16. Методи навчання

1. Лекція (лекція-доповідь, лекція-бесіда, лекція-дискусія). В ході лекцій за характером логіки пізнання впроваджуються аналітичний, синтетичний, індуктивний та дедуктивний методи. За рівнем самостійної розумової діяльності – проблемний вклад та частково-пошуковий метод.

2. Семінарські заняття, які включають семінари для закріплення і систематизації знань, та семінари для вивчення нового матеріалу. За формою проведення – семінар-бесіда, семінар-обговорення (реферативний), семінар-дискусія, семінар-практикум.

17. Методи контролю

Поточний та підсумковий контроль. Усне опитування, доповіді та реферати, участь у дискусіях та обговореннях, творчі завдання, тестовий контроль.

1. Розподіл балів, які отримують студенти

Поточне тестування та самостійна робота						Підсумковий семестровий контроль (залік)	Сума
Змістовий модуль № 1		Змістовий модуль № 2		Змістовий модуль № 3
Т1	Т2	Т3	Т4	Т5	Т6	25	100
Від 15 до 25 балів		Від 15 до 25 балів		Від 15 до 25 балів

19. Форми контролю навчальних здобутків студентів та критерії оцінювання

№ з.п.	Вид завдання	Кількість балів
1.	Відповідь на проблемні питання	3 – «відмінно»
		2 – «добре»
		1 – «задовільно»
2.	Підготовка та презентація реферату	5
3.	Модульна контрольна робота	15 – «відмінно»
		10 – «добре»
		5 – «задовільно»
4.	Відповіді на тестові питання підсумкового семестрового контролю	100

Культурологічний словник

Абстракціонізм (від лат. abstractio - відстороненість) - художній світогляд, напрям у мистецтві XX ст., який відзначається заміною натуралістичної предметності вільною грою кольорів, ліній і форм. Серед засновників абстрактного мистецтва В. Кандінськнй, К. Малевич, П. Мондріан. До різновидів абстракціонізму відносять геометричну абстракцію, абстрактний експресіонізм, ташизм та ін.

Авангардизм (авангард) (від франц. avant - попереду та garde - стража) - сукупна назва художніх тенденцій, більш радикальних, ніж модернізм. Поява авангардизму пов'язується з виникненням в образотворчому мистецтві початку XX ст. фовізму і кубізму, для яких були характерні протиставлення усталеним традиціям і стереотипам творчості, спрямованість на радикальне перетворення людської свідомості, естетичну революцію.

Академізм (франц. academisme, від ірец. - academia - названа на честь міфічного героя Академа місцевість поблизу Афін, де Платон заснував свою філософську школу) - художня школа в мистецтві ХІХ-ХХ ст., спрямована на збереження і відтворення творчих здобутків своїх попередників. Іноді це призводило до догматичного наслідування форм, стильових прийомів, канонів минулого мистецтва, до еклектизму.

Альтруїзм (фр. altruisme, від лат. alter - інший) - моральний принцип, що полягає в безкорисному прагненні до діяльності на благо інших, в готовності заради цього зректися власних інтересів; протилежний егоїзму. Термін запровадив О. Конт.

Антропологізм (від грец. anthropos - людина та logos - слово, вчення) - зведення всіх явищ суспільного життя до властивостей людської природи. Термін запровадив Л. Фоєрбах, проте антропологічна тенденція притаманна була ще Сократові, який, на противагу попередній натурфілософії, поставив людину в центр пізнання.

Анімізм (від лат. апіта, animus - душа, дух) - одна з форм релігії, пов'язана з вірою в одушевленість усіх предметів та явиш.

Антропологія (від грец. anthropos — людина та logos - слово, вчення) наука про походження, поведінку, фізичний, соціальний і культурніш розвиток людини.

Антропоцентризм (від фен. anthropos - людина та centrum - центр кола, середина) - уявлення про світобудову, яка організується довкола людини як центра Всесвіту.

Артефакт (від лат. arte/actum - штучно зроблене) - створене людиною, суспільством, продукт культури.

Бароко (від італ. вагоссо - примхливий) - стиль і напрям у європейському мистецтві кінця XVI - середини XVIII ст., що охоплював усі види творчості - від архітектури до образотворчого мистецтва, - і був заснований на розвитку принципів, закладених в епоху Відродження, відбивав динамізм світомоделі і внутрішню суперечливість людини.

Варварство (від грец. earbaroi - у стародавніх греків і римлян назва іноземців, які розмовляли незрозумілою мовою, в переносному значенні - некультурні, жорстокі люди) - за усталеною в суспільствознавстві XVIII XIX ст. періодизацією, середня з трьох епох історії (дикість, варварство, цивілізація). Періодизацію запровадив у 60-х p. XVIII ст. А. Фергюсон. Л. Г. Морган, який обгрунтував цю схему, вважав, що варварство починалося з виникнення гончарного виробництва і завершувалося появою писемності.

Види мистецтва - конкретні історичні форми існування та історії розвитку мистецтва: просторові (статичні) види мистецтв - живопис, скульптура, архітектура; часові (динамічні) - література, музика; просторово- часорі - балет, театр, кіно тощо.

Виховання - процес цілеспрямованого систематичного прищеплення індивідам моральних норм, нонять, поглядів, способів і форм діяльності та поведінки, прийнятих у даному суспільстві.

Відродження (Ренесанс) - соціальний та ідейний рух X1V-XVI ст. в європейських країнах, який був спрямований проти християнсько-схоластичної культури Середньовіччя і став перехідним щаблем від середньовічної культури до культури Нового часу. Відмітними рисами культури Відродження є її світський характер, гуманістичний світогляд, відродження античної культурної спадщини. Епоха Відродження характеризувалася значним розвитком архітектури, театрального мистецтва й музики (Джотто, Боттічелі, Рафаель, Мікеланджело, Леонардо да Вінчі, Ф. Петрарка, Дж. Бокаччо та ін.).

Гармонія (від грец. harmonia - зв'язок): 1) в музиці закономірне поєднання тонів в одночасному звучанні, підпорядковане нормам ладової побудови музики;. 2) в широкому ("первісному") розумінні - зв'язок, стрункість, домірність.

Геніальність (лат. genius, від gens - рід) - найвищий ступінь прояву творчих сил людини, діяльність якої має всесвітньо-історичне значення. Термін вживають як для позначення здатності людини досягти видатних результатів у певній галузі, так і для оцінки результатів творчості.

Готика (від італ. gotico - готський, від назви німецького племені готів) - художній стиль середини XII - початку XVI ст., що являв собою завершення середньовічного європейського мистецтва.

Гравюра (фр. gravure) - вид графіки, в якому зображенням є друкованим відбитком малюнка, який нанесений на дошку малярем-гравером; відбитки також називаються гравюрами.

Графіка (грец. graphike, від grapho - пишу) - вид образотворчого мистецтва, основним зобра жальним засобом якого є малюнок, виконанні! на папері, тканині тощо олівцем, пером, пензлем, вуглиною або відбитий на папері зі спеціально підготовленої форми.

Гуманізм (від лат. humanus - людяний) - вчення про самоцінність людини, яке утверджує людину як смисл й основу буття.

Догма (від грец. dogma вчення, постанова) - 1) у стародавній і середньовічній філософії - основні положення того чи іншого вчення, яке приймається без доказів. У релігії — положення, що видаються за вічні, незмінні, «богом дані» істини; 2) поняття, ідеї, вчення, які вважаються істинними за будь-яких умов.

Досвід - сукупність знань і навичок, набутих на основі і в процесі безпосередньої практичної взаємодії людей із зовнішнім світом; форма засвоєння людиною раціональних здобутків минулої діяльності.

Духовний світ особистості - система свідомо-психологічних рис, особливостей, яка в своїй цілісності виявляє міру усвідомлення людиною сутності буття, свого місця й призначення в світі і проявляється в характері її відношення до світу і до себе. Характерною особливістю духовного світу особистості виступає здатність застосовувати знання і розум для аналізу оцінки явищ, для визначення ставлення до них, характеру вчинків і дій відповідно до потреб та інтересів особи, класу, суспільства.

Екологічність культури - система ціннісних орієнтацій культури, яка спирається на відношення до природного середовища як до унікального макрокосму.

Експресіонізм (від лат. expressio - вираз) - напрям у літературі та мистецтві початку XX ст., що проголосив єдиною реальністю суб'єктивний духовний світ людини, а його вираз - головною метою мистецтва. В межах експресіонізму виникли перші твори абстрактного мистецтва (В. Кандінський). У деяких художників, насамперед, - німецьких, експресіонізм набув яскравого антивоєнного характеру (Е. Барлах, Ж. Грос, О. Дікс).

Епос (від грец. epos - слово, розповідь) - сукупність народних героїчних пісень, сказань, поем. Оповідний рід літератури, що, на відміну від лірики і драми, характеризується розповідно-ошісовою (епічною) формою, широтою зображення подій і характерів.

Естетика (від грец. aisthetikos - чутливий) - наука про загальні закономірності художнього освоєння дійсності людиною, про сутність і форми перетворення життя за законами краси, про природу мистецтва і його роль у розвитку суспільства. Об'єктом дослідження естетики є творча діяльність людини, її естетичне відношення до дійсності і мистецтво як вища форма його відношення.

Етика (грец. ethika, від ethos - звичай, характер): 1) у звичайному розумінні - те саме, що й мораль, моральність, нрави; 2) філософська наука,об'єктом вивчення якої є мораль. Як теорія моралі етика з'ясовує її місце в системі суспільних відносин, аналізує природу, внутрішню структур)" моральних відносин і моральної свідомості, досліджує моральні поняття, за допомогою яких репрезентуються моральні норми, принципи, оцінки, судження тощо. Етнос (від грец. ethnos - народ, плем'я) - позатериторіальна, позадержавна спільнота людей, об'єднаних спільним походженням, культурою, мовою, історією, традиціями, самосвідомістю та етнонімом (назвою). Євангеліє - (від грец. euangelion - блага звістка) - частина Біблії, чотири пов'язані спільною темою релігійні твори, що становлять основну частину Нового Заповіту. Містять життєпис Ісуса Христа та основні положення християнського віровчення. Жрець - особа, що займається відправленням релігійних обрядів у язичників. Жрець здійснював жертвопринесення божеству, стежив за вшануванням богів, доглядав за їх статуями і священними тваринами, молився їм. Жерці звільнялися від будь-яких податків. Звичаї - стереотипи поведінки, яких дотримується спільність людей, групи соціальні за певних обставин і які зберігаються в незмінному вигляді протягом тривалого історичного періоду, передаючись із покоління в покоління. Знак - матеріальний предмет, явище, подія, які виступають представником іншого предмета і використовуються для збереження і передачі інформації. Знання - форма духовного засвоєння результатів пізнання, процесу відображення дійсності, що характеризується усвідомленням їх істинності. Статус знання як права на істину здатна забезпечити лише практика.

Ідеал - уявлення про найвищу досконалість, котра як взірець, норма і найвища мста визначає певний спосіб і характер дії людини чи суспільного класу. Ідеал вірно чи ілюзорно відображає корінні суспільні, насамперед класові, інтереси. Залежно від сфер людської життєдіяльності формуються суспільні, політичні, етичні, естетичні, гносеологічні та інші ідеали, які входять до складу світогляду людини, і виявляють активно-творче ставлення людини до дійсності, відіграючи роль кінцевих цільових орієнтирів.

Ієрогліф (від грец. hieros - священний та glyphe — те, що вирізане) - знак деяких видів ідеографічного письма (єгипетська ієрогліфіка, давньошумерський клиропис, сучасна китайська ієрогліфіка).

Ікона (від грец. еікоп - зображення, образ) - живописний релігійний образ (Христа, Богоматері, святих).

Імпресіонізм (від франц. impression - враження) - художній світогляд, орієнтований на суб'єктивне відображення миттєвостей буття. Як окремий напрям у мистецтві виникає в 1860-х роках (роботи французьких художників Е. Мане, О. Ренуара, Е. Дега). Розвиток даного напряму пов'язується із системою пленеру (К. Моне, К. Пісаро, А. Сіслей, К. Коровін та ін.). Як художній свтогляд імпресіонізм був сприйнятий скульпторами (О. Роден, М. Россо, П. II. Трубецький), музикантами (К. Дебюсі, М. Равель) і поетами кінця XIX - початку XX ст. (К. Гамсун, І. Ф. Анненський та ін.).

Індивідуум (від лат. individuum - неподільне) — окремий одиночний представник певного виду, роду, класу, множини предметів, окрема сутність, істота чи людина.

Канон (від грец. капоп - норма, правило) — сукупність правіш, яка визначає ідеальність образу.

Кітч - (від нім. Kitsch - жаргон, збирання вуличного сміття, пізніше - імітація унікальних художніх виробів) - явища художньої культури, позначені еклектизмом, різностильовістю. Найчастіше це масова культура.

Класицизм (від лат. classicus - взірцевий) - стиль і напрям у літературі та мистецтві XVII - початку XIX ст., що звертався до античної спадщини як до взірця, ідеальної норми. У XVIII ст. класицизм був пов'язаний із Просвітництвом, засновувався на ідеях французького раціоналізму, уявленнях про моральні ідеали, чітку організованість, логічність образів у літературі (П. Корнель, Ж.Б. Мольєр, І. В. Гете, Ф. Шиллер, М. В. Ломоносов), архітектурі (Ж. Ардуен-Мансар, Ж. А. Габріель, К. Рен, В. І. Баженов, А. Н. Вороніхін, К. І. Россі), мистецтві (Н. ІТуссен, Ж. Л. Давід, Ж. О. Д. Енгр, Е. М. Фальконе).

Кубізм (франц. cubisme, від cube - куб) - авангардистський напрям у образотворчому мистецтві початку XX ст. (П. Пікассо, Ж. Брак, X. Гріс та ін.), особливостями якого були конституювання об'ємної форми на площині, використання простих, усталених геометричних форм (куб, конус, циліндр).

Культура (від лат. cultura - обробка, виховання, освіта, розвиток, шанування) - сукупність практичних матеріальних і духовних надбань суспільства й людини, втілюються в результатах продуктивної діяльності. У вужчому розумінні, культура - це сфера духовного життя суспільства, що схоплює насамперед систему виховання, освіти, духовної творчості (особливо мистецької), а також установи й організації, що забезпечують їхнє функціонування (школи, вузи, клуби, музеї, театри, творчі спілки, товариства що). Водночас під культурою розуміють рівень освіченості, вихованості "ідей, а також рівень оволодіння якоюсь галуззю знань або діяльності культура виробництва, культура праці, культура мови; правова, моральна, естетична культура, культура побуту тощо).

Логос (від грец. logos - слово, зміст, поняття): 1) першооснова буття в його ядкованості та законовідповідності; 2) раціональна діяльність розуму, мована на усвідомлення системності й гармонійності світу.

Людина - суспільна істота, продукт і суб'єкт культури, вищий ступінь у тку живих організмів. Як продукт тривалої еволюції світу людина є іальною, природною істотою. Проблема взаємодії соціального і гічного в людині є найважливішою в комплексі наук про людину.

Магія (від ірец. mageia - чаклунство, чародійство) - обряди, покликані ати на людей, духів, явища природи. Магія є складовою частиною йних культів.

Маньєризм (італ. manierismo, від тапіега - манера, стиль) - стильова течія XVI -XVII ст. в Європі, для якої характерні екзальтація та гіперболізм (підготувала появу бароко).

Ментальність (від лат. mentalis - розумовий) - світосприйняття, яке формується па глибокому психічному рівні індивідуальної або колективної свідомості, сукупність психологічних, поведінкових настанов індивіда або соціальної групи.

Меценат (лат. - Maecenas) - ім'я римського державного діяча (І ст. до н. е.), близького до імператора Августа, який уславився своїм широким покровительством над поетами й художниками. Його ім'я стало називним.

Мистецтво — естетичне освоєння світу в процесі художньої творчості - особливого виду людської діяльності, що відображає дійсність у конкретно- чуттєвих образах відповідно до певних естетичних ідеалів; одна з форм суспільної свідомості. Термін застосовується і до певних галузей художньої діяльності (образотворче мистецтво, сценічне мистецтво) або до якоїсь галузі практичної діяльності з властивою їй системою найвищої якості прийомів і методів (мистецтво виховання, воєнне мистецтво та ін.).

Міф (від грец. mythos - предание, сказание) - історично перша світоглядна форма відображання дійсності, в якій художнє, моральне, пізнавальне та практично-перетворююче освоєння світу дані в синкретичній, взаємоопосередкованій єдності. Як елемент світоглядної свідомості родового суспільства міф є духовно-практичним засобом освоєння форм суспільної життєдіяльності, форм взаємовідношення людини і природи, людини і суспільства.

Міфологія (від грец. mythos - предание, сказание та logos - вчення): 1) сукупність міфів будь-якого народу; 2) спосіб духовно-практичного освоєння

віту, форма суспільної самосвідомості та світосприйняття людини первісного докласового суспільства, викладені в системі міфів; 3) наука про міфи.

Мова - система знаків, за допомогою яких здійснюється комунікація.

Модерн (від франц. moderne - сучасний) - художній світогляд, якій тяжіє до естетизації навколишнього середовища.

Модернізм (від франц. moderne - сучасний) - загальна назва художніх напрямів у образотворчому мистецтві другої половини XIX - початку XX ст., які протиставили себе традиціоналізму в якості єдиного "мистецтва сучасності" або "мистецтва майбутнього". До напрямів модернізму відносять імпресіонізм, постімпресіонізм, символізм, модерн та ін. За радянських часів під модернізмом розумілося все, що ще відповідало канонам соцреалізму.

Мозаїка (франц. - mosaique) зображення або візерунок, зроблений з окремих, щільно припасованих один до одного і закріплених на цементі або мастиці різнокольорових шматочків скла, мармуру, камінців, смальти і г. д.

Мораль (лат. - moralis) - система поглядів і уявлень, норм і оцінок, що регулюють моральну поведінку людей. Базується на силі переконання, громадської думки, традицій, авторитетів.

Натхнення — особливий стан людини, який характеризується піднесенням її духовних сил, активізацією всіх психічних процесів. Натхнення є однією з головних передумов процесу творчості.

Натюрморт (від франц. nature morte - мертва природа) - живописне зображення предметів домашнього посуду, плодів, квітів, забитої дичини тощо.

Особистість - людина як суб'єкт суспільних відносин, носій свідомості та системи суспільно значущих якостей, детермінованих конкретно- історичними умовами життя суспільства. Поняття «особистість» слід відрізняти від понять «індивідуум» (одиничний представник людського роду) та «індивідуальність» (сукупність індивідуально-неповторних властивостей, що відрізняють одного індивіда від усіх інших).

Пастораль (франц. pastorale, від лат. pastoralis - гіастуховий) — літературний, музичний і театральний жанр, в основі якого - поетизація та ідеалізація простого сільського життя. У переносному значенні пастораль має дещо іронічний відтінок як стан ніжності і тиші, однак з певною часткою манірності, солодкуватості.

Побут - позавиробнича сфера суспільного життя людей, сукупність способів і форм задоволення їх матеріальних і духовних потреб.

Поп-арт (від англ. pop art, скор, від лат. popular art — народне, загальнодоступне мистецтво) - модерністська художня течія, яка виникла у другій половині 50-х років XX ст. у США та Великій Британії. Відмовляючись від звичайних методів живопису і скульптури, поп-арт культивує нібито випадкове поєднання побутових предметів, механічних копій (фото, муляж, репродукція), уривків масових друкованих видань (реклама, комікси тощо).

Постімпресіонізм (від лат. post - після та франц. impression - враження), художній світогляд, орієнтований на створення міфопоетичної моделі світу з відображенням філософських і символічних начал буття.

Постмодернізм (постмодерн, поставангард) (від лат. post - після та франц. moderne - сучасний) - сукупна назва художніх тенденцій середини XX ст., які пов'язані із радикальним переглядом позицій модернізму і авангарду. Постмодернізм відзначається більшою самокритичністю, і, замість війни із традицією, співіснуванням із нею, стилістичним плюралізмом, проголошенням лозунгу "відкритого мистецтва".

Прогрес і регрес (від лат. progressus - рух вперед, та лат. regressus - зворотній рух) - властивість реальних процесів, що полягає у висхідному русі від нижчого до вищого, від менш досконалого до більш досконалого - прогрес; в переході від вищого до нижчого - регрес.

Проміскуїтет (від лат. promiskuus - спільний) — у вузькому значенні: стадія в історії розвитку роду і сім'ї, коли були відсутні будь-які норми сімейно-шлюбних відношень; у широкому - безладні відношення між особами обох статей; у термінології А. Тойнбі - безладне змішування культу.

Раритет (від лат. raritas - рідкість) - рідкісна річ, рідкісний примірник старої книги.

Реалізм (від лат. real is - дійсний) - художній світогляд і напрям у європейському мистецтві, початок якого вбачається або у Відродженні (ренесансний реалізм), або у Просвітництві (просвітницький реалізм), або ж у 30-х pp. XIX ст. (власне реалізм). До головних принципів реалізму відносять об'єктивне відображення життя, перевага в засобах зображення "форм самого життя", інтерес до проблеми "особистість і суспільство". Серед найвидатніших представників реалізму у різних видах мистецтва - О. Бальзак, Ч. Діккенс, Г. Флобер, Л. Толстой, Ф. Достоєвський, А. Чехов, Т. Манн, Г. Курбе, I. Репин, В. Суріков, М. Мусоргський, М. Щепкін, К. Станіславський.

Ритуал (від лат. ritualis - обрядовий) - особлива програма поведінки, в якій актуалізується зв'язок з минулими нормами життя предків.

Рококо (франц. rococo, від rocaille - уламки камней) — художній світогляд і напрям у європейському мистецтві першої половини XVIII ст. Для рококо, пов'язаного з кризою абсолютизму, характерний відхід у світ фантазій, театралізованої гри, міфологічних сюжетів та еротизму. У мистецтві рококо домінує орнаментальний ритм, асиметричність, комфорт.

Романтизм (франц. romantisme) - ідейний і художній напрям кінця XVIII - першої половини XIX ст., що протиставляв утилітаризму та нівелюванню особистості прагнення до свободи, ствердження цінності духовно-творчого життя особистості. Представниками романтизму в літературі були Е. Т. А. Гофман, У. Вордсворт, В. Скотт, Дж. Байрон, П. Б. Шеллі, В. Гюго, М. Лєрмонтов, Ф. Тютчев; в музиці - Р. Вагнер, Н. Паганіні, Ф. Лист, Ф. Шопен; в образотворчому мистецтві - Е. Делакруа, Т. Жеріко, Дж. Констебл, О. Кіпрен- ський та ін.

Самосвідомість - усвідомлення людиною самої себе, своїх здібностей, якостей, думок, почуттів, інтересів, дій, місця й ролі в природі і суспільстві.

Свідомість — властивий людині спосіб відношення до світу через суспільно вироблену систему знань, закріплених у мові, в усіх її смислах і значеннях; найвища форма відображення матерії.

Семіотика (від грец. semeion - знак, ознака) - загальна теорія знакових систем.

Символ (від грец. symbolon - знак) - речовий, графічний чи звуковий умовний знак чи умовна дія, що означає певне явище, поняття, ідею.

Символізм (від грец. symbolon - знак) - художній світогляд і напрям у європейському мистецтві 1870-1910-х років, що виявлявся в художньому відображенні загального, абсолютного через образи конкретної реальності, переплавлені суб'єктивною свідомістю автора. Філософсько-естетичні принципи символізму закладені працями А. Шопенгауера, Ф. Ніцше, творчістю Р. Вагнера. Основні представники символізму в літературі - П. Верлен, П. Валері, А. Рембо, С. Малларме, О. Блок, А. Білий, Ф. Сологуб; в образотворчому мистецтві: Е. Мунк, Г. Моро, М. Врубель.

Синкретизм (від грец. synkretismos - поєднання): 1) злитість, не розчленованість, яка характеризує первинний нерозвинутий стан чогось, наприклад, первісного мистецтва; 2) у філософії - різновид еклектизму, поєднання суперечливих поглядів.

Соціалізація (від лат. socialis - суспільний) - процес засвоєння індивідом упродовж його життя знань, норм і цінностей суспільства, до якого він належить.

Сюрреалізм (від франц. surrealisme - надреалізм) - напрям у мистецтві XX ст., що проголосив джерелом мистецтва сферу підсвідомого (інстинкти, сни, галюцинації), а його методом - розрив логічних зв'язків, які замінюють вільні асоціації. Сюрреалізм виникає у 20-х роках XX ст. (письменники А. Бретон, Ф. Супо, Т. Тцара, художники М. Ернст, Ж. Арп, Ж. Міро). З 30-х років XX ст. в роботах художників С. Далі, П. Блума, І. Тангі головною рисою сюрреалізму стає парадоксальна алогічність поєднання преметів і явищ.

Табу - сукупність заборон у сакралізованій системі цінностей.

Толерантність (від лат. tolerantis - терплячий) - терпиме ставлення до інших, чужих думок, вірувань, політичних уподобань та позицій.

Тотемізм (від півн.-інд. от-отем - його рід) - комплекс вірувань, пов'язаний з уявленнями про спорідненість людини і тотема (тварини-предка, покровителя).

Універсалізм (від лат. universalis - загальний) - методологічна позиція, яка передбачає наявність вселюдських феноменів.

Універсалії культури (від лат. universalis - загальний) історично зумовлена система понять осмислення світобудови, яка зберігає найбільш загальні уявлення про світ та місце людини в ньому.

Урбанізація (від лат. urbanus - міський) - процес перетворення міста у найвагоміший осередок проживання людей і центр зосередження та обміну культурних цінностей, утворення штучного середовища, протилежного природі.

Фовізм (від франц. fauve - дикий) - напрям у живопису початку XX ст., що відзначався спрямованістю на емоційність у художньому відображенні світу, стихійність ритму та інтенсивність кольору (А. Матіс, А. Марке, Ж. Руо, А. Дерен, Р. Дюфі та ін.).

Фреска (від італ .fresco - свіжий) - настінний живопис, картина, написана фарбами (водяними або на вапняному молоті) по свіжій вогкій штукатурці.

Храмова архітектура - споруди, пов'язані з релігією, богослужінням, церквою; та, що належить церкві.

Художня мова - сукупність правил й знакових систем, за допомогою яких твориться й передається інформація у мистецтві.

Хуторянство - інтелектуальна течія в Україні XIX - XX ст., в центрі якої критика урбаністичної цивілізації.

Цивілізація (від лат. civilis - громадянський, державний): 1) форма існування живих істот, наділених розумом; 2) синонім культури, сукупність матеріальних і духовних досягнень суспільства; 3) ступінь розвитку матеріальної та духовної культури, суспільного розвитку у цілому; 4) відносно самостійне цілісне соціально- історичне утворення, локалізоване у просторі й часі, що може маги ієрархічні рівні (наприклад, антична цивілізація, елліністична цивілізація, афінська цивілізація). Термін був запроваджений В. Р. Мірабо (1757).

Язицниство - тип культури, специфічною рисою якого є відсутність духовного універсалізму.