- •Міністерство аграрної політики України
- •1. Видовий склад основних шкідників плодових насаджень та їх шкодочинність
- •Видовий склад основних шкідників плодових насаджень
- •2. Основні особливості розвитку найголовніших шкідників і захисні заходи плодових насаджень Розанова листовійка.
- •Фенологічний календар розвитку розанової листовійки (Archips rosana) Зона – східний Лісостеп України
- •Листовійка різнокольорова плодова
- •Фенологічний календар розвитку листовійки різнокольорової плодової (Acleris variegana) Зона – східний Лісостеп України
- •Листовійка мінлива плодова
- •Фенологічний календар розвиткулистовійки мінливої плодової (Hedia nubiferana) Зона – східний Лісостеп України
- •Сітчаста листовійка
- •Фенологічний календар розвиткусітчастої листокрутки (Adoxophyes orana) Зона – східний Лісостеп України
- •3. Методика виявлення та обліку кількості листовійок в плодових насадженнях
- •Захист плодових насаджень від шкідників
- •4.1. Суть методів захисту плодових насаджень від шкідників
- •4.2. Система заходів для захисту плодових насаджень від шкідників
- •Система заходів для захисту плодових насаджень від найголовніших шкідників
- •4.3. Робочий план захисту плодових насаджень від шкідників
- •Висновок
- •Список використаної літератури
1. Видовий склад основних шкідників плодових насаджень та їх шкодочинність
В Україні відомо близько 400 видів комах, які пошкоджують плодові насаджен. Встановлено, що найшкідливішими видами в період вегетації для яблуні є такі фітофаги: цикадка розанова Edwardsiana rosae; листоблішка яблунева (Psylla mali Sehmdbg.); попелиця зелена яблунева (Aphis pomi Deg.), щитівки: каліфорнійська (Qudraspidiotus perniciosus Comst.); букарка (Coenorritinus pauxillus Germ.), казарка (Rhynchites bacchus L.); довгоносики: брунькоїд, або сірий бруньковий довгоносик (Sciaphobus sgualidus Gull.), квіткоїд яблуневий (Anthonomus pomorum L); молі; яблунева плодожерка (Carpocapsa pomonella);розанна, сітчаста, мінлива, плодова листокрутки (Сорочинский, 1988).
Серед шкідників плодів яблуні одним з розповсюджених і шкодочинних є яблунева плодожерка, її гусениці часто пошкоджують від 50 до 90 % урожаю яблук, пошкодженість в урожаї 4-5 % плодів означає для садоводів зменшення прибутку.
Імаго та відроджені личинки цикадки розанової проколюють епідерміс з нижнього боку листка, вводять у тканину ферменти слини і висмоктують сік. З верхнього боку пошкодженого листка з’являються бліді розпливчасті плями, які надають поверхні мармурового вигляду, особливо по краях листка. Листя підсихає і скручується. Сильно пошкоджені дерева дають малий приріст, у них знижується урожай, плоди дрібнішають, різко падає морозостійкість.
Листоблішка яблунева. Внаслідок висмоктування соків та під дією ферментів слини листя недорозвинене, площа поверхні його буває в 7-10 разів менша від нормальної. Значна кількість виділень клейких цукристих екскрементів, які розпливаються липкою масою, склеюють внутрішні частини бруньок, закупорюють продихи листя; бруньки, квітки та зав’язі обсипаються. На забрудненій поверхні розвиваються сапрофітні гриби. У разі значних пошкоджень слабо формуються плодові бруньки під урожай наступного року. На ослаблених деревах взимку підмерзають пагони.
Зелена яблунева попелиця. Личинки та імаго висмоктують сік із бруньок, що набрякають і що розпускаються, заселяють нижній бік листків, зелені пагони іноді зав’язі. Пошкоджене листя скручується і відмирає. Пагони затримуються в рості і викривляються. На сильно пошкоджених деревах плоди дрібнішають, на них часто розтріскується шкірочка.
Каліфорнійська щитівка висмоктує сік із стовбурів, гілок, листків і плодів. На пошкоджених ділянках розтріскується кора, викривляються пагони, деформується і опадає листя, на плодах у місцях смоктання утворюються червоні плями. У разі значних пошкоджень дерева слабшають і поступово засихають .
Букарка. Шкоди завдають жуки і личинки. З пошкоджених бруньок розвивається повторне листя. Якщо на одній бруньці живилось кілька жуків, брунька буріє і засихає. В бутонах жуки вигризають маточки, тичинки і квітконіжку. Личинки завдають шкоди листю. Іноді личинки переходять на листкову пластинку і живляться паренхімою, утворюючи своєрідні «міни». У разі значних пошкоджень знижується урожай і зимостійкість рослин.
Казарка. Самка вигризає в зав’язі плода ямку завглибшки 2-3 мм і відкладає на її дно яйце. Поряд з яйцевою камерою вигризає другу камеру і завдає поверхневих пошкоджень шкірочці, вносячи при цьому в м’якуш плода збудника плодової гнилі. Крім того, після відкладання яєць самка підгризає плодоніжку, що спричинює опадання плода.
Бруньковий довгоносик. Основної шкоди завдають жуки, живлячись бруньками, бутонами і листям. Бруньки з’їдають повністю або вигризають у них широкі отвори, в бутонах вигризають маточки і тичинки, листя обгризають з країв.
Яблуневий квіткоїд. Шкоди завдають жуки і личинки. Особливо небезпечні пошкодження бруньок рано навесні, коли жуки вигризають у них глибокі ямки, які нагадують уколи. З таких ранок виступають крапельки соку («плач бруньок»). Личинки живляться тичинками і маточками, вигризають квітколоже, склеюють зсередини пелюстки. Бутон не розпускається буріє і засихає.
Молі. До мінуючи молей належить кілька родин дрібних молей з однотипним способом життя і особливостями живлення гусениць, які мінують листя, що спричинює їх опадання. Масове розмноження молей призводить до зниження врожаю, зменшення кількості цукрі в плодах, аскорбінової кислоти, мікроелементів. У пошкоджених дерев не закладаються бруньки, у зимовий період вони підмерзають.( Литвинов, 1957)
Таблиця 1