Книга з радіожурналістики

Різновиди радіомовлення

191

дні. І кожен грудневий день в українському звичаєвому календарі присвячений виз­ наченій обрядодії, зимовому дійству. І серед вас, я маю на увазі вже школярів, мабуть, не знайдеться таких, що не чули, чи не знають, чи й не беруть залюбки участі в цих чудових зимових святках в нашій Україні.

Наші звичаї, обряди, свята — то є найбільше багатство українського народу. І своєю самобутньою культурою і вільнолюбним духом козацьким, спраглим до сво­ боди і незалежності, до правди і справедливості, ми і цікаві в цьому світі іншим народам.

І, звичайно ж, останнього зимового місяця і дорослі, і ви, мої любі хлопчики і дівчатка, ні-ні! — а все ж згадуєте події, зустрічі, знайомства, що траплялись з ва­ ми протягом минулих місяців і які найбільше вам запам'яталися, і про які ви завжди будете згадувать. От і в "Стежці-мережці" цього разу згадаємо наших тепер уже давніх-давніх друзів, приятелів, і послухаємо голоси нових знайомців. Усі разом, дружнім гуртом поміркуємо над тим, якою ви уявляєте свою державу Україну, чого очікуєте від майбутнього і чого бажаєте своїй Вітчизні, бо серед вас є багато її однолітків. А ви, наші любі хлопчики й дівчатка, менші і старші, а також ваші мами і тати, бабусі і дідусі, звичайно, озиваєтеся чи то поетичним словом, чи прозовим, як мовиться, але кожен відгукується найперше словом небайдужим.

(Шум майдану: голоси, музика)

Голос І: Назимова Марина. Голос II: Назимов Сергій.

Голос III: Це — мій син, ми приходимо на майдан і висловлюємо свою думку: за Україну, за свободу, за чесні вибори...

Сергій: Я ходжу, щоб була українська мова і Україна...

Мама: Я вважаю, що діти повинні знати і бачити, як робиться історія, щоб чув правду...

Сергій: Я сприймаю це і вважаю, що можу зрозуміти...

Кор.:Т\л підтримуєш свою маму і вважаєш, що вона обрала правильний в житті для себе шлях: вболівати за Україну і підтримувати її своєю працею...

Сергій: Так. Я вважаю, що це правильно.

Мзл/з/Політизувати дітей, може, й не потрібно, але вони дивляться телевізор, а те, що бачать, не завжди відповідає дійсності. Тому вони приходять на майдан, слухають іншу сторону, слухають інші речі, щоб зробити свій вибір.

Голос І: Елі на.

Голос II: Мария Иосифовна. Вы знаєте, я очень довольна, что люди прозрели и независимо от того, кто победит, но мы рады тому, что люди имеют новое мне­ ние и его отстаивают...

Ел/на: Просто интересно так...

Кор.: Що б ти хотіла побажати своїй державі в такі складні часи? Еліна:Чтобь\ справедливость была...

(Музична відбивка)

Ведучий: Стрімкий цей грудневий час... Багатий на різні події. Ви, мої до­ рогенькі, дорослішаєте, розумієте. Декотрі з вас вже встигли надрукуватися в колективних поетичних збірках, інші й власні перші книжечки-ластівочки мають, дехто вже й у вищій школі навчається. А ваші голоси, ваші вірші, ваше слово про

192

Розділ 6

відчуття рідної мови, рідної країни зберігає наш невтомний репортер-звукозапису- вач...

Пригадується мені теж зимова пора і розмова з Богданом Бурчаковим. Захоп­ лень у хлопця багато, а серед них і поетична творчість. І в дитячій студії, якою професійно опікується поетеса Людмила Левченко, хлоп'ята і дівчатка (і Богдан в тому числі) читають не лише власні вірші. То ж Богдан найперше під час нашої зустрічі захотів прочитати вірш Лесі Українки, бо він переймається і її поезією...

Богдан Бурчаков: Я хотів би розповісти один вірш ії, без назви.

(Читає)

Як дитиною, бувало, Упаду собі на лихо,

То хоч в серце біль доходив, Я собі вставала тихо.

"Що, болить?" — мене питали, Але я не признавалась — Я була малою горда, —

Щоб не плакать, я сміялась.

А тепер, коли для мене Жартом злим кінчиться драма, І от-от зірватись має Гостра, злобна епіграма, —

Безпощадній зброї сміху Я боюся піддаватись, І, забувши давню гордість.

Плачу я, щоб не сміятись.

Кор.: Поети наші за те, щоб народ наш був і освічений, і культурний, і мову свою знав.

Бурчаков: Я вважаю, поети-патріоти старалися допомогти народові, старали­ ся своє душею оспівувати народ вільний.

Кор.:Оі ти говорив про матінку-Україну, про вільний народ, а сам ти сучасна людина, ростеш при комп'ютерах, при телевізорах, при відиках. Власне, людина, яка росте в XXI віці. А якою ти уявляєш чи бачиш свою Батьківщину?

Бурчаков: 9\ Батьківщину уявляю вільною, країною незалежною ні від кого, найбагатша країна, в котрої все є, ця країна — найкраща в світі, я так вважаю.

Кор.: А що для цього треба робити, щоб вона справді була такою?

Бурчаков: Захищати нашу Україну-матінку, нікому не давати її покорити собі і оберігати її всім серцем і душею.

Кор.: Як тебе звуть?

Голос: Денис.

Кор.: Скільки тобі років?

194 Розділ 6

Кор.:Гарно сказано, бо тільки те серце, яке тривожиться, може принести доб­ ро у цей світ.

Кирило: Я хочу прочитати один веселенький вірш... Це було написано після канікул на Донеччині, в бабусі, там російськомовне оточення. Я теж до п'яти років, поки був маленький, говорив російською мовою. Потім почав думати, чого буду російською. Я ж українець, як-не-як. Це трапилось після того, як ми почули кобзаря Івана Скотаренка, ми в парку були і він сидів під деревом і грав. І от я став і заслу­ хався... З того часу і це, мабуть, вирішальним стало. Мама сказала, що досить, ми — українці, будемо розмовляти рідною мовою. Віддала мене в музшколу, клас бандури... Ну, от приїхав до бабусі, говорив українською мовою. І от трапилася така історія, про яку я написав у вірші.

(Читає)

Ой-йой-йо! Що ж то було? Як приїхав я в село — Стріли, наче НЛО...

Я сказав: "Привіт Сашко! Як у тебе справи?"

Він на мене очі трісь, Аж рота роззявив: "Яку місті на Дніпрі Мовою говорить?

А у нас, отут в селі, Всі по русскі шпарять". Червоненькі піджачки, Вибриті голівки...

"Нові русскі ми, Братки! Ти що ж — Український?!

Не сміши наших людей, Кинь свою бандуру.

Від мови — регіт у курей. Як хтось вчить, то здуру".

"Саню, Саню! По балді, може, тобі дати? Ми ж з тобою не круті.

Рідне — гріх не шанувати". "Як то ми — не круті?

Є у нас мобілки, Вакси сховано. Круті! Ще й на попі татуївки.

Хочеш з нами дружбу мати, — Забудь хлопську мову.

Баксів 20-ть можу дати Тобі за відмову". Стиснув міцно я кулак, Глянув в очі ниці,

Різновиди радіомовлення

195

Розмахнувся, чвак так чвак, Дав йому по пиці.

...Минають дні, Санька нема.

Ятрішечки злякався.

Ачи не вбив дружка, бува, Невже перестарався? Коли це бачу: йде крутий І посміхається раденько,

Апоряд вся його рідня.

Братів там справді багатенько. Тримайсь, козаче, — сказав я. — Не обійдеться тут без крові. Підходять: Що за маячня?

На чистій українській мові, Медовій, ніжній, калиновій Вітаються чемненько, Вклоняються низенько. Очам не вірю. Чортівня...

І пригадалися мені Вірші пророчі і чудові.

Не треба слів, хай буде тільки діло, Його роби — спокійний і суворий, Бо є не люди, а людці, Чия душа не доросла до слова,

Шанують грубу силу молодці. Закон для них — кулак здоровий.

Звертаюся до тих, хто Бога в серці має: Пора вже мову рідну — Зневажену, затюкану і бідну Законом дужим захистить, Дух України відродить!

(Музична відбивка)

Ведуча: Це була програма "Стежка-мережка". До ефіру її підготували Тетяна Дацева і Таїсія Ковальчук.

Будьмо разом, мої дорогенькі. Хай вам щастить!

(Музика)

Таїсія КОВАЛЬЧУК

Коли у розважально-пізнавальній програмі "Добрий вечір''' Запорізької телерадіокомпанії вперше прозвучала рубрика "Ось які вони, наші діти", відгуків на неї довго чекати не довелося. Бо з усіх питань, які людині до­ водиться вирішувати впродовж свого життя, виховання дітей мало кого за­ лишає байдужим. Журналіст А. Багуріна відразу ж знайшла правильний тон для розмови зі своєю аудиторією. Ніякої нав'язливої балаканини на

196 Розділ 6

виховні теми, ніякого загального обговорення проблем. Бо, зрештою, кож­ на дитина — це особлива проблема. Але автор і ведуча рубрики досить впевнено почуває себе серед дітей, вміє їх розговорити, викликати на від­ верті роздуми про все — від оцінки стосунків із батьками до взаємовідно­ син у класі. І тоді в телефонній трубці можна почути щире задоволення дорослих слухачів: "Дякую! Виявляється, вони думають не тільки про роз­ ваги, але й мріють про майбутнє України, живуть нашими турботами". Інколи ж дзвінкий голос, в якому бринять нотки хвилювання, просить: "Я щаслива, що навчаюсь у своєму класі. Розкажіть про нас!". Добірку відгуків юних і дорослих слухачів вміщують під рубрикою "Намисто".

Розважально-пізнавальна програма "Діжка Діогена" спрямована на розвиток філософського, образного мистецького мислення у дітей і під­ літків. Побудована у формі гри, в якій беруть участь усі 10 муз. Програма дає змогу кожному слухачеві виявити свої людські якості та можливості, запрошує до складних роздумів над вічними життєвими категоріями, вчить добра та цілеспрямованості у досягненні поставленої мети.

Програма просвітницько-пізнавального характеру "Школа виживан­ ня Миклухи Маклая" прагне навчити радіослухачів виживати в екстре­ мальних умовах. До участі в її створенні залучають провідних фахівців цивільної оборони, рятувальних служб, пожежної охорони, санепідемслужби та ін. У програмі часто інсценізують конкретні критичні ситуації на певних об'єктах, подають репортажі з туристських походів, спелеологічних експедицій, археологічних розкопок, проводять різноманітні тема­ тичні вікторини з врученням призів переможцям.

Пізнавально-розважальна програма "Музичний талісман" адресова­ на слухачам середнього і старшого шкільного віку. Мета цієї програми — виховання гарного музично-естетичного смаку у слухачів через ознайом­ лення з високохудожніми зразками різних стилів і напрямів, зокрема, української та зарубіжної класичної, народної, джазової, естрадної музики.

Передача "Музичний абонемент школяра" розповідає про компози- торів-класиків і сучасних українських композиторів, життя яких пов'яза­ не з творчістю для дітей, знайомить з творчістю юних музикантів. Така передача прищеплює слухачам любов до класичної і сучасної музики.

Пізнавально-розважальна передача "Сім нот" знайомить слухачів се­ реднього шкільного віку з творами композиторів, що написані спеціально для дітей. Передача має такі рубрики: "Казковість у музиці", "Музика до мультфільмів", "Музика до театральних і радіопостановок", "Гумор у му­ зиці" тощо.

Однак аполітичні, космополітичні працівники багатьох приватних і навіть деяких обласних радіоорганізацій інтенсивно насичують україн­ ський інформаційний простір чужомовними низькопробними шлягерами

Різновиди радіомовлення

197

(вони також заполонили дискотеки, бари), що, зрозуміло, перешкоджає формувати у підростаючого покоління здорові естетичні смаки на кращих зразках українського національного і світового музично-естрадного мис­ тецтва. Тому у нинішній складній суспільно-політичній ситуації, коли антиукраїнські, протидержавні сили не здаються, важливо постійно готу­ вати для дітей та юнацтва доброякісні радіопрограми з обов'язковим ура­ хуванням психологічних і фізіологічних особливостей розвитку школярів. Зокрема, варто звертати серйозну увагу на музично-розважальні передачі. Потрібно також за допомогою радіопередач виробляти у школярів стійкий імунітет до антиукраїнської ідеології та моралі. Цього можна досягнути, якщо радіопередачі, адресовані дітям і юнацтву, впливатимуть на їх на­ ціонально-духовний, морально-психологічний, інтелектуальний, естетич­ но-художній розвиток.

Найкраще сприймаються ті матеріали радіопрограм, що спонукають до пошукової діяльності. Більшість школярів надає перевагу передачам, у яких до слухачів звертаються із запитаннями, дають їм завдання, про­ сять оцінити той чи інший факт, подію, явище, вчинок дорослої людини чи ровесника тощо. Учні охоче беруть участь у цікавих радіоіграх. Це спо­ нукає їх користуватися підручниками, словниками, довідниками, спеці­ альною літературою, зустрічатися з цікавими людьми. З'ясовуючи якесь питання, наприклад, з української історії, культури, мистецтва, причини подій, явищ, юні слухачі виявляють свої знання, моральні цінності, емо­ ційний настрій. У процесі такої активної діяльності формується свідоме ставлення до навчальної роботи, яке реалізується також через викори­ стання почутої інформації під час відповідей на уроках, написання творів тощо.

Емоційно насичена мова радіопередач — чи не найефективніший засіб впливу на почуття юних слухачів. Чітка національно-ідейна спрямованість, тематична актуальність, жанрова різноманітність, високий літературний рівень підготовки матеріалів, вміле використання специфічних виражаль­ них засобів радіо є найважливішими чинниками, що сприяють цілеспря­ мованому вибору і сприйманню передач.

6.8. Передачі для молоді

Українська молодь щоденно перебуває під впливом величезного моря інформації. На її розум і серця здійснюють вплив телебачення і радіо, кіно і книги, газети і журнали, сучасні персональні, домашні продуценти відео- й аудіоінформації, різні форми особистого спілкування. У цьому бурхливому

198 Розділ 6

морі інформації діють сили не тільки зі знаком плюс, але й з великим знаком мінус.

Проти України вже тривалий час ведеться інформаційна війна. Мето­ ди її розроблені й удосконалюються не нами. Ми у цій війні не є суб'єктом, не є однією з воюючих сторін. Ми є об'єктом. Війна йде на нашій тери­ торії, власне, поле бою — наш мозок, мозок молоді, яка ще не виробила еталонів морально-національних, духовно-етичних цінностей. Етнопсихо­ логічні, соціологічні, економічні та інші аспекти інформаційної агресії є також причиною того, що молодіжне середовище засмічено байдужістю і безкультурністю, цинізмом і брехливістю, вульгарністю й агресивністю, розпустою і злочинністю, космополітизмом і конформізмом...

З ким піде молодь? Кого молодь підтримає? Яку життєву позицію зай­ ме? Залишиться покірною масою, з якої нинішні прокомуністичні, промосковські сповідачі антиукраїнського, імперського мислення будуть ліпи­ ти собі подібних, чи свідомо стане на високоморальні засади національнодемократичного будівництва Української незалежної держави? Це не риторичні запитання. У них сконденсований одвічний біль за українську державність. Тому вони у різних аспектах обговорюються, висуваються на чільне місце в засобах масової інформації, зокрема, у молодіжних радіопе­ редачах.

В "океані звуків", як образно називають ефір, також пульсують радіо­ хвилі, що несуть і вселяють молодим слухачам енергію національно-гума­ ністичного, творчого ґатунку, плекають доброту, християнську духовність, прищеплюють здатність самостійно протистояти моральним збоченням, брати активну участь у розбудові незалежної держави, де кожен молодий громадянин буде добре вчитися і працювати й, як наслідок — заможно жити в умовах демократії та особистих прав людини, гарантованих Кон­ ституцією України та "Загальною декларацією прав людини".

Молодіжне радіо "Європа-Центр" упродовж тривалого часу (існувало з жовтня 1994 р.) порушувало нагальні питання життєдіяльності молоді, намагалося підходити до висвітлення будь-яких явищ, ситуацій, подій системно і так відігравати в українському суспільстві інтеґруючу роль.

Зосереджуючи увагу на проблемах будівництва Української держави, радіоканали "Культура", "Промінь" спонукають слухачів об'єктивно, все­ бічно оцінити історію України, здобутки культури, літератури, мистец­ тва, народної моралі у контексті загальнолюдських ідеалів, збагнути фа­ тальну шкідливість псевдонауковості, яку десятиліттями насаджували комуністи й яка нищила, викорінювала український дух, національні, по­ літичні традиції народу, якому не бракує ні оригінальності, ні багатства думок та ідей.

Різновиди радіомовлення

199

В актуальних інтерв'ю з авторитетними особистостями української науки, політики, культури, мистецтва підкреслюється, що відродження, становлення, утвердження національних цінностей, традицій і звичаїв, створених попередніми поколіннями, але вилучених, ефальшованих або замовчуваних протягом тривалого часу комуністичного поневолення, відкривають шлях до національної свідомості, цілеспрямованого держа­ вотворення. "Ми мусимо серцем почувати свій ідеал, мусимо розумом уяснювати собі його, мусимо вживати всіх сил і засобів, щоб наближува­ тись до нього, інакше він не буде існувати і ніякий містичний фаталізм не сотворить його нам, а розвій матеріальних відносин перший потопче і роз­ давить нас, як сліпа машина" [13, с. 285].

Найчистішим і єдиним живильним джерелом розвитку національної духовності, гуманістичних ідеалів є рідна мова. Саме у мові нація закодовує всю свою історію, свій всебічний багатовіковий досвід, здобутки куль­ тури, світоглядні ідеї, свою самобутність. Національна мова — централь­ на нервова система людини. Мова формує націю, нація будує державу, дерлсава повинна берегти, розвивати мову. Саме тому Конгрес української інтелігенції у своїй постанові вимагає від Президента України, законодав­ чої та виконавчої влади забезпечити функціонування української мови як державної, як засобу спілкування та інформаційного забезпечення на всіх рівнях державного й суспільного життя. Адже кожний народ, численний чи нечисленний, може внести в інформаційний скарб людства вагомий до­ робок, якщо створити умови для власного інформаційного потенціалу.

Національно свідомих журналістів болить, що широкий потік чужомов­ них детективних, удавано філософських, демонологічних, еротичних кни­ жок і брошур полонив вулиці українських міст і селищ. Продовжується систематичне одурманювання молоді вдаваною "свободою" безцензурного друку. А вагомих українських книжок, які повинні формувати у молоді національні та філософські цінності, свідомі громадянсько-патріотичні погляди на сучасне і майбутнє України, дуже мало. В Україні немає коштів на видання українських книжок.

Професор, академік А. Погрібний підкреслює: "Те, наскільки цинічно певні сили та політики обертають проти України її найпосутніші та найорганічніші прикмети — ті, поза якими вона просто не існує, спостерігаємо й на прикладі мовного питання, що має тенденцію виростати до розмірів саме питання кожного разу, як тільки в країні відбуваються чи то парла­ ментські, чи президентські вибори. І це не випадково. Адже, як на мене, мова — то серцевинна точка, в яку найперше цілять, аби здійснити вбив­ ство України. Цілять і з відверто зловорожих намірів, і з причини суто малоросійського "недомислія", як то полюбляв колись висловлюватися М. Хвильовий" [10].

200

Розділ 6

Комуністи України не визнають вимог ст. 20 Конституції України, тобто Державних символів України (Державного Прапора України, мало­ го Державного Герба України, Державного Гімну України) — основних атрибутів суверенної держави, тобто її фактичного існування. Народні депутати України від цієї партії носять депутатські значки неіснуючої держави — СРСР та УРСР. Мітинги, з'їзди Комуністична партія України проводить під червоними прапорами неіснуючої держави, портретами катів українського народу Леніна, Сталіна, які знищили незалежну Українську Народну Республіку, еліту української нації і десятки мільйонів селян голодомором. І сьогодні комуністи П. Симоненка залишаються вірними ідеї Леніна — Сталіна про те, що "Україна — невід'ємна частина Радянського Союзу, вірний форпост СРСР на Заході", та спрямовують свої зусилля на реставрацію імперії зла в новому форматі.

Член Української Центральної Ради М. Шаповал у 1924 р. писав, що Ленін смертельно ненавидів ідею самостійності України, був найжорстокішим україножером. Комуністи не дотримуються вимог ст. 10 Консти­ туції України, ст. 15 Закону УРСР "Про мови в Українській РСР", рішення Конституційного Суду України від 14.12.1999 p., де зазначено, що дер­ жавна мова в Україні — українська мова і що мовою з'їздів, сесій, конфе­ ренцій, пленумів, засідань, зборів, нарад, інших зібрань державних, партій­ них, громадських організацій, підприємств, установ, навчальних закладів є українська мова. Як правило, комуністи у Верховній Раді послуговують­ ся російською мовою. Чи ми хоч раз почули в Російській Державній Думі українську мову від росіян українського походження? Комуністи України торпедують (блокують) законопроекти, які спрямовані на виконання пере­ двиборчої програми Президента України, підвищення життєвого рівня українців, побудови правової, демократичної держави, утвердження прав і свобод людини, верховенства права, злагоди в суспільстві, визнання УПА воюючою стороною. Затягують Україну в різні союзи з низьким рівнем життя населення, диктаторськими методами управління, військовими конфліктами, геноцидом. "Чи мають моральне і юридичне право представ­ ники цієї українофобської антидержавної партії бути депутатами рад всіх рівнів суверенної України, в яких ностальгія за СРСР і вся їхня практич­ на політика підпорядкована ідеї відродження СРСР і принципу: "чим гір­ ше — тим краще"?! Для них патріоти України "нашисти" та "фашисти", — роздумує Василь Непийвода. — Чи вшановують комуністи України па­ м'ять Групіевського, Петлюри, Винниченка, Коновальця, Бандери, Стуса, січових стрільців, студентів, полеглих під Кругами, вояків УПА? їм ближчі до душі і серця Муравйов, Каганович, Берія..! Антиукраїнський шабаш 15 жовтня 2005 року, який організували на Хрещатику у Києві комуні­ сти, прогресивні соціалісти і так звані братчики — ще одне яскраве свідчен-