Майдан - 1 частина

Чуприна Є.

Ми - вобли, протхнули до серця димами.

Яке там додому! Яке там до мами!

Давно призвичаїлись жити бомжами,

Давно відучилися спати в піжамі.

Давно серіалів сюжети забули,

Кошлаті ми стали і злі, як манули,

У цій атмосфері, смертельній для молі,

Ми наче актори – в улюбленій ролі.

Дешеві кредити – для нас не принада,

І навіть бандити над нами не влада,

Ми тхнемо димами, і в цілому світі

Не знають, що з нами такими робити.

Не для того я, сын, тебя кормила

горячим материнским молоком,

чтоб ты попал в зловещее горнило

войны, и стал горящим угольком.

Не для того, усталая, качала

я на руках младенца день деньской,

чтобы отдать тебя, родное чадо,

мой плод любви, слепой вражде людской.

Тебя распнут и распиарят, милый,

как некогда несчастного Христа.

И станет над распоротой могилой

зиять моя немая пустота.

И вознесут тебя посмертной славой

над безразличной к нам, чужой страной.

Побудь со мной сегодня, Боже правый,

в тылу любви, за каменной стеной...

Но ты уходишь в дым ночных пожаров.

И говоришь: "У каждого свой путь".

И боль, как семь серебряных кинжалов,

мне с двух сторон пронизывает грудь.

Ми варта нічна, ми не віримо вже у дива. І чай обпікає вуста, але гояться рани. Казали, чекати морозів опісля Різдва, Та нас і до того добряче трусило під ранок.

 

Намети, хоч де ти, ця справа давно не нова: І можна прикинутись хворим, сліпим і безногим І можна відсидітись вдома, де рідний диван, Та ти ризикуєш потому сидіти без нього.

 

І поки ти дивишся шоу: оффлайн чи онлайн І поки сидиш у зручній комунальній коробці Це все не про тебе, але про всяк випадок знай: Що поки ти тиснеш на мишку, тут тиснуть на хлопців

 

Димлять барикади. І йдуть тисячі громадян На диво-ялинку, в свята по-спартанськи убрану. Майдан вимерзає, але не вмирає Майдан. Скажи, чи чекати тебе на граніті Майдану?

А. Широпаев

Архангел идёт по городу. Одежды его как мгла. А очи смеются в бороду, и огненны два крыла. Из жести звук его голоса. Он меряет шагом град и чертит крылами борозды пылающих баррикад. Он плавит снега стопою. И стал не снежок – ожог. Бежит на асфальт струёю бензина весенний сок. О нет, не расправа, не мщение, хоть был он трижды убит – Великое Очищение в тающем снеге шипит. Он выше домов и башен - Архангел смолистых туч. Но в смерче огня и сажи маячит рассветный луч. Причинные связи рвутся, когда вам глядит в глаза Архангела Революции озёрная бирюза. Как ярко пылают линии, что нам на крылах принес Архангел своей алхимией горючих горящих слёз, разящих врагов, как молнии, сжигающих их броню… Мы Вечности преисполнены в кромешном земном бою. А. Широпаев,24 января 2014.

Андрій Любка

Казав чоловік: мені не бачити сонця,

І дітей зустріну лиш біля могили.

У тілі моєму – свинець і стронцій¸

Але смерть мене не зупинила.

 

Його питали: якого чорта?!

Чому тобі не сиділось вдома?

Ти ж ніби людина другого сорту,

Тебе ж роками борола втома?

 

А він на це: страх пече і душить,

І від безсилля мене все боліло.

Крім зброї, у нас є мрії і душі.

Людина складається не тільки з тіла.

 

Режим стріляє в потилиці й спини,

Убивають людей мисливські гвинтівки.

А все, що ми можем – палити шини.

Україна бере початок з бруківки.

 

Цвітуть на Майдані смерті тюльпани,

Тріпочуть на вітрі криваві знамена,

Вогонь облизує трупи і рани.

Україна бере початок із мене.ё

М 14 ЖАННА Audiomachine - House Of Cards (No Choir)