Тривалість інкубації ікри білуги та догляд за нею
Тривалість інкубації ікри залежить від температури води. Чим нижча температура води в інкубаційних апаратах, тим триваліші строки інкубації ікри, і навпаки. Інкубація ікри білуги триває в середньому 5-14 діб при температурі
9,5-17°С. Більш точно визначити час появи передличинок білуги можна за спеціальним графіком .
Вихід передличинок від закладеної на інкубацію живої ікри білуги 70 %. При проведенні інкубації у заводських умовах здійснюються такі операції з догляду за ікрою:
регулювання втрат води в апаратах;
очищення ікри від мулу;
видалення померлих ікринок;
профілактична обробка ікри для запобігання ушкодженню її сапролегією.
Регулювання витрат води полягає у створенні оптимальних умов для нормального процесу дихання зародків. Вода, що надходить в апарат, повинна бути певної якості: активна реакція (рН) - 6,5-8,0; окиснюваність - 5-15 мг Ог/л; вміст кисню на витоку - 6-8 мл/л. При підвищеному вмісті кисню витрати води в апаратах зменшують, а при пониженому - збільшують. Якщо цього не робити, можуть виникнути порушення у розвитку кровотворних органів зародків, і як наслідок, знизиться якість передличинок.
Якщо у воді, яка надходить в інкубатор, міститься велика кількість зважених часток, то вони осідають на оболонки ікринок, особливо тих, які інкубуються в нерухомому стані, і викликають порушення газообміну та загального обміну у зародків.
Для попередження замулювання ікри воду попередньо очищають у водоймах-відстійниках та фільтрувальних установках. Ікру, що покривається частками мулу, відмивають. Одним із способів відмивання ікри від мулу є душування, яке потрібно проводити з великою обережністю, бо зародки дуже чутливі до механічного впливу. Перед його проведенням спочатку припиняють подачу води в апарат, а потім скидають з нього шар води, що покриває ікру. Частки мулу змиваються з ікринок чистою водою із шланга, на кінці якого є душова насадка.
Видалення мертвих ікринок - виключно важливий захід, тому що на мертвій ікрі інтенсивно розвивається сапролегія, гіфи якої можуть закривати найближчі ікринки, що призводить до їх загибелі. Загиблі ікринки видаляють за допомогою пінцета або груші зі вставленою у неї трубкою із органічного скла (сифона). В марлі ікринки в апаратах Вейса концентруються переважно у верхніх шарах, звідки їх видаляють сифоном і розміщують у резервні апарати першого порядку. У мірі підвищення концентрації мертвих ікринок у верхній частині резервного апарату першого порядку їх тим же способом видаляють у резервний апарат другого порядку, а потім третього і четвертого. Таким чином у резервному апараті четвертого порядку виявляється лише мертва ікра, яку обліковують.
Для попередження можливого виникнення найбільш розповсюдженого захворювання ікри - сапролегії, збудником якої є грибок, необхідно здійснювати профілактичні заходи. Перед початком роботи проводиться дезінфекція інкубаційних апаратів 5%-вим розчином кухонної солі (NaС1) або 4%-вим розчином формаліну, а також перевірка справності бактерицидних установок, які стерилізують воду ультрафіолетовими променями. Для боротьби з сапролегією систематично купають ікру в лікувальних розчинах. Наприклад, використовують 3%-вий розчин кухонної солі протягом ЗО хв. (після початку дробіння), метиленову синь (1:50 000) протягом 1 год., марганцевокислий калій (1:100 000) - 30 хв, 0,5%-вий розчин формаліну - 1-2 хв., малахітову зелень (1: 50 000) - 1 раз на тиждень впродовж 1 год. або при концентрації 1 : 300 000 -через 3 доби при тій експозиції.
Щоб визначити строки появи передличинок білуги за графіком розробленим Т.А. Детлаф і А.С. Гінзбургом потрібно знати час осіменіння ікри і середню температуру води за період інкубації.