Книга з радіожурналістики

Жанри радіожурналістики

231

2.Аналітичні: радіокореспонденція, радіокоментар, радіобесіда, радіоогляд.

3.Художньо-публіцистичні: радіонарис, радіофейлетон, радіокомпози­ ція, радіофільм, оригінальна радіодрама.

Однак, поділ журналістських творів на жанри і жанрові групи досить умовний. Жодна кваліфікована схема, характеристика радіожанрів не можуть бути прийняті як аксіома. Жанри постійно розвиваються і вдоско­ налюються. Хоча в теорії можна досить чітко вказати межі жанру, визна­ чити його структуру та функції, на практиці досить часто відбувається змішування і взаємодія основних елементів різних жанрів. Процес зміни жанрів подібний рухові по спіралі. Це — збагачення одного жанру елемен­ тами іншого, народження нових жанрових форм унаслідок синтезу різних жанрів. Наприклад, помітне місце серед жанрів радіомовлення зайняли авторські передачі. Удосконалення радіожанрів викликається потребою повніше та багатогранніше висвітлювати нашу дійсність, складні процеси українського державного будівництва, політичного, економічного, соціаль­ ного, культурного життя. Пошук жанрового вирішення для того чи іншо­ го конкретного журналістського матеріалу завжди обумовлений, насампе­ ред, особистістю радіожурналіста: його професіоналізмом, моральністю, національною гідністю, громадянською позицією. Журналістський мате­ ріал повинен відповідати об'єктивним закономірностям суспільного роз­ витку. Його мета — створити у споживача інформації національно-гума­ ністичний світогляд, державницьке мислення, які б сприяли повноцінній самореалізації особи, її прав і свобод, утвердженню особистої, патріотич­ ної відповідальності за долю Української держави.

Повідомлення, висвітлення, дослідження, оперативний аналіз, комен­ тування фактів, подій, явищ дійсності складає ядро радіожурналістики. Усе складніше (та й цього не вимагається!) відділити інформацію від пуб­ ліцистики. Інформація, тобто фіксація та повідомлення фактів, і публіци­ стика, тобто їх аналіз, коментування і узагальнення — все частіше злива­ ються в одному творчому процесі.

232						Розділ 7
Питання для обговорення
1.	Суть	моральної		відповідальності		радіожурналіста.
2. Загальне поняття про жанр як більш-менш стійку літературну
форму	твору.
3.	Критерії поділу журналістських творів на жанри.
4.	Трансформація ряду жанрів преси і літератури у радіожанри.
5.	Характерні		особливості		жанрів	радіожурналістики.
6.	Історичний		характер розвитку			радіожанрів.
7.	Способи	відображення			дійсності	радіожурналістикою.
8.	Відносно стійкі групи жанрів радіожурналістики: інформаційні,
аналітичні,		художньо-публіцистичні.
9.	Сучасні	тенденції		розвитку жанрів української радіожурналі­
стики.

Жанри радіожурналістики

233

Завдання для лабораторних і практичних занять

З'ясуйте рівень теоретичних знань студентів про жанри радіожурналі­ стики.

Під час підготовки до лабораторного заняття запишіть на звуконосіи радіопередачі. На занятті прослухайте їх, обговоріть радіоматеріали, ви­ значіть їх жанрову приналежність, охарактеризуйте стійкі ознаки того чи іншого радіожанру.

Список використаної літератури

1.Бараневич Ю. Жанры радиовещания. — К.; Одесса, 1978.

2.Бахтин М. Проблемы поэтики Достоевского. — М., 1963.

3.Гоян О. Основи радіожурналістики і радіоменеджменту: Підруч­ ник. — 2-ге вид., доп. — К.: Веселка, 2004.

4.Григораш Д. Журналістика у термінах і виразах. — Л., 1974.

5.Здоровега В. Теорія і методика журналістської творчості: Підруч­ ник. — 2-ге вид., перероб. і доп. — Л.: ПАІС, 2004. — 268 с.

6.Карпенко В. Журналістика: основи професіональної комунікації. — К., 2002.

7.Качкан В. Жанри радянського радіомовлення. — К., 1976.

8.Лесняк Р. К теории жанров / Проблемы радиоспецифики. — Со­ фия: Научно-методический кабинет Болгарского радио, 1967.

9.Літературознавчий словник-довідник. — К., 1997.

10.Минков М. К проблеме жанров в радиовещании / Телевидение и ра­ диовещание за рубежом. — М., 1973.

11. Ожегов С. Словарь русского языка. — М., 1985.

12.Основы радиожурналистики / Под ред. Э. Г. Багирова, В. Н. Ружникова. — М., 1984.

13. Радиожурналистика: Учеб. / Под ред. А. А. Шереля. — М., 2000.

14.Сичивиця О. Моральна відповідальність вченого і суспільно-історич­ ний процес. — Л., 2000. — 274 с.

15.Смирнов В. Радиоочерк. — Ростов, 1984.

16.Станчев Ст. Теория и практика печати. — София, 1964.

17.Телевидение и радиовещание за рубежом. — М., 1973.

18.Триккель И. За специфику / Проблемы радиоспецифики. — Со­ фия: Научно-методический кабинет Болгарского радио, 1967.

19.Ярошенко В. Информационные жанры радиожурналистики. — М.,

1976.

Розділ 8 ІНФОРМАЦІЙНІ РАДІОЖАНРИ

8.1. Радіоповідомлення

Призначення і жанрові особливості інформаційного радіоповідомлен­ ня. Інформаційне радіоповідомлення несе у собі новину: інформує, повідом­ ляє радіослухачів про суттєву, соціально значущу зміну в реальній дій­ сності, тобто задовольняє людську потребу — знати, що важливого і ціка­ вого відбувається у світі, в Україні, у своїй області, місті чи районі. "Подієва інформація, фактологічне інформування, повідомлення новин — основа журналістики, — підкреслює В. Здоровега. — Подієва інформація, або новини, — лише частина величезної кількості різноманітної інформації різного ступеня складності" [11, с 158].

Радіоповідомлення прирівнюється до замітки у періодичній пресі. Мабуть, тому цей радіожанр також називають "інформаційною заміткою" [23; 49], "інформаційним повідомленням (заміткою)" [7, с 113], "радіопо­ відомленням (заміткою)" [ЗО, с 186]. Радіожурналісти-практики часто оперують поняттями "інформація" і "новина", розуміючи під ними жанр "радіоповідомлення". В. Миронченко зазначає, що не можна ставити знак рівності між інформацією і новиною. "Адже інформація — це загальний і ширший термін, він є родовим щодо терміна "новина". Новина, навпа­ ки, — термін вужчий, ним позначається конкретний різновид суспільної корисної інформації — лише нова інформація [26, с 125].

Ми вважаємо, що серцевиною інформаційного радіоповідомлення є новина, яка заслуговує на увагу громадськості. В інформаційному радіопо­ відомленні йдеться не лише про нові, актуальні події. Новинами можуть бути ті події, які сталися давно, але з певних причин досі не відомі гро­ мадськості. По радіо та інших ЗМІ також повідомляють про події, які ще мають відбутися. Новиною може стати оцінка події, висловлена думка про неї відомими людьми, спеціалістами. У зв'язку з тим, що подія — це пе­ реміна в обмежений відрізок часу, то факт цієї зміни і є новиною, про яку слухачі дізнаються з інформаційного радіоповідомлення. Репортер по-

Інформаційні радіожанри

235

кликаний подати факт так, щоб він зацікавив найбільшу кількість радіо­ слухачів. Зрозуміло, що кожну подію можна висвітлити з різних позицій. Ракурс подачі матеріалу залежить від вибору журналіста. Однак незалеж­ но від політико-ідеологічної заангажованості радіожурналіст повинен по­ інформувати про новину неупереджено, об'єктивно, правдиво.

Отже, новини (основою будь-якої новини є факт!), які в редакції відби­ рають для радіоповідомлення, повинні допомагати громадянам орієнтува­ тися у складному та суперечливому світі, розуміти процеси суспільно-дер­ жавної життєдіяльності. Не варто піддаватися спокусі вибору легких, приємних усім або сенсаційних новин. Репортер повинен прагнути висвіт­ лювати те, що має значення для багатьох. Потрібно вміти простежити зв'язок між подіями та їх впливом на умови життя людей. На жаль, інфор­ маційні радіоповідомлення про новини часто бувають поверховими, урив­ частими. Комерціалізація радіо, як і всіх ЗМІ, веде до спрощення подачі новин, а також — різних уявлень, домислів і навіть вимислів. Насиль­ ство, секс, злочини, нещасні випадки, скандали заполонили інформаційні радіоповідомлення. Окремі інформаційні служби потрапляють у володін­ ня транснаціональних корпорацій, служать за правилами великого, не­ рідко злочинного бізнесу. Вони ігнорують українські національні інтере­ си, їм байдуже до справжньої, моральної, журналістики, її ролі в розбу­ дові соборної, вільної, демократичної, правової Української держави. Пильна увага з боку багатьох радіоорганізацій до боротьби між окремими особами, кланами, мафіозними групами, політичними партіями, смаку­ вання скандальних історій веде до того, що радіослухачів позбавляють можливості вникнути у важливі питання соціально-економічного, по- літико-ідеологічного, духовно-культурного, національно-громадянського розвитку України.

Виходячи з того, що первинним, найголовнішим завданням радіоорга­ нізацій є повідомляти, інформувати про суспільно значущі факти, події та явища, радіожурналіст повинен постійно себе запитувати: "Що корисного дає радіослухачам те чи інше інформаційне радіоповідомлення? Якою енергією — позитивною чи негативною — воно наснажене? Які новини для району, області, краю, держави є першорядними і другорядними?"

Щоб праця радіорепортера не була даремною, щоб він побачив, почув, відчув, збагнув, зрозумів і зумів цікаво, захопливо розповісти своїй ауди­ торії про те, що нового відбулося, відбувається чи відбудеться, то він, крім загальної, інтелектуальної, моральної підготовки, повинен також добре зна­ ти жанрову природу інформаційного радіоповідомлення, його жанрові особливості, ознаки.

Найхарактернішими жанровими особливостями інформаційного радіо­ повідомлення є оперативність, подієвість, актуальність, достовірність,

236

Розділ 8

конкретність. Ці ознаки визначають особливості збору матеріалу, методи­ ку його опрацювання, зміст і жанрову форму радіоповідомлення.

Оперативність, подієвість, новизна радіоповідомлення вимагають від журналіста професійної орієнтації в усіх сферах життєдіяльності району, області, краю, держави, а також великої мобільності. Адже потрібно опе­ ративно повідомляти про те, що відбулося, відбувається чи буде відбува­ тися: щойно, сьогодні, вчора, завтра. Якщо вимога достовірності виключає із інформаційного радіоповідомлення таку ознаку, як домисел, то вимога оперативності відділяє радіоповідомлення від таких жанрів, як, напри­ клад, радіонарис, радіобесіда, що також достовірні, але їм не притаманна ознака оперативності.

Змістовою основою інформаційного радіоповідомлення, предметом зоб­ раження є факти живої дійсності, тобто конкретні події. Вище вже говори­ лося, що подія — це перемінна, а факт зміни є подієвою новиною. У цьому спостерігається дещо спільне з радіорепортажем. Однак у змістовій основі цих двох жанрів є суттєва різниця. В інформаційному радіоповідомленні йдеться в основному про те, що вже трапилося. Автор радіорепортажу розповідає про те, що відбувається зараз, у цей момент; він є очевидцем чи учасником події, безпосередньо реагує на те, що відбувається. Щоб підго­ тувати інформаційне радіоповідомлення, не обов'язково бути на місці події.

Однак якою б не була методика підготовки інформаційного радіопові­ домлення, воно, безумовно, повинно бути достовірним, тобто відповідати істині, базуватися на точних, конкретних, перевірених фактах. Радіорепортер зобов'язаний повідомляти про те, що напевно добре знає. Якщо він сам не був на місці події й отримує інформацію з якогось іншого джерела (розповідь очевидця, повідомлення преси, висловлювання політичного дія­ ча тощо), то повинен послатися на те джерело. Інформаційне радіопові­ домлення не буде сповна правдивим, якщо зі сукупності фактів, які ха­ рактеризують подію, буде подано тільки один, вихоплений із контексту події. Якщо радіожурналіст хоче повідомити про один факт, то він пови­ нен вивчити ситуацію, тобто побачити і проаналізувати його в зв'язку з ін­ шими фактами, які разом із ним характеризують фрагмент дійсності. До­ стовірне лише те інформаційне радіоповідомлення, в якому використано найважливіші факти, що визначають сутність, актуальність і значення події.

Готуючи інформаційне радіоповідомлення, репортер повинен уміти визначити актуальність події, її новизну в суспільно-політичному житті, а також зорієнтуватися у можливій зацікавленості (незацікавленості) ауди­ торії новиною. На думку шведського журналіста Е. Фіхтеліуса, "новини — це емоційне сприймання і традиційні уявлення в рівних пропорціях. До­ свідчений журналіст найчастіше може розпізнати риси доброї новини у по­ чутому або побаченому. А справжня новина впливає на нас, насамперед,

Інформаційні радіожанри

237

емоційно" [38, с. 13]. Якщо новина наповнена корисною для радіослухачів інформацією, насичена позитивною енергією, то актуальність, суспільна цінність радіоповідомлення зростає.

Отже, радіоповідомлення — найоперативніший і найпростіший радіо-

жанр, за допомогою якого інформують про різноманітні суспільно важ­ ливі та цікаві новини з метою задоволення пізнавальних потреб радіослу­ хачів.

Вимоги до інформаційного радіоповідомлення. Кожний журналіст під час підготовки інформаційних матеріалів керується певними вимогами — творчими правилами, нормами, які є важливим компонентом передумов ефективного впливу на реципієнтів. Проникаючи у нашу свідомість, інфор­ маційні радіоповідомлення несуть із собою не лише конкретні імена, циф­ ри, факти, а й певні думки про них, короткі характеристики, тобто "форму­ ють, змінюють установки ставлення людей до фактів дійсності, постачають населенню цілих країн думки й оцінки, активно впливають на політичну поведінку величезних людських мас, проводячи їх в рух для досягнення певних суспільних цілей, або ж навпаки, в стан політичної сплячки й мо­ ральної нестями" [46, с. 14].

На основі осмислення праць різних авторів, насамперед, О. Гояна [7],

В.Здоровеги [11], В. Карпенка [13], Г. Лазутіної [16], В. Миронченка [26],

Е.Фіхтеліуса [38], В. Ярошенка [49], радіожурналістської практики, у тому числі власної (автор підручника 10 років працював редактором, старшим редактором Івано-Франківського обласного радіо, кореспондентом Україн­ ського радіо по Івано-Франківській області), вважаємо, що інформаційне радіоповідомлення має відповідати таким вимогам:

1.Будь-яке інформаційне радіоповідомлення повинно відзначатися новизною, свіжістю. Чим своєчасніше інформування про новину, тим вища її цінність. Чим більше часу проходить з моменту події, тим менший інтерес до неї. "Повідомлення, які не збагачують наше уявлення про світ, не відповідають на животрепетні питання, інте­ ресу не викликають" [18, с 129]. Про новину треба інформувати в мо­ мент її зародження чи розвитку. На запитання "Коли?" радіопові­ домлення повинно відповідати конкретно "Щойно", "Годину тому", "Сьогодні", "Вчора". Такі радіоповідомлення, як зазначають психо­ логи, викликають у людей почуття задоволення від усвідомлення поінформованості — стану, що його більшість розглядає як безпе­ речну престижну цінність. Якщо ж інформація про подію застарі­ ла, то її не можна називати новиною. Тим більше тоді, коли про неї

238

Розділ 8

вже написано в газетах, передано по телебаченню, а потім повідом­ ляє радіо, до того ж такими самими словами і в такому ж обсязі.

2.Кожне висловлювання, ім'я, дата, назва, вік, адреса, цитата, наве­ дені в інформаційному радіоповідомленні, повинні бути точними, доказовими. їх не можна ні перекручувати, ні прикрашати, оскіль­ ки журналіст згадує про реальних, невигаданих людей, про фактич­ ні події. Точність стосується не лише деталей, подробиць, прізвищ, титулів, посад, місця події, а й загальної структури побудови мате­ ріалу: як розташовані факти, з якими акцентами їх подає журналіст. Адже легко викривити важливість певного факту, приділивши йому надто багато уваги в той час, як він є малозначущою деталлю. Готу­ ючи радіоповідомлення, нічого не можна брати на віру, потрібно

застосовувати перехресний спосіб перевірки фактів, бо й автори­ тетна людина, яка повідомила про подію, не застрахована від по­ милки.

3.Щоб у радіослухача склалося достовірне, правдиве уявлення про подію, то інформаційне радіоповідомлення повинно бути об'єктив­ ним. Об'єктивність базується на точному, правдивому викладі радіо­ повідомлення про подію, а не на тому, як бачить або хоче її подати упереджена чи зацікавлена особа. До відображення дійсності (фак­ ту, ситуації, проблеми) радіожурналіст повинен підходити чесно, безсторонньо, неупереджено, як літописець і документаліст сучас­ ності. А це зобов'язує його повідомляти про подію за принципом "так було" або "так є". Правда, досягнути об'єктивності досить важ­ ко. Емоції, оціночні судження репортера легко можуть проникнути у тканину інформаційного радіоповідомлення. Об'єктивність інфор­ маційного радіоповідомлення виключає інтерпретацію події.

4.Журналістська практика підтверджує мою думку, що нинішня ре­ портерська діяльність не зводиться лише до збору фактів та їх роз­ повсюдження засобами масової інформації. Погоджуюся з доцентом факультету журналістики Московського державного університету імені М. В. Ломоносова Г. Лазутіною, що, будучи "атомами" об'єк­ тивного світу, факти зв'язані з ним більшою кількістю ниток, ніж нам вдається відобразити" [16, с 137]. Тому справжні завдання радіожурналіста полягають не лише в тому, щоб зібрати факти і меха­ нічно передати їх по радіо. Радіожурналіст повинен, по-перше, вста­ новити, де, коли і за яких обставин цей "атом" дійсності себе ви­ явив. По-друге, радіожурналіст має визначити суттєві зв'язки цього факту (насамперед, причинно-наслідкові), тобто зрозуміти, що ви­ кликало цей факт (подію) і як він може вплинути на стан справ. По-

Інформаційні радіожанри

239

третє, радіожурналіст покликаний побачити ті кольори, деталі фак­ ту, які можуть перетворити його в структурний елемент майбутньо­ го матеріалу, в засіб для інформаційного радіоповідомлення. Такий творчий підхід репортера до підготовки радіоповідомлення забезпе­ чить його збалансованість. Збалансованість радіоповідомлення про новину базується на плюралізмі, який визначає множинність ду­ мок, позицій, поглядів, терпимість до суперництва різних партій, спілок, організацій, об'єднань у намаганні розкрити всю різнома­ нітність політико-ідеологічних, соціально-економічних, національ­ но-громадянських тактичних і стратегічних інтересів утвердження соборної української України. Інформаційне радіоповідомлення вва­ жається збалансованим, якщо репортер розповідає про подію з ура­ хуванням усіх фактів, що стосуються її, і розташує ці факти у логіч­ ному співвідношенні один до одного. Повне і збалансоване висвіт­ лення події не означає, що до радіоповідомлення потрібно притягати найменші деталі, які не впливають на змістову об'єктивність.

5.Важливо, щоб радіорепортер завжди знаходив суспільно значущі новини, до яких радіослухачі виявляють інтерес. Треба мати чітке уявлення, які питання є найголовнішими для району, області, краю, держави. Отже, оцінка і відбір новин належать до найскладніших аспектів щоденної журналістської практики. "Старанні репорте­ ри, — зауважує Девід Еверетт, — здається, завжди натикаються на таке, що їх дивує, в результаті своєї "роботи ніг". Ті, хто не виконує великої "роботи ногами", ніколи не стають видатними репортера­ ми"... [10, с 3].

Для того, щоб інформаційне радіоповідомлення зацікавило слу­ хача, репортерові потрібно добре знати "спектр його очікувань". Коли журналіст знає механізм сприйняття соціально значущого радіопо­ відомлення, володіє необхідними та достовірними даними про інте­ реси аудиторії, то він з великого потоку фактів відбирає найвагоміші, суспільно значущі, які дають можливість у загальному процесі роз­ витку виявити типове, значне, суттєве і задовольнити людський ін­ терес. У теорії журналістики поняття "людський інтерес" означає зацікавленість кожної окремої людини життям інших людей. Пізна­ ючи інших, ми пізнаємо самих себе. "Тому найкращий шлях зроби­ ти новини цікавими — не обезлюднювати їх, — підкреслює В. Я. Миронченко. — Розповідати про різні випадки та ситуації, в яких опи­ няються люди. Досить часто короткі розповіді про ці випадки є цікавими, дещо емоційними і до того ж мають гумористичне забарв­ лення" [26, с 133]. Отже, інформаційні радіоповідомлення повинні

240

Розділ 8

задовольняти людський інтерес, сприяючи формуванню моральнопсихологічних, національно-духовних цінностей, здорових естетичних смаків, піднесенню інтелектуально-освітнього рівня. Тому завжди треба пам'ятати, що слухачі цікавляться не лише достовірністю інформації про ту чи іншу подію, але також її морально-духовною суттю, що є запорукою ефективного впливу радіомовлення на утвер­ дження національно-громадянської свідомості.

6.Репортер повинен добре розуміти, що інформаційне радіоповідом­ лення треба писати популярно, доступною мовою, якщо можливо, то уникати незрозумілих термінів, іноземних слів, а в разі крайньої необхідності використання — пояснювати їх. Природа інформацій­ ного радіожанру диктує лаконічний стиль. Найконцентрованіше це виявляється у хронікальних повідомленнях. Стислість вислову, ла­ конічність випливають з точності викладу матеріалу. Інформаційне радіоповідомлення не терпить багатослів'я, а тим паче марнослів'я.

Бездоганність формулювань гарантує точність висловлювання, не допускає двозначності у сприйманні радіоповідомлення. Адже сприй­ мання радіоновин пов'язано зі слухом. Тому кожна фраза повинна бути до кінця продумана, виважена, відточена, щоб її інформаційна насиченість була максимальною.

Убагатьох радіоповідомленнях (насамперед, хроніці) про фак­ ти, події не розповідають, їх тільки називають, дотримуючись тра­ диційно офіційного тону. Діловий характер радіоповідомлень зале­ жить також від використання великої кількості власних імен, назв різних підприємств, організацій, установ, партій, географічних пунк­ тів тощо. Використання цієї лексики випливає із жанрових особли­ востей радіоповідомлення, пов'язане із загальною тенденцією до точ­ ності, максимальної об'єктивності, конкретності, достовірності ін­ формування. Звичайно, вимога лаконічності не означає, що всі повідомлення мусять бути максимально короткими, а кожне речен­ ня — спрощеним. Радіослухач хоче знати новину у повному обсязі.

Ічерез це будь-яке намагання "скоротити повідомлення" про подію веде до невиправданого лаконізму, дратує слухачів, змушує їх вда­ ватися до інших джерел інформування.

Дуже важлива вимога — про традиційне писати нетрадиційно. Адже нерідко важливе за змістом інформаційне радіоповідомлення не доходить до розуму і серця людини і, як наслідок, не дає задуманого ефекту. При­ чина — поверховий, описовий підхід до викладу матеріалу. У радіо­ повідомленні словам має бути тісно, а думкам — просторо. Для цього та­ кож використовують емоційно забарвлену лексику: епітети, метафори,