протестанти і католики, всі інші- мусульмани, буддісти і даосісти Грошова одиниця             -  аріарі=5 іраймбіланей                                      Національне свято           -  26 червня - День незалежності  (1960 р.)

Мадагаскар — член ООН с 1960, Организации африканского единства (ОАЕ) с 1963, а с 2002 ее преемника — Африканского союза (АС), Движения неприсоединения, Сообщества развития Юга Африки (САДК), Комиссии по Индийскому океану (КИО), Ассоциации регионального сотрудничества стран Индийского океана (АРСИО) с 1997 и Общего рынка Восточной и Южной Африки (КОМЕСА) с 1994.

Географічне положення        -  розташована на острові  Мадагаскар і прилеглих малих островах в Індійському океані(Нусі-Бе, Нусі-Бураха, Нусі-Лава, Радама та інші), біля південно-східного узбережжя Африки. Від Африки його відділяє Мозамбікська протока Восточные реки: Мананара, Мангуру, Манингури, Бемариву, Ивундру и Манандзари Мадагаскар иногда называют «Великий Красный Остров» из-за его латеритных формаций. Красные почвы

тропический муссонный климат на восточном побережье, умеренный морской климат в центральном нагорье и засушливый климат в пустыне на южной оконечности острова

Мадагаскар — поліетнічна держава (18 етнічних груп: антадруї, антайсака, антайфасі, бару, бецілеу, везу, зафіманіра, махафалі, мерина, сакалава, танала та ін.)  Населення сформувалося шляхом численних міграцій народів як Африки, так і південно-східної Азії, діяльності європейців-колонізаторів та арабів-торгівців.  52% населення сповідують традиційну релігію (анімалізм, фетишизм, культ предків, сил природи тощо), 41% — християнство (приблизно рівна кількість католиків і протестантів),  7% становлять мусульмани-сунніти, переважно переселенці з Коморських островів і Пакистану.  Етнічний склад населення: малагасійці - 99%, коморці, індуси, білі - 1%

Мадагаскар - республіка. Діє конституція від  12 вересня  1992 р. з останніми змінами від 4 квітня 2007 р. Колишня колонія Франції.  В 1958 р.  була проголошена самоврядною  республікою  в складі  Французького  Співтовариства.  Незалежною стала 26 червня 1960 р.  З 21 грудня 1975 р.країна називалась Демократична Республіка Мадагаскар (ДРМ), а з вересня 1992 р. називається Республіка Мадагаскар. Глава  держави  - президент. Він  є верховним  головнокомандуючим збройними силами країни. Президент обирається прямим загальним голосуванням  строком  на  п'ять років і може переобиратись тільки один раз. Президент Республіки Мадагаскар - Андрі РАДЗУЕЛІНА(Andry Rajoelina). Затверджений на посаді президента 6 жовтня 2009 р.  Законодавча влада У жовтні 2010 р. тимчасова влада сформувала новий двопалатний парламент - Вищу раду перехідного періоду (сенат), кількість депутатів - 90 і Конгрес перехідного періоду - 256 депутатів. Виконавча  влада  здійснюється   урядом і прем'єр-міністром, якого призначає президент із кандидатів, представлених парламентом. Прем'єр-міністр, формує уряд, а президент його затверджує. Уряд сформовано 21 листопада 2011 р. Прем'єр-міністр Республіки Мадагаскар -  Жан Омер БЕРІЗІКІ (Jean Omer Beriziky). Політичні партії Авангард  за оновлення  Мадагаскару - АРЕМА (Avant-garde pour le renouveau de Madagascar - AREMA). Партія. Заснована в березні 1993 р. замість партії Авангард малагасійської революції. Голова  - Дідьє РАЦІРАКА (Didier Ratsiraka). Генеральний секретар - П'єро РАДЗАУНАРІВЕЛУ (Pierrot Rajaonarivelo). Рух за прогрес Мадагаскару (Mouvement pour le progres de Madagascar). Партія. Заснована в 1972 р. До жовтня 1990 р.  називалась партія"Влада простим людям". Національний голова - Манандафі РАКУТУНІРІНА (Mаnаndafy Rakotonirina). Генеральний секретар - Олів'є РАКУТУВАЗАХА (Olivier Rakotovazana). Друкований орган - газета "Ндау"(Ndao).  Об'єднання за соціалізм і демократію (Rassemblement pour le socialisme et la democratie  - RPSD). Партія. Заснована в 1993 р. в результаті розколу Соціал - демократичної партії. Лідер -   Еваріст МАРСОН (Evariste Marson). Нове об'єднання за соціалізм і демократію (Rassemblement pour le socialisme et la democratie  - Nouveau RPSD - Nouveau). Партія. Заснована в 2003 р. членами, які вийшли зі складу партії ОСД. Засновник і лідер - Жан - Ежен ВОНІНАХІТСІ (Jean - Euqene Voninahitsy). "Молоді відважні малагасійці" (Tanora Malaqasy Vonona - TGV, Jeunes Malgaches prets). Партія.   Створена в 2007 р. Лідер і засновник - Андрі РАДЗУЕЛІНА (Andry Rajoelina). "Я люблю Мадагаскар" - ТІМ (Tiako'i Madagasikara - TIM; J'aime  Madagascar). Партія. Створена в червні 2002 р. Підтримує президента М. Равалуманану. Голова - Іван РАНДРІАНСАНДРАТРІНІОНІ (Yvan Randriansandratriniony). Генеральний секретар -Жак СІЛЛА(Jacques Sylla).

Судебная система

Высшей судебной инстанцией Мадагаскара является Верховный

суд, которому подчинены Апелляционный суд, многочисленные местные

суды (в том числе действующие на основе общинного права) и суды

специальной юрисдикции. Органом финансового контроля является

Счетный суд. Функции арбитражного суда исполняет Государственный

совет.

Члены Высокого

конституционного суда назначаются президентом, парламентом и

Высшим советом магистратуры.

Адміністративний поділ  - 6 провінцій  22 округи(regions)

Мадагаскар вважається однією з найменш розвинених держав світу. Станом на 2003 рік 75% населення кваліфікується як бідне, а дохід на душу населення становить 260 доларів США.

Мадагаскар є переважно аграрною країною. Основні галузі промисловості: харчова, текстильна, взуттєва, цементна, паперова,нафтова, туризм. Є залізничний, автомобільний, морський транспорт. У країні 18 морських портів, найбільший — Туамасіна (понад 45% вантажообігу). Антананаріву має міжнародний аеропорт.

Лесото

Королівство Лесото            -  Kingdom of Lesotho Територія                              -  30,35 тис. кв. км Населення                            -  2,08 млн. осіб (2010 р.) Столиця                                 -  Масеру – Maseru- 436 тис. чол., з передмістям(2006 р.)

Офіційні мови                        -  англійська і сесото

Релігія                                    - 80% населення - християни(католики і протетанти), решта - прихильники  місцевих вірувань

Грошова одиниця                  -  лоті (малоті - множина) = 100 лісенте                                      Національне свято                -  4 жовтня - День незалежності (1966 р.)

Членство в межнародних організаціях  - член ООН з 1966 р., Організації африканської єдності (ОАЕ) з 1966 р., а з 2002 року її наступника – Африканського союзу (АС), Руху неприєднання, Спільного ринку Східної і Південної Африки (КОМЕСА) з 1994 р., Співтовариства розвитку Півдня Африки (САДК) з 1992 р., член Співдружності (об'єднання країн, що входили в Британську імперію) та інших міжнародних організацій.

государство в Южной Африке, анклав, полностью окружённый территорией Южно-Африканской Республики. С территорией 30 355 км² является одним из самых маленьких государств Африки. Также Лесото — это единственная в мире страна, ни одна из частей которой не находится ниже 1400 м над уровнем моря. Лесото – гірська країна, її часто називають Африканською Швейцарією. Лесото – країна з помірним кліматом.

Две алмазоносные трубки Лесото — Летсенг-ла-терае и Као — входят в десятку крупнейших в мире

Заражённость вирусом иммунодефицита (ВИЧ) — 23,2 % (3-е место в мире по уровню)

Средняя продолжительность жизни — 51 год

Городское население — 25 %

Этнический состав — сото 99,7 %, европейцы и азиаты 0,3 %.

Языки — сесото и английский (официальные).

Грамотность — 74 % мужчин, 94 % женщин (оценка 2003 года).

Религии — христиане 80 %, аборигенные культы 20 %.

Лесото — один из центров трудовой миграции (главным образом в соседнюю ЮАР) на континенте.Королівство Лесото - конституційна монархія. Діє конституція, від 2 квітня 1993 року з наступними змінами прийнятими  в березені  2001 р. входить в Співдружність, яку очолює Велика Британія. Глава держави - король, який не володіє ні законодавчою, ні виконавчою владою. Король Лесото – Летсіє III (Letsie III). Обраний на престол 7 лютого 1996 р., коронований 31 жовтня 1997 р. Король выполняет в основном церемониальные функции[19], он является «живым символом национального единства» без исполнительных или законодательных функций, по традиции коллегия вождей определяет, кто будет наследником, кто будет регентом в случае необходимости, а также может сместить монарха[20]. Законодавчу владу здійснює двопалатний парламент, що складається з Національних зборів і Сенату. 120 депутатів Національних зборів обираються шляхом загального голосування (40 з них – згідно з партійними списками на основі пропорційного представництва, 80 – в округах).  Сенат не обирається.  Складається з 22 традиційних вождів і 11 призначених членів. Термін повноважень кожної з палат парламенту – 5 років. Виконавчу владу має уряд. Його очолює прем'єр-міністр, що обирається парламентом, і є одночасно головнокомандувачем збройних сил.

Політичні партії

Партия «Конгресс за демократию в Лесото» (LCD) имеет большинство мест (61 из 120) в Национальной Ассамблее, кроме того, в Конгрессе представлены ещё девять партий.

Конвент всіх басуто - КВБ(All Basotho Convention - ABC). Партія. Створена в жовтні 2006 р. Лідер - Томас Мотсофхе ТАБАНЕ(Thomas Motsoahae Thabane). Конгрес Лесото за демократію - КЛД (Lesotho Congress for Democracy- LCD). Партія. Заснована в червні 1997 р. в результаті розколу Партії конгресу басуто. Налічує 200тис. членів. Голова –  Селло Клемент МАЧАКЕЛА (Sello Clement Machakela). Лідер –  Пакалітха МОСІСІЛІ (Pakalitha Mososili). Генеральний секретар – Мпхо МАЛІЄ(Mpho Malie). Народний конгрес Лесото - НКЛ(Lesotho People's Congress - LPC). Партію засновано в 2001 р. внаслідок відділення від Конгресу Лесото за демократію. Голова(тимчасовий) – Келебоне Альберт МАОПЕ(Kelebone Albert Maope). Генеральний секретар(тимчасовий )– Схакхане МОКХЕХЛЕ(Shakhane Mokhehle). Національна партія басуто- НПБ (Basotho National Party-  BNP). Створена в 1959 р. Налічує 280 тис. членів. Лідер –  Джастін Метсинг ЛЕКХАНЬЯ(Justin Metsing Lekhanya). Генеральний секретар –  Лесетелі МАЛЕФАНЕ (Leseteli Malefane). Партія конгресу басуто-  ПКБ (Basutoland Congress Party- BCP). Заснована в 1952 р., складається з трьох угруповань. Лідер –  Тселісо МАКХАКХЕ (Tseliso Makhakhe). Партія національної незалежності (National Independent Party- NIP). Створена в 1984 р., входить в альянс опозиційних партій, утворений у 1999 р. Президент –  Ентоні МАНЬЄЛІ(Anthony Manyeli). Партія свободи Марематлу (Marematlou Freedom Party - MFP). Створена в 1962 р. Лідер –  Вінсент Моєкетсе МАЛЕБО (Vincent Moeketse Malebo).

Судебная система

Высшим органом судебной власти является Верховный суд

Обжаловать не вступившие в законную силу решения нижестоящих

магистратских судов можно в Апелляционном суде.

Существует также отдельная система военных судов во главе с

Апелляционным военным судом.

В деревнях распространены суды басуто, которые рассматривают

дела на основе норм обычного права.

Лесото поділено на 10 районів,^[2] що управляються секретарями^[3], столиця називається місто-табір (camptown). Райони поділені на 80 округів, що складаються з 129 місцевих громад.

Лесото — аграрна країна. Її економіка перебуває у повній залежності від ПАР. У сільському господарстві зайнято 86% працездатного населення, воно дає 18,2% ВВП. Вирощуються кукурудза (150 тис. т), картопля (90 тис. т), сорго (46 тис. т) і тверда пшениця (51 тис. т), а також кавуни, боби, горох і овочі (18 тис. т). У промисловості зайнято 14% працездатного населення, воно дає 40,8% ВВП. Працюють текстильні підприємства (20% ВВП), заводи з переробки сільськогосподарської сировини, телевізіоросборочний завод. Ведеться видобуток алмазів.