Evropeysky_slovar_filosofii

Європейський словник філософій

131

ESTI

2

Наголос ἐστι

Від самого початку грецькі тексти представлені у формі scriptio continua, в унціальному письмі (літери, що подібні до великих букв), без розділення слів, без пунктуації, без наголосу. Переведення цих текстів у сучасний вигляд, що передбачає, серед іншого, розшифрування багатьох скорочень та знання різних форм лігатур, очевидно, є джерелом помилок. Щоб «виправити» текст, щоб оцінити ймовірність плутанини, а отже, і необхідність виправлення, треба у будь-якому разі прослідкувати умови рукописної передачі.

Наголошування було кодифіковане не лише пізно, а й згідно з іншими критеріями. Стосовно ж ἐστι, то наголос вказує на різні слововжитки цього дієслова: більшість сучасних авторів пишуть енклітичне (без наголосу) ἐστι, щоб позначити копулятивне вживання, предикацію чи ідентичність, а ортотонічне (з наголосом) ἔστι – в екзистенційному та потенційному значенні. Це правило доповнює давніше правило простого розташування, коли ἔστι було наголошене, якщо стояло на початку (чи після таких слів, як ἀλλά, εἰ, καί, ὁπῶς, οὐκ, ὡς). Правду кажучи, ці два правила перекриваються: ἐστι на початку фрази чи вірша має всі шанси стати сильним ἔστι, «наголошеним», із значенням «є», «існує», «можливо».

Ця пізня кодифікація, що підштовхує до розрізнення між екзистенційним та копулятивним значеннями ἐστι, все ж ризикує загальмувати вільну гру коливань, водночас семантичних та функціональних цього дієслова, діяльність всієї мови та нав’язати варіанти вибору, надто застиглі щодо стану мови та роботи над мовою. Саме це відбувається, зокрема, у «Поемі» Парменіда чи у «Трактаті про небуття» Горгія. У будь-якому разі ця кодифікація відображає у грецькій мові вибір інтерпретатора. Так, у Парменіда VII, 34, із тим самим наголошуванням ἔστι можна зрозуміти як дієслово існування (Симпліцій, Бофре) чи як автонім (тобто як ім’я самого себе) (Обанк, О’Браєн, Конш чи Кассен, див. P. Aubenque, «Syntaxe et sémantique de l’être», p. 123). Але якщо дотримуватись способу наголошування у вірші 35, то його можна зрозуміти далі як автонім чи як просто зв’язку. Отож, нехай буде два можливих наголошування та три варіанти перекладу:

ταὐτὸν δ΄ ἐστὶ νοεῖν τε καὶ οὕνεκεν ἔστι νόημα. οὐ γὰρ ἄνευ τοῦ ἐόντος͵ ἐν ὧι πεφατισμένον ἐστίν͵ εὑρήσεις τὸ νοει·

Or c’est le même, penser et ce à dessein de quoi il y a pensée. Car sans l’être où il est devenu parole,

tu ne trouveras le penser (J. Beaufret, Parménide. Le Poème, p. 87).

Та це те саме: думати та те, заради чого існує думка.

Адже без буття, коли воно стало мовленням, ти не знайдеш думки (Ж. Бофре).

ταὐτὸν δ΄ ἐστὶ νοεῖν τε καὶ οὕνεκεν ἔστι νόημα. οὐ γὰρ ἄνευ τοῦ ἐόντος͵ ἐν ὧι πεφατισμένον ἐστίν͵ εὑρήσεις τὸ νοει·

C’est une même chose que penser et la pensée <affirmant> : «est», car tu ne trouveras pas le penser sans l’être, dans lequel

<le penser> est exprimé (D. O’Brien, Le Poème de Parménide, p. 40).

Це те саме – думати і думка <що стверджує>: «є», Адже ти не знайдеш думки без буття, в якому <думка> виражається (Д. О’Браєн).

ταὐτὸν δ΄ ἐστὶ νοεῖν τε καὶ οὕνεκεν ἔστι νόημα. οὐ γὰρ ἄνευ τοῦ ἐόντος͵ ἐν ὧι πεφατισμένον ἔστιν͵ εὑρήσεις τὸ νοει·

C’est la même chose penser et la pensée que «est» car sans l’étant dans lequel «est» se trouve formulé,

tu ne trouveras pas le penser (B. Cassin, Parménide, Sur la nature ou sur l’étant, p. 89).

Це та сама річ – думати та думка, що «є», адже без сущого, в якому «є» перебуває сформульованим, ти не знайдеш думання (Б. Кассен).

ДОВІДКОВА ЛІТЕРАТУРА

LEJEUNE Michel, Précis d’accentuation grecque, Hachette, 1945 (§ 51). VENDRYÈS Joseph, Traité d’accentuation grecque, Klincksieck, 1904 (§ 122123 et 130-133).

WACKERNAGEL Jacob, «Der griechische Verbalakzent», Zeitschrift für vergleichende Sprachforschung, 23, 1877, S.466 sq.

ESTI

(Щодо всіх можливих конструкцій та пере­ кладів цієї фрази, див. B. Cassin, Parménide, p. 144–148 та 34–47; наведемо цитати, щоб відчути амплітуду варіацій: il faut que ce qu’il est possible de dire et de penser soit «треба, щоб те, що можна сказати та подумати, було», J. Barnes; il faut dire et penser de l’étant l’être «треба говорити та мислити, що суще є», J. Beaufret.)

Нарешті у VIII, 32, субстантивація дієприк­ метника надає йому визначеної повноти суб’єкта: τὸ ἐόν «суще». Треба підкреслити роль артикля ὁ, ἡ, τό, що походить від гомерівського вказівного займенника і надає речі стійкості власного імені (грецькою мовою кажуть: ὁ Σωκράτης «[той] Сократ», див. MOT), суб’єкта-субстанції (відмін­ ність суб’єкт-предикат у грецькій мові маркується не завдяки порядку слів, а через присутність чи відсутність артикля). Артикль-дейктик також входить до складу особового займенника третьої особи, αὐτός «сам», ipse, який у Платона стане терміном для позначення статусу ідеї: καθ’ αὐτό «саме по собі»; якщо йому передує артикль, ὁ αὐτός, він означає «той самий» (idem) та у «Поемі» позначає тотожність сущого собі (див. JE MOI SOI, вст. 2):

ταὐτόν τ΄ ἐν ταὐτῶι τε μένον καθ΄ ἑαυτό τε κεῖται χοὔτως ἔμπεδον αὖθι μένει· κρατερὴ γὰρ Ἀνάγκη πείρατος ἐν δεσμοῖσιν ἔχει͵ τό μιν ἀμφὶς ἐέργει͵ οὕνεκεν οὐκ ἀτελεύτητον τὸ ἐὸν θέμις εἶναι·

Те саме і в тому самому перебуваючи, само в собі знаходиться, і саме так перебуває тут непохитно, адже могутня Необхідність тримає його у путах меж, що оточують його звідусіль; ось чому є правилом, що суще небезмежне (VIII, 29-32).

Так наприкінці шляху ἐστι виринає сфера τὸ ἐόν, у тих самих словах, що йменували Одіссея героєм, коли їх співали Сирени:

Тільки мені їх послухати вільно. Але перед тим ви Міцно до щогли мене прив'яжіть, щоб стояв біля неї

Я нерухомо (ὄφρ΄ ἔμπεδον αὐτόθι μίμνω), путами зв'язаний якнайтугіше.

Гомер, Одіссея, XII, 158–164 [пер. Бориса Тена]; див. B. Cassin, op. cit., p. 48–64.

ІІІ. ГРЕЦЬКИЙ СЛОВНИК ОНТОЛОГІЇ: το οντως ον, οΥσια,το ον η ον, το τι ην ειναι

«Одна річ — говорити про суще у формі розповіді чи наративу, інша — схоплювати суще у його бутті. (…) Отож, якщо порівняти онтологічні уривки у “Парменіді” Платона чи четверту главу сьомої книги “Метафізики” Аристотеля із наративними частинами Фукідида, то побачимо, до якої міри нечуваною була мова, яку грецькі філософи накидали своїм сучасникам» (Heidegger, Sein und Zeit, § 7, 1977, S. 57). Дійсно,

132	Європейський словник філософій

філософи не переставали створювати termini technici, вислови-надбавки, щоб якомога точніше передати «перевагу» (le «par excellence») τὸ ὄν, яка і виникла внаслідок цього; для цього вони використовували семантичні та синтаксичні ресурси розмовної грецької мови, і тим самим проявлялась гра цих ресурсів у думці.

Так само і прислівник ὄντως (утворений від дієприкметника ὄν) «насправді, реально, автен­ тично», підтверджує зв’язок між екзистенційним­ та істиннісним значеннями: в цьому сенсі він використаний Еврипідом (Геракл, 610: «Ти дійсно (ὄντως) пішов у Гадес?») та Аристофаном (Хмари, 86: «Якщо ти мене дійсно (ὄντως) любиш»). У свою чергу Платон, як усі інші, використовує йо­ го співвідносячи із ἀληθῶς «істинно», навіть коли, наприклад, контекстуально підкреслює букваль­ ність: «саме таке поєднання дієслів та імен дійсно та насправдістаєфальшивоюмовою(ὄντωςτεκαὶαληθῶς γίγνεσθαι λόγος ψευδής)»(Софіст, 263d). Отож, чужинець може блискуче і цілком софістично гратися тим, що небуття як образ чи подоба (εἴδωλον) не є «сутнісно/автентично» — можна перекласти: [не є] «всерйоз», wirklich (див. RÉALITÉ) — небуттям.

Чужинець: — Істинне, ти кажеш, це дійсно суще (ὄντως ὄν)?

Теетет: — Так.

(…)

Ч.: — Отож, подібне, ти кажеш, не є дійсно не сущим (οὐκ ὄντως οὐκ ὄν), адже ти скажеш, що воно не істинне.

Т.: — Так, проте воно існує певним чином (ἔστι πως).

Ч.: — Але не істинно (οὔκουν ἀληθῶς), кажеш ти.

Т.: — Звичайно, ні, хіба що воно дійсно є образом (εἰκὼν ὄντως).

Ч.: — Отож, те, що ми називаємо образом, є дійсно не дійсно не сущим (οὐκ ὄν ἄρα οὐκ ὄντως ἐστὶν ὄντως ἣν λέγομεν εἰκόνα) (Ce que nous appelons image est donc étantiquement non étantiquement non-étant).

Софіст, 240b 3–13 (див. МІМЕСИС).

Це просто зрозуміти: образ — це дійсно не небуття, але треба, щоб читач у цих справах збивався з ніг і не міг розраховувати на перекладача (так у N. L. Cordero: «Оскільки ми говоримо про реальне буття, то образ не існує реально» [Ce que nous disons être réellement une copie n’existe pas réellement], Flammarion, «GF», 1993, p. 133).

Хоч би як там було, очевидно, що Платон робить із прислівника ὄντως термін, субстантивуючи подвоєння τὸ ὄντως ὄν, що зазвичай перекладається як «справжнє буття». Для «друзів ейдосів» (τοὺς τῶν εἰδῶν φίλους) ὄντως ὄν «дійсно суще» та ὄντως οὐσία «дійсно сутність» означає реальне буття та реальне існування, що є незмінними та осягаються розумуванням і душею на противагу становленню, що осягається чуттєвістю та тілом; словом, це означає самі ейдоси (Софіст, 248а 11; пор. Федр,

Європейський словник філософій	133	ESTI
247с 7, е 3). У Платона в «Політейї» (X, 597d		му: ἔστι та οὐκ ἔστι, «є» та «не є» (II, 3 та 5).
1–2) бог, на відміну від столяра, із одного боку, та		Насправді сенс ἔστι виявляється складним як у
від художника – з другого, хоче εἶναι ὄντως κλίνης		ствердній формі, так і в заперечній: «є», «воно є»,
ποιητὴς ὄντως οὔσης «бути дійсно творцем ліжка,		«він існує», «можливо, що», «так сталося, що»
яке є насправді», тобто τὸ εἶδος «ейдосу», ὃ ἔστι		/ «не є», «воно не є», «не існує», «неможливо,
κλίνη «того, що є ліжком» (597a 1).		що», «це не так» (див. вище І та ІІ, А).
Ці складні синтагми ще більше та іншим		Проте заперечна форма завдає додаткових
чином ускладнюються у неоплатонізмі, який		труднощів, адже у грецькій мові таких форм
перетинається, у висловах із «Софіста» і		існує дві. З одного боку, заперечна форма οὐ –
«Парменіда», з аристотелівськими розрізненнями		це фактичне, «об’єктивне» заперечення, яке
й особливо стоїчними, аби набути – через ὄντως		стосується реального факту або ж такого, що
ὄντα і μὴ ὄντως μὴ ὄντα «істинно/сутнісно		видається таким; з другого боку – заперечна форма
сущі» і «не істинно/не сутнісно не сущі» –		μή – це одночасно «суб’єктивне» і «заборонне»
форми μὴ ὃν ὑπέρ τὸ ὄν «не суще над сущим»,		заперечення, в якому імпліцитно міститься прояв
що протиставляється ἁπλῶς μὴ ὄν «просто (чи		волі чи розумове припущення (див., напр., A.
абсолютно або чисто) не сущему» і дозволяє		Meillet et J. Vendryes, Traité de grammaire comparée
розв’язати проблему визначення Бога (Pierre		des langues classiques, Champion, 4e éd. rev., §
Hadot, Porphyre et Victorinus, p. 147–178).	мови	882–883). Другий тип заперечення в основному
Таке саме наснажування повсякденної		знаходимо в інших способах, крім дійсного,
з боку філософії дійсне і в строго семантичному		пов’язаних із «модальностями» (умовний спосіб,
плані. Добре відомо, що οὐσία має побутове		оптатив), що виражають різні нюанси заборони,
значення власності, нерухомості, статку – зокрема,		роздумів, бажання та жалкування, можливості
в юридичній царині, – що передбачає належність		та віртуальності. Таким чином, розрізняють,
та володіння, з одного боку, й актуальну та видиму		наприклад,οὐκὄνтаμὴὄν,«несуще»,розподіляючи
наявність – з другого. Так, читаємо в «Єлені» Ев­		серед них усі нюанси значень, яких може набувати
рипіда такий діалог: «Як ви вшановуєте тих, хто		дієприкметник ὄν «суще»: скоріше фактичний та
загинули на морі? — Згідно з наявними статками		каузальний (οὐκ ὄν [x] «тією мірою як; тому що це
кожного (ὠς ἄν παρούσης οὐσίας)» (1252–1253,		не є [x]»), або скоріше протиставний, допустовий,
див. СУТНІСТЬ, III). Це саме те слово, яке, услід		гіпотетичний (μὴ ὄν [y], «в той час як; оскільки;
за Платоном, обирає Аристотель на позначення		навіть якщо це не є [y]»).
об’єкта par excellence, «першого і, так би мовити,		Контраст стає очевидним, коли відбувається
унікального» об’єкта свого дослідження: «І ось те,		субстантивація дієприкметника. Відтак маємо у
чого раніше і тепер і завжди шукають і що завжди		чоловічому роді ὁ οὐκ ὄν, οἰ οὐκ ὄντες [«не суще» з
спричиняє утруднення: що таке суще, тобто що таке		означувальними артиклями однини і множини], –
сутність (τί τὸ ὄν, τοῦτο ἐστὶ τίς οὐσία)» (Метафізика		саме так Фукідид називає смерть чи померлих (ІІ,
Z,1,1028b1–7).ДалізавдякиЕпікурутаПлотинуми		44 та 45); так само, коли згадують про можливий
побачимо, як οὐσιότης буде вживатись на позначення		перехід між сущим та не сущим, використовують
«субстанціальності» (Corpus Hermeticum, 12, 1),		самеτὸοὐκὄν;наприклад,Мелісс,ученьПарменіда,
а прикметник οὐδιώδης – як характеристика		заперечує становлення, використовуючи цей
сукупності (Епікур, De rerum natura 14, 1).		вираз: «Якщо воно змінюється, то суще із необхід­
Але субстантивація разом із подвоєнням ко-		ністю не є подібним, але попереднє суще зникає
реня, що позначає буття, залишається ключем до		(ἀπόλλυσθαι τὸ πρόσθεν ἐόν), а з’являється не-суще
філософської техніки. Так відбувається із τὸ ὂν ἧ		(τὸ δὲ οὐκ ἐὸν γίνεσθαι)» (30 B 7 DK, Т. I, S. 270, l.
ὄν «суще як суще» чи «буття як буття», «а не як		19–20). На відміну від цього, τὸ μὴ ὄν – те, що не є
числа, лінії чи вогонь», про яке на початку книги		не тому, що його немає, а тому, що воно не може
Г «Метафізики» сказано, що «існує наука», яка		або не повинно бути. Отож, τὸ οὐκ ὄν та τὸ μὴ ὄν
робить із цього теорію, і саме ця наука є філософією		– це два досить відмінні способи позначити «не
(1,1003a1;2,1003a5–6).Абожзагадковеτὸτίἦνεἶναι,		суще» при одному τὸ ὄν.
яке дублює питання, що самé є субстантивованим τὸ		Проте коли в «Поемі» ми наближаємося до
τί ἔστι «те, що є» або «сутність», на позначення		шляху «не є», οὐκ ἐστι, нам трапляється не οὐκ, а
чогосьназразоксвятаясвятихбуття—«посутнього		μή, тому на цьому шляху, на відміну від шляху «є»,
сутності» (див. TO TI ÊN EINAI).		дієслово не передбачає суб’єкта: субстантивований
IV. ΟΥΚ ΕΣΤΙ: НЕБУТТЯ, НІЩО, НІЧОГО		дієприкметникτὸμὴὄνозначаєнебуттявтомусенсі,
		що це не просто неіснування, а щось заборонене,
(RIEN)		неможливе (ІІ, 6-7: «адже ти не зможеш ні знати не
А. Два типи заперечення: οὐ та μή		суще – бо це неможливо, – ні висловити його», τό
1. ἐστι, οὐκ ἐστι, τὸ ὄν, τὸ οὐκ ὄν, τὸ μὴ ὄν		γε μὴ ἐὸν буквально: «...у будь-якому разі цілковито
		не суще [le en tout cas absolument non-étant]…»).
У своїй «Поемі» Парменід окреслює два		У виборі цього заперечення передбачається, що
шляхи мисленнєвих пошуків, що є вочевидь		між буттям та небуттям не існує переходу і що
симетричними, адже вони суперечать один одно­		шлях «не є» – це глухий кут.

ESTI

134

Європейський словник філософій

Алеякщообмежуватисьзабороннимзапереченням, то, як підкреслює Чужинець у Платоновому «Софісті»,неотримаємо«ортології[=правильної мови] про небуття» (239b): сказати «τὸ μὴ ὄν», утворити цю синтагму, – це самим фактом висловлювання надати небуттю певного існування (не-буття [le non-être]). Більше того, надати йому через форму висловлювання певну єдність (небуття [le non-être]) – два способи мимоволі піти проти сенсу самого заборонного вислову (237a–239b). Звідси філософська стратегія, яка полягає у тому, щоб перетлумачити це заперечення та перетворити його просто на позначку іншості, розрізнення, відмінності, а не суперечності чи заборони: «Щоразу, коли ми говоримо “не суще” (τὸ μὴ ὂν), як видається, ми говоримо не щось протилежне до сущого, а просто щось інше (οὐκ ἐναντίον τι λέγομεν τοῦ ὄντος ἀλλ᾿ ἕτερον μόνον, 257b)».Уцьомувипадку,наосновіспівпричетності ідей, заперечення μή зводиться до οὐ, а обидва ці запереченнязводятьсядоствердження:небудь-яке визначення є запереченням, як говорив Спіноза, але будь-яке заперечення є визначенням:

Щоразу, як казатимуть, що заперечення (ἀπόφασις) означає протилежне (ἐναντίον), ми не погодимось; погодимось ми тільки ось із чим: “ні” (μή) та “не” (οὐ), які ставлять перед наступним словом, означають щось інше, ніж слова, точніше, ніж речі, які означають слова, додані після заперечення.

Софіст, 257b–c.

Слідом за Горгієм Платон також готує пастку для Парменіда. Він закидає йому, що зробити твердження про небуття означає вже привести його до існування. У відповідь на це парменідівська ортодоксія цілком законно може звести цю маніпуляцію (згідно з якою у «Софісті» небуття уподібнюється до іншості) до простого залучення на шлях докси, цього занадто людського шляху смертних, які не можуть розрізнити «є» та «не є»: «нерозважливий натовп, для якого існувати та не бути (τὸ πέλειν [архаїчна форма εἶναι] τε καὶ οὐκ εἶναι) вважається тим самим і не тим самим», VI, 9–10; див. DOXA).

♦ Див. вставку 3.

2. Заперечення та позбавлення

Відмінність між «двома заперечними частками, яку грецька мова знала, ймовірно, найпершою» (Schelling, Introduction..., фр. пер., p. 202), тонко корелює з відмінністю між запереченням та позбавленням (négation et privation).

Відмінність між «запереченням» та «позбавленням» тематизує Аристотель. Вони є двома з чотирьох способів «протиставлення» (ἀντικεῖσθαι):

Кажуть, що одна річ протиставляється іншій у чотирьох сенсах: як відношення (τὰ πρός τι), як протилежності (τὰ ἐναντία), як позбавлення та

володіння (στέρησις καὶ ἕξις), як ствердження та заперечення (κατάφασις καὶ ἀπόφασις). (...) Як відношення, наприклад: подвійне до половини; як протилежності, наприклад: погане і добре; як позбавлення та володіння, наприклад: сліпота і зір; як ствердження та заперечення, наприклад: сидіти – не сидіти.

Категорії 11b 17–23.

Ідеться про два ряди явищ, які часто погано розрізняють. Заперечення (ἀπόφασις, від ἀπό- «із, від» та φαίνω «являти(ся)»), як і ствердження (κατάφασις, де κατά «на; стосовно» відсилає до «мовлення про», предикації), – це насамперед синтаксичні явища (див. SUJET, I). Ствердження та заперечення – це взаємосуперечливі тверджен­ ня, які одночасно не можуть бути істинними (див. ПРИНЦИП, І, В). З цієї точки зору, οὐ та μή – це мовні одиниці одного порядку: це дві заперечні частки, які можуть впливати на все висловлювання, найчастіше через дієслово (οὐκ ἐστι λευκόν перекладається як «він не білий», або «неправда, що він є білим»), навіть якщо не однаково, яку заперечну форму вибрати. Навпаки, позбавлення (στέρησις від στέρομαι «бракувати, бути позбавленим, не мати», споріднене із нім. stehlen «красти»), яке часто виражається за допомогою «привативної альфи» [префікс, який означає позбавлення, лат. privatio], впливає тільки на предикат: тому граматично це зовсім інше явище. Таке позбавлення передбачає, проте, що предикація розглядається, щонайменше, як можлива і тому має певну ствердну модальність: ἀκίνητον ἐστι означає, що щось є нерухомим, але може рухатись в принципі, тому так цілком коректно казати про людину, але не про рослину (яка сама не переміщується). Таким чином, «привативна альфа» та актуальне заперечення οὐ разом виявляються протиставлені запереченню μή, яке означає неможливість чи відмову: те, що є ἀκίνητον, нерухомим, може рухатись (навіть якщо зараз воно не рухається, οὐ κινεῑται), і про нього неправильно казати μὴ κινητὸν εἶναι, що воно «не є рухомим».

Крім того, відмінність між запереченням та позбавленням залежить від точки зору. Камінь, що не має очей, є вочевидь «позбавленим зору», «незрячим» (заперечна форма μή, адже він поза цією предикацією). Але, скажімо, у випадку крота не все так просто: якщо розглядати його як тварину із очима, тобто стосовно його роду, то він «позбавлений зору», «незрячий» (τυφλός: у цьому разі грецькою мовою висловлюється позитивно те, що французькою – привативно: «a-veugle», «не зрячий», заперечення типу οὐ), адже зазвичай тварини мають зір; з іншого боку, якщо розглядати його стосовно свого виду «крота», то він є «сліпим», як камінь, адже жоден кріт не бачить (Метафізика IV, 2, 1004a 10-16 та V, 22; пор. коментарі B. Cassin та M. Narcy, у La Décision du sens, Vrin, 1989, p. 168–171).

Європейський словник філософій		135	ESTI
3	«Трактати про небуття», або яким чином небуття є небуттям

Немає правильного способу говорити про небуття. Насамперед це означає, що висловлювання про небуття, τὸ μὴ ὄν, суперечить неіснуванню небуття, адже Парменід припускає, що думка, буття і мова співналежні. Висловлювання суперечить висловленому (див. ACTE DE LANGAGE).

Таксамоцепередбачає,щобудь-якевисловлювання,якестосуєтьсянебуття,інасампередвисловлювання ідентичності, «небуття є небуття», є самосуперечливим. Як і у випадку із «бути», семантика та синтаксис нероздільні. В будь-якому разі, такою є позиція Горгія, який започаткував традицію численних трактатів про небуття: «Περὶ τοῡ μὴ ὄντος», «De nihilo», «Elogio del nulla» та інших «Glorie del niente» (див. C. Ossola, Le antiche Memorie del Nulla). Горгій перший показує, яким чином небуття у самій мові, в даному разі у грецькій, є винятком, аналогічним до буття, але набагато цікавішим. Проте саме воно унаочнює приховану винятковість буття та ствердження його самототожності, без чого неможлива онтологія.

εἰ μὲν γὰρ τὸ μὴ εἶναι ἔστι μὴ εἶναι͵ οὐδὲν ἂν ἧττον͵ τὸ μὴ ὂν τοῦ ὄντος εἴη. τό τε γὰρ μὴ ὄν ἐστι μὴ ὄν͵ καὶ τὸ ὂν ὄν͵ ὥστε οὐδὲν μᾶλλον ἢ εἶναι ἢ οὐκ εἶναι τὰ πράγ ματα. εἰ δ΄ ὅμως τὸ μὴ εἶναί ἐστι͵ τὸ εἶναι͵ φησίν͵ οὐκ ἔστι τὸ ἀντικείμενον. εἰ γὰρ τὸ μὴ εἶναί ἐστι͵ τὸ εἶναι μὴ εἶναι προσήκει. ὥστε οὐκ ἂν οὕτως͵ φησίν͵ οὐδὲν ἂν εἴη͵ εἰ μὴ ταὐτόν ἐστιν εἶναί τε καὶ μὴ εἶναι. εἰ δὲ ταὐτό͵ καὶ οὕτως οὐκ ἂν εἴη οὐδέν· τό τε γὰρ μὴ ὂν οὐκ ἔστι καὶ τὸ ὄν͵ ἐπείπερ ταὐτὸ τῷ μὴ ὄντι.

Адже якщо небуття є небуттям, то не суще існує не менш, ніж суще. Бо не суще є не сущим, а суще сущим; отже, речі не більш є, ніж не є. Проте якщо небуття є, то буття, каже він, не є його протилежністю. Бо якщо небуття є, годиться, щоб не було буття. Отже, каже він, так не було б нічого, якщо це не те саме

– бути і не бути. А якщо те саме, то і в цьому разі також не було б нічого, бо не суще не є, як і суще, адже ж воно те саме, що й не суще.

Про Мелісса, Ксенофана і Горгія, 979a 25-34 (див.: B. Cassin, Si Parménide, p. 637).

Якщо керуватись запропонованою аргументацією, то дійсно неможливо провести розрізнення (κρίσις Парменідової поеми) між двома групами: «не бути, небуття, не суще» (τὸ μὴ εἷναι, μὴ εἷναι, τὸ μὴ ὄν, μὴ ὄν) та «бути, буття, суще» (τὸ εἷναι, εἷναι, τὸ ὄν, ὄν). Як зауважує Геґель на початку «Науки логіки», «тим, хто наполягає на різниці між буттям та небуттям, варто було б сказати, у чому вона полягає» (TheorieWerkausgabe, Frankfurt am Main, Suhrkamp, 1970, Bd. I, S. 95). Щоб провести розрізнення, потрібно мати змогу ідентифікувати, але саме це й неможливо у випадку небуття. У тотожнісному твердженні «небуття є небуття» (τὸ μὴ εἶναι ἐστι μὴ εἶναι) небуття не є тотожним собі, адже перший і другий випадок його вживання цілком відмінні («ніби йдеться про два сущих», ibid., 979a 39). Це особливо слушно для грецької мови, адже предикат позначається тільки відсутністю артикля, причому порядок слів довільний. Обов’язковий артикль перед суб’єктом вказує на стабільність, субстанційність суб’єкта; він свідчить про те, що будь-яке положення суб’єкта у тотожнісному твердженні передбачає пресупозицію існування: перед тим, як сказати «небуття є небуття», треба вже висловити: «небуття є» (див. JE, вст. 2, і пор. ORDRE DES MOTS).

Нітрохи не відмовляючись розрізняти різні значення буття (πολλαχῶς λεγόμενον, як це визначає Аристотель), Горгій унаочнює, що виняток, двозначність, одним словом, софізми – це недоліки філософії, що їх містить у собі слово «є» та його онтологічне трактування. У висловлюванні «буття є буття» різниця між суб’єктом та предикатом не відчувається, тому що словосполучення «буття є» та «буття є буття» підтверджують одне одного і навіть збігаються за значенням; те саме із двома сенсами «є» – сенсом існування та зв’язки. Традиційне тотожнісне твердження використовує двозначність «є», експлуатує її та приховує, перетворюючи на правило. Тільки стосовно небуття можна усвідомити відмінність, зазвичай вписану у тотожнісне твердження: «не є» має стати правилом для «є». Саме дискурс, у засадничій для нього лінійності, що пов’язана з його часовістю, не може не призвести до катастрофи, яку намагається показати софіст.

Ці висловлювання самототожності небуття є надзвичайно складними для перекладу, а також джерелами всіляких спотворень сенсу. У кожному трактаті про небуття, хоч би якою була його тема – софістика чи апологетика, просто небуття чи небуття над буттям, – апорії є ідіоматичними та винахідливими; вони пов’язані із синтаксичними структурами заперечення, із граматичними шляхами перетворення дієслова на іменник і навпаки (наприклад, назвою трактату Раймондо Відаля [1634], є «Il niente annientato»), а також з іменами небуття. Добрим прикладом цього є праця «De nihilo» (1509) Шарля де Бувеля, присвячена проблемам творення, Творця та творіння. Вона починається з тотожнісного твердження «Nihil nihil est» («Ніщо є нічим») і далі розвиває подвійне розуміння цього вислову:

(...) hujusque orationis que insit nihil esse nihil, gemina sit intelligentia, negativa una, altera assertiva et positiva.

(…) існує два розуміння висловлювання «ніщо є нічим»: одне заперечне, інше ствердне і позитивне. Le Livre du néant, texte et trad. fr. P. Magnard, p. 40–41.

ESTI

136

Європейський словник філософій

Можна тільки констатувати різницю між початковими словами «Nihil nihil est» та їхнім перекладом [французьким, як і українським] «Небуття є нічим» («Le Néant n’est rien»), який не лише непоправно змінює порядок слів, а й робить невпізнанним тотожнісне твердження. Можливо, французькою варто вдатися до «валізного перекладу» («traduction-valise»), щоб одночасно утримати і ствердження, «le néant est néant», і крайню негацію: «le rien n’est rien» – два переклади, один не менш прийнятний за другий, спроби ідентифікації.

Найновіший трактат про небуття, безперечно, написаний Гайдеґґером німецькою; і цим трактатом є вся його творчість, від «Was ist Metaphysik?» та «Vom Wesen des Grundes» (1929), де Небуття постає джерелом заперечення, а не навпаки. Спадок «меонтологічної» традиції, який передається через містику, розвиває «неантизуючу» діяльність небуття, das nichtende Nicht des Nichts (під чим варто розуміти насамперед прийменник nicht під егідою дієслова, потім його субстантивований варіант das Nicht, і нарешті іменник das Nichts; див. J. Taubes, «Von Adverb...»). Як цього й хотів Горгій, але супроти його критичної інтенції, завдяки цьому небуття стає правилом для буття, а саме для буття сущого:

Jenes nichtende Nicht des Nichts und dieses nichtende Nicht der Differenz sind zwar nicht einerlei, aber das Selbe im Sinne dessen, was im Wesenden des Seins des Seienden zusammen gehört.

Оте нищівне Ні Ніщо й оце нищівне Ні відмінності, хоча і не є чимось однаковим, проте є Тим Самим у сенсі того, що становить єдність у буттіюванні буття сущого.

Передмова до 3-го вид. Vom Wesen des Grundes, у Wegmarken XXI.

БІБЛІОГРАФІЯ

BOVELLES Charles de, Le Livre du néant, texte et trad. fr. P. Magnard, Vrin, 1983. BRETON Stanislas, La Pensée du rien, Kampen, Pharos, 1992.

CASSIN Barbara, Si Parménide, Le traité anonyme «De Melisso, Xenophane et Gorgia», Presses Universitaires de Lille, Éditions de la Maison des sciences de l’homme, 1980.

OSSOLA Carlo, Le antiche Memorie del Nulla, Roma, Edizioni di Storia e letteratura, 1997.

TAUBES Jacob, «Vom Adverb “nichts” zum Substantiv “das Nichts”. Überlegungen zu Heideggers Frage nach dem Nichts», in Vom Kult zur Kultur, Fink Verlag, 1996, p. 160–172.

Хай там як, для позбавлення властиво бути, згідно із «Фізикою» (II, 1, 193b 19–20), εἶδος πώς «певним видом/виглядом». Ось як Гайдеґґер коментує це «заперечення», це «позбавлення володіння», що є «чимось на зразок обличчя» (στέρησις zur Anwesung, «позбавленням для оприсутнення», фр. пеp., 268, note 2), яке можна пов’язати із найвищим позбавленням, тобто ἀλήθεια (див. VERITE, I, B):

Στέρησις як відсутність – це не лише буттявідсутнім, а й оприсутнення, тобто таке, в якому сáме відсутність – а не те, що відсутнє – стає присутнім.

«Ce qu’est et comment se détermine la Phusis [Aristote, Physique, B1]», in Questions II, фр пер. F. Fédier, p. 269.

«Такізауваженняможутьвидатисьнадуманими,

– говорить Шеллінґ з приводу заперечення та позбавлення, – але оскільки вони стосуються реальних нюансів думки, їх не уникнути». Різні мови, безперечно, пропонують різні способи позначення заперечень:

Німецька мова погано їх розрізняє і може покладатися тільки на наголос, хіба що якось використати латинські вислови. Дійсно, важко

помилитисьурізниціміжestindoctus[єневченим], est non-doctus [є не-вченим] та non est doctus [не є вченим]. Про новонароджене немовля не можна сказати ані перше, indoctus, адже у немовляти ще не було нагоди повчитись; ані друге, est nondoctus, адже йому не перешкоджає неможливість; скоріше можна вдатися до третього, non est doctus, адже, дійсно, тут відкидається тільки реальність і стверджується можливість.

Introduction..., фр. пер., p. 202.

В. Імена небуття: від μηδέν, ніщо, до δέν, менше за ніщо

Те, що не існує, позначається по-різному (див. RIEN, NÉANТ). Починаючи із «Поеми» Парменіда ми бачимо два способи його позначення: τὸ μὴ ὄν, заперечення, симетричне до τὸ ὄν «сущого»(«адже ти не зможеш ні знати несуще...», II, 7) і μηδέν, яке зазвичай перекладають як «ніщо», rien, nothing, nichts, nada (μηδὲν δ᾿ οὐκ ἔστιν «а ніщо – не є», VI, 2; див. B. Cassin, Parmenide, p. 206–207). Друге позначення та його переклади заслуговують на окрему увагу.

Μηδέν – це насамперед заперечне слово, утворене подібно до μὴ ὄν: заперечна форма μή (в даному разі μηδέ «сáме не»), за якою йде слово ἕν

Європейський словник філософій

«один» (що не здивує послідовника Парменіда, для якого буття та єдине становлять єдність, convertuntur). Ця етимологія помітна: у «Софісті» Платон її підкреслює, аби вкотре згадати перформативну самосуперечність; коли говорять μηδέν «ніщо», то кажуть μή τι «не щось», тобто ἕν γε τι «щось одне» (237e 1–2 та 237d 7); μηδέν тут треба розуміти як μηδ᾿ ἕν «ні один». Але на відміну від виразу τὸ μὴ ὄν, у цьому разі йдеться про єдине слово, а не про складний вираз: μηδέν і οὐδέν як одне слово; це займенник середнього роду, який трапляється вже у Гомера. В μηδέν заперечення стає майже ствердженням, як «ніщо» чи «ніхто».

Дещо прояснює різниця між грецькою та французькою мовами: у французькій мові rien і personne є насамперед ствердними. Справді, rien походить від латинського слова rem (res «річ», у знахідному відмінку); у словнику Літтре знаходимо пояснення: «1) етимологічний та власний сенс словаrien–це“річ”.2)разоміззапереченнямneслово rien означає заперечення і відповідає латинському nihil». Починаючи з ХІІ століття, як про це свідчать вирази pour rien «задарма», de rien «нізащо», mieux que rien «краще, ніж нічого» та moins que rien «як кіт наплакав» (DHLF), невизначений займенник використовується у заперечному значенні, без ne. Виходячи із цього можна спробувати створити таксономію імен того, що не існує, залежно від того, чи вони насамперед заперечні (μηδέν, nihil, néant, niente, nothing, Nichts) чи ствердні: французьке rien, іспанське nada (від латинського «[res] nata»

– «народжена [річ]»). Щонайперше, цим мож­ на пояснити спантеличеність французького пере­ кладача та читача перед елементарним тверд­ женням грецької фізики: μηδέν ἐκ μηδενός, від якого походитьлатинськийстійкийвислівnihil ex nihilo,бо розвиток французької мови змушує їх перекладати цю фразу так: rien (ne) provient de rien [ніщо (не) походить з нічого], тобто: все походить із чогось/ ніщо походить з ніщо (див. вставки 3 та 4). Крім того, можна пробачити перекладачам Жана-Поля Сартра те, що вони не знайшли слів, наприклад, у німецькій (навіть якщо Жан-Поль Сартр діє також «як» Гайдеґґер та адаптує його німецьку) для перекладу різниці між riеn, чи le rien, та néant, чи le néant (Ганс Шенеберґ та Трауґотт Кеніг звели цю відмінність до використання малої літери nichts

та великої Nichts [Das Sein und das Nichts, éd. T. König, Rowohlt Verlag, Reinbek, 1993]; пор. RIEN, NÉANT).

Почнемо знову з відмінності між μὴ ὄν / μηδέν.

З неї випливає два наслідки різного порядку.

(1) Зміщення синтаксичного порядку:

Μηδέν є частиною так званих складних заперечень, на відміну від простих заперечень на зразок μή (так само, як οὐδέν на відміну від οὐ). Тоді виникає питання, як розуміти послідовність заперечень. Не можна сказати, що у грецькій мові два заперечення завжди дають ствердження.

137

ESTI

Дійсно, все залежить від того, йдеться про прості заперечення чи про складні, а також від порядку слів у реченні. Граматичне правило, ще більш непевне, залежить від того, стосується заперечення цілої фрази чи слова, а це неможливо визначити, застосовуючи правило. Ось як трактує це питання визнаний довідник із синтаксису:

Угрецькіймовіпорядізпростимизапереченнями (ou та mê) були складні форми (oute/mête, oude/ mêde,oudeis/mêdeis):залежновідїхньогопорядку увисловлюваннінегативнезначенняпосилюється чи знімається. Звичайно вважається, що просте заперечення, за яким ідуть одне чи кілька складних, дає посилення заперечення, а складне, за яким іде просте, повністю знімає заперечення, тобто дає цілковите ствердження. Це правило справедливе тільки приблизно. Зокрема, воно не враховує такої обставини: перше заперечення, складне воно або просте, стосується цілої фрази чи тільки слова?

J. Humbert, Syntaxe grecque, 3e éd. revue et augm., Klincksieck, 1997 (виділення жирним та курсивом належить автору).

Можна зрозуміти вагання еллініста, коли йому трапляються такі «прості» послідовності як: μηδὲν οὐκ ἐστι (складне + просте) та οὐκ ἐστι μηδέν (просте + складне), що означають настільки відмінні речі, як «безперечно є» та «безперечно не є». Покладаючись тільки на своє розуміння, він скоріше в обох випадках розумітиме «нічого не є», «ні, нічого не є», тобто дещо аналогічне до простих висловлювань μηδὲν ἐστι та οὐκ ἐστι «нічого не є», і лише Горгій, услід за Парменідом, міг би інакше їх розшифрувати: «немає суб’єкта для є» та «немає навіть дієслова є».

(2) Нова семантична авантюра:

Ми вже бачили, що μηδέν було утворене як заперечнаформа.Протецесловосталопозитивним і навіть здатним до субстантивації: ніщо «le rien». Як позитивний термін (а також треба додати, і як слово, як означник) μηδέν належить до іншої історії порівняно із μὴ ὄν. Дійсно, Демокрит із цього слова створює форму, якої не існувало раніше, δέν, яку LSJ розцінює як «abstracted from οὐδείς» (один раз воно трапляється у Алкея, 320 L.P., «у темному та сумнівному тексті, – уточнює Шантрен, – де δενός перекладається як “ніщо” чи скоріше “щось”» [sic], і «не має жодного зв’язку з новогрецьким δέν “ніщо”»). Згідно із Плутархом (Adv. Colot. 4, 1108F), Демокрит стверджує: μὴ μᾶλλον τὸ δὲν ἢ τὸ μηδὲν εἶναι (B 156 DK) «щось (δέν) існує не більш за ніщо (μηδέν)»[«позначаючи, – пояснює далі Плутарх, – словом δέν тіло (τὸ σῶμα), а словом μηδέν – порожнечу (τὸ κενόν), бо й остання має деяку природу і самостійне існування (φύσιν τινὰ καὶ ὑπόστασιν ἰδίαν)»].

Кожен із доксографів, від яких до нас дійшло це висловлювання, пропонував своє внутрішньомовне пояснення. Для Плутарха, який

ESTI

138

Європейський словник філософій

наводить цей фрагмент, δέν означає «тіло» (Гален каже точно: «атоми», A 49 DK; див. також A 37 DK, місце із Симпліція), а μηδέν – «порожнеча». Намір зрозумілий: Демокриту потрібно щось, що не було б ὄν «сущим», що не було б навіть τί «чимось» (до цього слова звертатимуться стоїки, щоб уникнути платонівсько-аристотелівської οὐσία «сутності»); отож, йому потрібне «щось менше за ніщо», щоб позначити певне тіло, яке не нагадувало б жодне інше тіло у природі, яке б навіть уникало фізики, тобто атом, неподільне. Δέν є чистим означником, утвореним із неправильного членування (свідчення неподільності?) μηδέν чи οὐδέν. Членування неправильне, адже етимологія, яку завжди мають на увазі в цьому випадку (μηδ᾿ ἕν чи οὐδ᾿ ἕν «ні один»), передбачає, що відтинають саме по ἕν «один». Означник δέν підходить для позначення атома, адже він є чистим артефактом: це навіть не слово, це принагідне утворення, гра означників. Багато разів звертаючись до «жарту»

(joke) Демокрита, Лакан добре розуміє, що тому «треба, щоб хоч де-небудь було щось на зразок того, що вони називали відхиленням, clinamen» і що Демокрит утворив слово δέν, щоб уникнути і μηδέν (через «чисту функцію негативності»), і ἕν («щоб не казати on» [Le Séminaire, Livre XI, Les Quatre Concepts fondamentaux de la psychanalyse, Seuil, 1973, p. 61–62]) – «Через це den стало нелегальним пасажиром, чий молюск тепер визначає нашу долю [гра слів: clandestine «нелегальний» = clam «молюск»+destin «доля»].Вінуцьомунебільший матеріаліст, аніж хтось просто розсудливий» («L’Etourdit», Scilicet, 4, 1973, p. 51).

Ніщо так важко не перекладається, як гра слів. Дюмон (Dumont) пропонує: «Den [суще (l’étant)] є не чим іншим, як Mèden [несуще (le néant)]», і таким чином втрачається сенс нововведення. Дильсу та Кранцу пощастило, адже вони могли спертися на подібне нововведення, а саме неправильне членування Майстером Екгартом

4	«Експлетивне ne» у французькій мові як слід μή

MÊTIS, вст. 1, VERNEINUNG

На відміну від давньофранцузької мови, де заперечення утворювалось за допомогою простого ne, у сучасній французькій мові використовується складне заперечення. За деякими винятками (je ne puis..., je ne saurais...), відсутність парної частки заперечення (pas, mie, goutte, point, plus, rien; варто зауважити, що вони означають насамперед позитивну сутність, включно із rien, похідного від акузатива rem, «річ») надає висловлюванню стверджувальності. Наприклад, у реченні «Je crains que Pierre ne vienne» «я боюсь, що П’єр прийде» відсутність частки ne нічого не змінює у змісті фрази, яка передає острах перед уявним приходом П’єра. Це висловлювання відрізняється від «Je crains que Pierre ne vienne pas» «я боюсь, що П’єр не прийде», в якому висловлюється ідея, що П’єр не прийде. У першому реченні у ne немає заперечної сили. Звідки й значення терміна «експлетивний», який, за Літтре, характеризує слово, «яке нічого не додає до сенсу фрази і не є обов’язковим синтаксично». Відповідно, експлетивне ne повинно бути порожнім знаком. Ґревіс (Grévisse) також висловлював задоволення з приводу майбутнього зникнення цієї «паразитарної частки» (éd. de 1969, § 877 bis), називаючи її також «надлишковою» та «неправомірною» (éd. de 1993, § 983).

Проте вживання експлетивного ne підлягає чітким граматичним правилам. У другорядних реченнях воно ставиться після дієслів страху, перешкоди, сумніву, або ж після сполучників на зразок «à moins que» «хіба що не…», «avant que» «доки, ніж…», «sans que» «без того, щоб…», а також у порівняннях. Вживання цієї частки у французькій мові продовжує латинські конструкції: timeo ne, timeo ne non, а також грецькі: δέδοικα μή, δέδοικα μή οὐκ «боюся, що», «боюся, щоб … не…», в яких, як висловився Юмбер (Humbert), «існує перешкода у головному реченні, яка, так би мовити, кидає тінь заперечення» на другорядне речення (Syntaxe, § 653); інакше кажучи, експлетивне ne у додатковому другорядному реченні підтверджує чи наголошує ідею заперечення, виражену основним дієсловом, хоча воно й не заперечує дієслова у другорядному реченні. Цю конструкцію можна інтерпретувати як ознаку невідповідності, яку відчуває мовець між негативним змістом головного дієслова (je crains qu’il ne vienne «боюсь, що він прийде») та позитивним змістом додаткового (je pense qu’il viendra «думаю, що він прийде»): саме тут міститься те, що винахідливі Дамурет та Пішон (Damourette et Pichon), під впливом Жака Лакана, називають «дискорданціалом» (t. VI, chap. 4), нюанс, який може передати ще тільки французька мова.

Марко БАСКЕРА, Барбара КАССЕН

ДОВІДКОВА ЛІТЕРАТУРА

DAMOURETTE Jacques et PICHON Edouard, Des mots à la pensée, Essai de grammaire comparée de la langue française, Editions d’Artrey, t. VI, 1911–1940.

GRÉVISSE Maurice, Le Bon Usage, Grammaire française, 1re éd. 1936, refondue par André Goose, 13e éd. revue, Duculot, 1993.

HUMBERT Jean, Syntaxe grecque, 3e éd. revue et augmentée, Klincksieck, 1997.

Європейський словник філософій

139

ESTI

слова Nichts, в якому відлунює iht, утворене у протиставленні до niht (проповіді 57–58). Вони пропонують такий переклад: «Das Nichts existiert ebenso sehr wie das Ichts [Ніщо існує такою ж мірою, як і Іщо]». [Мовний новотвір Ichts, субстантивація займенника «я», складається із Nichts «ніщо» і Ich «я».]

Не так вже й негоже, що шляхи «Є» та «Не є» ведуть також у цей глухий кут, до вибору і до нововведення.

Барбара КАССЕН

Переклад Володимира Артюха

За редакцією Юрія Вестеля

і Андрія Баумейстера

БІБЛІОГРАФІЯ

ARNAULD Antoine et LANCELOT Claude, avec les remarques de Charles DUCLOS, Grammaire générale et raisonnée [1660], intr. M. Foucault, Republications Paulet, 1969.

AUBENQUE Pierre, «Syntaxe et sémantique de l’être», in Études sur Parménide, t. 2, Vrin, 1987.— «Onto-logique», in André JACOB (dir.), Encyclopédie philosophique universelle, t.1, L’Univers philosophique, PUF, 2000, p. 5-16.

BARNES Jonathan, The Presocratic Philosophers, Londres, Routledge, 2e éd. rév., 1982.

BEAUFRET Jean, Parménide. Le Poème, PUF, 1955.

BENVENISTE Émile, «Catégories de pensée et catégories de langue», «“Être” et “avoir” dans leurs fonctions linguistiques», et «La phrase nominale», in

Problèmes de linguistique générale, Gallimard, 1966, p. 63-74, 187-207 et 151–157.

CASSIN Barbara, Parménide, Sur la nature ou sur l’étant. La langue de l’être?, Seuil, «Points bilingues», 1998.

CONCHE Marcel, Parménide. Le Poème: Fragments, PUF, 1996.

DERRIDA Jacques, «Le supplément de copule», in Marges de la philosophie, Minuit, 1972, en part. p. 237– 246.

ECKHART Meister, Die deutschen Werke, J. Quint (éd.), Stuttgart, Kohlhammer, 1963. – Traités et Sermons, trad. fr. A. de Libera, Flammarion, 1993.

HADOT Pierre, Porphyre et Victorinus, I, Études augustiniennes, 1968.

HEIDEGGER Martin, Sein und Zeit [1927], GA, Bd. 2, Frankfurt am Main, Klostermann, 1977; Être et Temps, trad. fr. R. Boehm et A. de Waelhens, Gallimard, 1964.

—Einführung in die Metaphysik, GA, Bd. 40, Frankfurt am Main, Klostermann, 1983; Introduction à la Métaphysique, trad. fr. G. Kahn, Gallimard, 1967.

—Die Physis bei Aristoteles [1958], Frankfurt am Main, Klostermann, 1967; «Ce qu’est et comment se détermine la Phusis [Aristote, Physique, B1)», in

Questions II, trad. fr. F. Fédier, Gallimard, 1968, p. 165276; «Vom Wesen und Begriff der Phusis», in GA, Bd. 1, Frankfurt am Main, Klostermann, 1978.

— «Vom Wesen der menschlichen Freiheit. Einleitung in die Philosophie», in GA, Bd. 31, Frankfurt am Main, Klostermann, 1982 [cours du semestre d’été 1930] ; De l’essence de la liberté humaine. Introduction à la philosophie, trad. fr. E. Martineau, Gallimard, 1987.

HOFFMANN Ernst, Die Sprache und die archaische Logik, Tübingen, Mohr, 1925.

KAHN Charles, The Verb «Be» in Ancient Greek [J. W. M. VERHAAR (éd.), The Verb «Be» and its Synonyms, partie 6], Dordrecht, Reidel, 1973.

— «Retrospect on the verb “to be” and the concept of being», in S. KNUUTTILA et J. HINTIKKA (éd.), The Logic of Being, Dordrecht, Reidel, 1986, p. 1-28.

KIRK Geoffrey Stephen, RAVEN John Earle et SCHOFIELD Malcolm, The Presocratic Philosophers, a Critical History with a Selection of Texts, Cambridge UP, 1983.

LEFEBVRE Jean-Pierre, «Philosophie et philologie: les traductions des philosophes alllemands»,

Encyclopædia Universalis, Symposium, Les Enjeux, 1, 1990. MOURELATOS Alexander P. D., The Route of Parmenides, Yale UP, 1970.

O’BRIEN Denis, collab. FRÈRE Jean, Le Poème de Parménide, texte et trad. fr. in Pierre AUBENQUE (dir.), Études sur Parménide, t. 1, Vrin, 1987.

SCHLEIERMACHER Friedrich D. E., «Über die verschiedenen Methoden des Übersetzens», in F. Schleiermachers Sämtliche Werke, vol. 3, Zur Philosophie, Bd. 2, Berlin, Reimer, 1838, p. 207245; Des différentes méthodes du traduire, trad. fr. A. Berman reprise et corr., Seuil, «Points bilingues», 1999, p. 30-93.

SCHELLING Friedrich Wilhelm, Introduction à la philosophie de la mythologie [Einleitung in die Philosophie der Mythologie, 1856], trad. fr. sous la dir. de J.-F. Courtine et J.-F. Marquet, Gallimard, 1998.

ДОВІДКОВА ЛІТЕРАТУРА

BAILLY Anatole, Dictionnaire grec-français, rédigé avec le concours de E. Egger, éd. rev. L. Séchan et P. Chantraine, Hachette, 1950.

DHLF: REY Alain (dir.), Dictionnaire historique de la langue française, 3 vol., Le Robert, 1992.

DK: DIELS Hermann et KRANZ Walther, Die Fragmente der Vorsokratiker, 3 vol., Berlin, Weidmann, 5e éd. 1934–1937.

DUMONT Jean-Paul (éd.), Les Présocratiques, Gallimard, «La Pléiade», 1988.

LITTRÉ Émile, Dictionnaire de la langue française, 4 vol., Hachette, 1873.

LSJ: LIDDELL Henry G., SCOTT Robert et JONES Henry S., A GreekEnglish Lexicon, 9e éd., Oxford, Clarendon Press, 1925-1940; A Supplement, éd. E. A. Berber, 1968.

TO TI ÊN EINAI

TO TI ÊN EINAI τὸ τί ἦν εἶναι [то ті ен éйнай] гр. – укр. чимбутність, «те, чим (завжди) було – бути» (для кожної речі)

лат.	quidditas
араб.	ḥaqīqa, māhiyya
англ.	essence
фр.	quiddité, l’essentiel d’essence

QUIDDITÉ та ACTE, ASPECT, СУТНІСТЬ, ESTI, êTRE, ЛОГОС, RÉALITÉ, RES, SEIN, SPECIES

140	Європейський словник філософій

пов’язаного з великими модерними виданнями Аристотеля в XIX столітті, почастішали­ спробиновихперекладів,якінеможливорозцінити, не урахувавши таке: 1) осмислення специфічної структури запитання,­ з якого випливає вираз τὸ τί ἦν εἶναι, на відміну від запитання більш загального: τί ἐστι «що це?» «якою є сутність (цього)?»; 2) прояснення синтаксису формули, викарбуваної Аристотелем; 3) вирішення питання щодо центрального у вислові дієслова «бути» в імперфекті (ἦν). До цього додається, як показове свідчення усіх цих екзегетичних складнощів, спекулятивна інтерпретація Шеллінґа.

І. НАДТО ПЕРЕКЛАДЕНИЙ ВИСЛІВ

[Найбільш буквальний переклад вислову τὸ τί ἦν εἶναι – «те (в значенні артикля, аналогічно англійському the, французькому le, німецькому der), чим (або "що") (завжди) було (або "було і є") бути»(длякогось/чогось),або(вальтернативній інтерпретації граматики цього вислову) «бути тим, чим (завжди) було (або "було і є")» (дещо). Дієслово «бути» у вислові вживається в інфінітиві (εἶναι) після використання цього ж дієслова в третій особі однини імперфекта (ἦν), значення якого в українському перекладі умовно передається як «(завжди) було». Подальші коментарі до значення граматичної форми імперфекта і подвоєння у вислові дієслова «бути» наведено в основному тексті статті. Дослівний переклад – «те, чим (завжди) було бути», з вимушеним часовим спрощенням через відсутність в українській граматиці точного аналогу імперфекта. Цей дослівний переклад і узагальнений номінативний переклад («чимбутність») надалі в тексті вживаються навперемін,залежновідграматичногоконтексту обговорюваного вислову. Наприклад, дослівний переклад виявився доречнішим у разі вживання конструкції τὸ τί ἦν εἶναι з граматичним додатком, за моделлю «те, чим (завжди) було Іксу (= для Ікса) бути». – О. П.]

Безумовно, існує небагато Аристотелевих висловів, настільки визначних для всієї онтології, які викликали би стільки складнощів щодо свого буквального розуміння. Французький переклад, що обирається зазвичай, через quiddité «щосність»

– термін надзвичайно неясний і суто умовний, – вже сам по собі є симптомом цієї складності. Бо quiddité насправді є не чим іншим, як французькою версією схоластичної quidditas «щосності», яка сама є спрощеною формою кальки з грецької quod quid erat esse «те, що (або чим) було бути». Цей вираз можна знайти, наприклад, у перекладі «Метафізики» Вільгельма з Мербеке (пор. Тома Аквінський, In duodecim libros Metaphysicorum Aristotelis expositio, no 1270, 1307–1310 et passim). У результаті безсумнівного прогресу філології,

Слово quidditas «щосність» з’являється в латинському перекладі Авіценни (Avicenna Lati­

nus, Liber de philosophia prima…), де воно може заміщувати два терміни, ḥaqīqa і māhiyya. Другий

з цих термінів складний,

сформований з mã «що», «те, що» і hiya, особовий займенник третьої особи зі значенням «вона є». Він був обраний (…) Аль-Кінді для перекладугрецького τò τί у так званій «Теології» Аристотеля. У Авіценни цей термін відповідає на запитання mã huwa «що це?».

Goichon, La Distinction de l'essence…, p. 32; (пор. також Goichon, Lexique de la langue philosophique…, no 679).

Слово ḥaqīqa, створене з кореня ḥqq, який позначає «загальну ідею реальності, істини», у середньовічних перекладах загалом передається як certitudo.

♦Див. вставку 1.

ІІ.ВНУТРІШНІ ВИЗНАЧЕННЯ В АРИСТОТЕЛІВСЬКОМУ КОРПУСІ ТЕКСТІВ

Першеускладненнязрозуміннямцієїформули– зібрати до купи всі визначення, які характеризують її в аристотелівському корпусі.

Якщо спитати, що насправді означає τὸ τί ἦν εἶναι, вимальовується багато ліній, які формують складну фігуру. Вислів τί ἦν εἶναι насамперед визначає певну річ: «Визначення – це вислів, який позначає чимбутність» (ἔστι δ΄ ὅρος μὲν λόγος ὁ τὸ τί ἦν εἶναι σημαίνων) (Топіка 101b 38). Або, ще більш чітко, в «Метафізиці» Z, 4, 1029b 13: «для кожного [сущого] чимбутність (τὸ τί ἦν εἶναι) є тим, що говориться [про нього] як [воно є] саме по собі» (ἐστὶ τὸ τί ἦν εἶναι ἑκάστου ὃ λέγεται καθ΄ αὑτό). У «філософській лексиці», яка складає книгу

«Метафізики» – як здається, з посиланням на Антисфена та його доктрину «власного визначення» (οἰκεῑος λόγος) – Аристотель згадує логос, «який виявляє оце τί ἦν εἶναι» (ὁ δηλῶν τὸ τί ἦν εἶναι). Антисфен, зі свого боку, як повідомляє Діоген Лаерцій, був першим, хто визначив «логос» як «те, що виявляє, чим щось (завжди) було або є»