2. Методи, форми та суб’єкти профілактичної діяльності
Будь-яка діяльність, зокрема й профілактична, будується на певних методах і формах її здійснення. Характеризуючи діяльність того чи іншого суб’єкта профілактики правопорушень, потрібно враховувати що вона здійснюється за двома основними напрямами: як заходи переконання співвідносяться із заходами примусу стосовно осіб, які порушують норми права і правила поведінки, встановлені суспільством. Тому при цьому використовують два методи: переконання і примусу.
Якщо перший метод є більш гуманним, оскільки спрямований на переконання особи про недопущення протиправної поведінки, то другий пов'язаний із застосуванням певних заходів примусу до осіб, які допускають відхилення у поведінці.
Залежно від виду порушень, застосовують різні форми, тобто використовується науково обґрунтована система найбільш доцільних і правомірних заходів профілактики правопорушень.
За конкретним змістом розрізняють такі заходи профілактики:
соціально-економічні;
організаційно-управлінські;
ідеологічні;
соціально-психологічні;
медичні і психолого-педагогічні;
технічні;
правові.
Заходи соціально-економічного характеру впливають на усунення, послаблення і нейтралізацію криміногенних факторів, пов'язаних із падінням життєвого рівня населення, кризовими явищами у виробництві та соціальній сфері.
До них належать:
заходи соціального захисту незахищених верств населення;
заходи оздоровлення економіки та стабілізації ситуації в цілому;
заходи боротьби з безвідповідальністю та безгосподарністю, безробіттям, поліпшення обліку, збереження, зменшення непродуктивних втрат і своєчасне їх виявлення, контролю за збереженням майна, стягнення збитків із винних;
забезпечення сплати податків і зборів та інших платежів;
підбір кадрів тощо.
До організаційно-управлінських заходів належать удосконалення державного і громадського соціального контролю за роботою апаратів управління для того, щоб обмежити масштаби недоліків і порушень, які сприяють існуванню та розвитку корисної, економічної, посадової (службової) та іншої злочинності.
Під організаційно-управлінською діяльністю слід розуміти організаційний процес (динаміку) профілактики злочинності, що передбачає:
інформаційне забезпечення;
виявлення і аналіз проблем;
формування мети і постановку завдань;
безпосереднє організаційне забезпечення конкретних завдань і реалізацію запланованих заходів;
взаємодію і координацію суб'єктів профілактики;
внесення коректив та змін на основі оцінки ефективності результатів і нових потреб практики;
правове забезпечення;
ресурсне забезпечення (вирішення кадрових, фінансово-економічних, матеріально-технічних та інших питань зі створення умов для нормальної діяльності системи профілактики злочинності).
Перелік елементів процесу не є вичерпним, а послідовність їх зазначення — є умовна.
Під ідеологічними заходами розуміють такі, що усувають або обмежують криміногенні фактори шляхом формування у членів суспільства моральної позиції, орієнтованої на базові загальнолюдські цінності: заходи, що формують у громадській думці нетерпимість до злочинів та інших правопорушень, заходи підвищення культури людей.
Соціально-психологічні
заходи
спрямовані на формування в країні,
окремих регіонах і місцевостях, у
середовищі окремих
категорій і груп населення громадського
спокою, впевненості у власній безпеці,
готовності до взаємодопомоги,
взаємопідтримки у важких життєвих
ситуаціях, довіри до правоохоронних
органів, готовності допомагати їм.
Значна частина таких заходів здійснюється
через інститути соціального виховання,
зокрема, освітні установи, засоби масової
інформації тощо.
Медичні та психолого-педагогічні заходи профілактики передбачають:
запобігання поширенню хвороб, що становлять небезпеку для оточення;
лікування і ресоціалізацію осіб, які страждають на такі хвороби;
протидію поширенню форм поведінки, пов'язаної із соціальною дезадаптованістю і відтворенням злочинності: бродяжництвом, проституцією, пияцтвом, серйозними побутовими конфліктами тощо;
соціальну, психолого-педагогічну, медичну допомогу носіям зазначених форм поведінки.
До технічних заходів належать різні засоби та пристрої, що:
ускладнюють підроблення кількісних або якісних показників під час виробництва, реалізації, збереження, транспортуванні матеріальних цінностей; фальсифікацію банківських операцій;
перешкоджають проникненню до сховищ, жилих або службових приміщень з метою вчинення крадіжок;
протидіють виникненню аварійних ситуацій на виробництві та транспорті, викраденню, виникненню пожеж тощо.
Це також різні вимірювальні прилади, автомати для фіксування виробничих процесів, визначення якості та кількості випущених і реалізованих товарів, зупинки механізмів у разі виникнення аварійних ситуацій; засоби охоронної сигналізації, запірні пристрої; освітлювальні прилади в громадських місцях; пристрої швидкого виклику працівників міліції тощо.
Правові заходи запобігання злочинності створюють правову базу для розробки і застосування усіх зазначених вище видів заходів профілактики.
Правові ж передбачають:
удосконалення кримінальної, адміністративної, трудової, цивільної, сімейної та інших галузей законодавства для забезпечення оптимальних умов для виявлення, усунення, ослаблення, нейтралізації причин і умов злочинів, загальної та індивідуальної превенції, ресоціалізації осіб, схильних до вчинення злочинів;
встановлення й удосконалення правових заборон і обмежень, які сприяють запобіганню та припиненню виникнення умов для злочинів;
встановлення та удосконалення адміністративно-правових норм, спрямованих на припинення процесу формування звичок і стереотипів поведінки, які за певних обставин чи ситуації можуть привести до вчинення злочину;
запровадження й удосконалення кримінально-правових норм подвійної превенції, спрямованих на те, щоб не допустити тяжких і особливо тяжких злочинів шляхом притягнення до відповідальності осіб, які створили ситуацію для реалізації злочинного наміру;
запровадження та удосконалення норм, що заохочують припинення дій злочинців і самозахист від них;
заохочення добровільної відмови від доведення злочину до кінця;
заохочення повного виявлення і розкриття злочинів;
правову регламентацію діяльності суб'єктів профілактики;
виховання правосвідомості для того, щоб досягти рівня дотримання правових норм за особистим переконанням;
виховання профілактичної активності громадян, їх готовності допомагати в боротьбі зі злочинністю;
нормативне закріплення стандартів безпеки від злочинів.