Тема 1 Управління виробничою інфраструктурою – фактор підвищення конкурентного потенціалу підприємства (семінар)

1 Сутність і поняття виробничої інфраструктури.

2 Походження терміну, сучасні визначення виробничої інфраструктури.

3 Складові, зміст і завдання виробничої інфраструктури.

4 Місце виробничої інфраструктури у сфері матеріального виробництва.

5 Взаємозв’язок підсистем виробничої інфраструктури.

6 Взаємодія основного виробництва і виробничої інфраструктури підприємства.

7 Управління виробничою інфраструктурою як фактор підвищення конкурентного потенціалу підприємства.

Тема 2 Організація ремонтного господарства

В цій темі наведені задачі щодо розрахунку календарно-планових нормативів за системою планово-запобіжних ремонтів технологічного устаткування, обсягу ремонтних робіт і необхідних ремонтних засобів і ресурсів (устаткування для виконання ремонтних робіт, матеріальних і трудових ресурсів).

Методичні вказівки

Розрахунок тривалості міжремонтного циклу для легких і середніх металоріжучих верстатів проводиться по формулі:

, (2.1)

де 24000 – нормативний ремонтний цикл, станко-годин;

β_в – коефіцієнт, який враховує виробництво (для масового и крупносерійного він дорівнює 1,0, для серійного – 1,3, дрібносерійного та одиничного – 1,5);

β_м – коефіцієнт, який враховує рід оброблюваного матеріалу (при обробці конструкційних сталей він дорівнює 1,0, чавуну та бронзи – 0,8, високоміцних сталей – 0,7);

β_у – коефіцієнт, який враховує умови експлуатації устаткування (за нормальних умов механічних цехів він рівний 1,0, у запорошених і з підвищеною вогкістю – 0,7);

β_с – коефіцієнт, що характеризує групу верстатів (для легких і середніх верстатів він дорівнює 1,0).

Визначення тривалості міжремонтного періоду проводиться по формулі:

, (2.2)

де Пс, Пп – відповідно кількість середніх та поточних (малих) ремонтів протягом міжремонтного циклу.

Визначення тривалості міжоглядового періоду проводиться по формулі:

, (2.3)

де По – кількість оглядів протягом міжремонтного циклу.

Тривалість міжремонтного циклу може бути визначена по формулах:

, (2.4)

або

, (2.5)

Загальний річний обсяг ремонтних робіт визначається по формулі:

, (2.6)

де Т_К, Т_С, Т_П, Т_О – сумарна трудомісткість (слюсарних, верстатних і інших робіт) відповідно капітального, середнього, поточного ремонтів і оглядів на одну одиницю ремонтної складності, нормо-годин.;

R_i – кількість одиниць ремонтної складності i-ої одиниці устаткування (механічної частини), рем. од.;

С_прi – кількість одиниць устаткування i-го найменування, шт.

Якщо визначається обсяг робіт роздільно за видами (слюсарними, верстатними і іншими), то використовуються відповідні норми часу на одну ремонтну одиницю по всіх видах планово-запобіжних ремонтів. Розрахунок річного обсягу робіт по міжремонтному обслуговуванню проводиться по формулі:

(2.7)

де – річний ефективний фонд часу роботи одного робітника, год.;

К_зм – коефіцієнт змінності роботи устаткування, що обслуговується;

Н_об – норма обслуговування на одного робітника у зміну, рем. од.

Розрахунок чисельності робочих, необхідних для виконання ремонтних робіт і міжремонтного обслуговування, проводиться за видами робіт:

, (2.8)

та

, (2.9)

де – трудомісткість слюсарних робіт відповідно для виконання ремонтних робіт і міжремонтного обслуговування, нормо-годин;

Кв – коефіцієнт виконання норм часу.

Аналогічно проводиться розрахунок чисельності ремонтного і міжремонтного персоналу по верстатних і інших видах робіт.

Розрахунок необхідної кількості одиниць устаткування (верстатів) для виконання верстатних робіт по ремонтному і міжремонтному обслуговуванню здійснюється по формулі:

, (2.10)

де Fе – річний ефективний фонд часу роботи одного станка в одну зміну, годин.

Розрахунок потреби цеху в матеріалах для ремонту проводиться по формулі:

, (2.11)

де λ – коефіцієнт, який враховує витрати матеріалу на огляди і міжремонтне обслуговування;

Н₁ – норма витрат матеріалу на один капітальний ремонт устаткування на одну ремонтну одиницю;

–сума ремонтних одиниць агрегатів, що піддаються протягом року відповідно капітальному, середньому і поточному ремонтам;

L – коефіцієнт, який характеризує співвідношення норми витрати матеріалу при середньому і капітальному ремонтах;

В – коефіцієнт, що характеризує співвідношення норми витрати матеріалу при поточному і капітальному ремонтах.

Норми запасу однотипних деталей для групи однотипного устаткування визначаються по формулі:

, (2.12)

де С_пр – кількість однотипних одиниць устаткування, шт.:

С_д – кількість однотипних деталей у даному типі устаткування, шт.;

Т_ц – тривалість циклу виготовлення партії однотипних деталей або отримання партії деталей із сторони, дні:

t_сл – термін служби деталей, дні;

К_зн – коефіцієнт зниження чисельної величини запасу однотипних деталей, залежний від їх кількості в одномодельних агрегатах (береться з практичних даних служби головного механіка підприємства).

Максимальний запас не повинен перевищувати тримісячної витрати змінних деталей одного найменування.