1.2. Змі - основний споживач інформаційного продукту агентств.

Традиційним споживачам інформації - засобам масової інформації - агентства також надають досить різноманітну палітру продуктів.

Отже, «основним продуктом агентства» є служба новин, називана останнім часом «DataStream». Щодня передплатники цієї стрічки одержують майже півтори тисячі заміток на політичні, економічні, суспільні й спортивні теми. Крім звичайних інформаційних повідомлень Associated Press поставляє передплатникам репортажі й нариси, які можуть використовуватися як готові газетні матеріали.

Журналісти можуть знайти на стрічці АР все необхідне для висвітлення подій, що цікавлять. Кореспонденти агентства готують кілька заміток про саму подію, вони також забезпечуються коментарями й довідковою інформацією. Крім того, на стрічці можна знайти інформацію про усе, що може бути пов'язане із цією подією: коментарі, аналітичні матеріали, біографії учасників, статистичну й історичну інформацію.

Основними передплатниками «DataStream» є найбільші у світі газети й телестанції. Тільки вони можуть собі дозволити цей досить дорогий продукт.

Для газет середнього розміру існує так званий «обмежений» «DataStream», що містить біля половини політичних й економічних новин і біля чверті спортивних.

Невеликі газети можуть підписатися на «коротку» версію головної стрічки, де вони знайдуть закордонні й основні місцеві новини.

Крім того, клієнтам агентства в США пропонуються спеціальні регіональні стрічки новин, куди включені основні місцеві новини й найцікавіші теми. Ці регіональні новини поставляються як доповнення до основних стрічок новин.

Отже, як ми з'ясували, інформаційні агентства готовлять сотні продуктів, що поставляють досить різним по складу й вимогам аудиторіям. Якби для того, щоб готовити кожний із продуктів, агентство було б змушене повністю міняти стиль новини, то штат агентств становив кілька тисяч редакторів, а самі агентства ніколи б не стали рентабельними. Насправді, в Reuters працюють біля двох тисяч журналістів, в АР - біля трьох з половиною. У російських агентствах (крім ІТАР-ТАРС, тому що це агентство існує поза ринковими рамками) ситуація ще більш характерна: «Інтерфакс» випускає біля сотні спеціалізованих інформаційних продуктів, у той час як у всьому агентстві працюють близько 300 журналістів і серед них - не більше 20 редакторів.

ІТАР-ТАРС є повністю державним агентством й існує за рахунок платників податків. Рентабельність не є метою цього агентства. Воно покликано здійснювати державну політику.

Внаслідок цього новини повинні бути написані таким чином, щоб перетерплювати мінімальні зміни, а краще - ніяких, але при цьому задовольняти вимогам як можна більшого числа клієнтів агентства.

При цьому журналіст повинен створювати готову новину, навіть якщо він перебуває на завданні. Щодня у великих містах проходять десятки прес-конференцій, політики подорожують світом, катастрофи трапляються на всій території земної кулі. Кореспонденти, що створюють більшу частину оперативних новин, давно не пишуть новини - вони їх диктують. Редактори дуже рідко переписують новини повністю - на це в них просто немає часу.

«Найбільші агентства світу змагаються один з одним у швидкості оповіщення всіх про те що відбувається. Сьогодні, в умовах миттєвого зв'язку, рахунок іде вже на секунди. Особливий тиск конкурентів почувають журналісти, що пишуть про економіку.

Отже, «інформаційне агентство», як складне явище має довгу історію розвитку. Головним підсумком стало: створення єдиної мережі новин і розвиток сучасної системи передачі інформації. Основним поштовхом до розвитку системи передачі став перехід їх в електронний формат.