Внутрішні води

Різні частини Євразії неоднаково забезпечені внутрішніми водами. Це залежить від кліматичних умов. Найменше водойм у центральній та пів­денно-західній частинах (континентальний клімат),

найбільше — на за­ході (морський клімат),

на півдні, сході (мусонні області) та на півночі (через низькі температури випаровування незначне).

Рельєф материка визначає напрям і швидкість течії, характер озерних улоговин. Внутрішні води Євразії належать до басейнів усіх чотирьох океанів:

• Атлантичного (більшість річок Європи, серед них Дунай, Рейн, Дніпро, Дон);

• Північного Льодовитого (Північна Двіна, Печора, Об, Єнісей, Лена, Індигірка, Колима);

• Індійського (Тигр, Євфрат, Інд, Ганг);

• Тихого (Янцзи, Хуанхе, Амур, Меконг).

Крім того, чимала територія материка належить до басейну внутріш­нього материкового стоку (Волга, Урал, Амудар'я, Сирдар'я).

Річки. У межах Євразії представлено всі характерні режими річок. «Річки — продукт клімату», — зазначав кліматолог О. Воєйков (1842- 1916).

Річки Східноєвропейської рівнини й Сибіру (Волга, Дніпро, Об, Єнісей, Лена) мають низький рівень узимку (ґрунтове живлення), високу повінь навесні, коли тане сніг, низький рівень улітку з окремими підйомами у разі сильних дощів. Узимку річки вкриваються льодом.

Річки Далекого Сходу та Південно-Східної Ази (Амур, Хуанхе, Янцзи, Меконг, Брахмапутра, Ганг, Інд) мають літню повінь у період мусонних дощів.

Для річок Центральної Азії (Амудар'я, Сирдар'я, їм), що беруть початок угорах, характерна літня повінь, що пояснюють таненням льодовиків.

Для річок Середземномор'я (Ебро, Рона, Тибр) характерні високі рівні, пов'язані із зимовим пе­ріодом, коли випадає більша, як порівняти з лі­том, кількість опадів.

Більшість річок Західної Європи (Рейн, Ельба, Одра, Сена), де сніговий покрив невеликий, про­тікає в умовах рівномірного зволоження протя­гом року, тому вони постійно повноводні й для них характерні невеликі коливання рівнів.

Найбільші річки континенту протікають в Азії:

Янцзи (5 800 км, 4-те місце у світі),

Об з Ір­тишем (5 410 км, 5-те місце),

Хуанхе (4 845 км, 6-те),

Меконг (близько 4 500 км, 8-те),

Амур з Аргунню (4 440 км),

Лена (4 400 км),

Єнісей (З 487 км).

1)Ніл (6650 км.)

2)Міссісіпі з Міссурі (6420 км.)

3)Амазонка (6400 км.)

4)Янцзи (6300 км.)

5)Об з Іртишем (5410 км.)

6)Амур з Аргунь (4410 км.)

7)Лена (4400 км.)

8)Конго (4380 або 4670 км.) (залежно від визначення витоку)

9)Хуанхе (Жовта річка) (4350 км.)

10)Макензі (4240 км.)

За річним стоком Янцзи посідає 3-тє місце у світі, Єнісей — 6-те, Лена — 9-те.

Міст Васко да Гама (Португалія) — найдовший міст Європи (17,2 км)

Річка Янцзи (Чанцзян) — найдовша річка Євразії (5 800 км) — бере свій початок у Цент­ральній частині Тибетського нагір'я. Зливаючись із численних джерел, що починаються з льодови­ків на висоті 5 000 м, вона несе свої води із захо­ду на схід у Східнокитайське море, утворюючи дельту. У верхній течії річка гірська, у середній та нижній — рівнинна. Її басейн (1 808,5 тис. км²) займає приблизно 1/5 частину території Китаю. Коливання рівня води — 10-30 м. Основні при­токи — Ялунцзян, Міньцзян, Цзялінцзян, Хань- шуй (ліві). Переважає дощове живлення. Для Янцзи характерні літня повінь і часті паводки, для захисту від яких збудовано понад 27 тис. км головна водна магістраль Китаю. Вона судноплавна впро-

дамб. Янцзи довж 2 850 км.

Лена (4 400 м) — одна з найбільших сибірських річок басейну Північно­го Льодовитого океану. Починається за ЗО км від Байкалу на висоті близь­ко 1 200 м і несе свої води на північ, у море Лаптєвих. Площа басейну — близько 2,5 млн км². У верхів'ї Лена швидка й бурхлива. Приймає понад 400 приток, серед яких найбільшими правими є Вітім, Ольокма, Алдан, лівою — Вілюй. Поблизу м. Якутськ виходить на низовинну рівнину й на­буває рис великої рівнинної річки з широким руслом та річковою доли­ною, пологими терасами. Дельта річки — одна з найбільших у світі (пло­ща ЗО тис. км²). Режим річки надзвичайно складний. Рівень води в Лені різко піднімається і під час весняних паводків, і під час дощів, адже в ба­сейні річки ґрунт сковує багаторічна мерзлота. Вода не всмоктується зем­лею, а скочується в річкові долини. Іноді вода піднімається порівняно з зимовим рівнем на 10-15 м. Межень спостерігають у зимовий період, коли річка закута в лід. Скресає Лена наприкінці квітня. Це головна судно­плавна річка Східного Сибіру.

Найбільшою річкою басейну Індійського океану є Ганг (2 700 км) з лі­вою притокою Брахмапутрою (2 900 км). Річки дуже давні за походжен­ням, за мільйони років свого існування винесли таку кількість продуктів руйнування, що їх вистачило на утворення величезної Гангської низови­ни. Починаються у високогірних районах Гімалаїв. У верхній течії річки бурхливі, у середній та нижній — спокійні. За водністю Ганг з Брахмапут­рою займають 3-тє місце у світі після Амазонки та Конго. Дельта Гангу з Брахмапутрою — складний лабіринт рукавів, проток, островів, є найбіль­шою у світі. Протягом року у верхній течії річки живляться тал ими вода­ми гірських льодовиків. З червня по жовтень, під час літнього сезону му­сонних дощів, річки особливо повноводні, у зимовий період рівень води спадає. Води річок широко використовують для зрошення й судноплавс­тва. Проте під час літньої повені вони регулярно затоплюють величезні площі сільськогосподарських угідь. Урагани з Бенгальської затоки спри­чиняють чи не найстрашніші повені на Землі.

Річки Європи набагато коротші: за довжиною Волга посідає 18-те місце у світі, Дунай — 28-ме, а за річним стоком відповідно 19-те та 22-ге.

Найбільша річка Європи Волга (3 530 км) має витік на Валдаї і впадає в безстічний басейн Каспійського моря, утворюючи дельту. Її басейн (1 360 тис. км²) займає 1/3 площі Східноєвропейської рівнини. Це рівнин­на річка, яка спочатку тече в широтному напрямку (із заходу на схід), потім — у меридіональному (з півночі на південь). Має понад 200 приток, головні з яких — Ока (права) і Кама (ліва). Живиться переважно талими сніговими водами. На Волзі споруджено 8 електростанцій та водосховищ. Відіграє важливу роль у судноплавстві.

Дунай — друга за довжиною (2 850 км) і площею басейну (817 тис. км²) річка — починається на східних схилах Шварцвальда. Тече із заходу на схід по Середньодунайській та Нижньодунайській низовинах. Приймає понад 300 приток, найбільші — Сава, Драва, Морава, Прут, Сирет, Тиса. Ліві та праві притоки Дунаю беруть свій початок у різних кліматичних поясах, що ускладнює його водний режим. Води Дунаю впадають трьома головними рукавами (гирлами: Кілійським, Георгіївським і Сулінським)у Чорне море, утворюючи дельту. Тече Дунай по території багатьох європей­ських держав, з'єднуючи їх єдиною транспортною магістраллю.

Озера. Озера на території Євразії розміщені нерівномірно. Найбільше їх на територіях, що колись були вкриті льодовиками.

Країна тисячі озер

Наявність численних озер — ознака ландшафту Фінляндії. За приблизними підрахунками у 72 озер льодовикове походження.

Лох-Несс

Шотландія — країна численних озер, утворених льодовиками 20 тис. років тому, під час останнього льодовикового періоду. Найбільшим є оз. Лох-Несс («лох» означає «озеро», «Нессі» — прізвисько таємничого мешканця озера). Довге (40 км) і вузьке (близько 1,5 км), його глибина сягає 238 м.

Уважають, що у водах цього озера живе страховисько. Є очевидці, які стверджують, що бачили чи фотографували його. Проте існує думка, що це обман і містифікація. Поки за­гадка лох-несського страховиська не розкрита.

Серед найбільших тектонічних озер, улоговини яких поглиблені давнім льодовиком, виділяють Ладозьке, Онезьке у Росії, Венерн, Веттерн у Швеції.

Найбільше озеро Європи — Ладозьке (17,7 тис. км²), що лежить на пів­нічному заході європейської частини Росії, у Карелії та Ленінградській області. Воно простяглося на 219 км з півночі на південь, а середня шири­на озера понад 80 км. Озерна чаша вміщає 908 км³ води. Це найбільше прісноводне озеро Європи, воно дуже глибоке: у північній частині найбіль­ша глибина досягає 230 м. Береги Ладозького озера дуже різноманітні. Північний — скелястий, увесь порізаний вузькими затоками, які далеко вклинюються в суходіл. Інші береги переважно низькі й положисті. Над озерною гладдю височать кам'яні острови (близько 660). Понад 500 ост­ровів розміщені в північній частині, найбільші — Мантсінсаарі, Валаам,

Коневець. За характером водного балансу — проточне (впадають річки Волхов, Свір, Вуокса таін., витікає р. Нева). Час повного водообміну 12 ро­ків. Озеро холодноводне, мало мінералізоване з уповільненими біологічни­ми процесами. Узимку озеро замерзає, скресає крига в березні - квітні. Рівень ладозьких вод плавно коливається протягом року в межах близько 1 м (найвищий у червні, найнижчий — узимку). Розвинене судноплавство й рибальство, рекреація. Входить до системи Волго-Балтійського та Біло- морсько-Балтійського водних шляхів.

Найбільші озера Євразії — реліктові Каспійське, Аральське.

Каспій — найбільше за площею безстічне озеро-море світу (376 тис. км²). Є природним рубежем між Європою та Азією. На 1 200 км простяглося во­но з півночі на південь. Це гігантське озеро лежить на 28 м нижче від рів­ня Світового океану, його максимальна глибина сягає 1 025 м, а об'єм води дорівнює 76 тис. км³. Каспій не віддає свого стоку океану й не з'єднаний з іншими морями. Це залишок (релікт) колишнього велетенського моря. Через те й вода в ньому солона — 12%о. Озеро живить найбільша річка Європи — Волга, окрім неї, впадають Урал, Емба, Терек, Кура та багато інших річок. Каспій — природна комора нафти, незліченних запасів хімічної сировини, осетрових риб. Найбільші порти — Баку, Астрахань, Туркменбаши.