33.Побудова виробничої структури у просторі

Виробнича структура підприємства формується під час його створення, а також у результаті безупинно здійснюваного на ньому процесу організації. Вона визначається значною сукупністю чинників, основними з яких, як уже було зазначено, є конструктивні і технологічні особливості виробленої продукції; обсяги випуску за кожним видом продукції; форми спеціалізації підрозділів підприємства; форми кооперування з іншими підприємствами з випуску конкретних видів продукції; нормативи чисельності і керованості виробничих підрозділів та ін. Конструктивні особливості виробленої продукції та технологічні методи її виготовлення багато в чому визначають склад і характер виробничих процесів, видовий склад технологічного устаткування, професійний склад робітників, що, у свою чергу, зумовлює склад цехів та інших виробничих підрозділів, а отже, і виробничу структуру підприємства. Обсяг випуску продукції впливає на диференціацію виробничої структури і складність внутрішньовиробничих зв'язків між цехами. Чим значніший обсяг випуску продукції, тим, як правило, більші цехи підприємства і тим вужчою стає їх спеціалізація. Так, на великих підприємствах у межах кожної стадії виробництва можуть бути створені декілька цехів.

Поряд з обсягом вирішальний вплив на виробничу структуру чинить номенклатура продукції (рис. 7.1). Саме від неї залежить, чи пристосовані цехи і ділянки для виробництва строго визначеної або більш різноманітної номенклатури продукції. Чим вужча номенклатура продукції, тим відносно простіша структура підприємства.

Форми спеціалізації виробничих підрозділів визначають конкретний склад технологічно і предметно спеціалізованих цехів, ділянок підприємства, їх розміщення і виробничі зв'язки між ними, що є найважливішим чинником формування виробничої структури.

с труктура підприємства повинна забезпечувати найбільш правильне поєднання в часі й у просторі всіх ланок виробничого процесу.

34.Організація виробничого процесу в часі.

Організація руху предметів праці у виробництві спрямована на вирішення завдань із забезпечення безперебійного руху предметів праці на основі скорочення різного роду перерв, удосконалення технологічних маршрутів і планувальних рішень, розробки і впровадження обґрунтованих нормативів заділів і запасів.

Основними чинниками, які необхідно враховувати під час організації руху предметів праці у виробництві, е:

— спрощення кінематичної схеми виробу, його конструкції, підвищення рівня блоковості для виробів великосерійного і масового типів виробництва;

— спрощення й удосконалення технологічних процесів виготовлення виробу;

— уніфікація і стандартизація частин виробу, його конструктивних елементів, елементів технологічних процесів, устаткування, оснащення, організації виробництва;

— поглиблення подетальної, технологічної та функціональної спеціалізації на основі уніфікації та збільшення програми випуску виробів і його частин;

— скорочення частки механічно оброблюваних деталей;

— аналіз дотримання принципів раціональної організації виробничих процесів: пропорційності, паралельності, безперервності, прямоточності, ритмічності та ін.;

— механізація й автоматизація обліку часу, контрольних і транспортно-складських операцій;

— скорочення часу природних процесів шляхом заміни їх відповідними технологічними процесами; .

— скорочення міжопераційних перерв;

— збільшення частки технічно обґрунтованих норм часу, норм обслуговування, норм витрати ресурсів. Стимулювання економії часу і виконання вимог якості.

Найважливішим параметром організації руху предметів праці у виробництві є виробничий цикл виготовлення предмета праці, надання послуг або виконання роботи від підготовчих операцій до заключних. ривалість виробничого циклу використовується при розробці виробничих програм, визначенні величини незавершеного виробництва, розробка графіків матеріального забезпечення виробництва і оперативна підготовка виробництва.

Тривалість виробничого циклу залежитьвід:

трудомісткості об’єму тобто робочого часу необхідного для отримання готового виробу, визначеного технічно обгрунтованими нормами часу;

кількості одночасно запущених у виробництво предметів праці ( розмір партії );

тривалості нетехнологічних операцій;

тривалості переривів у виробничому процесі;

прийнятого виду руху оброблюваного предмету в процесі вироб ництва.

Операції – час технологічного процесу на одному робочому місці одним робочим при незмінному знарядді праці.