Літературні казки Василь Андрійович Жуковський2
(1783 - 1852)
Романтизм як стильовий напрямок.
Образи, художні особливості, романтичний характер віршів для дітей.
Гуманістичний характер казок В.Жуковського.
У російській літературі В.Жуковський вважається „батьком російського романтизму”, а тому розгляд його творчості варто розпочати зі з’ясування самої сутності даного митецького феномена.
Романтизм – стильовий художній напрямок, який виник у західноєвропейських літературах у кінці XVIII ст. і досяг свого піку розвитку в 20-30-ті роки ХІХ ст. Романтизм ґрунтується на конфлікті між дійсністю, яка не задовольняє ні автора, ні героя, та мрією (ідеалом), яка в усьому протистоїть дійсності. Для романтизму характерне зображення незвичайного героя в незвичайних обставинах, що найчастіше передається за допомогою такого тропу, як гіперболізація. Також романтики досить часто звертаються до фольклору, використовуючи його мотиви, жанри, образи, виражальні засоби.
Сам романтичний ідеал не завжди має чітко виражені обриси, а також не зажди усвідомлюється шлях його досягнення. Тому творам романтиків властивий внутрішній психологічний дискомфорт, невдоволення, розгубленість. Тональність творів часто відзначається мінорним звучанням, з деяким надривом, певним розчаруванням. Не випадково власне про особливості романтичної творчості В.Жуковського російський критик В.Бєлінський писав: „Отже, зміст поезій Жуковського, її пафос становить прагнення до безмежного, яке обирається за саме безмежне, рушійна сила – за мету руху. Зовсім позбавлена історичного ґрунту, позбавлена практичного елементу, ця поезія вічно устрімлена, хоча ніколи і не до сягає, вічно запитує саму себе, ніколи не даючи відповіді”.
Справедливість даної характеристики можна проілюструвати фрагментами поезії „Таємничий відвідувач”, про яку знову-таки В.Бєлінський відгукнувся так: „Сам поет не знає, хто він, і сподівається бачити в ньому то Надію, то Любов, то Роздум, то Поезію, то Передчуття… Однак ця невизначеність, саме ця туманність і становить головну чарівність як і головний недолік поезії Жуковського”.
Иль Предчувствие сходило
К нам во образе твоем
И понятно говорило
О небесном, о святом?
Часто в жизни так бывало:
Кто-то светлый к нам летит,
Подымает покрывало
И в далекое манит.
Треба зазначити, що формування романтичного світовідчуття не було випадковістю для В.Жуковського. В значній мірі цьому сприяло дитинство майбутнього поета та певні риси його характеру. Він був позашлюбною дитиною тульського поміщика О.Буніна та полонянки-турчанки Сальхи. Хоча батько й потурбувався про сина (Василь одержав освіту в найпрестижнішому на той час пансіоні при Московському університеті), однак сам В.Жуковський подав про своє дитинство дещо інші спогади: „Я не був залишений, покинутий, мав свій куток, однак … не відчував нічиєї любові”. Це гірке зізнання надзвичайно суттєве: щирість у людських стосунках, істинне почуття любові не можна підробити, не можна „любити” за примусом. Напевне, дилема любов щира чи штучна постійно турбувала письменника, оскільки ця проблема червоною ниткою проходить через більшість його творів.
Спеціально для дітей В.Жуковський писав небагато, тож більшість творів, які на сьогодні входять до дитячого читання, взяті з „дорослої” літератури, а це обумовлює дві взаємопов’язані особливості даних творів: з одного боку вони своїми змістово-художніми особливостями відповідають читацьким можливостям дітей певних вікових груп, а з іншого – містять у собі ті проблемно-конфлікті перипетії, які хвилювали В.Жуковського як особистість. Тож за своєю проблематикою, образами, жанровими ознаками, виражально-стильовими засобами, віковими особливостями твори В.Жуковського в дитячому читанні варто поділити на декілька груп.