Навантажувальні тести проводяться не всім особам, які займаються фізичними вправами, а лише за наявності певних показань:

Показання до навантажувального тестування:

а) у спортивній медицині:

1. Визначення функціонального резерву і функціональних здібностей кардіореспіраторної системи спортсменів.

2. Спортивний відбір для видів спорту.

3. Визначення ефективності тренувань у певні періоди.

4. Складання тренувальних програм.

5. Прогнозування спортивних результатів, особливо у видах спорту, що сприяють розвитку витривалості.

б) у клініці:

1. Оцінка функціонального стану організму.

2. Виявлення прихованих (латентних) форм захворювань, особливо серцево-судинної системи (ішемічна хвороба серця, порушення ритму серця та ін.).

3. Вибір та корекція рухового режиму.

4. Оптимізація індивідуальних програм фізичної реабілітації.

5. Оцінка ефективності курсу реабілітаційного лікування.

6. Визначення придатності до трудової діяльності (лікарсько-трудова експертиза).

При проведенні навантажувального тестування слід також враховувати наявність протипоказань (абсолютних і відносних) та станів, які потребують особливої обережності при проведенні тестування.

Протипоказання до навантажувального тестування:

Абсолютні:

1. Гострі інфекційні захворювання, в тому числі простудні, які протікають з підвищенням температури тіла, а також період реконвалесценції після них.

2. Високий ступінь коронарної недостатності (часті напади стенокардії, швидко прогресуюча або нестабільна стенокардія, стенокардія спокою).

3. Передінфарктний стан, гострий або недавно перенесений інфаркт міокарда.

4. Запалювальні захворювання серця в активній фазі (гострий міокардит, ревмокардит, ендокардит та ін.).

5. Виражені порушення ритму (часті (більш як 1:10), групові або ранні екстрасистоли, пароксизмальна тахікардія, миготлива аритмія) або провідності серця (блокади серця ІІ-ІІІ ступеня).

6. Вади серця, які супроводжуються перевантаженням міокарду.

7. Серцева недостатність ІІ-Б –ІІІ стадії.

8. Тромбофлебіт, варикозне розширення судин (загроза тромбоемболії).

9. Аневризма серця чи крупних судин.

10. Захворювання дихальної системи у фазі загострення (хронічний бронхіт, пневмонія, бронхіальна астма та ін., при яких фізичне навантаження може спровокувати спазм бронхів), або ті, що супроводжуються дихальною недостатністю ІІ-ІІІ ст.

11. Злоякісні пухлини та усі незворотні прогресуючи процеси (захворювання крові та ін.).

12. Відсутність згоди обстежуваного на проведення тестування.

Відносні:

1. Період реконвалесценції після гострого інфаркту міокарду (до 3-х місяців).

2. Синусова тахікардія (ЧСС більше 100 уд./хв.).

3. Важка форма артеріальної гіпертензії (при АТ більш 240/120 мм рт.ст.).

4. Синдром WPW (передчасне збудження шлуночків).

5. Виражена дилатація серця.

6. Істотна анемія (зі зниженням вмісту гемоглобіну менш ніж 2,6 ммоль/л).

7. Дихальна недостатність (при зниженні ЖЄЛ більш 50%).

8. Токсикоз вагітних.

9. Порушення обміну речовин (цукровий діабет, тиреотоксикоз та ін.).10. 10. Порушення психіки.

10. Захворювання опорно-рухового апарату, нервової або нервово-м`Язової системи, що заважає проведенню проби).

Особливо обережно треба проводити навантажувальне тестування за наявності:

1. Гіпертонічної хвороби середньої тяжкості.

1. Стабільної стенокардії.

2. Природжених вад серця без перевантаження міокарду.

3. Післяінфарктного кардіосклерозу.

4. Дихальної недостатності без істотного зниження ЖЄЛ.

5. Ожиріння ІІ-ІІІ ст. і вище.

6. При застосуванні деяких серцевих препаратів.

Для проведення навантажувальних тестів та забезпечення їх безпеки в кабінеті функціональної діагностики необхідно мати наступне обладнання:

1. Прилади для виконання навантажень – різноманітні види ергометрів (велоергометр, тредбан або тредміл, сходинки та ін.);

2. Апаратура для проведення функціональної діагностики (електрокардіоскоп, електрокардіограф, пульсотахометр, реограф, газоаналізатори та ін.);

3. Набір медикаментозних засобів для надання невідкладної медичної допомоги, включаючи дефібрилятор та апарат для штучної вентиляції легень.

Умови проведення навантажувального тестування:

1. Забезпечення оптимального мікроклімату в приміщенні (температура повітря – комфортна 18-22°; вологість не більше 60%; достатня вентиляція). П

2. Приміщення повинно мати естетичний вигляд, необхідно усунути різноманітні сигнали (звукові, світові тощо), що не стосується процесу дослідження.

3. Апаратура, за допомогою якої проводиться тестування, повинна бути чистою, добре заземленою, без громіздкого накопичення проводів.

4. Обстежуваного необхідно ознайомити з призначенням тесту, правилами підготовки до тестування та необхідними запобіжними заходами в процесі виконання навантаження.

5. Дослідження бажано проводити в ранкові години після сну, краще натще чи не раніше ніж через 1,5-2 години після легкого сніданку (не допускаючи переїдання); в день дослідження не рекомендується вживання кави, міцного чаю; паління слід припинити мінімум за 1 годину до початку тестування; повністю виключити вживання алкоголю не менш як за 3 доби до дня тестування; особа, яка підлягає тестуванню, повинна мати зручний для рухів одяг та взуття.

6. Напередодні та в день проведення тесту необхідно виключити надмірні фізичні або емоційні навантаження, що призводять до перевтоми; безпосередньо перед дослідженням бажано відпочити 30-60 хвилин.

7. Наприкінці дослідження рекомендується поступове зниження навантаження (для запобігання ортостатичної гіпотонії), а також ЕКГ-контроль протягом не менш 5-6-ти хвилин після виконання навантаження.

Інтенсивність навантажень:

Важливою умовою навантажувального тестування є можливість точного виміряння та дозування фізичних навантажень. Виконана робота вимірюється в джоулях (Дж) або кілограмометрах (кгм) (1 кілограмометр дорівнює приблизно 10 Дж). Потужність чи інтенсивність навантаження визначається у ватах (Вт) чи кілограмометрах за хвилину (кгм/хв.) (1 Вт дорівнює приблизно 6 кгм/хв.). Згідно рекомендацій ВОЗ у чоловіків необхідно розпочинати тестування з 50 Вт, у жінок – з 25 Вт. Але найбільш точним є дозування навантажень з урахуванням маси тіла. Виходячи з вищесказаного рекомендується розпочинати тестування з 0,5-1,5 Вт/кг (в залежності від віку статі, фізичної підготовки та ін.), на наступних ступенях, – збільшувати навантаження на 0,5-1 Вт/кг.

Тривалість роботи:

Тривалість навантаження на кожному ступеню роботи залежить від часу досягнення стійкого стану (steady state), тобто стабілізації показників, незважаючи на продовження роботи: у тренованих осіб цей стан настає приблизно через 2 хвилини, у нетренованих – приблизно через 5 хвилин після початку виконання роботи певної потужності. Саме тому тривалість ступенів навантаження при тестуванні тренованих осіб найчастіше (хоча і не завжди) складає 2 хв., а нетренованих – 5 хв.

ОЦІНКА ТОЛЕРАНТНОСТІ ОРГАНІЗМУ ДО ФІЗИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ

При проведенні навантажувального тестування обов’язково оцінюється такий показник, як толерантність до фізичних навантажень, тобто здатність людини виконувати інтенсивне фізичне навантаження без ознак перенапруження. Поява ознак перенапруження одержала назву «поріг толерантності». При виникненні хоча б жодної з клінічних або функціональних ознак порогу толерантності навантаження необхідно негайно припинити. Крім того, не можна продовжувати тестування у випадках, коли виникають певні технічні труднощі, які не дозволяють здійснювати постійний контроль ЧСС, артеріального тиску або ЕКГ під час проби.