Морський, помірно континентальний, континентальний, різкоконтинентальний, мусон­ний (із заходу на схід).

У межах помірного поясу спостерігають збільшення континентальності клімату із заходу на схід.

На узбережжі Атлантичного океану клі­мат морський, прохолодне літо (середня температура липня +10...+16°С) і тепла зима (середня температура січня близько 0° С), зволоження рівно­мірне протягом року (кількість опадів до 1 000 мм на рік).

Помірно континентальний клімат характерний для європейської час­тини. У результаті західного перенесення повітряних мас та завдяки рів­нинній території сюди приходить атлантичне вологе повітря, яке викли­кає відносно теплі зими (середня температура січня від -4° до -14° С) і порівняно прохолодне літо (середня температура липня +18...+20° С). Най­більша кількість опадів випадає в західних районах (понад 800 мм).

З просуванням на схід атлантичні повітряні маси втрачають свою воло­гу і все більше за своїми властивостями наближаються до континенталь­них.

Континентальний клімат поширений на просторах Західного Сибі­ру, Казахстану, Центральної Азії. Для нього характерне переважання протягом усього року континентальних помірних повітряних мас і поси­лення меридіональної циркуляції: холодне арктичне повітря проникає да­леко на південь, а континентальне тропічне — на північ. Середня темпера­тура січня -15...-25° С у північних районах, у південних — -1...-2°С, се­редня температура липня +15...+26° С. Річна кількість опадів на півночі становить близько 600 мм, на півдні — менше 200 мм. Літо стає теплішим, у Центральній Азії воно спекотне. Зими стають більш суворими.

Різкоконтинентальний клімат характерний для Середньосибірського плоскогір'я. Тут панують континентальні помірні повітряні маси протя­гом усього року. Дня них характерними є надзвичайно низькі зимові тем­ператури (середня температура січня -25...-45°С) і відносно високі літні (середня температура липня +16...+20° С). Зима морозна, сонячна, мало­сніжна, літо — сонячне й тепле. Загальна кількість опадів менше 500 мм.

Полюс холоду Північної півкулі міститься в Оймяконській западині (Республіка Саха - Якутія в Росії), де зафіксовано температуру —71° С.

На крайньому сході материка в умовах сезонної мусонної циркуляції клімат формується мусонний з теплим вологим літом (середня температу­ра липня +10...+20° С) і сухою холодною зимою (середня температура січ­ня -15...-35° С). Відповідно влітку панує морське тихоокеанське повітря з Алеутського мінімуму (область низького тиску, центр формування цик­лонів), узимку — континентальне помірне повітря, що поступає з Азійсь­кого максимуму (область високого тиску, центр формування антицикло­нів). Опади (до 600-800 мм) випадають улітку.

Субтропічний пояс характерний для Середземномор'я, південних ра­йонів Закавказзя, Центральної та Східної Азії. Його характерними особ­ливостями є позитивні зимові температури та участь у формуванні кліма­ту двох типів повітряних мас:

улітку — тропічних, узимку — помірних.

У межах поясу виділяють три області.

На заході, у середземноморській об­ласті, узимку панує вологе повітря помірних широт (середня температу­ра січня до +4...+8°С), випадає до 600 мм опадів на рік, улітку переважає тропічне повітря — сухе й спекотне (середня температура липня +23...+25° С).

У межах Малої Азії, Ірану, Вірменії клімат континентальний з віднос­но холодною зимою (температури нижче 0° С) і спекотним сухим літом (се­редня температура липня +26...+30° С). Річна кількість опадів близько 500 мм, на навітряних схилах гір у 4-5 разів більше. Опади випадають узимку, часто у вигляді снігу, проте стійкого снігового покриву не утво­рюють.

На сході материка — область мусонного клімату з характерним літнім максимумом опадів (до 1 000 мм). Зима, порівняно з іншими клімата­ми цього поясу, холодна й суха (середньорічні температури січня до 0...+6°С), літо — спекотне й вологе (середньорічні температури липня +24...+25° С).

Тропічний пояс охоплює Аравійський півострів, Месопотамію, південь Іранського нагір'я, басейн нижнього Інду. Тут протягом року панують сухі й спекотні континентальні повітряні маси.

Літні температури +30...+35°С, зимові — +18...+24°С, кількість опадів на рівнинах не біль­ше ніж 200, а місцями менше ніж 50 мм. Тут часто трапляються піщані бурі — самуми.

Субекваторіальний пояс розміщений на сході від тропічного поясу й ха­рактеризується мусонним кліматом, який переважає на півостровах Ін­достан, Індокитай, на більшій частині Індо-Гангської низовини, півдні Китаю. Середньорічні температури січня +16...+24°С, середньорічні тем­ператури липня +24...+28°С. Характерне чітке чергування вологого й су­хого сезонів. У межах цього клімату, у передгір'ї Гімалаїв, є містечко Черрапунджі, що донедавна вважали найвологіиіим місцем на Землі (нині пальму першості віддано Гавайським островам). У Черрапунджі випадає на рік 12 000 мм опадів: у грудні - січні — по 10-30 мм, у червні - серп­ні — по 2 000-2 500 мм. Вологий літній період формується під впливом пасатної циркуляції, яка, проходячи над Індійським океаном, насичуєть­ся вологою.

До екваторіального поясу входять півострів Малакка й острови Малай­ського архіпелагу. Кількість сумарної сонячної радіації 140-150 ккал на 1 см² на рік. Радіаційний баланс — 80 ккал на 1 см² на рік. Температура близько +25° С без помітних сезонних коливань, низький тиск. Тут спос­терігають велику кількість опадів протягом усього року (2 000 мм), які приносять з Тихого океану північно-східний та південно-східний пасати.