2. Мета, завдання, функції та проблеми сппп. Соціально-педагогічна профілактика правопорушень в системі наук.

Теоретична мета соціально-педагогічної профілактики правопорушень полягає у словесному формулюванні бажаного майбутнього результату наукової діяльності з виявлення актуальних проблем педагогічної протидії правопорушенням серед дітей.

Практична мета - у виробленні наукових і практичних рекомендацій, положень та висновків з підвищення ефективності соціально-педагогічної профілактичної діяльності.

Зміст профілактики правопорушень можна розкрити лише за умови врахування та аналізу функцій, що їх вона виконує, а також цілей і завдань, що стоять перед нею. Функціями профілактики правопорушень є:

• запобіжно-регулятивна функція – покликана коригувати у специфічних формах взаємозв’язок особи і суспільства і впливати на поведінку людей та суспільні інтереси. Іншими словами – забезпечити таку поведінку людей, яка відповідала б вимогам, закріпленим у нормах права та інших нормативних актах;

• охоронна функція – покликана забезпечити захист суспільних інтересів і соціальних цінностей громадян і держави від протиправних посягань. Профілактика правопорушень спрямована на недопущення антигромадської поведінки, а також вона реалізує не лише можливості переконання, але й примусу до осіб, які не хочуть ставати на шлях виправлення, і тим самим активно виявляє цю функцію;

• виховна функція – профілактика правопорушень в основному зводиться до цієї функції, адже її призначення – не у примусі, а у переконанні, тобто не в тому, щоб карати, а в тому, щоб виховувати з метою недопущення протиправної поведінки;

• ідеологічна функція – її призначення полягає у забезпеченні загальної ідейної спрямованості профілактичних заходів, обґрунтуванні їх змісту, правильному визначенні шляхів, засобів і методів профілактичної діяльності;

• прогностична функція – збагачує теорію і практику профілактики правопорушень, яка дозволяє визначити перспективні напрямки протидії підліткової злочинності.

На різних етапах розвитку суспільства залежно від його напрямів, рівнів, видів, методів конкретизуються цілі профілактики правопорушень.

Основними цілями профілактики є:

• обмеження впливу негативних обставин, пов’язаних з причинами та умовами правопорушень;

• вплив на причини протиправних проявів та їх умови;

• вплив на негативні обставини безпосереднього соціального оточення (мікросередовище) неповнолітньої особи, що формують мотивацію її протиправної поведінки;

• вплив на неповнолітнього, здатного вчинити правопорушення або продовжувати протиправну діяльність.

Мета, предмет та цілі профілактики правопорушень визначають її основні завдання, а саме:

• вивчення об’єктивних і суб’єктивних чинників, які впливають на рівень, динаміку правопорушень серед дітей та молоді;

• соціально-педагогічне дослідження асоціальних проявів в дитячому та молодіжному середовищі для визначення способів їх подолання;

• педагогічна характеристика особи неповнолітнього правопорушника;

• визначення основних напрямів і заходів соціально-педагогічної протидії протиправної діяльності дітей та молоді.

До актуальних проблем соціально-педагогічної профілактики відносяться – захист прав і законних інтересів неповнолітніх та профілактика правопорушень і соціально-негативних дій серед дітей та молоді.

Соціально-педагогічна профілактика правопорушень взаємодіє як з педагогічними, так і з психологічними, соціологічними та юридичними науками. З посеред педагогічних - найтісніше пов’язана з соціальною педагогікою.

Соціально-педагогічна профілактика правопорушень пов’язана із деліктологією - міждисциплінарною комплексною наукою про некримінальні правопорушення, їх причини та умови, особу правопорушника, шляхи та засоби запобігання правопорушенням. Її систему становлять адміністративна, дисциплінарна, цивільна і сімейна деліктологія.

СППП - з кримінологією, конфліктологією, загальною, юридичною та прикладною психологією, соціологією, політологією, демографією тощо.