Evropeysky_slovar_filosofii

Європейський словник філософій

як казав Остин, надто велике насильство (abuse) над звичайним слововжитком belief і відтак над його принциповоюприродноюнеоднозначністю.Цінові визначення, оскільки вони вимагають пасивного характеру belief і позиціонують його як джерело дії та репрезентацій, здається, ще раз нагадують натуралізм на кшталт Юмового. Втім, вони проблематичні. Визнана невдача функціоналізму є лише прикладом теоретичних складнощів, з якими стикаються каузальні теорії belief. Однак ця невдача – не що інше, як симптом фундаментальної проблеми, пов’язаної саме із вживанням терміна be­ lief. Нещодавня еволюція belief призвела до питання, чисправдітаклегкойприродноможнарозумітицей термін у фізично-ментальному сенсі, наприклад, як проміжний стан, ані фізичний, ані ментальний, але розташований на перетині цих обох сфер і здатний спричиняти наші дії і наші висловлювання. Саме

зbelief ми маємо той випадок, коли некритичне перенесення сучасного англійського слововжитку у французьку мову породжує проблему (звідси складнощі з французьким перекладом Рамсея), оскільки croyance ще складніше, ніж belief, надати сенс каузального стану, що може від’єднуватися від його об’єкта («пропозиційного» чи іншого).

Більш загально, гнучкість використання belief в англійській мові робить його використання у зв’язку

зтермінами для позначення дії більш легким, ніж в іншихмовах.Наприклад,вислівtoactonabelief(діяти відповідно до belief), звичний в англійській мові, важко перекладається на французьку, так само як і іменник believer, не тотожний французькому croyant. Видається,щонещодавняфілософськанатуралізація belief, розглянутого одночасно як висловлювання, схильність, фізичний чи ментальний стан, причина дії тощо, є можливою і філософськи плідною лише завдяки різноманітності та природності слововжит­ ку belief, а також конструкцій із цим терміном в англійській мові. Межі цієї креативності помічаєш, коли йдеться про те, щоб знайти настільки ж доречний слововжиток у французькій або німецькій мові. Можна порівняти це з проблемами перекладу вислову philosophy of mind (філософія свідомості) і такими ж складнощами у визначенні поля його смислу, і провести паралель між перекладом mind як esprit і belief як croyance: в обох випадках французький термін має сильні асоціації з певною тематикою (водночас спірітуалістською та психологічною), яка впливає на переклади і робить необхідним застосування цілої серії специфічних визначень, і навіть створення штучної мови.

ІV. ГРАМАТИКА CROYANCE: «BELIEF»/«CERTAINTY»/«GEWISSHEIT»

Філософська рефлексія прагне розділити юмівське поняття і роз’єднати пару assent/belief. Крім складнощів, що виникли у зв’язку з теоріями каузальності, тут є фундаментальна логічна проблема croyance, котру ми досі залишали поза

231

BELIEF

увагою: це проблема природи згоди (assentiment). Чи є погодження (adhésion) розуму (первинний сенс assent, синонімічний з вірою [faith]) схильністю стверджувати істину того, що людина думає, або прийняттям чогось за істину (fürwarhhalten [буквально «за-істину-тримання»], що у текстах КантаіФреґезазвичайперекладаєтьсяфранцузькою за допомогою assentiment/assent)? Чи є згода (assen­ timent) невіддільною від судження і його функції, або ж вона додається як знак расселівського стверджування (assertion)? Граматика згоди є такою ж, як у croyance: це граматика певності (cer­ tainty) і знання (knowledge: в англійській мові не існує розрізнення savoir/connaissance; див. вст. 3, «Knowledge, savoir et épistémè» в статті ÉPISTÉ­ MOLOGIE). Необхідно проаналізувати саме цю сукупність мовних ігор, аби побачити, чи дійсно можливо абстрагувати belief від інших термінів – не лише assent, але також certainty і knowledge – з якими воно складає систему.

♦ Див. вставку 4.

Отже, чи є певність суб’єктивним чи об’єктив­ ним станом? Це питання, окреслене в загальних рисах у Ньюмена, дозволяє поставити під сумнів менталістськітадиспозиціоналістськіінтерпретації певності, і навіть belief, котре граматично більше пов’язане з істиною.

♦ Див. вставку 5.

Почуття певності, пов’язане з висловлювання­ ми-завісами, є для Вітґенштайна не стільки станом розуму (Seelenzustand [буквально: «душевний стан»],§356),скількипочуттяммиручизадоволен­ ня, в сенсі «задовольнитися тим, що…». Це – не необдумане прийняття (Vorschnellheit) [буквально: «нерозважливість»], що його філософи припису­ ють здоровому глузду, але форма життя. Mein Leben besteht darin, daß ich mich mit manchem zufrieden gebe

«Моє життя полягає в тому, що я задовольняюся багатьма речами» (Über Gewißheit, § 344: курсив як в оригінальному тексті).

Вітґенштайн, за його власним свідченням, зазнає більших складнощів з тим, аби «пояснити й помислити» розглянутий ним рід «пережитої» певності (Sicherheit), яка не є ані об’єктивною, ані суб’єктивною. Він зауважує з цього приводу: Das ist sehr schlecht ausgedrückt, und wohl auch schlecht gedacht

«Це погано висловлено і, можливо, також погано обмірковано» (Über Gewißheit, § 358–359).

Врешті-решт, Вітґенштайн визнав, що тип певності, який він хоче описати, належить до тваринного рівня: etwas animalisches «дещо тваринне» (§ 359). Це не стільки натуралістичне зауваження, скільки посилання на пасивний вимір belief, яке, в остаточному підсумку, є сутнісним елементом Gewißheit «певності». Відзначимо, що для пояснення цього Вітґенштайну потрібно перейти на англійську, вживаючи неперекладний вислів satisfied that (§ 299): We are satisfied that the earth is round «Ми впевнені, що [буквально, «задоволені, що»] земля кругла».

BELIEF

232

Європейський словник філософій

Цей дуже особливий статус тверджень певності в діапазоні між wissen та belief ускладнюється різноманітними труднощами перекладу. Certitude «певність» у французький мові є ближчим до croyance «віра», ніж до savoir «знання», тоді як Gewißheit «певність» дозволяє Вітґенштайну провести певні паралелі з Wissen «знання». Англійський термін certain «певний», як і belief, дозволяє утворювати надзвичайно гнучкі конструкції. Існує, наприклад, цікава конструкція a person is certain to do a thing (буквально: «особа певна зробити дещо»), котра означає не те, що особа (суб’єктивно) певна, що вона це зробить, але те, що факт, що вона це зробить, є певним (пор.: the town is certain to be taken «місто напевно буде захоплено»). Такі конструкції можливі лише

в мовній грі, в якій certain має нечіткий статус між суб’єктивним та об’єктивним, причому цей статус, так само як у випадку belief, не може бути розколотим на дві окремі функції (стверджувальна та пропозиційна, або психологічна та логічна). Саме Вітґенштайн найбільш ясно поставив під сумнів неоюмівську догму про пропозиційну настанову (l’attitude propositionnelle), унаочнивши, через розгляд I believe (je crois) на перехресті двох мов, справжні тонкощі граматики згоди.

Сандра ЛОЖ’Є

♦ Див. вставку А.

Переклад Олексія Панича За редакцією Андрія Васильченка

4	Ньюмен і типологія «згод» («assents»)

Ньюмен у своєму видатному творі «An Essay in aid of a Grammar of Assent» («Нарис на підтримку граматики згоди», 1870) встановлює певну класифікацію згод: він розрізняє поняттєву (notional) згоду (теологічну, вивідного рівня) і реальну згоду (або belief, p. 63, сильнішу, рівня безумовного прийняття, і відтак релігійну). Далі Ньюмен розрізняє просту згоду (simple assent, p. 106, більш-менш свідоме ментальне ствердження) від складної згоди, яка є довільною і пов’язаною з рефлексією, а отже, із судженням:

Such assents as must be made consciously and deliberately, and which I shall call complex and reflex assents.

Такі згоди, які мусять надаватися свідомо й довільно і які я називатиму складними і рефлективними згодами.

P. 24.

Ця типологія згод неминуче призводить до вивчення випадку, коли рефлективна згода провадить до прийняття певного твердження як істинного.

Let the proposition to which the assent is given be as absolutely true as the reflex act pronounces it to be, that is, objectively true as well as subjectively – then the assent may be called a perception, the conviction a certitude, the proposition or truth a certainty, or thing known, or a matter of knowledge, and to assent to it is to know.

Припустимо, що твердження, якому надається згода, є таким абсолютно істинним, яким його проголошує акт рефлексії – в такому разі згода може бути названа сприйняттям, переконаність – упевненістю, твердження чи істина – певністю, або тим, що ми знаємо, або предметом знання, а погодитися з ним означає знати.

P. 128.

Слід зауважити тут різницю між упевненістю (certitude) і певністю (certainty), з яких перша позначає суб’єктивний стан, а друга – об’єктивну обставину, залежну від свідомості. Це і є граматика згоди, яку розробив Ньюмен у своєму дослідженні «мовної гри» belief і певності, поставивши впевненість, згоду, обдуману і відтак непорушну, на місце простої згоди (simple assent). Релігія вимагає впевненості: This is why religion demands more than an assent to its truth; it requires a certitude «Ось чому релігія вимагає більше ніж згоди з її істиною; вона вимагає впевненості» (p. 144).

Впевненість є ментальним актом, суб’єктивним, але обдуманим і обґрунтованим, погодження (adhésion) з деякою істиною (для Ньюмена – божественною). Відтак це поняття в особливий спосіб поєднує віру (faith) та істину (truth). Не всяка впевненість є істинною; втім, коли вона є хибною, помилка полягає не у згоді (assent), а в міркуванні, яке її викликало. Не існує тесту для перевірки, чи є впевненість «істинною», чи є вона знанням, за винятком критеріїв доказу, інтелектуального задоволення і незворотності (p. 168).

[Логіка добору саме цих трьох критеріїв упевненості найкраще пояснюється зауваженням самого Ньюмена наприкінці сьомої глави його твору: It seems then that on the whole there are three conditions of certitude: that it follows on investigation and proof, that it is accompanied by a specific sense of intellectual satisfaction and repose, and that it is irreversible. If the assent is made without rational grounds, it is a rash judgment, a fancy, or a prejudice; if without the sense of finality, it is scarcely more than an inference; if without permanence, it is a mere conviction «Отже, здається, що загалом є три умови впевненості: що вона випливає з дослідження і доказу, що вона супроводжується специфічним почуттям інтелектуального задоволення й відпочинку і що вона є незворотною. Якщо згода дається без раціонального підґрунтя, це необдумане судження, вигадка чи забобон; якщо без відчуття завершеності, це навряд чи щось більше за висновок; якщо без незмінності, це проста переконаність» – О.П.]

Європейський словник філософій		233	BELIEF
5	Вітґенштайн і певність: «Über Gewißheit»/«On certainty»

Тут слід знов розпочати з Вітґенштайна, з огляду на його критику Расселового поняття стверджування (assertion) і його звертання до парадокса Мура. Я можу believe щось таке, що не є істинним, або не believe щось істинне. Але я не можу сказати (чи радше, це позбавлено сенсу):

(а) Я не вірю/не переконаний (I don’t believe), що дощ іде, але фактично він іде.

[В оригіналі: I don’t believe it’s raining, but as a matter of fact it is. Проблема складності пояснення, чому цей вислів звучить парадоксально (на відміну від, скажімо, такого ж вислову у третій особі), була вперше піднята Муром в статті «Парадокс Мура» (Moore’s Paradox), а потім стала предметом ретельного розгляду в книзі Вітґенштайна Über Gewißheit (в англійському перекладі «On certainty»), § 42 і далі. – О.П.]

Таким чином, у твердженні «я believe, що p» неможливо розділити твердження p і (ментальний чи логічний) акт стверджування. З цього випливає декілька наслідків. Сказати «я believe, що p» не є описом ані психологічного стану, ані налаштування (disposition), інакше (а) не було б парадоксальним. «Я believe, що p» – це вираження думки або почуття (Äußerung, Ausdruck, див. CLAIM; можна також перекласти ці терміни як avowal [англ. «признання»]), так само як «мені боляче». Croire (belief, glauben) відтак не є ані станом (ментальним, фізичним, врешті-решт не важливо), ані налаштуванням (з нього неможливо визначити всі наслідки та вираження). У такий спосіб Вітґенштайн поставив під сумнів ідею, що assent [згода] – це стверджування, яке певним чином додається до твердження, коли я стверджую істинність цього твердження. Якщо (а) парадоксальне, це тому, що висловлювання р якимось чином продукує його власне стверджування; це вже можна відчути в «надлишковій» концепції істини у Рамсея, яка передує визначенню belief (пор. Truth). Цей встановлений факт нарешті підриває цілісність традиції, віддзеркаленої в подвійності belief/assent, яка продовжилася такими інтерпретаціями belief, як у В. Джеймса (див. його Principles of psychology, II, та The Will to Believe) і Рассела. На думку Вітґенштайна, belief не є почуттям чи актом схвалення стосовно твердження (у Джеймса воно є настільки потужним, що виступає створювачем істини); так само стверджування (assertion) не має бути додатком до ствердного висловлювання (affirmation), який міг би символізуватися у твердженні відповідним знаком.

Die Aussage «Ich glaube» macht er nicht auf Grund aus der Selbstbeobachtung. Und darum kann «Ich glaube p» äquivalent sein der Behauptung von «p».

Формулювання «Ich glaube» [я переконаний /я вірю] не створює ґрунт для самоспостереження. І через це «Ich glaube p» [я переконаний/я вірю, що p] еквівалентне стверджуванню, що «р».

Зауваження до філософії психології, I, § 504.

Більш узагальнено: croire – believe – glauben складають систему зі спорідненими поняттями певності (certi­ tude) і знання (savoir) і відтак створюють у звичайній мові мовну гру, яку потрібно враховувати. Цей момент уточнюєтьсявнаступномутекстіВітґенштайна,ÜberGewißheit/Oncertainty.Believe,якcertitude–certainty–Ge­ wißheit, має дещо спільне зі знанням не тому, що є його формою (більш суб’єктивною чи більш інтенсивною), але через свою граматику. Існують важливі граматичні відмінності між знати (savoir) та іншими дієсловами. Вислів «я знаю р» не гарантує, що р буде істинним, а отже, що я дійсно знаю р; мені слід довести у той чи інший спосіб, що я це знаю; «я знаю р» відтак може бути хибним чи помилковим, як «я обіцяю».

«Ich weiß», sagt man, wen man bereit ist, zwingende Grünte zu geben. «Ich weiß» bezieht sich auf eine Möglichkeit des Darthuns der Wahrheit.

«Я знаю» кажуть тоді, коли можуть надати переконливе обґрунтування. «Я знаю» стосується можли­ вості демонстрації істини.

Über Gewißheit, § 243.

Навпаки, «I believe p», «I am certain that p» завжди є суб’єктивними істинами і не потребують зовнішнього виправдання, аби бути прийнятими. Існує певна асиметрія glauben/wissen, яка частково співвідноситься з відмінністю expression/description, що дуже часто присутня у Вітґенштайна.

Es wäre richtig zu sagen: «Ich glaube...» hat subjective Wahrheit; aber «Ich weiß...» nicht. Oder auch: «Ich glaube» ist ein Äußerung, nicht aber «Ich weiß...».

Було б правильним сказати, що «Ich glaube...» має суб’єктивну істинність, але «я знаю» – ні. А також: «Ich glaube...» є вираженням думки, але не «я знаю».

Ibid., § 179–180.

Але Gewißheit «певність» через свою спорідненість з wissen «знати» (яка не проявляється у французькому certitude, більш близькому до certain, ніж до savoir, і якa радше перекладає Sicherheit) має особливий статус. Це не ментальний стан, але так само і не стан речей. Знання (wissen) парадоксально отримує в Über Gewißheit статус одразу і суб’єктивний, і об’єктивний: саме я є тим, хто знає.

BELIEF

234

Європейський словник філософій

Wann aber ist etwas objectiv gewiß? - Wenn ein Irrtum nicht möglich ist (...). Muß der Irrtum nicht logisch ausgeschlossen sein?

Але коли дещо є об’єктивно певним? – Коли помилка неможлива (...). Чи не мусить помилка бути логічно виключеною?

Ibid., § 194.

Схоже, що Вітґенштайн розрізняє Sicherheit «надійність» (стан граматично суб’єктивний, але пов’язаний зі знанням, § 357) та Gewißheit «певність». Твердження з певністю, Gewissen, є особливою формою об’єктивності; ми не піддаємо їх сумніву, і не тому, що вони можуть бути доведені (їх неможливо довести, так само як і всі емпіричні твердження, але тому що вони є «завісами» (Angeln), на яких повертаються наші питання і судження. Gewissen, саме тому, що вони є емпіричними твердженнями, належать до нашої логіки.

D.h., die Fragen, die wir stellen, und unsere Zweifel beruhen darauf, daß gewisse Sätze vom Zweifel ausgenommen sind, gleichsam die Angeln, in welchen jene sich bewegen. D.h., es gehört zur Logik unserer wissenschaftlichen Untersuchungen, daß Gewisses in der Tat nicht angezweifeit wird.

Тобто питання, які ми ставимо, і наші сумніви засновуються на тому, що певні твердження залишаються поза сумнівом, як завіси, на яких вони рухаються. Тобто логіка наших наукових досліджень вимагає, що певності (Gewisses) не піддаються сумніву.

Ibid., § 341–342.

бібліографія

JAMES William, The Will to Believe, New York, Longmans, Green and Company, 1897; in The Works of William James, F. Buckhardt (ed.), Harvard U.P., 1975-1988, vol. 6, 1979;

– Principles of Psychology, vol. II, New York, Holt, 1890, 2 vols.; in The Works of William James, ibid., vol. 8, 1981, 3 vol.

ПРИМІТКИ

1 Belief є, ймовірно, найбільш унікальним терміном всієї англомовної філософської традиції, який складно передається навіть найближчими до нього відповідниками у романських мовах (зокрема, французьким croyance). Ще складнішим є пошук відповідника до belief у німецькій та в усіх слов’янських мовах, у тому числі й в українській, де be­ lief, залежно від контексту, зазвичай передається як «віра», «переконання» або «думка». У французькій статті термін belief частково залишено в його оригінальному вигляді, частково передано за допомогою croyance, але тільки після спеціального розгляду питання, якою мірою значення цих двох термінів не є ідентичним. За аналогією, в українському перекладі belief також залишено в оригінальному вигляді скрізь, де воно стоїть у французькому тексті; що ж до croy­ ance, то його залишено в оригінальному вигляді там, де йдеться про його відмінність від belief, і замінено на belief та/або його найближчі українські відповідники в інших випадках. Складнощі з українським перекладом belief докладніше висвітлюються у вставці А. (О.П.)

2 Автор статті опонує юмівському емпіризму. Для врівноваження варто додати, що вітґенштайніанська позиція Сандри Лож’є, відкрито декларована нею в останній частині статті, є лише однією з багатьох точок зору. Загалом питання визначення belief та оцінки ролі цього феномена у пізнанні / формуванні знання завжди було й досі залишається одним із найбільш жваво обговорюваних в усій англомовній епістемології. (О.П.)

БІБЛІОГРАФІЯ

HOBBES Thomas, Leviathan, London, Impr. pour Andrew Crooke, 1651; trad. fr. G. Mairet, Gallimard, «Folio Essais», 2000.

HUME David, A Treatise of Human Nature, ed. Nidditch, Oxford UP, 1978.

NEWMAN John Henry, An Essay in Aid of a Grammar of Assent, [1870], reed. London, Longman, Green and Co., 1903.

POPPER Karl, Conjectures and Refutations, London, Routledge & Kegan Paul, 1953, 1972; trad. fr. M.I. et M. Buhot de Launay, Payot, 1985.

QUINE, Willard Van Orman, The Pursuit of Truth, Cambridge (Mass.), Harvard UP, 1990; trad. fr. M.  Clavellin, Le Seuil, 1995.

RAMSEY Frank P., Foundations: Essays on Mathematics, Philosophy, Logic, and Economic [1931], D. H. Mellor (ed.), Atlantic Highlands, Humanities Press, 1978;

– «Facts and propositions» [1927], in Philosophical Papers, D. Mellor (ed.), Cambridge UP, 1990.

WITTGENSTEIN Ludwig, Tractatus LogicoPhilosophicus, London, Routledge & Kegan Paul, 1922; trad. angl. C.K. Odgen et F. P. Ramsey, London, Routledge & Kegan Paul, 1922; 2e trad. angl. D.F. Pears et B.F. McGuinness, London, Routledge & Kegan Paul, 1961; trad. fr. G.-G. Granger, Gallimard, 1993;

–Über Gewißheit, G. E. M. Anscombe et G.H. von Wright (ed.), Oxford, Blackwell, 1969; trad. angl. D.  Paul et G.E.M. Anscombe, Oxford, Blackwell, 1969; trad. fr. J. Fauve, Gallimard, 1976;

–Bemerkungen über Philosophie der Phychologie,

G.E.M.  Anscombe et G.H. von Wright (ed.), Oxford, Blackwell, 1980; trad. angl. G. E. M. Anscombe; trad. fr. G. Granel, Mauvezin, T.E.R., 1994.

Європейський словник філософій

235

BELIEF

АПро проблемність перекладу «belief» українською мовою (коментар перекладача)

Слово belief з’являється у британській філософії від самого початку англомовного філософування – себто

уписьмовихджерелахщонайменшезсімнадцятогостоліття(зокрема,уГобса,Локатощо).Протеякокремий філософський концепт belief вперше постає лише в «Трактаті про людську природу» Юма, як позначення того загадкового світоглядного феномена, з яким Юм зіткнувся внаслідок констатованої ним кризи епістемологіїранньомодерногобританськогоемпіризму(насампереднаїї«магістральному»шляхувідЛока до Берклі). Внаслідок цієї кризи Юм був змушений констатувати, що всі без винятку людські переконання про зовнішній світ не мають, і принципово не можуть мати, стовідсоткової гарантії своєї вірогідності – і водночас, що людська природа змушує нас спиратися на ці переконання у своєму повсякденному житті так, як ніби вони були стовідсотково вірогідними. Для позначення такого світоглядного парадокса Юму й стало

упригоді вже цілком звичне у тодішній повсякденній мові слово belief. Відтак, belief як об’єкт думки для Юма означає приблизно таке: «я не можу це довести, і усвідомлюю, що не можу, але я переживаю це (і практично керуюся цим) так, як ніби моя думка була гарантовано істинною». Стан переживання такої світоглядної настанови позначається дієсловом believe, яке, у сполученні з іменником belief, від часів Юма позначає одну

зцентральних проблем усієї англомовної епістемології: а саме проблему статусу думки про навколишній світ, котра переживається нами як така, що має для нас більше вірогідності, ніж дозволяють доступні людині свідчення, і котра скеровує наші практичні дії так, як ніби вона була абсолютно істинною.

Так поставлена проблема «зачіпає» водночас і емоційну, і інтелектуальну, і навіть вольову сферу людської свідомості, чим і зумовлюється «родова» невизначеність «феномена belief», що в англомовній філософії відіграє роль надзвичайно плідного подразника і породжує неймовірне розмаїття його можливих інтерпретацій. Водночас ця продуктивна невизначеність, зона якої інтуїтивно відчутна для природного носія англійської мови, робить практично нездійсненним скільки-небудь точний переклад belief іншими європейськими мовами. Серед останніх більш-менш прийнятною видається хіба що ситуація

зроманськими мовами, в яких ще до того, як в англійській мові розподібнилися belief та faith, виникло, починаючи ще з античної латини, аналогічне лексичне розподібнення (пор.: лат. credo – фр. croyance – іт. credenza – ісп. creencia; лат. fides – фр. foi – іт. fede – ісп. fe) – хоча, як засвідчує авторка статті, навіть у подібних співвідношеннях (зокрема, belief/croyance) існують свої специфічні складнощі. Принципово складнішою є ситуація з тими європейськими мовами, де все чи майже все семантичне поле, що покривається двома вказаними романськими чи англійськими лексичними одиницями, охоплюється одним-єдиним словом (пор.: гр. πίστις – нім. Glaube – укр. віра – рос. вера – польськ. wiara тощо).

Отже, яким може бути український переклад belief? Найбільш очікуваний варіант – віра; але такий переклад не лише некоректно змішує belief та faith («віру» у суто релігійному значенні), а й виявляється відверто неадекватним скрізь, де в англомовному тексті йдеться про belief як про інтелектуальний феномен, що спирається на наявні (хоча й не стовідсотково вірогідні) почуттєві свідоцтва. Чи природно було б, наприклад, українцеві, перебуваючи у приміщенні, сказати: «Я вірю, що на вулиці зараз дощить, бо я бачив, що зранку дощило»? В таких випадках на місці цілком природного I believe it’s raining outside треба радше ставити «я думаю, що на вулиці дощить». Але переклад «я думаю» (й, відповідно, belief як «думка») не працює в інших випадках: наприклад, I believe in God очевидно вимагає перекладу «я вірю в Бога» (а не «я думаю про Бога»). Ще в інших випадках не спрацьовують ані «віра», ані «думка»: наприклад, I firmly believe that my students are lazy явно слід передавати як «я твердо переконаний, що мої студенти ледащі» (а не «я твердо вірю», і не «я твердо думаю», і навіть не «я твердо вважаю», «припускаю» тощо). Ситуація додатково ускладнюється тим, що для всіх можливих українських відповідників існують ще інші та ближчі англійські аналоги (віра – faith, думка – thought або view [якщо «думка» береться у значенні «погляд»], переконання – conviction або persuasion тощо). І, нарешті, не можна не визнати, що жоден із зазначених українських відповідників не здатний відтворити ту серцевинну «пізнавально-емоційно-прагматично- вольову» орієнтацію belief, яка дозволила, наприклад, Р. Брейтвейту розтлумачити «I believe one of these propositions p» («Я believe одне з цих висловлювань р») як:

(1)I entertain p (where entertainment is similarly used of an actual mental state and not of a disposition to entertain), and (2) I have a disposition to act as if p were true.

(1) Я тримаю в свідомості р (де «тримати в свідомості» позначає актуальний стан свідомості, а не схильність до нього), і (2) я налаштований діяти так, як ніби р було правдою.

Braithwaite, p. 96.

Відтак доступними варіантами для українського перекладача є або контекстуальний переклад belief різними українськими відповідниками (у тих випадках, коли супутніми втратами смислу можна знехтувати, а збереження єдності оригінального терміна не є принциповим), або свідома відмова від будьякого українського перекладу – якщо збереження єдності оригінального терміна є конче необхідним для передачі основної думки тексту, що перекладається. Перше, безумовно, доречне в перекладі практично будь-яких нефілософських текстів (хоча навіть там з пошуком контекстуальних аналогів можуть виникнути чималі складнощі), а також у перекладі тих англомовних філософських текстів, для яких «феномен belief» не є предметом спеціального розгляду (зокрема, у філософських текстах «доюмівського» періоду – твори Гобса, Гленвіла, Генрі Мора, Лока, Шефтсбері, Берклі тощо). Друге ж видається єдино прийнятним рішенням, якщо в тексті, що перекладається, міститься аналіз тим чи іншим англомовним

BELIEF

236

Європейський словник філософій

філософом «феномена belief» в усій його складності або ж аналіз інших епістемологічних проблем, які можна поставити лише з використанням специфічної семантики belief. Взявши, наприклад, класичне для англомовної філософії першої половини двадцятого століття визначення знання (knowledge) як «justified true belief», ми негайно виявляємо, що було б вкрай незвичним визначати українською мовою знання як «виправдану істинну віру/думку/переконання». Простіше погодитися на «виправдане істинне belief»  – і вже далі, крок за кроком, поступово реконструювати значення belief з контексту того чи іншого перекладеного українською мовою філософського міркування.

Наголошу ще раз, що саме ця багатоплановість поняття belief породжує його смислову глибину, яка дозволяє англомовним філософам аналізувати «феномен belief» водночас з позицій власне епістемології (як співвідносяться belief і знання? чи справді не можна водночас believe і знати одне й те саме, бо знання за визначенням є безпомилковим, а belief завжди пов’язане з імовірністю помилки? чи можна, навпаки, визначити знання як специфічний різновид belief, або як граничну «верхню межу» істинності belief, або як belief за специфічних суб’єктивних та/або об’єктивних обставин? чи можна об’єктивно виміряти надійність belief, скажімо, у термінах теорії імовірності, навіть якщо імовірність belief ніколи не сягає ста відсотків? чи варто нам обмежитися лише суб’єктивним виправданням belief, і якщо так, то чи не станемо ми від цього скептиками?), праксеології (аналіз belief як регулятора людської поведінки, насамперед у прагматизмі Пірса- Джеймса-Дьюї), психології (за яких психологічних обставин людина believes? яким є психологічний механізм стану belief?), логічного аналізу (зокрема, роздуми Вітґенштайна, який зводить людські beliefs до елементарнонеподільних світоглядних «часток» і водночас зводить до неподільного «атому» свідомості самого суб’єкта, що believes), або філософії повсякденної мови (зокрема, згаданий у статті «парадокс Мура», «Я не believe, що йде дощ, але фактично він іде», проблема якого полягає у неможливості чітко здати собі справу, чому саме цей вислів є парадоксальним, хоча немає жодного парадокса в тому, щоб сказати те саме в третій особі, або в першій особі, але в минулому часі, або збрехавши у першій частині вислову і сказавши правду у другій).

Наостанок зауважу, що подібне нетривіальне рішення щодо перекладу (точніше, «неперекладу») терміна beliefпіднімаєіншуйбільшзагальнупроблему:чиіснуютьвзагаліутійчиіншіймовітакісловата/абофілософські концепти, які не піддаються перекладу багатьма чи навіть усіма іншими мовами? Відповідь на це запитання варто почати з того, що, власне, розуміється під «перекладом». Обмежуючись лише добре розвиненими й лексично розгалуженими європейськими мовами (до складу яких, безумовно, входять і англійська і українська), можназвпевненістюсказати,щовсебічноописатизмістбудь-якогоунікальногоконцептузасобамиіншоїмови безумовно можливо. З другого боку, в кожному конкретному разі можливо підібрати й більш-менш близький контекстуальний переклад, який буде досить адекватно передавати думку, висловлену саме в цьому фрагменті оригінальноготексту.Щовцьомуразіневидаєтьсяможливим,такцепідшукатитакулексичнуодиницю(слово або словосполучення), яка одночасно й охопила б оригінальний концепт в усій його специфічній складності, і дозволила б відмінювати себе як окрему і цілісну мовну одиницю згідно з граматичними правилами мовиреципієнта (в цьому разі, зокрема, це означало б знайти таке українське слово або словосполучення, яке могло б перетворюватися і на іменник, і на дієслово, і при цьому не «зводитися» за смислом ані до віри, ані до переконання, ані до думки, погляду, довіри тощо, а певною мірою охоплювати їх усі, розглядаючи їх одночасно під «пізнавально-емоційно-прагматично-вольовим» кутом зору).

Аналогічні випадки нечасто, але трапляються і в інших європейських мовах: зокрема, подібною є ситуація з німецьким Dasein («Тутбуття»+«Осьбуття»+«Тодібуття»), яке іншими мовами також може бути усебічно пояснене, але як живий і актуальний концепт функціонує лише в німецькомовному філософуванні, причому на відстані щонайменше від Геґеля до Гайдеґґера. Існують і прецеденти подібних до запропонованого у перекладі статті «Belief» перекладацьких рішень: зокрема, Джоан Стамбауг зберігає те ж таки гайдеґґерівське Dasein в її англійському перекладі «Буття і часу» (Heidegger, 1996), а Джоан Вайнер так само залишає без перекладу терміни Фреґе Bedeutung та Sinn, обговорюючи­ погляди останнього на проблему числа в своїй англомовній статті (Weiner, 2007). В іншій мові подібні концепти, сказати б, можуть існувати лише «у гостях»: їхній смисл іншою мовою можна пояснити, але не можна адаптувати їх настільки, аби цією мовою можна було про них природно філософувати. І лише зберігаючи відповідний термін в його оригінальному вигляді можна, бодай у першому наближенні, відтворити перекладом той чи інший спосіб філософування про подібний концепт у його рідному мовному середовищі. Світоглядна мораль тут очевидна: при практично необмежених можливостях «пасивного» взаєморозуміння (включно з розумінням подібного «гостьового» концепту), жодна мова – як і жодна людина, як і жодна філософська традиція – не здатна практично робити все без винятку, що можуть робити усі інші. І то є велике благо, бо саме через такі випадки можна добре відчути, наскільки мови – як і люди, як і філософії – конче потрібні одна одній. Для чого? – для смиренності, певна річ, для чого ж іще…

бібліографія

BRAITHWAITE R.B. «The Nature of Believing», in Knowledge and Belief, ed. by A. Phillips Griffiths, Oxford UP, 1967, p. 28–40.

Heidegger Martin. Being and Time. A translation of Sein und Zeit, translated by Joan Stambaugh, New York: State University of New York Press, 1996.

Weiner Joan. «What’s in a Numeral? Frege’s Answer», in Mind, Vol. 116, No. 463 (July 2007), p. 677–716. 7–716.

Європейський словник філософій

237

ЛОГОС

III. МОВА ТА ЛОГІКА

ЛОГОС λόγος гр. – укр. розмова, мовлення, мова, слово, раціональність, розум, розумність, підґрунтя, принцип, мотив, розрахунок, відношення, розповідь, теза, умовивід, аргумент, пояснення, висловлювання, твердження, фраза, визначення, рахування/розповідь...

євр. rbd dāḇār

лат. ratio/oratio, Verbum

англ. count/account/recount, tell/tale/tally нім. Zahl/Erzählung, пор. legen/liegen/lese

фр. discours, langage, langue, parole, rationalité, raison, intelligence, fondement, principe, motif, proportion, calcul, rapport, relation,

récit, thèse, raisonnement, argument, explication, énoncé, proposition, phrase, définition, compte/conte...

DISCOURS, RAISON та ACTE DE LANGAGE, БЕЗУМ, ГРЕЦЬКА МОВА, ОМОНІМ, LANGUE, MOT, PRÉDICATION, PROPOSITION, RES, SENS, SIGNIFIANT

Грецьке слово «логос» (λόγος) має настільки широкі смислові рамки, настільки різноманітні способи вживання, що інша мова може його сприйняти лише як багатозначне; на іншу мову його неможливо перекласти, якщо тільки не вдатись до кількох окремих слів. Хоча іноді граматики аналізують цю полісемію як омонімію, сучасні мислителі скоріше сприймають її як характеристику грецької мови та думки, посилаючись, якщо не брати до уваги спеціальні значення, на первісне значення дієслова λέγειν: «збирати, підбирати, обирати». Те, що тут є парадигматично неперекладним, це єдність ряду понять та процесів (математичних, раціональних, дискурсивних, мовленнєвих), охоплених ідеєю «збирання», які, вже починаючи з латини, виражаються словами, що не мають між собою жодних зв’язків. Улюбленим способом хоча б непрямо вказати на цю втрачену єдність є гра слів, яка має передати етимологічну спорідненість; навіть на рівні самих лише означників, наприклад, у латині: ratio/oratio (перше від reor, що частково подібно до λέγειν означає «рахувати», а потім «думати»; а друге, яке народна етимологія виводила від os, oris, «вуста», доповнювало перше значення смислом «розмови»); у французькій мові зближуються compte/conte «рахування/розповідь», що обидва походять від латинського computare «рахувати, розраховувати, нараховувати» і набувають чіткого розрізнення тільки з XVII століття; в англійській мові аналогічним чином – count/account/recount «рахунок/звіт/детальна розповідь», але існує ще варіант tell/tale/tally «розповідати/розповідати казки (застаріле – рахувати)/рахувати»; в німецькій – Zahl/Erzählung «число, обрахунок/розповідь», а також legen/liegen/ lesen «класти/лежати/читати».

Іншим, але не альтернативним, способом розв’язання цієї проблеми є запозичення слова у власну мову: найяскравішим прикладом цього є гайдеґґерівський слововжиток,

ЛОГОС

238

Європейський словник філософій

який свідчить про борг філософії перед греками. І нарешті, щоб оцінити увесь масштаб полісемії «логосу» впродовж історії цього слова, варто до першої біфуркації ratio/ oratio (розум/мовлення) додати Йоаннів Логос, перекладений за допомогою Verbum, який, на підставі гебрейського dāḇār, означає слово та річ; у цьому випадку Христа – Слово, що стало людиною.

І. ІСТОРІЯ МОВИ ТА ЛЕКСИКОГРАФІЯ

Стосовно множинності сенсів слова λόγος перед істориком мови постає питання, чи перед нами явище власне полісемії (відгалуження сенсів від спільного етимона), чи це омонімія (формальне зближення виходячи із етимонів-гомофонів). Як і завжди в таких випадках, можна давати різні відповіді, залежно від того, чи питання береться усинхронії(якмовцівідчувалиречі?),чиудіахронії (що нам дає етимологічне дослідження?).

♦ Див. вставку 1.

Сучасні фахівці з етимології по суті одностайно вважають, що те, що із синхронічної точки зору видається біль-менш випадковим семантичним зближенням гомофонних коренів (омонімія), треба,навпаки,описуватиякнаслідокрозходження

удіахронії первинного сенсу єдиного кореня λε/ ογ-, а отже, як явище полісемії. Дійсно, філологічне вивчення випадків як іменників, так і дієслів давньогрецької мови, що походять від цього кореня, а також їх порівняння із відповідниками

улатинській мові змушує вважати, що базове значення кореня λε/ογ- – «збирати, складати» та щовживаннявособливихконтекстахдієслівλέγωта lego(лат.)лежитьвосновіaprioriнепередбачуваних, але насправді реальних відмінностей.

Вважається, що в латинській мові синтагма на зразок legere oculis «збирати поглядом», яка вживається стосовно графічних знаків тексту та імен у списку, лежить в основі значення «читати», якого слово lego набуло в цій мові, не втративши при цьому свого первісного значення. Ця полісемія зберігається навіть у романських мовах. Візьмемо, наприклад, французьку мову, де цілком уживаються поруч lire «читати», relire «перечитувати» та

élire «обирати», dialecte «діалект» та collecte

«збирання» [ці фр. слова походять від лат. legо та гр. λέγω]. Гомерівські вислови ὀστέα λέγομεν «зберімо кістки» (Іліада XXIII, 239), δυώδεκα λέξατο κούρους «вінобрав/зібрав/перерахувавдванадцятьюнаків» (Іліада XXI, 27), λεγ᾽ ὀνείδεα «накопичувати/ висловлювати обрáзи» (Іліада II, 222), σὺ δέ μοι λέγε θέσκελα ἔργα, «збери/перерахуй/розкажи/скажи мені про свої дивовижні подвиги» (Одіссея XI, 374) допомагають зрозуміти, як ці випадки вживання, що часто трапляються вже у Гомера, дієслова на позначення «збирати» із додатками, що позначають мовні одиниці (обрáзи) або те, що може набути мовноїформи(здійсненіподвиги→щосьрозказане), призвели до звуження семантики цього дієслова до значення мовлення: «збирати → ставити в ряд → (ви)рахувати, перераховувати → (роз)повідати → говорити». Гомерівське складне дієслово καταλέγειν (а пізніше його похідні κατάλογος, потім καταλογή

«перепис, реєстр, список, каталог») особливо добре ілюструє пластичність та контекстуальні умови мінливості первісної семантики кореня λε/ ογ-: ніхто не сумнівається, що епічна формула на зразокἀλλ’ἄγεμοιτόδεεἰπὲκαὶἀτρεκέωςκατάλεξον«Ти мені от що скажи, та розказуй [перерахуй] одверто і щиро» (Іліада XXIV, 380 [пер. Бориса Тена] = 656 = Одіссея I, 169, і т. д.), є цінним зразком «мовних» контекстів, які від часів гомерівських текстів спрямовували семантичну еволюцію кореня λε/ογ-.

Відтоді, як зібрано ці історичні дані, ми можемо обрати правильну перспективу для опису тієї мінливої та нечіткої полісемії, яку бачимо у грецькій мові у словах, пов’язаних із логосом. Варто підкреслити, що логос зберігає від основного значеннякореняλε/ογ-«збирати»нібинепозбувну конотацію, семантичну рису синтагматичності: з усіх добре відомих семантичних перевтілень слова λόγος «розмова, слова, розповідь, промова, приказка, мовлення, рахунок, пропорція, роздум, пояснення, умовивід, розум, висловлювання, фраза» (див. вст. 4 ) немає практично жодного, яке б не мало первісного значення «збирання докупи» – створення чи взяття до уваги послідовності, понятійно складної сукупності. Як «рахунок» чи «висловлювання» логос ніколи не є ізольованим «числом»; як «розповідь», «промова», «приказка», «висловлювання» чи «фраза» він ніколи (або тільки маргінально) не означає «слово» тощо. Варто лише взяти до уваги відносну безплідність іншого кореня зі значенням «говорити», *ϝεπ- (пор. ἔπος, εἰπεῖν), який, проте, тіснопов’язанийізλεγ-яксуплетивнаформадієслова λέγω, аби усвідомити, як надзвичайно плодючість λε/ογзавдячує цьому «синтагматичному» виміру його семантики. Навіть якщо, як відомо, етимологія не панує безроздільно та безмежно над сенсом, якого може набирати слово протягом своєї історії, все ж важливо мати на увазі, що грецький логос пов’язаний із полісемантичним етимоном, що охоплює значення «збирати» та «говорити»: від цього повинні відштовхуватись будь-які роздуми щодо історії слова логос як філософського терміна.

♦Див. вставку 2.

ІІ.ПОЛІСЕМІЯ «ЛОГОСУ» ЯК ЇЇ ТЕМАТИ-

ЗУВАЛИ ТА ВИКОРИСТОВУВАЛИ САМІ ГРЕКИ

Історію грецької філософії можна описати як ряд перетлумачень сенсу слова логос на основі завжди присутньої полісемії. Від однієї доктрини чи систематики переходять до іншої за допомогою зміни фокуса: від досократиків та софістів до Платона, від Платона до Аристотеля, від

Європейський словник філософій

239

ЛОГОС

Аристотеля до стоїків і далі полісемія слова логос щоразу по-новому організується довкола нового матричного сенсу. Далі ми представимо тільки кілька вибіркових розвідок.

А. Від сили дискурсу (логос) до правильності висловлювання (логос)

Отож, від софістів до Платона відбулось очевидне зменшення значення «розмова»

(discourse) на користь значення «раціонального висловлювання». У діалозі «Горгій» із підзаголов­ ком «Про риторику» Платон зміщує логос із поля дискурсивності,якевінприписуєриториці,дополя раціональності та правильності висловлювань, яке він залишає за філософією.

Софіст Горгій у «Похвалі Єлені», знаменитій промові, яка мала виправдати перед афінянами причину троянської війни, визначив логос як

1	Композити та деривати: один чи два корені?

Крім просто слова λόγος у давньогрецькій мові існує більше двох сотень складних іменників із другим елементом -λογος/-λόγος. Чимала кількість та велика продуктивність цієї лексичної групи є підставою взяти її за посередник у непрямому підході до вивчення простого слова.

Із семантичної точки зору, цю множину складних слів можна легко поділити на дві групи:

–у першій -λογος відсилає до поняття «зібрання»: наприклад, σύλλογος «зібрання, сходка, асамблея», λιθολόγος «муляр» (той, хто збирає каміння);

–у другій -λογος відсилає до поняття «мовлення, розмови»: наприклад, διάλογος «розмова, діалог», μυθολόγος «оповідник історій».

В обох випадках елемент -λογος безсумнівно пов’язаний із дієслівним коренем λεγ-, який може мати два сенси, позначені у складних іменниках: так, у випадку σύλλογος, συλλέγειν – «збирати», у випадку διάλογος, διαλέγεσθαι – «розмовляти, проводити діалог». Стосовно цієї лексичної сукупності грецький мовець міг відчувати, що у мові є два гомофонних кореня у формі λε/ογ-, один з яких означає «збирати», далі по тексту – λε/ογ-1; а другий – «говорити, казати», далі по тексту – λε/ογ-2.

З морфологічної точки зору складні слова з компонентом -λογος, згідно із загальними правилами грецької мови, розподіляються на два класи за наголосами:

(а)де ненаголошений λόγος можна тлумачити як позначення дії, наприклад, διάλογος «обопільне мовлення, діалог» (λε/ογ-2), σύλλογος «акт збирання», результат цієї дії (λε/ογ-1), φιλόλογος (так званий «посесивний» композит) «кому дорогим є λόγος, друг красного письменства, філолог» (λε/ογ-2);

(б) де λόγος з наголосом можна тлумачити як позначення діяча, тоді складне слово форми Х-λόγος буде позначати «(того,) хто λέγει X», напр., μυθολόγος «той, хто розповідає історії» (λε/ογ-2), λιθολόγος «той, хто збирає каміння» (λε/ογ-1).

Отож, саме наголос надає підстави вважати, що «філолог» є другом розмові, а не тим, хто лише говорить про любов.

Як бачимо, два типи (a) та (б) поступаються місцем двом визначеним сенсам кореня λε/ογ-. Крім того, всі слова серед цих композитів, яким властиво позначати діяча – а це вся група (б) та певна кількість із групи (а) – у свою чергу цілком закономірно стають точкою відліку для утворення похідних дієслів на -εῖν (-εῖσθαι) та утворення похідних абстрактних іменників на -ία, які позначають діяльність діяча, наприклад:

–φιλόλογος → φιλολογεῖν «присвячувати себе вивченню літератури», φιλολογία «вивчення літератури, філологія»;

–μυθολόγος → μυθολογεῖν «розповідати історії», μυθολογία «(*акт розповіді історій)» → «вигадана історія»;

–λιθολόγος → λιθολογεῖν «будувати, збираючи каміння», λιθολογία «діяльність муляра». Однотипність такої продуктивної серії деривацій із відносно спеціальним словником, який часто

стосується професійного типу діяльності, стала, безсумнівно, однією з причин того, що сукупність слів із коренем λε/ογнабуває певної семантичної єдності, де затушовується опозиція, яку ми спочатку відзначили між λε/ογ-1 та λε/ογ-2. Поруч із такими серіями, як κακολόγος–κακολογεῖν–κακολογία «лихослівний–лихословити–лихослів’я», ἀντίλογος–ἀντιλογεῖν–ἀντιλογία «суперечливий–суперечити– суперечність» (λε/ογ-2), з одного боку, чи як ποιολόγος–ποιολογεῖν–ποιολογία «сушильник сіна–сушити сіно–сушіння сіна», βοτανηλόγος–βοτανηλογεῖν–βοτανηλογία «гербарист–гербаризувати–гербаризація» (λε/ογ-1) – з другого, між якими відчутна семантична різниця, можливо, що для мовного чуття грецьких мовців різних епох семантика, пов’язана із -λογεῖν/-λογία, була більше чи менше розмита у всіх випадках, де позначувана діяльність пов’язувала «збирання, складання, перелік» (λε/ογ-1) та «мовлення про…, теорія…» (λε/ογ-2). Як правило, цей випадок стосувався діяльності «наукового» типу, коли мудрець, який спеціалізувався у певній галузі, більш чи менш теоретично розмірковує щодо предметів чи фактів, які він зібрав. Чи ἀστρολόγος, який розмірковує про зірки, не має також схильності їх рахувати? Чи ἐτυμολόγος, який у мовленні другого порядку показує, як слова «кажуть правду», не є також збирачем етимонів та, потенційно, компілятором ἐτυμολογικά (списку етимологій)? А чи не мусить γενεαλόγος вести облік поколінь перед тим, як розповісти мені про моє походження?

ЛОГОС

240

Європейський словник філософій

«великого правителя (δυνάστης μέγας), який, хоч і малий на вигляд та непомітний, однак творить найбожественніші вчинки (θειότατα ἔργα ἀποτελεῖ)»(82 B 11 DK, § 8). Влада логосу-дискурсу, більша за владу сили, таким чином пов’язується із його  перформативною силою. Логос-дискурс у такому розумінні далеко не просто говорить про те, що є, відповідно до руху відкриття та прирівнювання, властивого онтології, він змушує бути тим, про що говорить, зокрема, він створює πόλις (див. ПОЛІС), громаду як обмін дискурсом та постійне творення консенсусу, притаманну «полі­ тичній живій істоті», обдарованій логосом, тобто людині (див. epideixis у ACTE DE LANGAGE, I).

Сократ, вступаючи в діалог із Горгієм, розпочинає з позірно банального визначення риторики як «мистецтва промов (логосів)» (τέχνη περὶ λόγους, 450c). Опісля, аби більш ретельно дослідити риторику, він відмовляє їй у статусі мистецтва і визначає як ἄλογον πρᾶγμα (465a), що можна перекласти, наприклад, слідом за Круазе, як діяльність чи річ sans raison «без розуму»: те, що λόγοι-дискурс (дискурс про логоси) може

звільнитись від ἄλογον, ірраціонального, є ознакою платонівської операції, що знецінює та усуває з філософії один сенс «логосу» на користь другого. У переході від одного сенсу «логосу» до другого розігрується перший акт війни між філософією та риторикою, яка становить один із ключів до розуміння грецького світу: «Незбагненним для нас чином всю Античність пронизує безмежна претензія на всемогутність риторів чи стилістів» (Ніцше, «Cours sur l’histoire de l’éloquence grec­ que», з фр. пер. J. L. Nancy et P. Lacoue-Labarthe, Poétique, 5, 1971, p. 130).

Платонівська діалектика таким чином змінила акцентиукожномузприйнятихзначеньсловалогос. Воно є одночасно і мистецтвом ставити коректні запитання та давати на них влучні відповіді, і мистецтвом обґрунтовувати тезу (логос), з чим резонує ще й музичне значення: задавати тон чи акорд; воно є мистецтвом «давати звіт» (λόγον διδόναι). У цьому випадку логос як дискурс аргументації протистоїть μῦθος «міфу», дискурсу розповіді. Отож, полісемії логосу накидається ярмо правильного чи строгого висловлювання

2	Що маємо у словниках?

Й етимологічні, і звичайні словники розрізняють два дієслова: λέγω та * λέγω, étendre «простягатись» (Bailly) та laу «лежати» (LSJ) (але див. вставку 7). Для першого дієслова LSJ дає єдину статтю, поділену на три великі області значень: І. pick up, II. count, tell, III. (у майбутньому часі та аористі 2) say, speak.

З другого боку, словник Bailly, базуючись на розподілі узвичаєних способів та часів, постулює два дієслова, утворені від того самого кореня *leg- rassembler «збирати»; перше означає: (І) rassembler «збирати», (ІІ) choisir «вибирати», звідки cueillir «збирати», trier, compter «сортувати, рахувати»,

ілише від цього énumérer, dire l’un après l’autre «перераховувати, рахувати одне за другим»; друге насамперед означає: (І) dire «казати», у сенсі parler «говорити», déclarer, annoncer «стверджувати, проголошувати», (ІІ) dire quelque chose, parler sensément «казати щось, говорити розсудливо», (ІІІ) désigner «позначати», (IV) signifier «означати», звідки походять вужчі значення vanter, réciter, lire à haute voix, ordonner, parler comme orateur, déposer une motion («вихваляти», «проголошувати», «читати вголос», «внести пропозицію») аж до значення (XI) faire dire «веліти сказати». Ця неузгодженість, що, проте, виказує перевагу простоти англійського словника, є симптомом труднощів для сучасної людини зв'язати в дискурсивності раціональний хід та вербальне висловлювання. У французькій мові можна помітити полярність прикметника discursif «дискурсивний», який позначає і строго впорядковану послідовність,

івідхилення від норми (Nouveau Petit Robert, 1993, p. 655), в той час як discursivité «дискурсивність» засвідчена не раніше, ніж у 1966 році, у «Les Mots et les Choses» («Словах та речах») Мішеля Фуко (DHLF, 1992, I, p. 610).

Що ж до іменника логос, то Bailly розрізняє два великі семантичні поля, які у свою чергу іще розгалужуються: А) parole «мовлення» В) raison «розум». LSJ, навпаки, дає серію значень: (І) computation, reckoning «підрахунок, розрахунок, обчислення», (ІІ) relation, correspondence, proportion «відношення, зв'язок; відповідність; пропорція», (ІІІ) explanation «пояснення, тлумачення», (IV) inward debate of the soul «внутрішня розмова в душі», (V) continuous statement, narrative «суцільне твердження; оповідання, повість», (VI) verbal expression or utterance «словесне вираження чи вимовляння», (VII) a particular utterance, saying «окремий вислів, висловлювання», (VIII) thing spoken of, subject matter «річ, про яку йдеться; предмет обговорення, тема». Можемо стверджувати, що відбувся перехід від математики (I-II) до раціонального (розповідь іншому чи собі, III-IV), а далі до мовленнєвого (із точки зору висловлювань, висловлення чи референції). З одного боку ми йдемо від мовлення через розум, здатність судити та оцінювати, до математичного сенсу «відношення, пропорції, аналогії» (B, III, 4 у Bailly, 4-те та останнє значення у Bonitz, Index Aristotelicum), з другого – саме математика є точкою відліку (LSJ). Цю посутню відмінність можна сформулювати таким чином: або 1) математичне значення (про що свідчить історія мови, див. вище) є первинним, відношення та пропорція слугують парадигмою і навіть матрицею для синтагматичності, згідно з лінією думки від Піфагора до Платона та неоплатонізму; або ж 2) у більш Аристотелівській перспективі структурування (Bailly, Bonitz) математична техніка є лише окремим застосуванням людського логосу.