Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Балановська Я..doc
Скачиваний:
11
Добавлен:
30.05.2015
Размер:
733.7 Кб
Скачать

2.2. Забезпеченість трудовими ресурсами, їх склад та чисельність

Ре­зультати господарської діяльності залежать передовсім від ефективності використання живої праці – найбільш активного і, власне, вирішального фактора виробництва. Забезпеченість підприємства необхідними трудовими ресурсами, їх раціональне використання, високий рівень продуктивності праці сприяють збільшенню обсягів виробництва продукції, ефективному використанню обладнання, машин, механізмів, зниженню собівартості та зростанню прибутку.

Слід зауважити, що з переходом до ринкової економіки аналіз трудових ресурсів набирає більшої ваги, оскільки робоча сила має вартісну оцінку, є конкурентною на ринку праці. Економічні й соці­альні гарантії праці, з одного боку, і жорсткі умови трудової діяль­ності, з іншого, формують сферу глибоких аналітичних досліджень кадрового потенціалу підприємства.

Як відомо, склад працівників постійно змінюється у зв'язку зі скороченням штатів, звільненням за власним бажанням, виходом працівників на пенсію, переміщенням їх на посадах у межах структурних підрозділів та прийманням нових робітників замість вибулих або у зв'язку з розширенням виробництва. Надто велика плинність робочої сили спричиняє додаткові витрати на підго­товку та перепідготовку нових робітників, знижує на певний час продуктивність праці не тільки нових робітників, які освоюють нові умови праці, а й тих, що звільняються і потребують певного часу для пошуків нової роботи.

Проведемо економіко-статистичний аналіз використання трудових ресурсів на прикладі ВАТ «Шамраївське».

Таблиця 2.1

Склад трудових ресурсів

Категорія робітників

Середньооблікова чисельність

2012 р. у % до 2010 р.

2010 р.

2011 р.

2012 р.

По с-г підприємству, всього

357

258

260

72,8

Працівники, зайняті в с-г виробництві

309

218

210

67,9

Робітники

215

154

147

68,3

Спеціалісти

44

23

23

52,3

Службовці

35

30

30

85,7

Керівники

15

11

10

66,6

Невиробничий персонал, всього

48

40

30

62,6

Чисельність працівників підприємства зменшилась на 27,2%, в тому числі спостерігається зменшення робітників зайнятих в сільскогосподарському виробництві на 32,1%, з них кількість робітників змінилась на 31,7%, спеціалістів на 47,7%, службовців на 14,3%, керівників на 33,4%, невиробничий персоанал на 37,4%. Це в основному пов'язано зі зменшенням сільськогосподарських угідь.

Чисельність працівників у сільськогосподарських підприємствах може бути визначена на момент часу й у середньому за період часу.

У зв'язку з цим розрізняють наступні показники:

1) облікову кількість працівників та кількість фактично працюючих;

2) средньооблікову чисельність працівників і середню кількість фактично працюючих.

На підставі абсолютних показників за даними звітності розраховуються наступні коефіцієнти:

1) коефіцієнт обороту по прийому;

2) коефіцієнт обороту по звільненню;

3) коефіцієнт плинності.

Дані для аналізу руху робочої сили підприємства наведено в табл.2.2

Таблиця 2.2

Рух робочої сили на підприємстві

Показник

Минулий період

Звітний період

Відхилення

абсолю

тне (±)

%

1. Середньоспискова чисельність

працівників, осіб

258

260

-2

+0,8

2. Прийнято на роботу нових працівників протягом року

10

6

-4

-40

3. Вибуло працівників

46

10

-36

-78

у т. ч. з причин:

а) призив до армії, вибуття на навчання, вихід на пенсію та з інших причин, передбачених законом

16

3

-13

-81

б) з власного бажання

20

5

-15

-75

в) звільнення за порушення трудової дисципліни

10

2

-8

-20

4. Коефіцієнт обороту:

- з приймання, %

4,5

2,9

-1,6

-35,5

- зі звільнення, %

21,1

4,7

-16,1

-77,7

5. Коефіцієнт плинності кадрів, %

13,8

3,3

10,5

-76,1

6. Коефіцієнт загального обороту, %

25,7

7,6

-18,1

-70,4

Для вивчення руху робочої сили на підприємстві розраховую­ться коефіцієнти обороту з приймання та зі звільнення, а також коефіцієнти плинності, стабільності, загального обороту.

Коефіцієнт обороту зі звільнення (КП3) – це відношення кілько­сті звільнених працівників до середньоспискової чисельності працівників основної діяльності

КП п = 46 : 258 × 100 = 17,8 %; КП п = 10 : 260 × 100 = 3,8%

Коефіцієнт обороту з прийому (КПП) – це відношення заново прийнятих працівників до середньоспискової чисельності працівників основної діяльності:

КП п = 10 : 258 × 100 = 3,9 %; КП п = 6 : 260 × 100 = 2,3%

Коефіцієнт загального обороту (КПоб) обчислюють як відно­шення кількості заново прийнятих на роботу і тих, що вибули, до середньоспискової чисельності:

КП об = (10+46) : 258 × 100 = 21,7 %; КП об = (6 +10) : 260 × 100 = 6,2%

Коефіцієнт плинності кадрів (КПп;і) розраховують як відно­шення кількості звільнених за власним бажанням і за порушення трудової дисципліни до середньоспискової чисельності:

КП п = (20+10) : 258 × 100 = 11,6 %; КП п = (5+2) : 260 × 100 = 3,0%

Розрахунок показує, що на підприємстві коефіцієнт загального обороту знизився у звітному періоді на 71,4% [6,2:21,7·100-100], коефіцієнт обороту з приймання – на 30,8%, коефіцієнт плинності кадрів – на 74,1%. Зниження коефіцієнта загального обороту та плинності кадрів пов'язане зі зменшенням звільнених за власним бажанням на 75% проти минулого періоду.

Основні шляхи скорочення плинності кадрів у сільському господарстві наступні: поліпшення умов праці і побуту працюючих, що забезпечують високу продуктивність праці й підвищення кваліфікації кадрів; поліпшення рівня культурно-побутового обслуговування; удосконалення оплати праці і його нормування. Також для боротьби з плинністю необхідне посилення матеріального й морального заохочення.

Для визначення рівня забезпеченості господарства робочою силою враховують чисельність складу з визначення його стану на 1 січня кожного року. Середньорічна чисельність працюючих, включає постійних, сезонних і тимчасових осіб. Деякі дані, необхідні для аналізу забезпеченості підприємства трудовими ресурсами, наведено в табл. 2.3.

Аналізуючи забезпеченість господарства робочою силою можна сказати наступне, із табл. 2.3 бачимо, що на підприємстві у звітному періоді відбулося скорочення персоналу як у цілому, так і за окремими категоріями працівників.

Таблиця 2.3

Забезпеченість господарства робочою силою

Категорії робітників

Середня чисельність, чол.

Абсолютне відхиления

(+,-), чол.

Фактично, %

2011 р.

2012 р.

від минулого періоду

від плану

до минулого періоду

до плану

план

факт

Постійні робітники

146

140

139

-6

-1

95,2

99,3

Сезонні працівники та тимчасові

8

8

8

0

0

100,0

100,0

Службовці

30

30

30

0

0

100,0

100,0

Спеціалісти

23

24

23

0

-1

100,0

95,8

Керівники

11

10

10

-1

0

90,9

100,0

Всього

218

212

210

-8

-2

96,3

99,1

Забезпеченість господарства робочою силою в 2012 році відносно 2011 року складає 96,3%, у тому числі забезпеченість робочими постійними складає 95,2%, сезонними – 100%, службовцями – 100%, фахівцями – 97% відповідно. Відхилення від плану по робочій силі в 2012 році в цілому складає 2 чоловіки, а відхилення від минулого року менше на 8 чоловік.

Скорочення працівників основної діяльності (у тому числі ро­бітників) у період становлення ринкових відносин є позитивним фактором за умови досягнення запланованого обсягу виробницт­ва продукції з меншою кількістю працівників.

Вплив зміни чисельності робітників на обсяг випуску продукції (ТП) можна розрахувати множенням різниці між фактичною і пла­новою чисельністю робітників на планову кількість робочих днів у звітному періоді, планову середню тривалість робочого дня та пла­нову середньогодинну продуктивність праці одного робітника:

∆ТП = [(-1) · 268 · 7,1 · 20,16] : 1000 = -38,4 тис. грн.

Розрахунок свідчить, що якби підприємство не скоротило чи­сельність робітників на 2 особи у звітному періоді, то воно мог­ло б одержати продукції на 38,4 тис. грн. більше

Кожне підприємство має прагнути того, щоб забезпечувати виконання намічених планових завдань з обсягу виробництва продукції з меншою чисельністю за рахунок підвищення продук­тивності праці робітників.

Поряд з аналізом наявності та руху чисельності працівників важливо вивчити структуру персоналу основної діяльності і визначити рівень її оптимальності. Для цього порівнюють фак­тичну питому вагу кожної категорії персоналу в його загальній кількості з необхідною, протягом кількох періодів і визначають відхилення (табл. 2.4). Дані таблиці 2.4 свідчать, що питома вага робітників у загаль­ній чисельності працівників основної діяльності проти плану дещо підвищилась на 0,2% та проти минулого періоду знизилась 0,6 %, а питома вага спеціалістів зросла.

Зниження (підвищення) питомої ваги робітників проти плано­вої спричиняє відповідне зниження (підвищення) продуктивності праці у розрахунку на одного працівника основної діяльності в цілому, а також на одного робітника. Величина впливу цього фа­ктора на продуктивність праці одного робітника розраховується множенням різниці між фактичною і плановою питомою вагою робітників у загальній чисельності на планову середню продук­тивність праці одного робітника (70,6 - 69,8) · 5719 : 100 = (- 45,75) грн, а на всіх робітників (- 6,73) тис. грн (- 45,75 · 147).

Таблиця 2.4

Структура трудових ресурсів підприємства

Персонал основної діяльності

Категорії персоналу

Минулий період

За планом

Фактично

кількість, осіб

питома вага, %

кількість, осіб

питома вага, %

кількість, осіб

питома вага, %

Працівники основ­ної діяльності, всього

218

100

212

100

210

100

у т. ч.: - робітники

- службовці

154

30

70,6

13,8

148

30

69,8

14,2

147

30

70,0

14,3

із них: - керівники

- спеціалісти

11

23

50,0

10,6

10

24

4,7

11,3

10

23

4,7

11,0

Зниження питомої ваги робітників у загальній чисельності спричинило зниження продуктивності їхньої праці у звітному пе­ріоді на 6,73 тис. грн.

Дальше поглиблення аналізу структури чисельності персоналу треба проводити виходячи з того, що для високопродуктивної праці підприємство має бути забезпечене основними й допоміж­ними робітниками, кваліфікація яких відповідала б потребам ви­робництва. Відтак вивчають співвідношення між основними й допоміжними робітниками, тенденцію зміни цих співвідношень, і якщо вони не на користь основних робітників, то керівництву підприємства необхідно з'ясувати причини утримання понадплано­вої чисельності допоміжних робітників і розглянути можливість їх­нього скорочення за рахунок механізації й автоматизації виробни­чих процесів, поліпшення організації допоміжних робіт (табл. 2.5).

Із табл. 2.5 видно, що питома вага основних робітників зрос­ла проти планової на 3,9 % (83,0 – 79,1), а проти минулого періоду – на 3,9 % (83,0 – 80,5). Підвищення питомої ваги основних робіт­ників у загальній кількості робітників позитивно характеризує роботу підприємства, оскільки супроводжується зростанням проду­ктивності праці.

Таблиця 2.5

Чисельність основних і допоміжних робітників

Категорії робітників

План

Фактично

Минулий період

Відхилення абсолютне (+/-)

кількість осіб

% до загальної кількості

кількість осіб

% до загальної кількості

кількість осіб

% до загальної кількості

від плану

від минулого періоду

Робітники, усього осіб у

т. ч.:- основні

148

117

100

79,1

147

122

100

83,0

154

124

100

80,5

-1

+5

-7

-2

- допоміжні

31

20,9

25

17,0

30

19,5

-6

-5

Вплив зміни питомої ваги основних робітників у загальній їх чисельності на виробіток одного робітника визначаєть­ся діленням різниці між фактичною і плановою питомою вагою ос­новних робітників на планову питому вагу основних робітників:

(83,0 - 79,1): 79,1 · 100 = 4,93 %.

Завдяки підвищенню питомої ваги основних робітників у за­гальній їх чисельності продуктивність праці одного основного робітника збільшилась на 4,93 %.

Продуктивне використання трудових ресурсів господарств – задача великої народногосподарської важливості. Підвищення використання фонду робочого часу в суспільному господарстві тільки на 1 % дозволяє заощадити працю майже чверті мільйона середньорічних працівників.

Раціональне використання трудових ресурсів означає високий ступінь участі працездатного населення в суспільній праці, повне й ефективне використання фонду робочого часу в суспільному господарстві.