- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни
- •1. Мета курсу
- •2.Завдання курсу
- •3. Вимоги до знань і умінь
- •Структура навчальної дисципліни
- •5. Зміст курсу «Культурологія» Змістовий модуль 1. Онтологія культури
- •Тема 1. Культурологія як наука
- •Тема 2. Культурний простір
- •Змістовий модуль 2. Мистецтво в системі духовної культури
- •Тема 3. Духовна культура суспільства
- •Тема 4. Мистецтво як феномен духовної культури
- •Тема 5. Історичні типи культури
- •Тема 6. Генеза і сучасний стан української культури
- •6. Плани лекційних занять
- •8. Методичні поради до семінарських занять
- •9. Особливості самостійної підготовки до семінарських занять
- •10. Плани семінарських занять Семінар1. Культурологія як наука
- •Семінар 2. Просторові феномени культури
- •Проблемно-пошукові питання
- •Література
- •Семінар 3. Духовна культура суспільства . Мистецтво як феномен духовної культури.
- •Література
- •Семінар 4. Історичні типи культури. Первісна культура. Культура стародавнього Сходу
- •Література
- •11. Самостійна робота
- •12. Методичні поради до самостійної роботи студентів
- •13. Форми самостійної роботи студентів:
- •14. Вимоги й рекомендації до написання реферату
- •15. Тематика рефератів з культурології
- •16. Методи навчання
- •17. Методи контролю
- •Розподіл балів, які отримують студенти
- •19. Форми контролю навчальних здобутків студентів та критерії оцінювання
- •Культурологічний словник
- •Контрольні питання до заліку по курсу «Культурологія»
- •Тести з теорії культури
- •Допоміжна
- •Додаткова література
Тема 2. Культурний простір
Оскільки культура являє собою лише частину суспільного життя, то культурний простір слід розглядати як галузь, що знаходиться в багатомірному просторі соціальної реальності. Культурний простір існує не сам по собі, а як частина першого світу – світу життя і людського суспільства. В межах культурного простору існують окремі феномени культури та їх різноманітні комплекси й угруповання – національні культурні спільноти, цивілізації, регіональні культури, субкультури, контр культури, маскультури, елітарні культури тощо. В межах культурних форм створюється, зберігається і передається з покоління в покоління інформаційний знаковий зміст суспільного життя – знання, цінності і регулятиви.
Проблемними питаннями є співвідношення культури і цивілізації, конфлікт традиційної й сучасної культури в умовах глобалізації. Порівняння двох типів цивілізацій дає можливість побачити не тільки безсумнівні переваги західної цивілізації , але й зростання глобальної кризи, породженої західноєвропейською системою культурних цінностей.
Змістовий модуль 2. Мистецтво в системі духовної культури
Тема 3. Духовна культура суспільства
Розмежування і протиставлення духовної та матеріальної культури в сучасній культурології тлумачаться по-різному. Під матеріальною культурою розуміють не якусь особливу галузь культури, відмінну від духовної, а знакову оболонку будь-якої культури, тобто матеріальні форми вираження духовних смислів. Духовна культура виділяється не за ознакою її «нематеріальності». До духовної культури відносять міфологію, релігію, філософію, мистецтво та науку.
Мистецтво як форма культури – це сфера духовно-практичної діяльності людей, спрямована на художньо-образне осягнення і освоєння світу. Мистецтво нічого не аргументує – цим займається наука; нічого не пояснює – цим займається філософія. Воно не збирає фактів – це амплуа історії. Мистецтво не агітує – цим займається політика. Мистецтво розширює Всесвіт, бо творить нову його реальність.
Ця лекція розкриває природу та сутність мистецтва, його види та роль у житті людини як однієї з форм формування світогляду.
Тема 4. Мистецтво як феномен духовної культури
Сутність мистецтва можно визначити як самодостатню самоцінність, модель якої творить індивідуальність художника у повноцінному мистецькому творі .
Ознаками первісного мистецтва є його задіяння в практику діяльності синкретичність, міфологічний та ритуально-магичний характер розглядаючи еволюцію мистецтва як розгортання початково злитих в одне ціле різновидів художньої діяльності (міфологічного, практичного та ігрового), можно помітити що вході своєї історії воно розподіляється на три потоки – чисте мистецтво прикладне мистецтво та самодіяльно-розважальне мистецтво.
Аналіз диференційних та інтеграційних процесів в мистецві може відбуватися і на основі іншого підходу, коли виділяються візуальні , аудіальні й мовні мистецтва.
Паралельно з диференціацією мистецтва на окремі види в історії культури йде протилежний процес його інтеграції. У наш час на основі інтеграції мистецтв виділяються такі види мистецтва як мистецтво синтетичне та мистецтво віртуальне .
Оскільки культура впливає на суб’єкт через навколишнє середовище, людину з метою її культурного розвитку треба «оточувати» світом духовних цінностей, переживання і розуміння яких сприятиме її культурному становленню, формуватиме власну точку зору на зміст культури . Таку ситуацію створює мистецтво, що надає особливої соціальної ролі художній культурі – сукупності процесів і явищ духовної практичної діяльності людини яка створює й опановує твори мистецтва. Умі ці завдання культури відбиваються в мистецтві як одному з духовних феноменів культури, зокрема у його функціях. До основних функцій мистецтва відносять пізнавальну, рекреативну, естетичну, гедонистичну функції.