Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
спец.doc
Скачиваний:
32
Добавлен:
07.02.2016
Размер:
388.61 Кб
Скачать

23.Інтегральна ефективність діяльності підприємства та його конкурентоспроможність.

П’ятий метод – оцінка конкурентоспроможності виробника за якістю продукції з використанням багатокутних профілів базується на виявлені критеріїв задоволення потреб споживачів стосовно конкурентного продукту, встановлення ієрархії потреб, їх порівняльної вагомості у межах того спектра, який може оцінити споживач. Потім робимо порівняння техніко-економічних показників даного продукту з іншими конкуруючими продукта.ИнтегральнийМетоди, засновані на оцінці конкурентоспроможності продукції підприємства [1;2;4]. Ця група методів базується на судженні про те, що конкурентоспроможність підприємства тим вища, чим вища конкурентоспроможність його продукції. Для визначення конкурентоспроможності продукції використовуються різні маркетингові та кваліметрічні методи, в основі більшості яких лежить знаходження співвідношення ціна-якість.

Розрахунок показника конкурентоспроможності по кожному виду продукції ведеться з використанням економічного і параметричного індексів конкурентоспроможності. У свою чергу, зазначені індекси визначаються шляхом підсумовування приватних індексів по кожному оцінюваному параметру з урахуванням вагових коефіцієнтів.

Кожен з приватних індексів по відповідному параметру приймається як відношення фактичного значення оцінюваного параметра до значення відповідного показника конкуруючої продукції (чи іншої продукції, обраної за базу порівняння). При цьому параметричний індекс визначається на основі оцінки технічних (якісних) параметрів продукції, економічний – вартісних. Перелік вартісних і технічних параметрів, а також вага кожного з параметрів встановлюється експертним шляхом. Зокрема, в ряді методів в якості одного з вартісних параметрів розглядається величина витрат з післяпродажного обслуговування продукції.

Параметричний і економічний індекси конкурентоспроможності дозволяють розрахувати інтегральний показник конкурентоспроможності розглядатися продукції по відношенню до конкуруючої продукції. Він визначається як відношення параметричного індексу до економічного.

Показники конкурентоспроможності обчислюються за кожним видом продукції підприємства. Далі визначається коефіцієнт конкурентоспроможності самого підприємства: перебуває середньозважене значення серед показників по кожному виду продукції, де в якості ваг виступає обсяг реалізації відповідного виду продукції.

До безперечних переваг даного підходу можна віднести те, що він враховує одну з найбільш важливих складових конкурентоспроможності підприємства – конкурентоспроможність його продукції.

24.Сучасні моделі розвитку підприємств

Відповідно до цього розрізняють «революційну» та «еволюційну» моделі розвитку на підприємстві.

«Революційна» модель змін була запропонована американськими фахівцями у галузі менеджменту М. Хаммером та Дж. Чампі у 1991 році. Вона набула ще назвуконцепції реінжинірингу бізнесу. Вони розглядають реінжиніринг бізнесу як принципове переосмислення та радикальне перепроектування підприємства і його найважливіших процесів з метою кардинального поліпшення найважливіших кількісно вимірюваних показників сучасної ефективності: вартості, якості, сервісу та оперативності. [2]

«Еволюційна»модель змін (або концепція організаційного розвитку) базується на концепції планування, ініціювання та здійснення процесів зміни соціальної системи, що передбачає залучення великої кількості учасників. Тобто, організаційний розвиток розглядається як довготерміновий, ретельний та всеохоплюючий процес зміни та розвитку підприємства та людей, які в ньому працюють.

Концепція організаційного розвитку передбачає здійснення змін у структурному та кадровому аспектах. В межах структурного підходу робиться спроба за допомогою організаційного регулювання створити сприятливі умови для досягнення підприємством поставлених цілей. В межах кадрового підходу проводяться заходи із підвищення кваліфікації працівників підприємства (розвитку персоналу) та стимулювання їхньої готовності до сприйняття змін.

Основною характерною рисою сучасних систем внутрішньофірмового управління є орієнтація на довгострокову перспективу, зосередження уваги на фундаментальних дослідженнях, диверсифікацію діяльності, активне впровадження інновацій, максимальне використання творчої активності персоналу підприємства. Серед сучасних напрямків модифікації підприємств та структур управління можна виокремити:

  1. перехід від вузької функціональної спеціалізації управлінської роботи до інтеграції в змісті та характері управлінської діяльності;

  2. дебюрократизація, тобто відмова від формалізації відносин та ієрархії, відокремлення функціональних та штабних ланок структури управління;

  3. скорочення кількості ієрархічних рівнів шляхом реорганізації великих централізованих підприємств у декілька невеликих або створення мережі підприємств;

  4. трансформація організаційних структур підприємств із ієрархічних (пірамідальних) у пласкі, із мінімальною кількістю рівнів управління між керівництвом та безпосередніми виконавцями;

  5. здійснення децентралізації низки функцій управління, насамперед виробничих і збутових. Для цього в структурі підприємства створюються напівавтономні або автономні відділення, стратегічні бізнес-одиниці, що несуть відповідальність за прибутки і збитки;

  6. підвищення ролі інноваційної діяльності. Для цього в межах великих підприємств створюються інноваційні підрозділи що орієнтуються на виробництво та самостійне просування на ринках нових виробів та технологій, а також підрозділів, що діють на принципах «ризикованого фінансування»;

  7. організація філіальних форм зв’язку між самим підприємством та іншими підприємствами, у тому числі шляхом створення внутрішніх ринків;

  8. створення автономних груп (команд), діяльність яких спрямована на розв’язання конкретних завдань, постійне підвищення творчої та виробничої віддачі персоналу. 25.Трансформація і реструктуризація підприємств.

"реструктуризація підприємств - це здійснення організаційно-економічних, правових, технічних заходів спрямованих на зміну структури підприємства, його управління, форм власності, організаційно-правових форм, здатних привести підприємство до фінансового оздоровлення, збільшення обсягів випуску конкурентоспроможності продукції, підвищення ефективності виробництва". За принципом визначення об'єкта реформування виділяють такі види реструктуризації:

виробнича (об'єкт - кінцевий продукт виробництва, технологія виробництва) - здійснюється за допомогою впровадження виробничих інновацій і проведення технологічної модернізації;

ринкова (об'єкт - система поставки і збуту) - присвячена формам управлінської діяльності і передбачає оцінку, подальший вибір і формування ефективної організації систем поставок і збуту підприємств;

фінансова (об'єкт - грошові потоки усередині підприємства) - традиційно є основним напрямом у комплексі заходів з реструктуризації підприємства. Це пов'язано з тим, що головна мета реструктуризації для підприємства на сьогодні - виведення підприємства з кризи;

соціальна (об'єкт - трудові ресурси) - визначається як спосіб зняття суперечностей у соціально-економічній діяльності підприємства на тривалий період за допомогою невідкладних заходів, як правило, за рахунок власних ресурсів. Це торкається основної господарської діяльності підприємства, результатом якої є стійкий соціальний клімат;

екологічна (об'єкт - взаємодія з навколишнім середовищем) - розглядається з погляду загального задуму індивідуального проекту трансформації підприємства, здійснюється в довгостроковому періоді, ґрунтується на результатах оперативної реструктуризації і передбачає залучення як внутрішніх, так і зовнішніх джерел фінансування з метою ліквідації загроз порушення екологічної рівноваги в ділянці функ Поняття трансформація (лат. transformatio) перекладається як  перетворення, перевтілення, зміна виду, форми, властивостей. З позицій впливу на зміни структури господарства трансформація – це процес заміни ознак одного господарського порядку подібними ознаками іншого порядку, наслідком чого є перетворення економічної системи в цілому.

Трансформація, як закономірність розвитку економічних систем, пов’язана із такою формою їх перевтілення, як еволюція (лат. evolutio – розгортання) – процес змін, розвитку; одна із форм руху, розвитку у природі та суспільстві. Зона означає безперервні, поступові кількісні зміни, на відміну від революційних – корінних, якісних змін.

ціонування підприємства. Трансформації а передбачають створення спільних підприємств із зарубіжними компаніями у прикордонних областях в першу чергу, що сприятиме виходу вітчизняних товаровиробників на світовий продовольчий ринок. Держава повинна здійснювати контроль за цінами на найважливіші види продовольчих товарів. Водночас вільне ціноутворення повинне поширюватись на частину продовольчих товарів, виробництво яких задовольняє попит. Визначення основних напрямів трансформацій ґрунтується на соціально-економічних та науково-практичних розробках і передбачає:

- структурні зміни у використанні природно-ресурсного потенціалу з урахуванням відмінностей природних умов регіонів, спеціалізації, сільськогосподарського виробництва та його розміщення;

- модернізацію регіональної, галузевої та виробничої систем аграрного виробництва;

- інноваційно-інвестиційне переоснащення аграрної сфери та її регіональних підрозділів, що сприятиме комплексній і цілеспрямованій зміні матеріальної та виробничо-технологічної структур, організаційно-господарської і регіональної структури виробництва;

- спрямування інвестицій у пріоритетні програми стратегічної ефективності та їх вплив на структуру аграрної сфери усіх територіальних рівнів;

- вдосконалення фінансово-кредитних відносин на основі системи гнучкого державного регулювання через пільгове оподаткування і кредитування для забезпечення необхідних обсягів виробництва сільськогосподарської продукції;

- використання досягнень науково-технічного прогресу та впровадження інновацій у модернізацію матеріально-технічної бази в усіх сферах, галузях, виробництвах, на підприємствах з сучасним технологічним рівнем;

- запровадження мало- та безвідходних технологій, біологічних засобів захисту рослин, підвищення ефективності використання ресурсів, комплексної переробки сировини

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]