Книга з радіожурналістики

Інформаційні радіожанри

241

фразеологізми, порівняння, елементи сатири тощо. Яскравість мовности­ лістичних засобів забезпечує динамічність викладу радіоповідомлення.

Різновиди інформаційних радіоповідомлень. Залежно від характеру новин, соціального, політичного, культурологічного значення факту, події, явища, ступеня їх повчальності, обсягу інформації, способу викладу мате­ ріалу, мовностилістичних засобів розрізняють такі різновиди інформацій­ них радіоповідомлень: хронікальне, розгорнуте, коментоване, полемічне.

Хронікальне радіоповідомлення (хроніка) є найкоротшим, воно зву­ чить 10—15 секунд, характеризується лаконізмом, інформаційною наси­ ченістю, оперативністю. Найпростіші і водночас найпоширеніші хроні­ кальні радіоповідомлення констатують суспільно значущі події, відпові­ даючи на запитання "Що відбулося? Де?" Інколи вказується також "Коли". Це своєрідний "лід". У хроніці немає подробиць, подія не деталізується.

Хронікальне радіоповідомлення

•Українська ракета-носій "Зеніт" у рамках міжнародного проекту "Морський старт" успішно вивела на орбіту супутник зв'язку. Ракета стартувала з оке­ анської платформи "Одиссей".

•У Києві проведено "круглий стіл" на тему: "Необхідність страхування аграр­ ного сектора України. Можливості та перспективи".

•"Хроніку помаранчевої революції" презентував ведучий "5 каналу" Данило Яневський. Це видання — "збірник" інформаційних повідомлень телекана­ лу, що відтворюють події листопада-грудня 2004 року майже погодинно.

•В офіційному логотипі "Євробачення-2005" змінено написання назви нашої столиці. Тепер латиною на лого писатимуть Kyiv (Київ), а не Kiev (Киев). Цей варіант уже використовується на офіційних сайтах конкурсу.

•Всеукраїнське молодіжне об'єднання "Молодь — надія України" провело ак­ цію на підтримку українізації телевізійного мовлення біля будинку телекана­ лу "Інтер" у Києві.

•У неділю, 3 квітня 2005 року минуло 15 років відтоді, як на вежі львівської ратуші піднято державний прапор України.

•Незвично відзначила 50-річний ювілей Ігоря Білозора Львівська дирекція "Укрпошти". Поштарі, яких підтримали Львівська міська рада та обласна Спілка журналістів, випустили конверт з портретом композитора, який намалюва­ ла художниця Олена Журавель.

•Сьогодні в Міжрегіональній Академії управління персоналом відкрилась ви­ ставка робіт народного художника України, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка Данила Нарбута та заслуженого діяча мистецтв Ук­ раїни, професора Черкаського національного університету Віктора Клеменка під назвою "Гетьман Богдан Хмельницький та його полковники".

242

Розділ 8

•Учора у Львові відбувся перший з'їзд випускників факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка. Подія пройшла в рамках святкування 50-річчя факультету.

•На Івано-Франківщині відбулося Всеукраїнське свято писанки. Лауреатом писанкарського мистецтва стала 10-річна школярка Марічка Гаврилюк.

•Конкурс "Міс Ізраїль-2005", який щойно закінчився у Хайфі, виграла 21-річна репатріантка з України Олена Ральф.

•У Кубку-меморіалі пам'яті 7-разового олімпійського чемпіона Віктора Чукаріна, який у 35-те проведено у Львові, взяли участь юні гімнасти Молдови, Росії та України.

Важливість хронікального радіоповідомлення полягає в тому, що воно дає можливість охопити велику кількість різноманітних суспільно значу­ щих фактів. Темою хроніки може бути будь-яка за масштабами подія. Хро­ нікальне радіоповідомлення — це "зріз з будь-яких найважливіших подій без яких-небудь оцінок і коментарів" [1, с. 14]. Його цінність випливає із суспільної значущості факту, його актуальності, соціальної рельєфності. Привертаючи увагу радіослухачів до події, хронікальне радіоповідомлен­ ня втягує їх в оціночний процес. У цьому, насамперед, полягає важливість цього радіожанру.

Фіксуючи реальність в окремих її виявах, хронікальні радіоповідом­ лення відображають таким чином розвиток дійсності в її природному про­ цесі, тобто відтворюють якщо не безперервний рух, то хоч найважливіші його етапи. Хроніку можна подавати в інформаційних випусках або об'єд­ нувати в добірки так, як це роблять газети, але, зрозуміло, не копіюючи їх. Підкреслюємо, що лаконізм не повинен спричиняти одноманітність ви­ кладу матеріалу. Потрібно завжди творчо підходити до підготовки хроні­ кального радіоповідомлення. Його потрібно будувати так, щоб не створю­ вати передумов для варіантного розуміння, різнойменного тлумачення події.

Розгорнуте радіоповідомлення не тільки інформує про факт, подію, явище, а й розкриває його зміст, суспільно-політичне значення. Зміст кожного розгорнутого інформаційного радіоповідомлення, зазвичай, відпо­ відає на запитання "Що? Де? Коли? Як? Чому? Хто?". Усі ці запитання логічні, закономірні. Вони природно виникають у радіослухача, як і у будьякої людини під час безпосереднього щоденного спілкування. Відповідь на запитання "Що відбулося?" становить головний зміст розгорнутого радіо­ повідомлення.

Інформаційні радіожанри

243

Розгорнуте радіоповідомлення

•Майже 3 млн дол. збирається направити уряд Сполучених Штатів Америки для збільшення фінансування проекту технічної допомоги на вугільних шахтах України. Згідно з цими цифрами фінансування проекту збільшиться у 2,5 ра­ за, що пов'язано з певними успіхами у співпраці між Державним наглядом охорони праці України й Адміністрацією з нагляду за безпекою праці на шах­ тах США. Спочатку обсяг фінансування проекту становив 2 млн 300 тис. дол.

ібув спрямований на вдосконалення системи провітрювання вугільних шахт

ідегазації вугільних пластів. Також він передбачає поставку шахтам України новітнього обладнання з буріння свердловин і співпрацю виробничників та наукових працівників обох країн.

•Державний меморіальний музей Михайла Грушевського у Львові поповнив­ ся новими унікальними експонатами — це копії єдиних документальних свідчень про перебування першого Президента України на засланні в Ка­ зані протягом 1912—1916 років. їх привіз і передав музеєві голова україн­ ського товариства у Татарстані "Вербиченька" Євген Савченко. Гість роз­ повів, що документи знайшов через щасливий збіг обставин у національно­ му архіві республіки Татарстан. І з них випливає, що видатного українського історика вислали до Татарстану за звинуваченнями в українському сепара­ тизмі. Тут же є довідки про майновий стан першого Президента, адреси, за якими він жив, стан здоров'я. Крім того, за свідченням спеціалістів, доку­ менти висвітлюють нові нюанси біографії видатного науковця.

•Президент України Віктор Ющенко присвоїв народному депутату Левку Лук'я- ненку звання Героя України. Це найпочесніше звання присвоєне за грома­ дянську мужність і самовідданість у відстоюванні ідеалів свободи та демо­ кратії, значний внесок у розбудову і розвиток Української держави. Левко Лук'яненко народився в 1927 році, закінчив юридичний факультет Москов­ ського університету імені М. В. Ломоносова, після служби в армії працював у райкомах партії Львівської області. Він — організатор партії Український робітничо-селянський союз. У 1961 році кагебісти його заарештували і суд московського комуністичного режиму засудив борця за Україну до розстрі­ лу. Пізніше смертний вирок замінили на 15 років позбавлення волі в таборі суворого режиму. Вийшовши на волю, Левко Лук'яненко стає членом-фун- датором української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод. У 1977 році Левка Лук'яненка знову заарештували і засудили на де­ сять років таборів суворого режиму і п'ять років заслання. За незалежної України Левка Лук'яненка тричі обирають народним депутатом. У парламенті нинішнього скликання він член фракції Блоку Юлії Тимошенко. Майже два роки Левко Лук'яненко був послом України в Канаді. Він — співавтор декла­ рації про державний суверенітет України, автор Акту проголошення неза­ лежності України.

•Найприємнішим для українців моментом цьогорічного Каннського кінофес­ тивалю є те, що у конкурсі короткометражних стрічок перемогла робота уродженця Надвірнянського району, що на Івано-Франківщині, Ігоря Стрембіцького "Подорожні". Наше бажання віднайти та плекати власну ідентичність

244

Розділ 8

нарешті було оцінене на екрані і заявило про себе на церемонії вручення нагороди. Кореспондент польської "Газети виборчої" Тадеуш Соболевський написав у своєму звіті з церемонії нагородження: "Молодий режисер вибіг по нагороду, але оторопів, коли йому надали слово. Йому дали російського перекладача, який, як було чути через мікрофон, заохочував Стрембіцького: "Говорі по рускі!". Тоді Стрембіцький відповів на всю залу: "Я не можу розмовляти російською, бо я українець".

Після отримання "Золотої пальми" Ігор Стрембіцький сказав: "Я щасли­ вий, що ви були спроможні оцінити мої зусилля. Я також дуже щасливий за Україну. Дуже дякую вам!" А вже на пресовій конференції для переможців Ігор розповів, що це його перший фільм на 35-міліметровій плівці, і що, з огляду на важку ситуацію з кіно на його батьківщині, він робив його три роки: відзнімав маленькими частинками по 120 метрів плівки.

Соціально-політичне звучання розгорнутого радіоповідомлення зале­ жить від того, який конкретний факт поставлено на його початку. Це, поперше, підкреслює його значущість; по-друге, перша фраза (або декілька перших фраз) завжди найбільше привертає увагу аудиторії і тому її ліпше розуміють і запам'ятовують. Новина набуває більшої переконливості і до­ хідливості, коли автор знаходить додаткові деталі, які ілюструють основ­ ний центральний факт — основу розгорнутого радіомовлення. Звичайно, основний факт радіоповідомлення не повинен губитися у масі другоряд­ них деталей, потопати у багатослів'ї. Журналістська практика свідчить, що не існує єдиного рецепту щодо послідовності відповідей на запитання "Що? Де? Коли? Як? Чому? Хто?", оскільки не існує і двох однакових подій. Проте досвідчений репортер завжди знає або відчуває, що можна або ж треба винести наперед у повідомленні саме у цей момент. Залежно від початку матеріалу він подасть відповіді на інші запитання. Правда, не завжди розгорнуте інформаційне радіоповідомлення відповідає на всі за­ питання, хоч дає мінімальний простір для самовираження журналіста, але вилучає його суб'єктивне враження. "Здатність розгорнутого інформацій­ ного радіоповідомлення виходити за межі хроніки, доповнити новину сут­ тєвими подробицями та деталями ставлять його в ряд найважливіших форм подачі новин по радіо, — наголошує В. Я. Миронченко. — Воно ніби набли­ жає до слухачів зображуваний об'єкт, подає його великим планом. А дося­ гається ця мета шляхом точної фіксації тих важливих деталей і подро­ биць, які зацікавлюють слухача, розширюють горизонти його уяви про зображуваний предмет" [26, с. 249].

За змістом розгорнуті інформаційні радіоповідомлення бувають пози­ тивними відгуками про важливі суспільно-політичні події (радіоповідом- лення-відгук), пропозиціями щодо поліпшення національного життєвого середовища (радіоповідомлення-пропозиція), подяками за доброчинство

Інформаційні радіожанри

245

(радіоповідомлення-подяка). Радіоповідомлення-подяки звучать також у концертних програмах. Важлива роль належить критичним радіопові­ домленням. Адже "викриття недоліків — не тільки соціально-побутова, морально-психологічна, а передусім політична справа, яка вимагає відпо­ відального, гуманістичного підходу до неї" [21, с. 133].

Радіоповідомлення-відгук

• "Дивну політичну непослідовність виявляє народний депутат Олександр Мо­ роз. З одного боку, він разом із однопартійцями Луценком, Рудьковським, Семенюк, Вінським ніби й підтримує українство в особі Віктора Ющенка, а з другого — оголосив українству війну, вніс до Верховної Ради законопро­ ект про надання російській мові статусу офіційної, — написав Іван Вовчанський із Чапаєвки Черкаської області. — Олександр Мороз мав би знати, що в Україні ущемлена мова не російської меншини, а титульної нації. Це добре видно, коли відвідуєш книгарні, кіоски. їхні вітрини переважно заповнені російськомовними книжками, журналами, газетами. Більшість телеканалів, армія, міліція, вищі навчальні заклади — російськомовні. То де ж те духовне відродження України, про яке весь час заявляли керівники держави? Добра заздрість виникає, коли розмірковую, як розумно, патріотично розв'язали мовне питання у прибалтійських державах".

Радіоповідомлення-пропозиція

•"Прикро говорити, яку мету собі ставлять ті посадовці й усіма шанований соціаліст Олександр Мороз, що пропонують проголосити російську мову офіційною на всій території України. Для чого нам такі "патріоти України", які зневажають своє рідне слово, свою рідну мову, — підкреслює у листі до редакції радіо Йосип Палятинський з міста Кіцманя Чернівецької області. — Вважаю за необхідне обговорити це питання в усіх трудових колективах, особливо в школах, середніх і вищих навчальних закладах і звернутися з ви­ могою до новообраного Президента держави, Кабінету Міністрів стати на захист рідної мови, державності українського народу. На озброєння взяти відкритий лист Олександрові Морозу від доктора філологічних наук, письмен­ ника, просвітянина Олександра Пономарева. Мене як громадянина України, колишнього вчителя української мови й літератури, глибоко турбує пробле­ ма української мови в нашій державі, — наголошує Йосип Палятинський. — Чому ми весь час повинні схиляти голови перед чужим, чому свого цурає­ мося, чиїх батьків ми діти? Усе це потрібно вирішити у вищих ешелонах влади, а особливо ми віримо новому Президентові Віктору Ющенку, Кабіне­ ту Міністрів на чолі з Юлією Тимошенко. За ними вирішальне слово. Україна була, є та буде. Допоки є мова, — доти існуватиме нація".

•В історичній інавгураційній промові 23 січня 2005 року перед мільйонноликим Майданом і перед усім українським народом, яка кожним реченням, кожним словом своїм пройнята українською національною ідеєю, Віктор Ющенко проголосив: "Ми змінимо українське життя".

246

Розділ 8

Доброчинні зміни потрібні майже в усіх сферах буття нашого суспіль­ ства. Для прикладу: ми й досі беззастережно відзначаємо радянське свято 8 березня — "Міжнародний жіночий день". Хоча саме на ці дні припадає стародавнє біблійне свято Пурім. Чи тактовно накладатися на біблійне свя­ то, чи доречно берегти радянські традиції за умов, коли наші далекі пред­ ки — давні українці — відзначали чимало великих своїх національних свят, кожне з яких можна назвати жіночим. Серед них — свято Лади, давньоукра­ їнської богині весни і кохання, свято Першого Березоля.

Чимало країн світу в другу неділю травня вшановують День Матері, а за­ родилося це свято на терені Оратанії— України, зокрема в городищах і се­ лах Надросся.

За переказами, Перше Березоля є також суто національним святом Червоної Калини, що постає в народній творчості як поетичний символ Украї­ ни. До наших днів дійшла ця легенда. Отже, "Перше Березоля постає як велике національне свято, — підкреслюють Наталка Поклад, Ніла Підпала, Сергій Плачинда. — Тому пропонуємо Всеукраїнський Жіночий День пере­ нести на 1 березня й оголосити його так само святковим і неробочим".

Радіоповідомлення-подяка

•Велика група працівників станції Сарни Рівненської області у листі до ре­ дакції Львівського обласного радіо написала: "Ми щиро вдячні дорожньому комітету профспілки Львівської залізниці на чолі з Андрієм Синишиним за те, що подбав про повноцінне Великоднє свято для соціально незахишених". 220 багатодітним сім'ям, що мають по п'ятеро і більше дітей, та 80 ро­ динам залізничників, що втратили годувальника на виробництві протягом останніх 12 років, вручили святкові продуктові подарунки. Подарунки при­ везли у найвіддаленіші куточки семи областей, які охоплює Львівська заліз­ ниця.

•Ми, три тисячі одеситів, дуже добре відчули, що значить справжній депутат, який відстоює інтереси людей свого виборчого округу. Ось уже рік триває протистояння жителів дев'яти будинків і міської влади за єдину зелену зону мікрорайону — Поляна. Влада хотіла побудувати на ній дві елітні багатопо­ верхівки з підземним паркінгом на сотню авто. Але Олексій Козаченко і його помічники: депутат Одеської міськради Дмитро Танцюра і референт Лариса Козловська відразу простягнули руку допомоги. Вони забезпечили консуль­ тації з фахівцями і зв'язок з офіційними інстанціями.

Незважаючи на зайнятість, Олексій Козаченко не раз бував на нашій Поляні. Він взявся представляти інтереси своїх виборців мікрорайону "Шкільний" у Києві у найвищих інстанціях — від Держбуду України до Вер­ ховної Ради.

Ми дуже вдячні за все, що зробив для своїх виборців Олексій Козаченко і пишаємось, що в нас такий депутат".

Так написали до редакції Одеського обласного радіо 128 виборців мікро­ району "Шкільний".

Інформаційні радіожанри

247

Критичне радіоповідомлення

• Наталя Лазебник із села Почапинці Лисянського району Черкаської області написала до Національної радіокомпанії України: "Уже 21 рік я живу в мальов­ ничому селі Почапинці, що на Черкащині. Посеред села в оточенні столітніх каштанів приховався цукровий завод — наша краса, гордість, наш шматок хліба, наша надія. Маленька цукроварня, заснована ще паном, із часом пе­ реросла у велике підприємство — нині ВАТ "Почапинський цукровий за­ вод". Ні революція, ні війни не зруйнували його. Односельці охороняли і бе­ регли його як зіницю ока, бо він є маленькою частинкою нашої історії, він — наше життя. Тут збереглися панські будівлі й братські могили.

Та нині все кругом занедбане. Наші вищі керівники зруйнували наше підприємство. Уже три роки намагаємося підняти завод із прірви, але зу­ силля марні. Податкова інспекція та кредитори намагаються знищити його. Боляче дивитися на безробітних людей, боляче бачити, як спивається мо­ лодь...

Ясподіваюся, що це радіоповідомлення почують Юлія Володимирівна

іВіктор Андрійович, обласні та районні керівники. Я благаю вас: не дайте зруйнувати нашу останню надію! Якщо розріжуть завод на металобрухт, зникне село, зникне маленька частинка України. Ми хочемо працювати, ми хочемо відроджувати нашу державу".

•"Перед святами обійшов усі кіоски й пошти міста і ніде не знайшов віталь­ них листівок українською мовою. Зате російською, красивих і яскравих — повно, — повідомив Григорій Якименко з Дніпродзержинська. — Але навіщо мені посилати друзям у Росію їхні листівки?! Звідси, напевно, й починається знищення всього українського. А далі йдуть газети, книжки, школи...".

Розгорнуте інформаційне радіомовлення може бути озвучене докумен­ тальним записом з місця події (озвучене радіоповідомлення). Композиція озвученого радіоповідомлення залежить від часової послідовності події, що розгортається, або від тематично виділених суттєвих її елементів. Доку­ ментальні записи в озвученому радіоповідомленні, зазвичай, виступають як моменти події, послідовність яких не залежить від волі автора, і звучан­ ня їх подібне звучанню в дійсності. Вони також можуть бути організовані радіожурналістом.

Озвучене радіоповідомлення

Кор.:У роботі колегії Міністерства освіти і науки, як уже повідомлялося, брав участь Президент Віктор Ющенко. Він у своєму виступі не так критикував систему освіти, як орієнтував еліту нації (так глава держави назвав учасників колегії: рек­ торів вищих навчальних закладів, керівників регіональних управлінь освіти) на "тво­ рення громадянина". На переконання Президента, в нинішню, нереформовану си­ стему, вкладати нові кошти недоцільно. Раціонально "вкладати їх у зміни".

Ющенко: Завтрашній день у цьому глобальному світі виграється не кількістю видобутого вугілля, залізної руди. Завтрашній день виграється тільки двома

248 Розділ 8

способами — освіта і технології. Закликаю вас до активних дій, пам'ятайте, що відповідаєте не лише за освіту.

Кор.: Своє бачення реформування галузі глава держави викладав не з папір­ ця, був відвертим і вимогливим, що частина еліти нації сприйняла неоднозначно. Дехто з учасників колегії Міністерства освіти і науки (щоправда, в кулуарних обго­ вореннях) не сприйняв окремі вимоги Президента, вважаючи їх необґрунтованими і передчасними. Час покаже.

Кор.: На Волині побував Почесний консул України у Парагваї, відомий у Пів­ денній Америці бізнесмен та меценат Андрій Троцюк, який володіє 12-ма тисячами гектарів землі. Йому 41 рік, але на землю історичної батьківщини Андрій Троцюк ступив вперше. До шести років він не розмовляв іспанською мовою, бо у домі панував (і панує нині!) український дух. Дід Андрія Володимир Троцюк був одним із сотень емігрантів, бідним селянином із "забитого" поліського села Синове. Але рід не лише не пропав, а й розжився. Андрій Троцюк збудував найбільший у Південній Америці православний храм, українську школу. Завдяки високому культурному та фінансовому авторитету української діаспори у місцях, де компактно проживають українці, їхньою мовою розмовляють й представники інших народів. Мимоволі за­ думаєшся над тим, яку ж національну свідомість мали прості волинські селяни, яких доля змусила стати емігрантами?!

Сільський голова з Синового Марія Кіпець розповідає.

Кіпець: На зустріч з багатим земляком зійшлося п'ять сімей з його родини. Обід відбувся у хаті тітки Марії: були вареники, пироги, сало й "народна" горілка. Родичам земляк подарував не сувеніри, а вручив гроші, так само зробив пожертву на місцевий храм, у якому хрестили і діда, і батька, і всю родину. Тисячу доларів Андрій Троцюк передав на відновлення Святомиколаївського Милецького монастиря (він у сусідньому з Синовим селі), де нині реставрують унікальну фреску Богома­ тері, яку датують XVI століттям. У цей монастир, без сумніву, ходив і його дідуньо Володимир...

Включення документальних записів, участь у передачі журналіста (правда, не завжди обов'язкова) нерідко дає повід змішувати озвучене радіо­ повідомлення з радіорепортажем. Але, незважаючи на спільні, на перший погляд, риси, обидва жанри відрізняються один від одного як своїм кон­ кретним призначенням, так і рівнем драматургічності, художності в зобра­ женні події. Озвучене розгорнуте радіоповідомлення призначене головним чином для інформування про загально значущі факти. Тут журналіст — переважно інформатор. Він звертає увагу радіослухачів на яскраві, най­ важливіші моменти події головним чином заради інформаційно-пізнаваль­ ного ефекту.

Коментоване радіоповідомлення — це невеликий за обсягом інфор­ маційний матеріал (1—2 хв.), у якому не лише сповіщається факт, що характеризує суть події, але й міститься роз'яснення, тлумачення, еле-

Інформаційні радіожанри

249

мент оцінки цієї події. Коментоване радіоповідомлення містить у собі два елементи: по-перше, інформацію про факт; по-друге, чиюсь думку про цей факт: автора, коментатора, оглядача, спеціаліста, політичного діяча тощо. Коментування дає можливість радіослухачеві довідатися, що ховається за фактом (подією) і що з цього приводу думають інші люди. Оціночні суд­ ження потрібно виносити за рамки самого радіоповідомлення. Не можна змішувати нейтральний, інформаційний текст радіоповідомлення про подію з текстом-тлумаченням, текстом-оцінкою події.

У коментованому радіоповідомленні документальні факти є основою, опорою матеріалу, а аргументація доповнює їх. Але це не фундаменталь­ ний аналіз, не глибока оцінка, а роз'яснення, популяризація події. Такі тлумачення можуть бути не лише текстовими, а й усними. Автор комен­ тованого радіомовлення прагне відповісти на запитання: що означає ця новина, її суть, яке її значення для людини, родини, суспільства, Украї­ ни? З цією метою також використовується "метод чесного репортера", тобто автор ділиться своїми думками, міркуваннями з приводу події. Таку радіожурналістику називають "особистісною", "персоніфікованою".

Коментовані радіоповідомлення є дуже цінними, потрібними, бо да­ ють можливість одразу ж за інформацією про факт пояснити його значен­ ня. Це допомагає радіослухачеві зрозуміти суть факту, з'ясувати для себе його місце у ланцюжку інших фактів, подій, явищ. В. Миронченко нази­ ває чотири основних способи коментованої подачі радіоповідомлень:

1.Залучення до тлумачення та оцінки новин офіційної та компетент­ ної особи.

2.Короткий огляд передісторії події, історична, біографічна довідка. Для кращого висвітлення і роз'яснення новини ці дані вміщуються відразу ж після початку радіоповідомлення, в якому її описано. Так створюється тло, на якому виникла, відбувалася й набула завершен­ ня ця новина.

3.Уміле узагальнення, за допомогою якого можна одиничне піднести до рівня особливого, загального чи типового.

4.Яскраве порівняння. Діапазон порівнянь у коментованому радіопо­ відомленні може бути доволі широким — від простого до розгорну­ того та контрастного. Застосування їх дозволяє глибше розкрити, яскравіше змалювати зображувану новину [26, с 253—256].

Коментоване радіоповідомлення

•Із благословенням і лауреатським дипломом Всеукраїнського фестивалю духовної пісні "0 Мати Божа, о райський цвіте!" повернувся до Ніжина з Тер­ нополя дитячий зразковий хор "Сяйво". Цей колектив виступає під орудою

250

Розділ 8

заслуженого працівника культури України Сергія Голуба. Мистецтвознавець Любов Венгер так охарактеризувала цю подію.

Венгер: Під час виступу на сцені Будинку культури "Березіль", де про­ ходив фестиваль, "Сяйво" справді осяяло і душі слухачів, і сцену високою виконавською майстерністю. Зал завмер в екстазі слухання божественного співу.

У Зарваницькому монастирі ченців-студитів, у храмі Різдва Божої Ма­ тері за виконання "Єдинородного сина" К. Стеценка та "Ангел вітав" В. Ма­ карова талановитих хористів благословив настоятель. Брат Тарас, до сліз схвильований співом перед образом Зарваницької Божої Матері "Під твою милість" Д. Бортнянського, зізнався: "Такого виконання цієї молитви я ще не чув".

Глибокому й проникливому виконанню духовних творів сприяють і такі фестивалі, й участь юних хористів у церковних літургіях. Адже керівник хору, директор Ніжинської дитячої музичної школи, є також регентом хору церкви Всіх Святих у Ніжині.

• Відомий американський телета кіноактор Джек Паланс відмовився від звання народного артиста Росії на фестивалі російських фільмів у Голлівуді. Ко­ ментуючи це повідомлення української служби Бі-Бі-Сі, журналістка Євгенія Мелетик зазначила, що Джек Паланс, який народився у 1920 році як Воло­ димир (Волтер) Палагнюк, є американцем українського походження. На кіно­ фестивалі "Російські ночі" у США, що проходив під патронатом президента Росії Володимира Путіна, звання народних артистів Росії мали отримати два актори — лауреати премії "Оскар" Дастін Гофман і Джек Паланс.

Отримуючи нагороду, Дастін Гофман зауважив, що його батьки родом із "Києва, що в Росії", і висловив вдячність "російському народові" за допо­ могу в перемозі над Німеччиною. Він подякував їм за те, що вони врятували його бабусю, яка б могла "перетворитись на шматок мила".

Джек Паланс (Володимир Палагнюк), вийшовши на сцену, сказав: "Я по­ чуваюсь так, неначе я помилково зайшов не в ту кімнату. Я гадаю, що росій­ ський кінематограф цікавий, але я не маю нічого спільного з Росією або російським кінематографом. Мої батьки народилися в Україні: я — украї­ нець. Я не росіянин. Тому прошу вашого вибачення, але мені тут не місце. Буде краще, якщо ми підемо". І вийшов із залу в супроводі дружини та пре­ зидента голлівудської фундації "Тризуб" Петра Борисова.

Цей інцидент досить повчальний. Хоч як це не дивно, для нас самих. Коли ми начебто з делікатності мовчимо, чуючи, як росіяни й Олесандра Довженка, й Сергія Параджанова, й Кіру Муратову називають "своїми" ре­ жисерами. "Володимир Путін знає, що Російська імперія неможлива без України, — підкреслив Петро Борисов. — Тому він веде наступ на всіх фрон­ тах: військовому, промисловому, енергетичному, релігійному й культурному".

• Творчий вечір артистки Донецького академічного муздрамтеатру Любові Доброноженко спершу планували провести на малій сцені. А провели на великій, бо чимало знайшлося бажаючих потрапити на концерт. Артистка вокальної групи підготувала сольний виступ, включивши до програми кла-