1.5. Схеми розміщення, густота рослин та площа живлення при вирощуванні капусти білоголової

Важливу роль при вирощуванні всіх сільськогосподарських рослин, в тому числі капусти білоголової відіграють схеми сівби і густота рослин [14, 20, 23].

Оптимальна густота рослин капусти в різних грунтово - кліматичних умовах України складає: для ранньостиглих сортів 47 – 57 шт. на 10 м², середньоранніх – 42 – 55, середньоспілих – 35 – 40, середньопізніх – 28 – 32 і пізньостиглих – 24 – 28 шт. на 10 м².

Ефективність схем розміщення рослин капусти визначається двома параметрами – густотою і коефіцієнтом рівномірності їх розміщення на площі. Регулювання площі живлення за рахунок широких міжрядь не завжди вдається отримати вирівняні по біометричним показникам головки, але шляхом загущення посадки в рядках можна збільшити врожай капусти на 11-17 %.

Одним із важливих факторів росту і розвитку капусти білоголової, з яким зв’язана продуктивність рослин і якість врожаю, є площа живлення. Її розмір залежить від біологічних особливостей рослини, технологічних прийомів і елементів вирощування: способу вирощування розсади, схеми розміщення і густоти рослин та ін.

Важливе місце у питанні підвищення врожайності повинно бути відведене підвищенню коефіцієнта використання рослинами сонячної радіації завдяки правильному розміщенню їх у посівах, збільшенню площі листків, подовженню строку їх активного життя. Правильний вибір густоти стояння та способу розміщення забезпечує можливість уникнути перегрівання грунту, яке викликає порушення водообміну у рослин, а умови водообміну і транспірація дуже впливають на фотосинтез.

Кількість рослин, що розміщується на гектарі, залежить від сорту, ґрунтових умов та рівня агротехніки. Щодо цього особливості сорту капусти відіграють більшу роль, ніж в інших овочевих культур, оскільки рослини дуже різняться за величиною. Рівень родючості ґрунту та зрошення значно впливають на вибір площі живлення.

Найефективніша площа живлення така, що забезпечує максимальний і доброякісний урожай з одиниці площі. Оптимальною площею живлення для середньопізніх і пізніх сортів в умовах зрошення є 70х50-55 см, а при обмеженому зволоженні – 70х60 або 70х70 см. Висаджують капусту пізньостиглу також за стрічковою схемою 90+50 з такою ж відстанню між рослинами.

При зменшенні площі живлення спостерігається тенденція до послаблення стійкості рослин до хвороб та розтріскування головок, зниження середньої її маси і збільшення загального врожаю з одиниці площі. При цьому якість урожаю знижується. Для пізніх сортів краща площа живлення 0,42-0,49 м² з квадратним розміщенням рослин [25].

Розділ 2 Умови та методика проведення досліджень

2.1. Місце проведення дослідів

Місцем для проведення дослідів по вивченню способів розміщення і густоти рослин капусти білоголової, було обрано дослідне поле кафедри плодоовочівництва і зберігання Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва. Це поле знаходиться неподалік від університету, приблизно на відстані 1 км від нього. Дослідне поле ХНАУ знаходиться в східній частині Харківської області. Його загальна площа складає 5 га.

На дослідному полі за умов краплинного зрошення проводять дослідження з різними овочевими та плодовими культурами. Крім досліду з капустою білоголовою проводяться дослідження з огірками, морквою,цибулею ріпчастою, кукурудзою цукровою та іншими видами капусти (брюссельська, цвітна, пекінська),малиною,смородиною чорною,яблуками,виноградом. Така колекція допомагає майбутнім спеціалістам-овочівникам підвищити свою компетентність в овочевій галузі, їх обізнаність у своїй спеціальності.

На дослідному полі ХНАУ ім. В.В. Докучаєва постійно іде розвиток і вдосконалення науково-дослідної діяльності, він є важливим інститутом університету, де студенти збирають необхідні матеріали для написання звітів з науково-агрономічної та виробничої практики, дипломних, магістерських робіт і кандидатських дисертацій.

По сівозміні капусту білоголову на дослідному полі ХНАУ ім. В.В. Докучаєва висаджували після кукурудзи цукрової