3. Поняття і класифікація суб’єктів профілактики правопорушень

Суб'єктами профілактики правопорушень (злочинів) є органи, установи, організації, підприємства, а також посадові особи (службовці) й окремі громадяни, на яких законом покладено завдання та функції з виявлення, усунення, послаблення, нейтралізації причин та умов, що сприяють існуванню та по ширенню правопорушень в цілому, їх окремих видів і конкретних злочинів, а також утриманню від переходу на злочинний шлях і забезпечення ресоціалізації осіб, схильних до вчинення злочинів (рецидиву).

Діяльність всіх суб'єктів профілактики правопорушень має бути організовано таким чином:

• цілеспрямоване здійснення профілактики злочинів як функції;

• зв'язок з елементами системи «по горизонталі» (взаємодія) і «по вертикалі» (підпорядкування);

• неухильне виконання команд головного механізму системи;

• вибір лінії поведінки відповідно до стану об'єкту профілактичного впливу.

За місцем в державній і суспільній системі суб'єкти профілактики можуть бути:

• державні;

• недержавні (неурядові), у тому числі підприємства, установи й організації, громадські об'єднання і спеціалізовані формування;

• окремі громадяни.

За завданнями, компетенцією і змістом запобіжної діяльності є такі суб'єкти профілактики:

• органи влади загальної компетенції (їх установи, організації, підприємства);

• неспеціалізовані;

• частково спеціалізовані;

• спеціалізовані органи.

Відповідно до Конституції забезпечення законності, правопорядку, громадської безпеки, а отже, і запобігання злочинам перебувають у спільному віданні держави та її суб'єктів. Те саме стосується охорони навколишнього природного середовища, загальних питань виховання та освіти, координації питань охорони здоров'я, захисту сім'ї та молоді, соціального захисту, адміністративної, трудової, сімейної та інших галузей законодавства, кадрів судових і правоохоронних органів, адвокатури, нотаріату. Ці напрями правового регулювання й організаційно-управлінської діяльності тісно пов'язані із запобіганням злочинам.

Представницькі органи держави та її суб'єкти приймають закони та інші нормативно-правові акти, що становлять правову базу профілактики. У межах своєї компетенції органи місцевого самоврядування приймають нормативні акти, пов'язані з профілактикою злочинів, вирішуючи питання місцевого значення щодо охорони громадського порядку.

Президент України та Уряд видають відповідно до своїх повноважень нормативні акти (укази, постанови, розпорядження) щодо запобігання злочинам, згідно з Конституцією та іншими законами України.

Неспеціалізовані суб'єкти профілактики правопорушень — це господарюючі структури, установи культури та спорту, засоби масової інформації; органи, що регулюють природокористування, міграцію, які здійснюють працевлаштування, пенсійне забезпечення; житлово-комунальні органи; установи, що надають послуги з проведення дозвілля, та інші органи, які беруть участь у різних сферах життєдіяльності суспільства.

Хоча діяльність таких суб'єктів профілактики в ряді випадків сприяє запобіганню злочинам, однак такі завдання не є особливим напрямом їх діяльності і профілактичний ефект досягається немов би опосередковано, або шляхом звертання з боку спеціалізованих суб'єктів профілактики до них, з конкретними дорученнями.

До частково спеціалізованих (напівспеціальних) органів запобігання злочинам належать установи соціального обслуговування, освіти, охорони здоров'я, а також природоохоронні, контрольно-ревізійні та аудиторські організації.

Такі органи дістали назву частково спеціалізованих із метою встановлення межі між ними та неспеціалізованими структурами. Останні певною мірою пов'язані з профілактикою правопорушень, однак відповідні функції вони виконують, як правило, після звернення відповідних органів, що ведуть цілеспрямовану боротьбу зі злочинністю або в зв'язку із забезпеченням правопорядку і безпеки серед певної категорії громадян. Частково ж спеціалізовані суб'єкти профілактики мають у межах своїх основних завдань спеціально виокремлену функцію профілактики.

Спеціалізованими суб'єктами запобігання злочинам є правоохоронні органи, для яких завдання та функції профілактики є головними, пріоритетними. Це органи суду, прокуратури, внутрішніх справ, податкової міліції, служби безпеки, юстиції, митна і прикордонна служби, внутрішні війська, наукові й навчальні спеціалізовані юридичні установи.

До системи спеціалізованих органів належать деякі спеціалізовані громадські об'єднання (формування), що надають охоронні послуги.