Питання для самоконтролю

1. Що таке індивідуальна профілактика?

2. Які основні етапи передбачає індивідуальна профілактика?

3. Що відносять до психолого-педагогічних заходів профілактики?

4. Назвіть негативні обставини, що відіграють вирішальну роль у формуванні особи неповнолітніх правопорушників.

5. Охарактеризуйте основні атрибути кримінальної субкультури неповнолітніх.

Термінологічний словник

Кримінальна субкультура — це сукупність цінностей, норм, традицій, які підміняють офіційні, загальновизнані регулятори поведінки і визначають, регламентують функціонування середовища неповнолітніх та окремих його представників.

Криміногенне середовище – це сукупність окремих осіб і неформальних груп, які дотримуються, розповсюджують чи симпатизують перед кримінальним і кримінальним нормам, традиціям, цінностям, способові життя.

Неформальні групи - це вільно утворені малі соціальні групи людей, які вступають в постійну взаємодію для досягнення особистих цілей.

Неформальні обєднання – несанкціоновані владою, такі, що виникають автономно і спонтанно, молодіжні групи, об’єднані спільними ідеями та інтересами, відмінними від загальноприйнятих, традиційних уявлень про престижне і корисне.

Правова соціалізація — це процес включення індивіда в систему правовідносин даного суспільства на основі засвоєння всієї правової культури даного суспільства. Вона виступає як складова єдиного процесу соціалізації.

Протиправна поведінка (правопорушення) — суспільно небезпечна, свідомо-вольова, винна поведінка суб’єктів права, яка виражається в діянні чи бездіяльності, суперечить нормам права, тягне за собою правові наслідки у формі юридичної відповідальності і відновлення порушених суб’єктивних прав. Ознаки правопорушення: суспільна небезпека, винуватість, протиправність, покарання. За критерієм ступеня суспільної небезпеки поділяється на злочини та проступки.

Спрямованість особи – сукупність стійких мотивів, які визначають діяльність особи, а також її інтересів, переконань, ідеалів.

Література:

1. Кримінологія: Навч. посіб./ [О. Джужа, В. Василевич, Ю. Іванов та ін.]; за заг. ред О. М. Джужи. – К. : Прецедент, 2006. – 198 с.

2. Медвєдєв В. С. Кримінальна психологія: Підручник. – К.: Атака, 2004. – 368 с.

3. Профілактика злочинів: Підручник / [О. Джужа, В. Василевич, О. Гіда та ін.]; за заг. ред. докт. юрид. наук, проф. О. М. Джужи. – К. : Атака, 2011. – 720 с.

4. Социология молодежи: Учебник / Под ред. д-ра социол. наук, проф., чл.-корр. РАН В. Н. Кузнецова. – М.: Гардарики, 2005. – 335 с.

5. Ставицька Л. Короткий словник жаргонної лексики української мови. – К.: Критика, 2003. – 336 с.

Лекція IV. Органи і служби у справах дітей та спеціальні установи, які здійснюють соціальний захист і профілактику правопорушень серед дітей

1. Загальна характеристика субєктів соціального захисту та профілактики правопорушень серед дітей.

2. Органи і служби, які здійснюють профілактику правопорушень серед дітей.

3. Спеціальні установи та заклади, що здійснюють профілактику правопорушень серед дітей.

4. Основні напрями профілактичної діяльності неспеціалізованих державних органів.

1. Загальна характеристика субєктів соціального захисту та профілактики правопорушень серед дітей

Згідно Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» від 24.01.1995 № 20/95-ВР, здійснення соціального захисту дітей і профілактики серед них правопорушень покладається в межах визначеної компетенції на:

• спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах сім'ї, дітей та молоді, уповноважений орган влади Автономної Республіки Крим у справах сім'ї, дітей та молоді, служби у справах дітей обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад;

• кримінальну міліцію у справах дітей органів внутрішніх справ;

• приймальники-розподільники для дітей органів внутрішніх справ;

• школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації органів освіти;

• центри медико-соціальної реабілітації дітей закладів охорони здоров'я;

• спеціальні виховні установи Державної кримінально-виконавчої служби України;

• притулки для дітей;

• центри соціально-психологічної реабілітації дітей;

• соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка).

У здійсненні соціального захисту і профілактики правопорушень серед дітей беруть участь у межах своєї компетенції інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, окремі громадяни.

Під соціальним захистом дітей розуміють комплекс заходів і засобів соціально-економічного та правового характеру, здійснення яких покладається на конкретних суб'єктів, щодо забезпечення прав дітей на життя, розвиток, виховання, освіту, медичне обслуговування, надання матеріальної підтримки.

Під профілактикою правопорушень серед дітей розуміють діяльність органів і служб у справах дітей, спеціальних установ для дітей, спрямовану на виявлення та усунення причин і умов, що сприяють вчиненню дітьми правопорушень, а також позитивний вплив на поведінку окремих дітей на території України, в її окремому регіоні, в сім'ї, на підприємстві, в установі чи організації незалежно від форм власності, за місцем проживання.

Діяльність органів і служб у справах дітей та спеціальних установ і закладів соціального захисту для дітей здійснюється на принципах:

• законності;

• застосування переважно методів виховання і переконання, що передбачають вжиття примусових заходів лише після вичерпання всіх інших заходів впливу на поведінку дітей;

• гласності, тобто систематичного інформування про стан справ щодо захисту прав дітей, правопорушень серед дітей, роботу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах сім'ї, дітей та молоді, уповноваженого органу влади Автономної Республіки Крим у справах сім'ї, дітей та молоді, служб у справах дітей, спеціальних установ і закладів соціального захисту для дітей у відкритій державній статистиці, засобах масової інформації;

• збереження таємниці про дітей, які вчинили правопорушення і до яких застосовувалися заходи індивідуальної профілактики;

• неприпустимості приниження честі і гідності дітей, жорстокого поводження з ними.