Evropeysky_slovar_filosofii

Європейський словник філософій

Bedeutung. Згідно з «Трактатом» (3.3), тільки висловлювання (Satz) має сенс (Sinn), а ім’я чи примітивний знак має денотацію (Bedeutung) і репрезентує (vertreten) «об’єкт». В англійському перекладі «Трактату» (1922 р.) К. Оґдена для передачіBedeutungвикористовуєтьсясловоmeaning, що створює тривку неоднозначність. У своєму вступі до англійського видання «Трактату» Рассел даєназву«meaning»ісенсовівисловлювання(SatzSinn, 3.11), і денотації знака-компонента. Усі ці переклади долучились до вироблення стандартної інтерпретації «Трактату», яку тільки нещодавно почали переглядати, аби відновити зв’язок між першою та другою філософією Вітґенштайна.

Другим джерелом плутанини та зсуву є Вітґенштайнівське розрізнення між unsinnig та sinnlos(4.461,4.4611)(щоперекладаютьвідповідно як nonsensical, without sense) [німецькі префікс un- та суфікс -los означають відсутність ознаки, вираженої прикметником, але перше наголошує на запереченні, а друге – на бракові; відповідно: unsinnig – несенсовий, sinnlos – безсенсовний]. Тавтологія та суперечність позбавлені сенсу, вони є sinnlos, але вони не є нонсенсом, unsinnig; вони не репрезентують стан речей, але становлять частину мови. Надалі в деяких інтерпретаціях Вітґенштайна віденським гуртком sinnlos стає чимось радикально позбавленим сенсу і відтак має бути виключеним з мови (див. NONSENSE). Приміром, Карнап у «Подоланні метафізики» переходить від відсут­ ності у слові Bedeutung (але не емпіричного змісту) до відсутності сенсу у висловлюванні (неможливої мовної структури). Редукуючи розрізнення між сенсом та денотацією, думкою та емпіричним змістом, отримуємо певний гібрид, що йому досить пасує слово meaning, яке у французькій філософії перекладають як signification. Meaning стає критерієм розрізнення між прийнятними та неприйнятними висловлюваннями в рамках наукової філософії (philosophie scientifique). Будьяку проблему пізнання можна перекласти в проблему значення.

Підґрунтя такого критерію розрізнення між наділеними та не наділеними сенсом вислов­ люваннями міститься в так званій верифікаціо­ ністській теорії значення, яка визначає значення висловлювання, разом зі Шліком, як метод його верифікації. Проте таке поняття значення, своєю чергою, є курйозним перекладом одного з висловлювань «Трактату» (4. 024):

Einen Satz verstehen, heisst, wissen was der Fall ist, wenn er wahr ist.

Зрозуміти висловлювання означає знати, що має місце, коли воно істинне.

Насправді Вітґенштайн, далекий від пропону­ вання методу верифікації, утверджує причиннонаслідковий зв’язок сенсу та істини, напр., у 4.022:

Der Satz zeigt seinen Sinn. Der Satz, zeigt, wie es sich verhalt, wenn er wahr ist.

221

SENS

Висловлювання показує свій сенс. Висловлювання показує, яким є стан справ, коли воно істинне.

Варто звернути увагу, що це накладання сенсу на істинність (здатність бути істинним чи хибним) потім стає визначенням сенсу в термінах первинного досвіду, що далеко відходить від перспективи «Трактату».

В. Невизначеність перекладу

1. Неоднозначність «meaning» та «sens»

Існує великий контраст між запропонованим Фреґе класичним, навіть структурувальним роз­ різненням в аналітичній філософії та розмовною англійською, якій притаманна гнучкість у вико­ ристанні слова meaning. Sinn, як і Bedeutung, від самого початку був уражений невизначеністю перекладу, бо його передавали то як sense, то як meaning; Bedeutung же перекладали то як indication, то як meaning, або ж іще як denotation чи significatum. Може видатись дуже курйозним, що meaning використовували без розрізнення для передачі Sinn та Bedeutung філософи (найбільш разючий приклад – Рассел), які водночас усвідомлювали чи принаймні знали про фреґіанське розрізнення. Лише відтоді, як reference та denotation встановились як переклад Bedeutung, можна говорити про пер­ ше прояснення статусу meaning: meaning більше належить до царини Sinn (як у Квайна, див. нижче,

С2).

К.Ембер переклав Bedeutung французькою як денотація (dénotation), щоб унаочнити фреґіан­ ський переворот. Цей слововжиток насправді не прижився у французькій, де, згідно з англійським прикладом, вживалось радше référence (reference), тим більше, що дехто розрізняє denoting та referring (Рассел, Стросон). Нещодавно інші перекладачі у виданні «Nachlass» Фреґе вирішили перекладати Bedeutung як signification (а не як référence, що було

бближче до стандартної англійської практики). Як зазначає Філіп де Рулан:

Безперечно, те, що колись Фреґе називав Bedeu­ tung, ми, французькі філософи-логіки, називаємо сьогодні référencе. Однак те, що в німецькій мові логіки та філософи за часів Фреґе позначали Be­ deutung – це те саме, що ми сьогодні позначаємо як signification [значення]. Нам не потрібно виправляти відхилення Фреґе (на які скаржився Гусерль) стосовно його власної мови (ми хоче­ мо сказати, не певного ідіолекту, а мови певної спільноти), нам треба було передати їх нашої мовою, і саме це ми можемо найпростіше зробити, переклавши Bedeutung як signification.

Frege, Écrits posthumes, Вступ до французького перекладу, IV.

Такий вибір впроваджує пару sens/signification «сенс»/«значення», яка видаєтсья недосить чіткою й не надто диференційованою.

SENS

НайлегшедійтизгодищодоперекладусловаSinn за допомогою англійського Sense та французького sens: cправді, саме слово має певну неоднозначність, цього разу спільну для англійської, німецької, а також французької, а саме «семантичний» та «чуттєвий» сенс (можливо, ми натрапляємо тут на витоки верифікаціоністських визначень значення в аналітичній традиції, зокрема, в інтерпретації «Трактату» віденським гуртком). Про це свідчить The Bounds of Sense Стросона, впливова праця, присвячена першій «Критиці» Канта: Стросон впроваджує principle of significance, який перетворює проблему меж пізнання та чуттєвості на семантичне питання, питання меж сенсу (царини, де наші питання мають сенс). Його позиція, надзвичайно впливова в аналітичній філософії, висловлена чітко й радикально в першій фразі видання, де він стверджує неможливість знайти сенс у запитуванні, яке було б поза межами нашої мови:

We lack the words to say how it would be without them.

Нам бракує слів, аби сказати, як було б без них.

The Bounds of Sense, с. 273.

Таким чином, The Bounds of Sense є поворотним моментом,вякомуемпіристськепитаннямежнашої чуттєвості стає логіко-лінгвістичним питанням меж нашої мови, а тому й сенсу: те, що Стросон, а за ним Квайн, називають нашою концептуальною схемою (conceptual scheme). Резюме цієї історії можна знайти в нещодавньому тексті Патнема, який описує перехід аналітичної філософії від радикального емпіризму до семантичних теорій, а потім її повернення до теорій сприйняття та сенсу/чуття: «Sense, Nonsense, and the Senses» («Сенс, нісенітниця та чуття»), 1995 р. Адже подвійний сенс слова sense є віддзеркаленням подвійного спадку аналітичної філософії й усієї неоднозначності її формування: вона обстоювала право на спадок англійського емпіризму (для якого, якщо згадати гру слів Квайна, only sense makes sense, Quine, Theories and Things, с. 68), водночас бувши англосаксонським продовженням того, що А. Коффа називав «семантичною традицією» від Фреґе до Карнапа, яка концентрувала запитування навколо фрази чи висловлювання як семантичних одиниць. Історична робота, яку зараз проводять у Сполучених Штатах стосовно коренів аналітичної філософії та логічного емпіризму, можливо, до­ поможе­ зрозуміти, як цей подвійний спадок, емпіричний і семантичний, доданий до більш специфічно американського спадку прагматизму, зміг витворити множинність сучасних теорій значення та підтримувати в більшості випадків їхній подвійний вимір.

Зрештою, на це накладається ще «сенс» у сенсі «здорового глузду» (bon sens), раціональності: ілюстрація цього міститься у назві книги Остина «Sense and Sensibilia», яка відсилає до назви книги Джейн Остен «Sense and Sensibility» (що можна перекласти як «Розум і чуттєвість»).

222	Європейський словник філософій

2. Оґден та Ричардс і «сенс сенсу»

Рефлексія щодо «сенсу сенсу» пронизує всю аналітичну філософію. Про це свідчить знаменита книжка Оґдена та Ричардса «The Meaning of Meaning» («Значення значення»), опублікована в 1923 році й написана поетапно, починаючи з 1910 року; її сьогодні трохи забули (принаймні до нещодавнього перевидання з передмовою Умберто Еко), хоча свого часу вона мала значний вплив. Наприклад, Патнем запозичить назву Оґдена та Ричардса для своєї славетної статті «The Meaning of "Meaning"» (із лапками, які тут становлять усю різницю), де, критикуючи фреґіанський Sinn, він окреслює каузальну теорію референції.

Проте книга Оґдена та Ричардса, вписуючись у лінію Фреґе-Вітґенштайна, грає на відмінності сенсів meaning. Згідно з цими авторами, meaning означає як фреґіанський Sinn, так і Bedeutung. Англійський переклад «Tractatus logico-philo­ sophicus» (1922), здійснений саме Оґденом, використовує meaning для Bedeutung і sense для Sinn. Книга «The Meaning of Meaning» прагне водночас представити різні «сенси сенсу» і критикувати їх; але книга не завжди уникає заперечень проти філософських теорій сенсу, які в ній висловлюються,зокремарозглядаючи«емотивну» теорію значення, започатковану Вітґенштайном, що в 1940-х – 1950-х роках в аналітичній філософії (зокрема, моральній) стане панівною.

У VIII розділі своєї книги Оґден та Ричардс дорікають англосаксонській думці за інфляцію різних сенсів слова meaning, яких вони налічують­ щонайменше шістнадцять: на їхню думку, ця всюдисущість meaning є ознакою недостатності рефлексії щодо функцій символів, які треба прояснити, що відповідає їхньому намірові заснування нової семіотики (вона надихатиме, зокрема, Чарльза Морриса, одного з тих, хто представляв віденський гурток в Америці, див. SÉMIOTIQUE/SÉMIOLOGIE). Серед цих кла­ сифікованих і критикованих значень у «The Meaning of Meaning» є, крім добре відомого сенсу «важливості» (importance), два, які заслу­ говують на особливу увагу. З одного боку, «інтенційне» розуміння, полегшене англійським герундієм (mean-ing), який субстантивує дієслово to mean: вислів What I meant was (аналізований на с. 192) означає водночас значення та інтенцію висловлювання; цей подвійний вимір meaning дозволяє легше асимілювати теорії інтенційності філософією мови. З другого боку, «перцептивне» значення, критиковане Оґденом та Ричардсом за його неточний характер, зокрема, у Селларса (з якого цитуються стаття в Mind і Critical Realism), для якого сенс (завжди meaning) додається до змісту сприйняття чи структурує його. Саме з цього приводу вони зауважують:

Неуникне джерело непорозуміння та незгоди, всюдисущість терміна meaning там ніколи не ставиться під питання. Видається, що його

Європейський словник філософій

прийняли до словника американської філософії без найменшого сумніву, щоб воно слугувало в усіх випадках непевності.

The Meaning of Meaning, с. 169 [з фр. пер.].

Природно, що саме в психології Оґден та Ричардс знайшли найбільш оманливі форми цього слововжитку та асоціації сенс-сприйняття (див. с. 176–179), але вони закидають також і більш близьким до аналітичної течії філософам, таким як Мур чи Дьюї, що «вони мають власні практики вживання цього слова, очевидні, але не визначені» [з фр. пер.].

Зрештою, вони вперше виявляють той вимір сенсу, який можна назвати антропологічним: термін meaning всюди присутній у Маліновскі, тексти якого щодо значення в антропології подані в додатку до «The Meaning of Meaning». Meanings

умножині відсилає до культурного різноманіття (множинності значень, висловлювань та мов). Тоді всеперетворюєтьсянапошукисенсу(всоціологіїта етнології Вебер і Маліновскі наново розробляють поняття Sinn): «Проблеми значення (meaning) ведутьвідпростоїлінгвістикидовивченнякультури та соціальної психології» [з фр. пер.] (в Ogden та Richards, додаток 1, с. 451). Цей антропологічний вимір значення буде застосовуватись, наприклад,

утезі Квайна, базованій на ситуації радикального перекладу (див. TRADUIRE, вст. 3).

ВідтакОґдентаРичардспропонуютьпереробку поняття meaning, яку в іхній роботі можна асоціювати з виникненням прагматики. Варто зазначити, що головними їхніми авторитетами для такого відновлення, переліченими та описаними послідовно в «Додатку D» до «The Meaning of Meaning», є, по порядку: Гусерль, Рассел, Фреґе, Ґомперц та Пірс. Щоб висвітлити теорію meaning Гусерля, цитуються його лондонські лекції (1922), зокрема, їхній короткий англомовний виклад. Очевидно, що Оґден та Ричардс перекладають Bedeutung,колинаводятькількавитягівіз«Логічних досліджень» (с. 270–271), що має певні підстави, оскільки йдеться про уривки, де Гусерль, майже не розрізнюючи, вживає терміни Sinn та Bedeutung. Тут ми також бачимо, як використання meaning дає змогу начебто природним чином асоціювати два виміри, розрізнювані Фреґе, які в англійській мові нелегко розрізнити.

C.По той бік Атлантики

1. Засвоєння словника віденського емпіризму, або Як «meaning» із «Sinn» перетворюється на «Bedeutung»

Головним моментом історії meaning у ХХ ст. є запровадженнявСполученихШтатаху1930–1940-х роках, за часів міграційного потоку філософів віденського гуртка, переслідуваних нацизмом, ціло­ го словника, що походить із віденського емпіризму. Саме Карнап, якого Квайн зустрів у Європі 1933 року й перевіз до Америки, впроваджує фре­

223

SENS

ґіанське розрізнення в трансформованій формі, про яку йтиметься далі. Варто наголосити на капітальній ролі Квайна, який сприяв перекладові праці «Логічний синтаксис мови» на англійську. В «Логічному синтаксисі» Bedeutung та Sinn обидва передані за допомогою meaning (sense [or meaning], § 14, теорема 14–4). Квайн, презентуючи роботу Карнапа та його проект «філософії як синтаксису», ставить meaning на місце Bedeutung і від 1934 року висловлює ідею опису мови, який не вдаватиметься ані до сенсу, ані до денотації (їх він потім разом із Карнапом називатиме «intension» та «extension», але обидва й далі їх відкидатимуть). Таким чином, перетнувшиАтлантичнийокеан,meaningзпочатком критики поняття значення із «сенсу» стає певною мірою «референцією»!

2. Квайн та «міф значення»

У серії тез, які стануть центром дебатів амери­ канської філософії на десятиліття (1950–1980 рр.), Квайн піддає критиці «міф значення». Він не просто поцілює, в дусі Оґдена та Ричардса, у певне змішування значень meaning, а й пропонує ще радикальнішу критику значення, яка насамперед спрямована проти значення в розумінні лінгвістів («The problem of meaning in linguistics» у From a Logical Point of View). Проте, незважаючи на афішовану вірність Квайна Фреґе, ця критика переглядає ідеї отця-засновника аналітичної філо­ софії, нападаючи на те, що було легітимацією фреґіанської семантики, – ідеальність сенсу.

Славнозвісна теза невизначеності перекладу (gavagai – це кролик? див. Word and Object, глава ІІ; TRADUIRE, вст. 3) є від самого початку атакою проти meanings лінгвістів, менталістських значень, семантики Карнапа, а також фреґіанського Sinn: уже немає жодного емпіричного значення, крім аналітичності, немає іншого ментального значення, крім фіксованої точки дотику мов. Проте ця теза тою ж мірою ставить під питання – і цей наслідок, як каже Квайн, є «неочікуваним»

– і референції, питання знання, про що я говорю, разом із тезою про онтологічну релятивність та недосліджуваність, чи, вживаючи найсвіжіший вираз Квайна, невизначеність референції. Та­ ка радикальність критики не завжди гарно сприймалась постквайніанцями, які прагнули реставрувати різні способи значення (Девідсон, що намагається його реконструювати, виходячи з поняття істини, як воно визначене у Тарського) чи показати, що теза Квайна призводить до унеможливлення будь-якої мови (Патнем).

Таким чином, сплутування у слові meaning пар intension/extension «сенс»/«референція» парадоксально й a posteriori виправдовується, чи, щонайменше, пояснюється, загальною критикою цих сутностей, яку здійснює філософія мови від 1960-х років. Відомо, до якої міри ці скептичні тези сьогодні обговорюються в Америці; але, як не дивно, саме у Франції й саме французькою Квайн

SENS

уперше презентував свою тезу про невизначеність перекладу (1958 р. на колоквіумі в Руайомоні) під назвою «Міф про значення», де слово signification насправді могло утримувати всі сенси і також всі апорії meaning. Залишається одна велика проблема: співвідношення mean-meaning.

D. Must we mean what we say? «Чи мусимо ми

мати на увазі те, що ми кажемо?»

Відcутність класичного чи стандартного пере­ кладу слова meaning на французьку мову і більш загально – здатність цього слова одразу бути й іменником, і дієсловом – демонструє така фраза Квайна:

One can perhaps talk of meaning without talking of meanings. An expression means; meaning is what it does.

Мабуть, можна говорити про означання, не говорячи про сукупність значень. Вислів означає; означання є тим, що вислів робить.

Theories and Things, с. 45.

Тому Квайн звертається до французької мо­ ви, яка йому більше подобається: cela veut dire («це означає», букв. «це хоче сказати»). Проте очевидно, що словесна чи дієва якість слова meaning в англійській мові має ще додатковий вимір (скажімо, в неперекладному вислові make sense: «мати сенс»? «бути розумним»?). Взагалі дієслово mean не перекладається на французьку мову:signifier занадтотехнічне;vouloir dire,хоччасто й адекватне, у певних контекстах уводить аспект інтенційності. Проте будь-яка рефлексія щодо повсякденної мови, що відбувається у філософії мови з приводу англійської після Вітґенштайна, сконцентрована довкола згадуваного подвійного значення mean і безпосереднього зв’язку mean > meaning, відсутнього у французькій та німецькій мовах. Означати – це vouloir dire (meaning/ meaning), але чи кожний акт означення є інтен­ цією? І чи завжди vouloir dire – це хотіти щось

сказати, виражати інтенцію? Проблема цього «хотіти-сказати» (mean, meinen) уже поставала в «Трактаті» з приводу соліпсизму:

Was der Solipsismus nämlich meint ist ganz richtig, nur lässt es sich nicht sagen.

Те саме, що соліпсизм має на увазі, цілком слушно, просто цього неможливо висловити.

Tractatus, 5.62.

У перекладі Оґдена: what solipsism means. Meinen тут не належить ані до порядку Sinn, ані до порядку Bedeutung, і добре перекладається французьким veut dire. Vouloir dire Вітґенштайна – це спроба сказати по-іншому, що щось у мові неможливо висловити ясно: для Вітґенштайна, якщо вислів не має сенсу, він його не має «ніде». Як висловилася К. Даймонд: «Немає думки, позбавленої сенсу, яка була б виражена висловлюванням, позбавленим сенсу» (див. NONSENSE). Про цей пункт

224	Європейський словник філософій

Вітґенштайн висловиться у своїх «Філософських дослідженнях»: «Коли говорять, що фраза не має сенсу,ценеозначає,щоїїсенснемаєсенсу»(§ 500) [в англійському перекладі Енскомба: «When a sentence is called senseless, it is not as it were its sens thatissenseless»].Цеприводитьйогодовизначення сенсу наших повсякденних висловлювань, і саме цим питанням відкривається «Блакитна книга» [зібрання записів,  надиктованих Вітґенштайном своїм студентам у Кембриджі впродовж 1933–34 навчального року]: What is the meaning of a word?

Саме в цьому полягає питання філософії повсякденної мови, яка бере початок від «другого»  Вітґенштайна, який вимагає надалі не шукати значень деінде поза мовою, але розгледіти їх під ногами, у повсякденному слововжитку. Факт появи нового концепту mean у «другого» Вітґенштайна скерував вибір перекладачів остан­ нього французького видання «Блакитної книги», де замість meaning пропонується sens, а замість mean – vouloir dire, а не signifier. Так вимальовується ціла лінія перекладу meaning, цілковито відмінна від попередньої семантичної традиції, яка йшла за славнозвісною вказівкою Вітґенштайна: meaning = use. Meaning, «хотіти-сказати», визначалось у такому випадку тим, що я роблю з мовою. Увесь метод Дж. Остина, радикального критика тра­ диційного й аналітичного поняття значення (насамперед у його статті «The Meaning of a Word» (1940), а потім у теорії перформативів), засновується на новій постановці питання щодо «хотіти-сказати»: знати, що ми хочемо сказати,

– це знати «те, що ми кажемо, коли» (what we say when), що є нашим ставленням до висловлювання «у тотальній ситуації дискурсу».

Стенлі Кейвел у «Must We Mean What We Say?» (1969) просуває якнайдалі дослідження щодо бажання (чи небажання) сказати. Він ставить­ собі питання щодо претензій філософів повсяк­ денної мови, Вітґенштайна та Остина, говорити й знати «те, що ми кажемо» і те, що ми хочемо сказати. Кейвел демонструє, що це «бажаннясказати»можна визначититільки вмежахрефлексії щодо спільноти мовлення та її суджень. «Ми» – це ті, хто каже те, що ми хочемо сказати, але хто такі «ми» і що засновує мій стосунок до цього «ми»? Кейвел робить радикальний висновок: я є єдиним можливим джерелом значення, яке виникає з нашої згоди (означати, «хотіти-сказати» – це übereinstimmen, погоджуватись і звучати разом) і, по колу, озасаднює її та лише на ній ґрунтується. Погодитись означати, «хотіти-сказати» – це прийняти цю згоду й бути прийнятим до неї. У такий спосіб трансформується питання сенсу: це вже не питання межі між сенсом та нонсенсом, здатності мови «хотіти-сказати» щось, а навпаки, питання відмови від висловлення та «бажаннясказати», що є точнісінько питанням скептицизму. «Чому ми приписуємо значення якомусь слову чи дії, байдуже, інші їх породжують чи ми? (...) Чому що-небудь, що ми кажемо чи робимо, можна

Європейський словник філософій

225

сприймати як карлючки, як форму нісенітниці; і чому все решта приречена мати значення?» [з фр. пер.] (Cavell, 1996, p.  508; див. SENS COMMUN, але також, з приводу аристотелівського тла, яке часто не помічають, HOMONYME, II, B, 3 та вище, I, 3). Для Кейвела вся сучасна рефлексія щодо сенсу витісняє цей вимір «бажання сказати», причому різноманітні визначення та критики значення є лише масками, припасованими на нашу відмову від цього висловлювання. «Химера необхідної невимовності розв’язала б одночасно цілу серію метафізичних питань» [з фр. пер.] (Ibid.). Що для Кейвела відтак витісняється, так це, певна річ, не ідея інтенції чи неінтенційності, минулу й сучасну філософську долю якої ми знаємо (див. INTENTION),авладасамоїмови«хотіти-сказати», яка в певний спосіб робить мене носієм (bearer) свого означення. Під таким кутом зору Кейвел посвоєму продовжує роботу з депсихологізації сенсу, розпочату Фреґе та Вітґенштайном, продовжену Остином й іноді вилучену з сучасних визначень, ба навіть і з критики значення.

Барбара КАССЕН, Сандра ЛОЖ’Є, Ален ДЕ ЛІБЕРА, Ірен РОЗЬЄ-КАТАШ, Ж’ясінта СПІНОЗА

Переклад Володимира Артюха За редакцією Олексія Панича та Віктора Котусенка

бібліографія

AUSTIN John Langshaw, Philosophical Papers, Oxford UP, 1962; Écrits philosophiques, trad. fr. L. Aubert et A.L. Hacker, Seuil, 1993;

— Sense and Sensibilia, Oxford UP, 1962; Le Langage de la perception, trad. fr. P. Gochet, Armand Colin, 1971.

BOUVERESSE Jacques, Dire et ne rien dire, Nîmes, J. Chambon, 1997.

BRACHET Jean-Paul, «Réflexions sur l’évolution sémantique de significare», in Marc BARATIN et Claude MOUSSY, Conceptions latines du sens et de la signification, Presses de l’Université Paris-Sorbonne, 1999, с. 29–39.

CARNAP Rudolf, The Logical Syntax of Language, Londres, Routledge and Kegan Paul, 1937.

CASSIN Barbara, Aristote et le logos, PUF, 1997.

CAVELL Stanley, Must We Mean What We Say?, Cambridge UP, 1969;

— The Claim of Reason, Oxford UP, 1979; Les Voix de la raison, trad. fr. S. Laugier et N. Balso, Seuil, 1996.

CLAUBERG Johannes, De Cognitione Dei et nostri, in

Opera omnia philosophica, Amsterdam, 1691, réimpr. anast., Hildesheim, 1968.

COFFA Alberto, The Semantic Tradition from Kant to Carnap, Cambridge UP, 1991.

SENS

DE RIJK Lambertus Maria, Logica Modernorum, II, 1, The Origin and Early Development of the Theory of Supposition, Assen, Van Gorcum, 1967.

DIAMOND Cora, The Realistic Spirit, Cambridge, Mass., MIT Press, 1991.

FATTORI Marta et BIANCHI Massimo Luigi (éd.),

Sensus-sensatio, VIII Colloquio Internazionale del Lessico Intelletuale Europeo, Roma, 6-8 Gennaio 1995, Florence, Leo S. Olschki, 1996.

FREDBORG Karin Margareta, «Speculative grammar in the 12th century», in Peter Dronke (éd.), The Cambridge History of Twelfth Century Philosophy, Cambridge UP, 1988.

FREGE Gottlob, Écrits logiques et philosophiques, trad. fr. C. Imbert, Seuil, 1971;

— Écrits posthumes, trad. fr. sous la dir. P. de Rouilhan et C. Tiercelin, Nîmes, J. Chambon, 1999.

GARCEA Alessandro, «Gellio e la dialettica»,

Memorie dell’Academia delle Scienze di Torino, 24, 2000, с. 53–204.

HACKING Ian, Why Does Language Matter to Philosophy?, Cambridge UP, 1975.

HAMLYN David Walter, Sensation and Perception. A History of the Philosophy of Perception, Londres, Routledge and Keagan Paul, New York, The Humanities Press, 1961.

LIBERA Alain de et ROSIER Irène, «La pensée linguistique médiévale», in Sylvain AUROUX (éd.),

Histoire des idées linguistiques, t. 2, Mardaga, 1992, с. 106–115.

MARMO Costantino, Semiotica e linguaggio nella scolastica: Parigi, Bologna, Erfurt, 1270-1330, la semiotica dei Modisti, Rome, Istituto Palazzo Borromini, 1994.

MERLEAU-PONTY Maurice, L’OEil et l’Esprit, Gallimard, 1964.

MOUSSY Claude, «Les vocables latins servant à désigner le sens et la signification», in Marc BARATIN et Claude MOUSSY, Conceptions latines du sens et de la signification, Presses de l’Université Paris-Sorbonne, 1999, с. 13–27.

NUCHELMANS Gabriel, Theories of the Proposition. Ancient and Mediaeval Conceptions of the Bearers of Truth and Falsity,Amsterdam-Londres,North-Holland, 1973.

OGDEN Charles Kay et RICHARDS Ivor.Amstrong, The Meaning of Meaning, Londres, Routledge and Kegan Paul, 1923.

PINBORG Jan, Die Entwicklung der Sprachtheorie im  Mittelalter, BGPTMA, 42, 2, Münster, Aschendorff, Copenhague, A. Frost-Hansen, 1967.

PUTNAM Hilary, Philosophical Papers, II, Cambridge UP, 1975;

—Words and Life, Harvard UP, 1994;

—«Sense, nonsense, and the senses», The Journal of Philosophy, 1994.

BELIEF

226

Європейський словник філософій

QUINE Willard Van Orman, From a Logical Point of View, Cambridge, Mass., Harvard UP, 1953;

—Word and Object, Cambridge, Mass., MIT Press, 1960; Le Mot et la Chose, trad. fr. J. Dopp et P. Gochet, Flammarion, coll. «Champs», 2000;

—Theories and Things, Cambridge, Mass., Harvard UP, 1981.

ROESCH Sophie, «Res et verbum dans le De lingua latina», in Marc BARATIN et Claude MOUSSY,

Conceptions latines du sens et de la signification, Presses de l’Université Paris-Sorbonne, 1999, с. 65–80.

ROSIER Irène, «Res significata et modus significandi. Les  enjeux linguistiques et théologiques d’une distinction médiévale», in Sten Ebbesen (éd.),

Sprachtheorien in Spätantike und Mittelalter, Tübingen, Gunter Narr, 1995, с. 135–168.

RUELLO Francis, Les Noms divins et leurs Raisons selon  saint Albert le Grand, commentateur du «De divinis nominibus», Paris, Vrin, 1963.

SOULEZ Antonia (éd.), Manifeste du cercle de Vienne et autres écrits, PUF, 1985.

SPINOSA Giacinta, «Sensazione e percezione tra platonismo e aristotelismo: semantica greca del sensus medievale», in Marta FATTORI et Massimo Luigi BIANCHI (éd.), Sensus-sensatio, VIII Colloquio Internazionale del Lessico Intelletuale Europeo, Roma, 6-8 Gennaio 1995, Florence, Leo S. Olschki, 1996, с. 37–65.

STRAWSON Peter F., The Bounds of Sense, Londres, Methuen, 1973.

VALENTE Luisa, «"Cum non sit intelligibilis, nec ergo significabilis". Modi significandi, intelligendi e essendi nella teologia del XII secolo», Documenti e studi sulla tradizione filosofica medievale, XI, 2000, с. 133–194 .

VICO Giovanni Battista, De antiquissima Italorum sapientia [1710], in Opere filosofiche, éd. P. Cristofolini, Florence, Sansoni, 1971.

WITTGENSTEIN Ludwig, Tractatus logicophilosophicus, trad. angl. C.K. Ogden et F.P. Ramsey, Londres, Routledge & Kegan Paul, 1922; 2e trad. angl. D.F. Pears et B.F. McGuinness, Londres, Routledge & Kegan Paul, 1961; trad. fr. P. Klossowski, Gallimard, 1961, rééd. 1993;

—The Blue and Brown Books, Oxford, Blackwell, 1958;

Le Cahier bleu et le Cahier brun, trad. fr. M. Goldberg et J. Sackur, Gallimard, 1996;

— Philosophische Untersuchungen, éd. G.E.M. Anscombe, G.H. von Wright et R. Rhees, Oxford, Blackwell, 1953; Philosophical Investigations, trad. angl. G.E.M. Anscombe, Oxford, Blackwell, 1953; trad. fr. P. Klossowski in Tractatus logicophilosophicus suivi de Investigations philosophiques, Gallimard, 1961.

WOLFSON Harry.A., «The internal senses in Latin, Arabic, and Hebrew philosophical texts», Harvard Theological Review, 28, 1935, с. 69–133.

ДОВІДКОВА ЛІТЕРАТУРА

CHANTRAINE Pierre, Dictionnaire étymologique de la langue grecque, nouv. éd. mise à jour avec un «Supplément au dictionnaire», Klincksieck, 1999.

DHLF: REY Alain (dir.), Dictionnaire historique de la langue française, 3 vol., Le Robert, 1992.

BELIEF англ. – укр. переконання, думка, віра, довіра

CROYANCE, FOI і ÂME, CLAIM, DOXA, GLAUBE, MATTER OF FACT, PERCEPTION, PROPOSITION, VÉRITÉ

Belief довелося пройти в англійській мові еволю­ цію,  характерну для певної кількості термінів, просуваючись від ментального й морального сенсу (як афект чи почуття [sentiment]) до когнітивного та пропозиційного сенсу (belief як об’єкт вірування/переконання [croyance] від­ так дедалі більш відокремлене від віри [faith] та згоди [assent]). Цей процес об’єктивізації супроводжувався важливими змінами в граматиці belief. Проблема, що виникає з перекладом belief, пов’язана з невизначеністю цього терміна, який дозволяєпереходитивідемоційноїсферидологічної та від епістемічної (ступінь переконаності, суб’єктивне) до когнітивної (умови чинності [va­ lidité], об’єктивне)1.

І. «BELIEF» / «FAITH»

Belief було створене, відштовхуючись від німецького Glaube (через galauben, XII–XIII ст., і далі через ileve-leve, префікс be- був доданий за аналогією з дієсловом bileve, пор. Middle English Dictionary). Перший сенс belief, ідентичний сенсу faith, належав до того ж семантичного поля, що й reliance «довіра, впевненість, покладання на…», confidence «довіра, впевненість, переконаність»: йшлося про ментальну чи афективну умову довіри (confiding «довіряння, покладання на…»), пасивного покладання на когось або на щось. Так, у Гобса: Faith is a gift of God, which man can neither give, nor take away «Віра – це дар Божий, що його ніхто не може ані дати, ані відібрати»(Левіафан,

ІІІ.42 [пер. Є. Мірошниченка у: Гобс Т., Левіафан, К., Дух і літера, 2000, с. 423]). Або у кардинала Ньюмана: To have faith in God is to surrender oneself to God «Мати віру в Бога значить віддатися Богу». Крім цього теологічного виміру, який насамперед тісно асоціюється з faith, belief має психологічне чи емоційне значення: це насамперед афект, який стосується певного твердження (proposition). Belief у своєму первинному сенсі позначає, як Glaube, пережиту згоду (adhésion), яка не потребує раціонального виправдання (див. Glaube).

Європейський словник філософій

Починаючи з XIV століття можна помітити поступове взаємне віддалення belief та faith. Faith витісняє belief у сфері релігії, а цей останній термін відтак позначає процес, що відрізняється від віри, з одного боку, меншою інтенсивністю, а з другого боку, більш інтелектуальним характером і навіть наявністю судження. Ця інтелектуалізація be­ lief (котре стало станом чи актом розуму [esprit], mind) почала розвиватися починаючи з XVII та XVIII століть, хоча – і в цьому полягає цікавість устрою сфери belief в англійській мові, а також її неперекладнийхарактер–всежтакинепозбавляючи термін виміру афекту або пасивності, притаманної його первинному сенсу. Французький термін croyan­ ce, який зазвичай вживається для перекладу belief аж до останніх і найбільш витончених слововжитків, міститьпроблему,оскількиневраховуєанічуттєвий, ані об’єктивний виміри belief.

ІІ. BELIEF ТА ЧУТТЄВЕ ПЕРЕКОНАННЯ (CROYANCE SENSIBLE):

ПОСИЛАННЯ НА ЮМА

Стосується belief почуття чи твердження? Воно є суб’єктивним чи об’єктивним? Саме гра цих елементів визначає різні сенси цього терміна. Відтак було б проблематично розділити belief, вживаючи сучасні розрізнення, на два різних елементи, психологічний та пропозиційний, і перетворити belief на «ментальний стан», що належить до категорії пропозиційних настанов (propositional attitudes), що їх Рассел визначив як такі, що поєднують певну настанову (ментальну чи емоційну) з певним «змістом» (твердження [proposition] чи висловлювання [énoncé]). Belief

фактично позначає, завдяки Юму – стійке посилання в сучасних теоріях belief, – нерозривно

іпочуття, і судження.

♦Див. вставку 1.

Пара belief-assent визначає проблематику, яка одразу відходить від традиційної ієрархії savoir/ croyance, Wissen/Glaube. Відтак було б помилкою співвідносити belief та assent із знанням, в якому belief позначає ступені, хоча до цього й тяжіють сучасні ймовірнісні інтерпретації belief. У  витоків цих зсувів у розумінні терміна, можливо, лежить Юмова ідея змінної, але не вимірюваної інтенсивності beliefs, а також його формулювання проблемипізнанняфактичногостанусправ(matters of fact), яке в оманний спосіб пов’язує визначення belief з проблемами підтвердження емпіричного знання та скептицизму2.

ІІІ. BELIEF, ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ

Епістемологічна проблема підґрунтя емпіричного пізнання, яка є витоком більшості сучасних дискусій стосовно belief, зумовлює два напрямки перевизначення belief: стосовно причин і стосовно наслідків.

227

BELIEF

А. Belief та обґрунтування

Перший напрямок, після Юма, стосувався не так емпіричних причин belief (звички), як його обґрунтування, а відтак його підстав (пор. розрізнення,щосталоприсутнімвусіхфілософських словниках, між причиною та підставою, cause/ raison [cause/reason]). Скептична проблема причини наших переконань щодо фактів (croyances factuelles) перетворюється тут на епістемологічну проблему об’єктивних умов підтвердження емпіричних переконань – у сучасних  термінах, індукції, – що, як наслідок, знов повертає belief до ієрархії переконання/ знання. Свідченням цього, крім літератури про вищезгадану  «проблему індукції» та її підтвердження з досвіду, є поява таких  нових висловів, як justified  чи warranted belief

«виправдане чи обґрунтоване переконання». ♦ Див. вставку 2.

Більшість епістемологічних теорій belief намагаються радше спробувати інтегрувати знання, об’єктивувати його – в манері, в якій Фреґе пропонував об’єктивну концепцію думки (Gedanke) як такої, що належить розуму, а не розумам. Beliefs, точнісінько як фреґівські думки, розглядаються тоді як незалежні від їхнього носія, believer’а, в межах загальної теорії судження. Так, у Квайна:

A perception is an event in just one percipient; (…) a belief, on the other hand, can have many believers.

Сприйняття – це подія лише в одній особі, що сприймає; (…) з другого боку, переконання (belief) може належати багатьом.

The Pursuit of Truth, p. 66.

Belief тут має пропозиційний характер: твер­ дження, якого можна дотримуватися спільно, до якого приєднуються або ні. Такий перехід, можливо, акробатичний,івусякомуразітакий,щознаходиться в повному розриві з юмівським belief, ілюструється процедурами Рассела. Рассел уперше розтлумачив belief як подвійний стосунок між предметом та твердженням (proposition), що мислиться як об’єктивна даність (an objective entity which ex­ ists whether or not it is believed «об’єктивна даність, яка існує незалежно від того, чи є вона предметом переконання»). Так відбулася ідентифікація believed (предмета belief) і [самого] belief.

♦ Див. вставку 3.

Викладена тут нами схематично еволюція від «чуттєвого» переконання (Юм) до логічного чи пропозиційного переконання (Вітґенштайн) мог­ ла б бути описаною відносно просто, якби вона не ускладнювалася підтримкою, і навіть посиленням, емоційного чи психологічного виміру згоди. Більшість сучасних мислителів, що звертаються до belief, не бажають іти так далеко, як Вітґенштайн та Рамсей в усуненні «настанови» (attitude) і розуму (esprit) з belief. Цей момент є доволі цікавим: пропозиційна (або оповідальна [énoncia­

BELIEF	228	Європейський словник філософій
1	Юм: пара «belief» / «assent»

Юм, аби визначити belief, відштовхувався від різниці між ідеєю та враженням (impression), яка полягає в тому, що перша виводиться і копіюється з другого, відносно якого ідея є лише менш інтенсивною версією; belief же є сильною та жвавою ідеєю, асоційованою з теперішнім враженням («A lively idea related to or associated with a present impression», Treatise of Human Nature, p. 96), або ж відчуттям розуму (sentiment de l’esprit) (feeling or sentiment, p. 623), ототожненим із безпосередністю враження (To believe is to feel an immediate impression of the senses «believe означає відчувати безпосереднє враження почуттів», p. 86). Ця безпосередність надає belief упевненості (assurance), яка послаблюється в ідеї, і особливо в царині існування та фактичних станів справ (див. MATTER OF FACT):

There is a great difference betwixt the simple conception of the existence of an object, and the belief of it, and as this difference lies not in the parts or composition of the idea, which we conceive, it follows, that it must lie in the manner, in which we conceive it.

Є велика різниця між простим уявлянням існування об’єкта та вірою/переконанням (belief), що він існує, і, оскільки ця різниця не полягає в частинах чи складі ідеї, яку ми уявляємо, з цього випливає, що вона мусить полягати в способі, яким ми її уявляємо.

Treatise of Human Nature, p. 96.

Belief є безпосереднім почуттям існування свого об’єкта. Таке «стверджування» існування, аби створити belief, ані накладається на ідею, ані містить її: belief є не що інше, як «спосіб» почути (du sentir) або відчути наші ідеї, який надає їм більшої сили та впливу – тут-то й полягає складність перекладу belief як croyance, яке більш наближене до англійського opinion (пор. «opinion or belief», Treatise of Human Nature, p. 93) і яке у французькій мові майже не передає афект: Belief does nothing but vary the manner, in which we conceive any object

«belief не робить нічого, крім зміни способу, яким ми мислимо будь-який об’єкт» (p. 96).

Аби зрозуміти цей момент, слід зазначити важливий зв’язок, встановлений Юмом між belief та assent, себто схильністю (strong propensity, p. 265) розуму стверджувати те, що він відчуває. Цікаво, що assent походить від французького слова XIII–XIV ст. assentir; assent природно пов’язане з sentir і, як belief, належить до рівня почуттів (розуму [esprit], mind). Assent – пор. споріднений термін consent, те ж, що approval «схвалення» та agreement «згода» – позначає індивідуальне та колективне почуття згоди. Ця згода не означає «прийняття за істину» і відрізняється від логічної згоди з твердженням. Пара belief/ assent цілком визначається через безпосередність та жвавість враження, яке надалі може скласти судження і стати підставою міркування від причини до наслідку.

Thus it appears that the belief or assent, which always attends the memory and senses, is nothing but the vivacity of those perceptions they present. (…). ‘Tis merely the force and liveliness of the perception, which constitutes the first act of the judgment, and lays the foundation of that reasoning, which we build upon it, when we trace the relation of cause and effect.

Відтак, видається, що belief чи assent, яке завжди присутнє в пам’яті та чуттях, є не чим іншим, як жвавістю тих сприйняттів, які вони представляють (…). Лише сила і жвавість сприйняття складає першу дію судження і надає ґрунт для того міркування, яке ми на ньому будуємо, коли простежуємо стосунки причини та наслідку.

Ibid., p. 86.

Параbelief/assentвідтаквизначаєсемантичнеполе«розуму,щовідчуває»(d’unespritsensible),якеважко асоціюється з французьким чи німецьким вживанням croyance чи Glaube. Тим більше звертає на себе увагу, що Юм щоразу, визначаючи belief/assent, проблематизує своє судження і починає питати себе про різницю, яка має місце між believe та disbelieve [вірою та невірою/ позитивним та негативним переконанням] у те ж саме твердження стосовно фактичних станів справ (matters of fact). Так, він питає себе: Wherein consists the difference betwixt incredulity and belief? «В чому полягає різниця між невірою (incredulity) та переконанням (belief)?»(p. 95). Як визначити різницю між згодою та незгодою стосовно одного й того ж твердження про факти, якщо ця різниця не полягає в ідеї?

Відповідь полягає в характерному для belief «способі» більш жваво мислити (concevoir) ідею. Пара belief/assent визначає почуття природного й неминучого (unavoidable, p. 183) belief, визначеного не розумом, а звичкою (custom), почуття розуму, від якого ми так само не можемо ухилитися, як не можемо і його створити, оскільки воно є не активним, а пасивним, і спонукає нас, спричиняючи наші дії.

Nature, by an absolute and uncontrollable necessity has determin’d us to judge as well as to breathe and feel (…) Belief is more properly an act of the sensitive, than of the cogitative part of our natures.

Природа з абсолютною й неконтрольованою необхідністю налаштувала нас виносити судження, так само як дихати й відчувати. (…) Belief насправді є дією більше чутливої, ніж пізнавальної, частини нашої природи.

Ibid., p. 183.

Європейський словник філософій

229

BELIEF

tive]) концепція belief має можливість співіснувати і нещодавно якраз з’єдналася, в сучасній рефлексії стосовно статусу beliefs та їхніх стосунків з бажаннями (особливо у Девідсона), з повторною психологізацією згоди (assent). Ця психологізація повернула, у згоді як дії чи ментальному стані, «розум» (esprit) або почуття, вилучені з логічного проекту (можливо, у відчаї), до того, що можна було б назвати «твердженням-переконанням» (proposition-belief).

В. Belief та схильність (propension): функціоналізм

Другий напрямок рефлексії спрямований на каузальнурольнашихbeliefsвнашихдіях.Прицьому beliefs інтерпретуються, часто в натуралістських термінах, переконання як засновані на звичці налаштування (dispositions) або схильності (pro­ pensities) до дії (згадаймо Пірса, який надихнув Рамсея). В такій диспозиціоналістській теорії belief загалом осмислюється як репрезентація, щоправда, у вельми невизначеному сенсі; аби його уточнити, можна звернутися до гарного вислову Рамсея, що belief є «дорожньою картою», яка показує нам, як ми орієнтуємося у нашому середовищі. Рамсей, очевидно, є дуже обережним стосовно каузальної детермінаціїнашихдійівисловлюваньзбокунаших beliefs. Як це висловив Квайн, філософ усе ж таки явно диспозиціоналістський, Manifestations of belief vary extravagantly with the belief and the circumstances of the believer «Прояви belief непомірно варіюються

з belief та обставинами­ його носія»(Pursuit of Truth, p. 67).

Розглядаючи belief як репрезентацію причин (минулих, особливо сенсорних та семантичних)

інаслідків (майбутніх, особливо стосовно дії та інших репрезентацій), сучасні когнітивісти знову підхоплюють і трансформують спроби Рамсея. Ця «репрезентаціоналістська» точка зору знов звертається до когнітивних наук, особливо до функціоналізму, які каузально визначають belief як стан, спричинений «входом» (input) чуттів («en­ trées sensorielles»), пов’язаний зі схильністю до дії і такий, що спричиняє «вихід» у поведінці. Відтак, beliefs співвідносяться з конкретними церебраль­ ними станами, не повністю визначеними (крім як в радикальних функціоналістських програмах), але такими, що можуть у своїй цілісності (холістично) пов’язуватися з комплексами поведінки, деколи семантичної. Тут не місце входити в дискусії, що точаться навколо питання холізму (ментального чи семантичного). Завдяки нещодавньому розвит­ ку наукового дослідження мозку/розуму (див. вст. 2 і 6 про «Філософію свідомості» [Philosophy of mind] в статті ÂME) та його впливу на обговорення філософських та семантичних проблем, ми є свідками переформатування поняття belief, що тепер розглядається навперемін, і навіть водночас, як стан ментальний, нейрофізіологічний, фізичний тощо. Залишається дізнатися, чи зможе термін be­ lief нести все це нове концептуальне навантаження

ічи не вчиниться через ці нові вживання терміна,

2	Поппер і тенденція відокремлення знання від belief

Поппер пропонує відмовитися від юмівського поняття belief як надто «суб’єктивістського» і відокремити його від об’єктивних понять знання (connaissance) чи істини (vérité). Якщо орієнтуватися на belief, існує ризик розглянути знання та істину як «конкретні випадки» переконання (belief), коли воно буває обґрунтованим.

If we start from our subjective experience of believing, and thus look upon knowledge as a special kind of belief, then we may indeed have to look upon truth as some even more special kind of belief: as one that is well founded and justified.

Якщо ми почнемо з нашого суб’єктивного досвіду переконання (believing) і відтак розглянемо знання як особливий різновид belief, то можемо розглянути й істину як певний ще більш особливий різновид belief: а саме коли воно добре обґрунтоване й виправдане.

Conjectures and Refutations, p. 225.

Для Поппера верифікаціоністські теорії (пов’язані з емпіричним виправданням переконань [beliefs], навіть у термінах імовірності) та психологістські теорії (ті, що цікавляться причинами й походженням наших beliefs) мають однакову ціну і, апелюючи до belief та його обґрунтування, мусять відмовитися від об’єктивності істини.

They all say, more or less, that truth is what we are justified in believing or in accepting.

Вони всі так чи інакше кажуть, що істина – це те, у що ми виправдано віримо, або переконані у цьому, або це приймаємо.

Ibid.

Відтак йдеться про відокремлення царини об’єктивного пізнання, навіть такого, що здійснюється за допомогою припущень (яке Поппер, в манері Фреґе, називає «світ 3»), від царини belief. Точка зору Поппера симптоматична, навіть при тому, що вона суперечить новим визначенням belief (згадаємо, що Поппер не є англомовним за походженням).

BELIEF	230	Європейський словник філософій
3	Вітґенштайн і Рамсей: наслідки belief

Можна порівняти вплив концепції Фреґе-Рассела на Рамсея і на Вітґенштайна. Рамсей пропонує наступне визначення:

I prefer to deal with those beliefs which are expressed in words, consciously asserted or denied; for these beliefs are the most proper subject for logical criticism. The mental factors of such a belief I take to be words, (…) connected together and accompanied by a feeling or feelings of belief or disbelief.

Я радше матиму справу з такими beliefs, що висловлюються, свідомо стверджуються чи заперечуються; адже ці beliefs є найбільш придатним предметом для логічної критики. Я вважаю, що ментальними факторами такого belief є слова, (…) поєднані разом і супроводжувані почуттям чи почуттями ствердного чи заперечного belief.

Foundations, p. 46.

Примітка внизу цієї ж сторінки відтак показує дистанціювання від Юма, але також складність ставлення до емпіризму:

I speak throughout as if the differences between belief, disbelief, and mere consideration lay in the presence or absence of «feelings» but any other word may be substituted for «feeling», e.g. «specific quality», «act of assertion» and «act of denial».

Я скрізь говорю так, ніби різниця між ствердним belief, заперечним belief і простим обдумуванням полягає в присутності чи відсутності «почуттів», але слово «почуття» може бути замінене на будь-яке інше, наприклад, «особлива якість», «акт ствердження» та «акт заперечення».

Рамсей тут береться за логічну проблему, блискуче розглянуту Вітґенштайном, особливо в «Трактаті» (5.54 і далі). Фактично, Вітґенштайн критикує Рассела за його теорію belief як такого, що встановлюється у стосунку суб’єкта А і твердження р у складному твердженні «А переконаний (believes), що р». Згідно з Вітґенштайном, ця концепція припускає [неприпустиму з його погляду] можливість мислити чи судити про нісенітницю: у випадку, коли р буде позбавлене сенсу, ми матимемо елемент, позбавлений сенсу, у складному твердженні, яке загалом наділене сенсом, що неможливо; відтак ця концепція хибна. Див. 5.5422: «Правильне пояснення форми висловлювання (Satz) “А стверджує, що р” мусить демонструвати, що неможливо судити про нісенітницю».

Ось радикальне рішення, яке Вітґенштайн пропонує в «Трактаті», 5.542: Es ist aber klar, daß “A glaubt, daß p”, “A denkt p”, “A sagt p” von der Form “ ‘p’ sagt p” sind «Відтак очевидно, що “А вірить, що р”, “А думає, що р”, “А говорить р” є формою “ ‘p’ говорить p”».

Твердження, які містять belief, не з’єднують факт і предмет (Gegenstand) із суб’єктом А (це призвело  б до нісенітниці, Unsinn), але з’єднують два факти (‘р’ – думка, що р – і факт р). Це нове визначення belief (тут: Glaube) інколи інтерпретують в антисуб’єктивістському сенсі. Мабуть, це спрощення, адже насправді у 5.5421 Вітґенштайн уточнює: його визначення вказує, що «душа, суб’єкт тощо», як вони розглядаються «поверховою психологією», є нічим (ein Unding), оскільки складна душа більше не була б душею. На практиці Вітґенштайн спростовує психологічну ідею уніфікованого суб’єкта – А – який був би суб’єктом згоди з твердженням: оскільки якби він був суб’єктом думки р, він сам, як і р, став би складним (zusammengesetzte Seele «складна душа»), і таким, що розкладається на елементи думки. Вітґенштайнів принцип екстенсіоналізму привів його відтак до суцільної депсихологізації belief і «розуму» (esprit).

Саме відштовхуючись від цієї радикальної непсихологічної концепції думки та belief, Рамсей у главі «Факти і твердження» своїх Foundations наново ставить юмівське питання, яке не піддається перекладу, про різницю між believe та disbelieve певне твердження (див. вст. 1). Запропонувавши своє знамените рішення проблеми істини (див. VÉRITÉ), Рамсей ставить питання про логічно необхідну еквіваленцію, яка випливає з міркувань Вітґенштайна, між believeing не-р та disbelieving р [cебто, ствердною вірою/ переконанням, що не-р, та заперечною вірою/переконанням, що р]. «Визначити, що ми маємо на увазі під цим “еквівалентно”, видається мені основною складністю проблеми». Еквіваленція визначається в каузальних термінах. «It seems to me that the equivalence between believing “not-p” and disbelieving “p” is to be defined in terms of causation» (Мені видається, що еквіваленція між believing “не-p” та disbelieving “p” мусить бути визначеною в термінах каузальності) (p. 50).

Рамсей пропонує визначати belief у термінах не настанови (attitude), а каузальності (причини й особливо наслідки beliefs, Foundations, p. 72), хоча, зі скромністю, що відрізняє його від його послідовників, він майже не бачить, як його визначити, а бачить тільки, що його визначення залишається неточним. У «Truth and Probability» (ibid.) Рамсей розробляє теорію ступенів belief та імовірності, яка тут грає фундаментальну роль. Рамсей цікавиться не психологічними ступенями belief або інтенсивністю belief, але «вимірюванням belief як підґрунтя дії» (p. 73), а отже, імовірністю. Зв’язок між belief та імовірністю, або між belief та «проблемою індукції», відтак складається зовсім не як у Юма, і Рамсей, відмовляючись від будь-якого досліду чи вимірювання почуття, воліє надати belief цілком екстенсивного визначення, яке приведе його до цілковитого перегляду класичного поняття імовірності.