3.2. Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва

Інтенсифікація - це багатогранний процес формування інтенсивного типу розвитку шляхом комплексної механізації та автоматизації виробництва, його хімізації й елек­трифікації, впровадження енерго- водо- і ресурсозберігаючих технологій та біотехнологій, меліорації землі, вдосконалення організації праці та матеріаль­ного стимулювання, поглиблення спеціалізації виробництва і досягнення йо­го раціональної концентрації (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Напрями інтенсифікації сільськогосподарського виробництва

Усі фактори інтенсифікації залежно від походження та ролі у цьому процесі об'єднуються в окремі групи. Серед них важливе місце посідають при­родні ресурси, використання яких залишається поки що на низькому рівні й досягає в середньому не більше 5-10%. Решта 90-95% наявних природних ре­сурсів практично безповоротно втрачається для людини. При цьому більша час­тина таких втрат є джерелом забруднення води, атмосферного басейну і ґрунт.

При інтенсифікації виробництва слід брати до уваги її двоїстий характер. Майже кожний напрям інтенсифікації, насамперед механізація й автоматизація, хімізація і меліорація, крім позитивного, справляє негативний вплив на агроеко­логічну систему, особливо за їх необгрунтованого використання. Цей негати­вний вплив проявляється в погіршенні кругообігу органічних речовин, руйну­ванні родючості ґрунту, зменшенні в ньому гумусу і підвищенні щільності, на­громадженні нітратів, нітритів і залишків пестицидів у сільськогосподарській продукції, зменшенні біологічної активності рослин і тварин, зниженні їх стій­кості до різних хвороб, порушенні біологічної рівноваги і водного балансу тощо. Якщо взяти все це до уваги стає очевидним, наскільки може негативно відбити­ся на здоров’ї людей і тривалості їх життя не продумана і не виважена інтенси­фікація виробництва.

Саме у процесі виробництва проявляється органічний зв'язок проблеми раціонального використання природних ресурсів з проблемою охорони навко­лишнього середовища від забруднення. За цих умов необхідне впровадження безвідходних технологій з рециркуляцією природних ресурсів, тобто з регене­руванням їх багаторазового використання. Йдеться про те, щоб в ідеалі від­ходи однієї галузі виробництва слугували сировиною для іншої галузі, що означатиме перехід до замкнутих екологічних циклів.

Як відомо, особливості сільськогосподарського виробництва безпосе­редньо зв’язані з впливом на нього сонячної радіації, ґрунтового покриву, волого забезпечення, наявних елементів мінерального живлення рослин тощо, яких практично замінити неможливо. Проте їх ефективне використання має бу­ти важливою умовою організації виробництва сільськогосподарської продукції.

Отже, в системі всебічної інтенсифікації рослинницьких галузей вирішального значення набуває підвищення ефективності використання всіх біологічних складових агроценозу: рослин, мікроорганізмів, комах тощо.

Слід зазначити, що існуюча нерівномірність розподілу основних приро­дних ресурсів, навіть у межах невеликих територій аграрної сфери виробницт­ва, наявність здебільшого чітко виражених мікрокліматичних і ґрунтових осо­бливостей у зональному розрізі нерідко відіграють визначальну роль при ви­борі сільськогосподарських культур та їх сортів, структури сівозмін, установ­лення оптимальних строків обробітку ґрунту, сівби, доз і співвідношення видів застосування добрив тощо. Таким чином, в умовах значної неоднорідності природного середовища доцільне виділення екологічно однотипних територій, що сприятиме диференційованому підходу щодо використання природних ре­сурсів, ціле направленому розвитку інтенсифікації рослинницьких галузей. У нинішніх умовах значної обмеженості можливостей щодо використання мате­ріально-ресурсного потенціалу у розвитку аграрного сектору економіки, здій­снення подальшої інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, на наш погляд слід все більше використовувати природні фактори для виробничої ді­яльності.

До найважливіших, найактивніших факторів інтенсифікації аграрного ви­робництва, як відомо, належать технічні засоби, застосування яких, як правило знаходяться у тісному взаємозв’язку з використанням природних факторів.

Чинники інтенсифікації аграрного виробництва мають два різновекторні завдання – одне полягає у скороченні затрат праці на одиницю продукції, а друге – у досягненні оптимальних умов зовнішнього середовища для забез­печення необхідних вимог вирощування сільськогосподарських культур. Адже при застосуванні засобів механізації у виробничих процесах – обробіт­ку ґрунту, сівбі, збиранні врожаю – можна ефективніше використовувати ґрунтові та кліматичні умови. До того ж, за допомогою техногенних факторів є можливість оптимізувати абіотичні й біотичні умови зовнішнього середо­вища, зокрема водний режим і режим живлення рослин, який зумовлюється значною мірою вмістом поживних речовин у ґрунті, наявність і видовий склад дикої флори тощо. Сприятливі ґрунтово-кліматичні умови створюють реальні можливості підвищити ефективність застосування технологічних факторів, оп­тимізувати оточуюче середовище. І навпаки, при екстремальних нерегульованих факторах для вирощування сільськогосподарських культур, недостатньому водному режимі ґрунту, відсутності необхідного забезпечення поживними ре­човинами техногенні чинники дають можливість лише частково оптимізувати оточуюче середовище.

Основним обмежувальним засобом широкого використання техногенних факторів інтенсифікації сільськогосподарського виробництва є недостат­ність енергоресурсів і матеріально-технічної бази для їх застосування. Тому важливого значення набуває комплексне використання техногенних і природ­них факторів.

В окрему важливу групу об'єднуються соціальні чинники інтенсифікації Аграрного виробництва, що суттєво впливають на виробничі процеси. Це зумов­люється тим, що використання техногенних факторів безпосередньо пов'язане з трудовою діяльністю людей, з рівнем володіння їх технічними засобами, зі сту­пенем раціональної організації праці, з економічною заінтересованістю праців­ників, сільського господарства у результатах своєї виробничої діяльності.

Отже, в результаті застосування кращих за якістю й ефективніших соціа­льних факторів діяльності досягається економія робочого часу, підвищення продуктивності праці. У цьому найбільш глибока соціально-економічна сут­ність інтенсифікації. Соціальні чинники мають дієвий характер, а їх включення у раціональну інтенсифікацію проявляється через вплив на продуктивність пра­ці, на ефективність виробництва.

Природні, техногенні й соціальні фактори інтенсифікації функціонують у комплексі, у взаємозв'язку, що вимагає обґрунтованого підходу до розкриття сутності їх взаємодії при розробленні та реалізації державних програм розвит­ку агропромислового виробництва. Для розвитку інтенсифікаційних процесів важливою складовою має стати інформаційний фактор, який поки що недоста­тньо досліджений і має дискусійний характер. Сутність його, на наш погляд, полягає в тому, що на основі наукової та статистико-економічної інформації створюються можливості вибору найефективніших варіантів забезпечення ви­робничих процесів за умов значної економії матеріально-технічних ресурсів і праці.

Інтенсифікація аграрного виробництва має багатофакторний характер свого розвитку і тому вимагає комплексного, системного підходу до його дослідження; важливим напрямком інтенсифікації аграрного виробництва є за­стосування безвідходних технологій з метою підвищення рівня використання природних ресурсів з репродукцією, тобто з регенеруванням їх багаторазово­го використання; в умовах неоднорідності природного середовища доцільне виділення екологічно однорідних територій, що сприятиме диференційова­ному підходу щодо використання природних ресурсів; технічні чинники, які відіграють визначальну роль в інтенсифікації сільськогосподарського вироб­ництва, слід спрямувати на виконання двох різновекторних завдань – скоро­чення затрат праці й забезпечення оптимальних умов зовнішнього середови­ща для вирощування сільськогосподарських культур; важливо забезпечити комплексний підхід використання технічних і природних чинників; необхід­но значно підвищити роль соціальних факторів в інтенсифікації сільськогос­подарського виробництва, створення умови для економічної заінтересованос­ті працівників у розвитку аграрного сектору економіки.

У нинішніх умовах важливо забезпечити адаптацію інтенсифікації агропромислового виробництва до ринкових відносин, формування внутрішньодержавного і міждержавного аграрного ринку, враховуючи надто обме­жені можливості виробничо-господарських структур щодо залучення коштів для інвестицій в основний капітал, важливо обґрунтовано визначити галузі та види діяльності, в які доцільніше їх спрямовувати, щоб одержати найвищу результативність. У технологічному ланцюгу аграрного виробництва задіяні такі технічні засоби, як трактори, комбайни, інші сільськогосподарські маши­ни і знаряддя. Вони здебільшого становлять основу запровадження нових ре- сурсоощадних технологій. На ефективність суспільного виробництва, крім технічних засобів впливають й інші фактори технологічного характеру. Важ­ливого значення тут набувають збільшення обсягів внесення мінеральних доб­рив, застосування хімічних засобів захисту рослин, насіння продуктивніших сортів і гібридів сільськогосподарських культур, матеріальних культуртехніч­них робіт, тощо. Слід також ширше практикувати застосування заходів з від­носно меншими капіталовкладеннями. У нинішній ситуації подолання кризо­вих явищ у сільському господарстві необхідно впроваджувати організаційно- економічні й технологічні заходи, спрямовані на підвищення ефективності аг­рарного виробництва. Це стосується відновлення системи обґрунтованих польових, кормових спеціалізованих і ґрунтозахисних сівозмін з урахуванням регіональних особливостей, запровадження нових способів обробітку ґрунту, біотехнологій вирощування сільськогосподарських культур.

У розвитку інтенсифікації важливо не тільки забезпечити цей процес не­обхідними коштами, а й раціонально їх використати. Йдеться насамперед про дотримання синхронного співвідношення техніко-технологічних засобів при комплектуванні матеріально-ресурсної бази. Особливого значення тут набува­ють вимоги щодо пропорційного набору силових машин і робочих машин та знарядь. Набір технологічних сільськогосподарських машин і знарядь повинен забезпечувати при формуванні робочих агрегатів найбільш повне завантажен­ня виробничих потужностей силових машин. Так, набір тракторних плугів, культиваторів, сівалок повинен бути таким, щоб при агрегатуванні з силовими машинами забезпечував повне або майже повне використання виробничих по­тужностей останніх. До того ж, системне оновлення матеріально-ресурсної бази, заміна технічних ресурсів повинні здійснюватись новітніми марками сучасних машин і знарядь.