рослинництво

Механічне пошкодження зерна призводить до погіршення його якості при зберіганні, зниження хлібопекарських, технологічних, посівних якостей тощо. Травмованим вважається бите, обрушене, з повністю або частково відірваним зародком насіння, а також з пошкодженим ендоспермом, різними порушеннями цілісності покривних тканин. Розрізняють дві групи травм: макротравми, легко виявляються неозброєним оком, і мікротравми, виявляються лише під мікроскопом. Діаметр таких пошкоджень менший 1 мм.

Насіння пошкоджується під час обмолочування. Ступінь його травмування залежить від регулювання роботи агрегатів комбайна, біологічної фази розвитку рослин, сорту та виду сільськогосподарських культур. Найшкідливішими є мікропошкодження в зоні зародка зерна, механічні пошкодження зародка та ендосперму. За підрахунками І.Г. Строни, встановлено, що кожен відсоток висіяного травмованого насіння в Лісостепу України знижує врожайність у середньому на 5 кг/га. У травмоване насіння проникають шкідлива мікрофлора, кліщі, що призводить до пліснявіння та інших видів його псування під час зберігання, а при висіванні в ґрунт до захворювання та гниття.

При висіванні травмованого насіння знижується його схожість, послаблюється розвиток рослин. Так, при пошкодженні зародка паросток втрачає орієнтацію, закручується. На пошкоджених місцях насінини розвиваються колонії грибів, що є частою причиною їх загибелі (рис. 5). У дослідах, проведених в Селекційно-генетичному інституті (Л.К. Січняк, О.К. Слюсаренко, 1990 р.), втрати врожаю озимої пшениці від висівання травмованого насіння становили до 13, а в окремих випадках – до 25 %. На жаль, для виявлення внутрішніх тріщин і мікротравм зародка потрібні спеціальні лабораторії, яких немає на насіннєвих заводах.

Небезпека від травмування насіння полягає ще і у тому, що його лабораторна схожість може не знижуватись, а польова схожість різко знижується.

Сучасні механізми, які застосовують для збирання зернових, повністю не запобігають травмуванню насіння, яке при збиранні залежить від його вологості. Дослідами встановлено, що при вологості понад 25% травмування досить значне і може повністю пошкоджувати зародок. З підвищенням вологості пошкодження насіння збільшується. Для всіх польових культур оптимальна вологість для збирання становить 16-17%. Травмування насіння зменшується також при роздільному способі збирання, правильному виборі строків обмолочуван-

111

ня, регулюванні молотильних апаратів, зокрема обертів барабана і зазорів між барабаном і підбарабанням.

Травмованість насіння культур, %

озимих - 40 ярих - 60

Зниження

Недобір врожаю від

Не зійшло

Випало рослин за

повноти

зниження

насіння

вегетацію (10% від

сходів,%

продуктивності рослин

культур,%

кількості

озимих – 7

з травмованого насіння

озимих – 15

травмованого

ярих – 20

(5 кг на 1%)

ярих – 25

Втрати врожаю, ц/га

Озимі

Ярі

0,6

0,7

2,0

4,4

1,1

1,5

0,3

0,5

3,4 ц/га

6,4 ц/га

Рис. 5. Зниження врожайності від наявності травмованого насіння

(за І.Г. Строною, 1972 р.)

Насіння пошкоджується і на зерноочисних та сушильних машинах. Тому на стадії обробки врожаю необхідно вибирати оптимальний режим сушіння насіння, регулювати трієри та сита, уникати надлишкового застосування зернопультів у процесі дообробки насіння.

Не можна травмувати насіння під час сівби. Сівалки зернових культур із катушковими і штифтовими висівними апаратами травмують близько 14-16% насіння. Неправильно підібрані диски в сівалках з дисковими висівними апаратами під відповідну фракцію насіння та не відрегульована сила клапанів - виштовхувачів і пружин призводять до травмування, подрібнення насіння.

Травмування насіння знижує його польову схожість на 16-30%. При висіванні насіння, в якому механічно пошкоджено 10% маси, врожай-

112

ність знижується більш як на 1 ц/га. На насінних посівах доцільніше використовувати двобарабанні комбайни. Так, в експериментальному елітно-насінницькому господарстві Інституту насінництва, кращі результати мали при використанні зернозбиральних комбайнів СКД-6. Маса подрібненого зерна становила 0,4-0,6% загальної маси, травмування 20-30%. При цьому частоту обертів першого барабана, який працював у м’якому режимі, зменшували на 200-300, а другого встановлювали у межах 1000-1200 об./хв. Зазор між першим барабаном

іпідбарабанням був на 3-4 мм більшим, ніж між другим барабаном

іпідбарабанням. Крім того, слід регулювати зерноочисні й зернопровідні пристрої. Подавання соломистої маси в молотильний апарат регулюють залежно від швидкості руху комбайна під час обмолочування.

Для збирання посівного і якісного товарного зерна слід використовувати комбайни, якими вже обмолочено посіви на площі 100-350 га. Це має велике значення для забезпечення високої якості обмолоту культур, зокрема зернобобових (гороху, сої).

Здійснення комплексу заходів щодо зменшення травмування зерна економічно вигідне, оскільки забезпечує додатковий вихід насіння. Це важливо при розмноженні насіння еліти й супереліти та першої репродукції нових перспективних сортів польових культур.

Пошкодження оболонки зерна призводить до глибоких фізіологічних змін у зернині, втрат поживних речовин, порушення обмінних процесів, що різко послаблює ріст проростків. Дослідні дані свідчать, що травмування ендосперму насінини пшениці знижує продуктивність рослини на 10-20%, зародка – на 27-44%.

Пошкодження насіння знижує посівні якості його при зберіганні. Так, через -8 міс. після збирання енергія проростання пошкоджених насінин знижується на 30-40%, а лабораторна схожість на 62-89%. Енергія проростання цілих зернин при цьому становила 85-90%, лабораторна схожість 94-97%.

Вологість і зберігання насіння. Збереженість посівного матеріалу значною мірою залежить від йото вологості. У більшості культур в умовах України вологість насіння не повинна перевищувати 15%. Таке насіння добре зберігається протягом тривалого періоду без зниження якостей.

Насіння сільськогосподарських культур після збирання потрібно досушувати, залежно від особливостей культури та вологості насіння. Чим вища вологість насіння, тим меншою має бути температура сушіння. Слід зазначити, що температура повітря при сушінні має бути не вище 45°С. Досвід показує, що зерно, зібране при підвищеній вологості,

113

важко піддається сушінню. Вологе насіння бобових погано зберігається, швидко зігрівається, псується. Підвищення вологості насіння навіть на 2% порівняно із стандартними значеннями, зменшує його посівні якості. Таке насіння, як правило, використовують на продовольчі та фуражні цілі.

У насінному матеріалі визначають наявність грибних захворювань, зокрема сажки. Кондиційне насіння за посівними стандартами не повинно містити збудників сажки. Регламентується також вміст у насінні склероцій.

Мікроорганізми, які впливають на посівні та врожайні якості насіння, поділяють на дві групи: мікроорганізми, що уражують насіння під час вирощування, і мікроорганізми, які розвиваються під час зберігання. Сприятливі умови для розвитку мікроорганізмів при зберіганні зерна складаються при підвищених вологості й температурі. У вологій неочищеній масі вони розвиваються швидко, внаслідок чого температура зернової маси підвищується, що призводить до самозігрівання зерна. Тому після обмолочування обов’язковим є очищення зерна з метою зниження його вологості.

Маса насіння і врожайність культури. Від маси 1000 насінин і запасів поживних речовин в ендоспермі злакових або сім’ядолях бобових залежить розвиток сходів рослин. Озимі і ярі хліба та інші культури (соняшник, соя, горох), висіяні високоякісним насінням, дають за рівних умов по 3-5 ц/га приросту врожаю. Такі посіви густі, мають добре розвинену листкову поверхню, рослини на них менше уражуються хворобами. Від маси насіння, його якості і репродукції залежить врожайність культури.

Причини погіршення сортів. Тривалість використання ретельно відпрацьованих селекціонерами сортів необмежена, вони зберігають у незмінному стані ознаки та властивості протягом десятиріч. Так, використання деяких сортів може бути більше 25 років. Але більшість сортів у виробництві використовується досить обмежений період часу (6-7 років).

Основні фактори, які впливають на погіршення ознак і власти-

востей сортів і гібридів, такі: механічне засмічення; перезапилення іншими сортами; поява мутацій; ураження хворобами; модифікації.

Механічне засмічення сортів і гібридів. Найчастіше механічне засмічення відбувається при збиранні врожаю насіння, коли не повністю очищають комбайни, автотранспорт та інші засоби від насіння попередньо зібраного сорту. Порушення чергування культур у сівозміні також призводить до частих домішок, особливо в озимих культур.

114

Посівна техніка не завжди пристосована до повного висіву насіння, тому потребує ретельного очищення від решток насіння. Мішкотара, засіки, насіннєсховища, очисні машини, завантажувальні засоби та механізми для обробки насіння хімікатами потребують уваги при переході від одного сорту до іншого.

Перезапилення іншими сортами. Це найчастіше відбувається у перехреснозапильних культур, якщо не витримується відповідна просторова або штучна ізоляція. Можливе перезапилення і між сортами самозапильних культур. У наступному році відібрані гібридні рослини

вбільшості випадків показують більш високу продуктивність, а в другому поколінні дають розщеплення, в результаті якого весь матеріал вибраковується як нетиповий для даного сорту. Так, наприклад, при вирощуванні насінницьких посівів жита, просторова ізоляція між сортами повинна бути не менше 200-400 метрів.

Поява мутацій. Хімізація землеробства та інші фактори можуть викликати мутації в окремих потомків, які відібрані для поновлення сортового насіння. У таких випадках необхідно вчасно їх видаляти з посівів, бо у більшості з них буває сильно порушеним спадковий апарат і схрещування їх з іншими рослинами в подальшому спричинить погіршення сортового насіння.

Ураження хворобами. Як у насінницьких, так і у виробничих посівах хвороби рослин при відповідних умовах розмножуються дуже швидко із покоління в покоління. Тому, вирощування елітного насіння, чистого від хвороб – одне із найважливіших завдань насінництва. Починаючи з первинних ланок і до розмноження насіння для виробничих площ, застосовують ряд заходів (різні види доборів, протруювання, попередники, просторова ізоляція, прогресивні технології) для того, щоб не допустити пошкодження насіння хворобами.

Модифікації. Ці зміни появляються внаслідок дії ґрунтових відмін, площі живлення та інших факторів. Звичайно, частіше добирають для наступної роботи модифікації, пов’язані з вищою продуктивністю. Можливо також і таке, що слабкіші біотипи вирощуються на кращих ґрунтах, мають більшу площу живлення і показують середню або вище середньої продуктивність. Щоб надійніше оцінити модифікаційні зміни

вокремих потомків, проводять пересіви матеріалу протягом декількох років.

Заходи поліпшення посівних якостей насіння і підготовка його до сівби. Посівні та врожайні якості насіння залежать від умов вирощування. Формувати якість насіння потрібно починати з вирощування на

115

насіннєвих ділянках, у насінницьких сівозмінах. Насіннєві посіви розміщують після кращих попередників, застосовують високоякісний обробіток ґрунту, систему удобрення, спрямовану на формування не найвищих технологічних, продовольчих або кормових якостей, а найкращих посівних і врожайних властивостей. Для цього рослини забезпечують достатньою кількістю фосфору, уникаючи застосування надмірних доз азоту. Норми висіву, система удобрення, забезпечення вологою мають сприяти одержанню бічних пагонів, рівноцінних основним, або забезпечувати одержання насіння переважно з основних пагонів. На насінницьких посівах обов’язкові видові й сортові прополювання, найефективніші способи боротьби зі шкідниками, хворобами і бур’янами. На посівах потрібно застосовувати такі режими роботи комбайнів, які б зменшували травмування насіння. Іноді з цією метою застосовують подвійне обмолочування. Після першого обмолочування при малих частотах обертання барабана мають зерно, з якого формують насіння, а після другого – зерно, яке використовують на продовольчі, кормові або технічні цілі.

Щоб одержати насіння з високими посівними якостями зібране зерно доробляють, тобто проводять специфічну обробку. Відразу після обмолочування його очищують від рослинних решток, незрілого насіння, насіння інших культур, бур’янів, комах. Післязбиральну доробку зерна доцільніше здійснювати на потокових лініях типу ”Петкус” або механізованих токах, де окремі машини для первинного очищення, сортування, просушування і затарювання об’єднані в одну потокову лінію. Для очищення, просушування, сортування насіння використовують машини ОВП-20А, ЗАВ-20, ЗАВ-40, ОС-4,5А, КЗС-40 та ін. Його очищують від домішок насіння бур’янів, щуплого і битого насіння культури, підбираючи відповідні решета і трієри.

Важко відокремлювані домішки, близькі за розмірами до насіння основної культури, відокремлюють на очисних машинах, використовуючи аеродинамічні властивості, щільність і особливості поверхні насіння та домішок. При цьому легко відокремлюється насіння бур’янів із великою парусністю і невеликою масою, наприклад, насіння редьки дикої від насіння ячменю, пшениці, люпину на пневматичних сортувальних столах ПСС-2,5. Ріжки з насіння жита можна відокремити за допомогою розчинів відповідної щільності. На гірках, у циліндрах із повстяною поверхнею відокремлюють вівсюг від насіння вівса. На гірках з гвинтоподібною поверхнею (змійках) очищують насіння гороху, вики від битого насіння цих культур та насіння інших культур і бур’янів. Для очищування насіння дрібнонасінних бобових трав,

116

льону від насіння бур’янів із шорсткою поверхнею (кускути, пажитниці п’янкої та ін.), його обробляють залізними ошурками і пропускають на електромагнітних машинах.

Насіння кукурудзи, соняшнику, цукрових буряків, рицини та інших культур калібрують, тобто розділяють на окремі фракції за розмірами (довжиною, товщиною, шириною). Каліброване насіння висівають сівалками точного висіву, що забезпечує рівномірний розподіл насіння по площі.

Очищене, відсортоване або відкаліброване і просушене насіння зберігають у чистих продезинфікованих сховищах. Під час зберігання необхідно запобігати засміченню і зниженню схожості насіння. Для цього в зерносховищах підтримують постійний рівень температури й вологості повітря, застосовуючи автоматизовані системи контролю і регулювання умов у сховищі. У сховищах, де не можна повністю регулювати температуру і вологість повітря, насіння зберігають насипом у засіках або мішках. Висота насипу в холодну пору року не повинна перевищувати 2,5 м, а в теплу і при підвищеній вологості повітря – 1,5 м. Засіки розміщують не ближче як за 70 см від зовнішніх стін сховища.

Обов’язковим агротехнічним прийомом передпосівної підготовки насіння є протруювання (знезаражування) від грибних і бактеріальних захворювань рослин. Протруювання, проведене завчасно, знижує схожість на 20-24%. Найбільш поширеним і високоефективним є знезараження насіння за типом інкрустування, тобто протруювання з фіксуванням захисних сполук на насінні плівкоутворюючими речовинами. Інкрустація насіння підвищує врожай озимої пшениці, ячменю, кукурудзи на 3-6 ц/га. Закріплені у плівці на насінині пестициди не розпилюються і не змиваються з нього, перешкоджаючи проникненню шкідливої мікрофлори в насіння навіть у ґрунті. Плівкоутворювачі закріплюють пестициди на насінні, не змінюючи його форми. При цьому закриваються тріщини та інші пошкодження на насінні, що запобігає зараженню його в ґрунті. Частіше для інкрустування використовують полівініловий спирт (ПВС), який застосовують у вигляді 5% водного розчину, натрієву сіль карбоксиметилцелюлози (NaKMЦ) – у вигляді 2% водного розчину, з розрахунку 10 л робочого розчину на 1 т насіння. Як плівко-утворювач можна використовувати РКД (4 л РКД, розчинених у 7 л води, на 1 т насіння), крохмальний клейстер.

Широко використовують плівко утворюючі протруювачі уніш,

закруст, промет та ін.

У практиці вирощування багатьох культур широко застосовують дражування насіння – нашаровування на насінні захисних поживних

117

органічних і мінеральних речовин із метою надання йому зручної для висівання кулястої форми. До дражуючих сумішей додають органомінеральні поживні суміші, мікродобрива, бактеріальні препарати, протруювачі й активізуючі ріст речовини. При використанні дражованого насіння необхідно враховувати, що при проростанні воно вимагає більшої кількості вологи для отримання сходів.

Щоб забезпечити більш ранню сівбу пізніх ярих культур (кукурудзи), використовують гідрофобізацію насіння – покриття насіння плівками з речовин, які розчиняються в ґрунті за умови достатнього зволоження і лише при температурі, сприятливій для проростання насіння даної культури.

Для знезаражування доцільніше використовувати комплексні препарати, що діють не тільки на хвороби, а й на ґрунтових шкідників. Найбільш поширені байлетон, фентіурам, панорам, вітавакс, байтан, фундазол та ін. Витрата препаратів – 150-300 г на 1 ц насіння.

Протруювання проводять за 2-3 тижні до сівби на машинах ПС-10А, ПНШ-3, ”Мобітокс-Супер”, КПС-10, КПС-40, АПС-4А та ін. Кожний з препаратів має певний спектр дії, тому їх використовують з урахуванням найбільш поширених у даних умовах хвороб і шкідників.

Якщо немає можливості зробити інкрустування насіння, у такому випадку знезаражування проводять іншими способами, наприклад, напівсухим або зі зволоженням (5-10 л робочої водної суспензії на 1 т насіння) з обов’язковим додаванням клейких речовин (спиртової барди, ОП-07, патоки та ін.) для утримування протруювачів на насінні.

Напівсухе протруювання плівчастих хлібів (ячмінь, овес, просо) можна проводити розчином формаліну. На 1 т насіння беруть 30 л розчину, який складається з 1 частини 40%-го формаліну і 85 частин води. Обприскане і ретельно перемішане насіння витримують під брезентом протягом 4 годин, а потім просушують. При мокрому протруюванні на 1 т насіння беруть 100 л розчину (1 частина 40%-го формаліну і 300 частин води).

Проти летючої сажки пшениці та ячменю застосовують термічне знезараження насіння. Насіння замочують у воді при температурі 2832°С протягом 4 год. (за цей період спори проростають), а потім витримують при температурі 52-53°С протягом 7-8 хв. (спори гинуть). Після цього насіння охолоджують у холодній воді й підсушують. Застосовують також однофазне прогрівання насіння протягом 4-4,5 год. при температурі 45-46°С за допомогою машини КТС-0,5.

Препарати для знезаражування насіння отруйні, тому під час роботи потрібно додержуватися правил техніки безпеки.

Одним із прийомів підготовки насіння до сівби є повітряно-тепло-

118

ве обігрівання. Насіння витримують під сонячним випромінюванням протягом 3-5 днів або проводять активне вентилювання підігрітим до 30-35°С повітрям.

Насіння зернобобових культур перед сівбою інокулюють, тобто обробляють нітрагіном, ризоторфіном, азотобактерином – препаратами, які містять бульбочкові бактерії або вільноживучі в ґрунті азотфіксуючі бактерії. Обробку проводять під навісами безпосередньо перед сівбою. Інокуляція насіння фосфоробактерином поліпшує фосфорне живлення рослин. Для боротьби з виляганням посівів насіння обробляють ретардантами. При цьому глибше формується вузол кущення і підвищується зимостійкість рослин, але знижується польова схожість насіння.

У бобових трав, багаторічного люпину насіння, як правило, має непроникну для води і повітря оболонку (твердокам’яне насіння). Для підвищення схожості таке насіння скарифікують – пошкоджують механічним або хімічним способами насінну оболонку, роблячи її проникною для води і повітря.

В овочівництві, картоплярстві застосовують прийоми попереднього пророщування насіння, обробку стимулюючими речовинами.

Досліджуються і розробляються ефективні прийоми обробки насіння струмом великої напруги, ультразвуком, рентгенівським і лазерним випромінюванням тощо.

Насінники доцільніше збирати в суху погоду комбайнами з використанням жаток, які формують тонкі валки на висоті від ґрунту не менше 15 см. У роки з підвищеною вологістю і при випаданні дощів треба застосовувати пряме комбайнування. Щоб мати якісне насіння з високою врожайністю на насінних площах, слід зменшувати норму висіву і густоту рослин на 15-20 %.

3.7.Вплив сортів і гібридів на покращення екологічного стану

врослинництві

Важливим завданням Вінниччини, як і інших регіонів України, є оптимальне використання природних ресурсів, необхідних для одержання високих і стійких урожаїв сільськогосподарських культур. Одним з найважливіших резервів росту врожайності і його стабільності є найбільш повна реалізація потенційної продуктивності вирощування культур (сортів), ефективне використання ґрунтово-кліматичних, матеріальних та інших ресурсів на основі оптимізації агроекологічного районування сільськогосподарських культур, конструювання продук-

119

тивних і стійких агроекосистем.

Селекція сортів та гібридів є одним із головних засобів прогресу в сучасному рослинництві. Дослідженнями, проведеними в Західній Європі, доведено, що внесок селекції (нові сорти, гібриди) за останні 25 років у приріст урожаю становить від 20 до 80% залежно від культури.

Сорт є найбільш надійним і економічно вигідним фактором підвищення рівня врожайності і її стабільності. Сорт (гібрид) – важливий чинник конкурентоспроможності рослин, його значення не менше, ніж агротехнічних заходів вирощування сільськогосподарських культур.

Сорт – це біотип, оскільки може різнитися один від іншого тривалістю фаз вегетації або міжфазних періодів, відношенням до умов проходження стадії яровизації, стійкістю до вилягання, посухи, зимо- і морозостійкістю, придатністю до застосування механічного догляду. Виходячи з цього сорт – це сукупність рослин одного й того самого виду, створена шляхом селекції, що відрізняється певними спадковими, морфологічними, біологічними, господарсько-цінними ознаками та властивостями і придатна для вирощування в тих чи інших ґрунтовокліматичних умовах.

За походженням бувають сорти місцеві й селекційні.

Місцеві – це такі сорти, які створені внаслідок дії природного і штучного добору при вирощуванні культури в певній місцевості.

Селекційними називають сорти, створені в науково-дослідних установах при застосуванні наукових методів селекції та оцінки вихідного матеріалу.

Важливе значення для підвищення продуктивності сортів та гібридів в сучасних умовах має здатність сорту давати сталу й високу врожайність у різних умовах навколишнього середовища. Ця власти-

вість називається адаптивністю або пристосованістю сорту.

Гібриди – це рослинні організми, створені в результаті внутрішньовидової віддаленої гібридизації (схрещування батьківських форм із різною спадковістю), в яких використано ефект гетерозису (сплеску) – підвищення продуктивності на 10-30% порівняно з вихідними формами, сили росту й життєздатності особливо в першому поколінні (F1). В наступних поколіннях продуктивність знижується, відбувається розщеплення, змінюються морфологічні ознаки.

При схрещуванні двох сортів утворюється міжсортовий гібрид, сорту із самозапильною лінією – сортолінійний гібрид, двох самозапильних ліній – простий міжлінійний гібрид, простого гібрида

120