3. Біологічні особливості основних шкідників, збудників хвороб на озимій пшениці, бур’янів, сучасний стан заходів для боротьби з ними

Яблунева плодожерка (Carpocapsa pomonella). Найбільші метелики до 22 мм. Передні крила буро-сірого кольору з ясно вираженими фіолетовими плямами, а також вузькими поперечними лініями. Гусениця світла, кремового відтінку зверху, а бічні сторони світло-жовті. Має приємний запах яблук. Зимують гусениці в павутинних коконах під корою, в тріщинах кори. В молодих садах в грунті, в щілинах навкруги кореневої шийки.

Зимують гусениці, які завершили живлення, у павутинних коконах під відсталою корою, щілинах підпор, у пакувальній тарі, сортувальних приміщеннях, плодосховищах, муміфікованих плодах, рослинних рештках та інших місцях. Залялькування починається за температури понад 10⁰ С (поріг розвитку). Залялькування гусениць популяції триває 35-40 діб. Ця розтягнутість характерна і для наступної стадії розвитку. Навесні на розвиток лялечок потрібно 14-20 діб, улітку – 12-16 діб. Початок льоту відбувається при досягненні суми ефективних температур 100-130⁰ С і часто збігається із закінченням цвітіння яблуні. Інтенсивний літ метеликів відбувається від 19 до 24 години в тиху суху погоду за температури не нижче 15⁰ С. Метелики живляться краплинною вологою. Яйця самки відкладають по одному на листя і плоди. Як було встановлено, до 62-68% яєць яблунева плодожерка відкладає на периферійній частині крони дерев.

Плодючість – 60-120 яєць. Ембріональний розвиток першої генерації 9-12 діб, другої – 7-9 діб. Відродження гусениць починається при досягненні суми ефективних температур 230⁰С. Гусениці деякий час тримаються на поверхні плода, потім вгризаються в м’якуш, заплітаючи вхідний отвір павутиною і недогризками. Живляться під шкірочкою плода 2-3 доби, гусениця вигризає невелику камеру, в якій вперше линяє. Після цього прогризає звивистий хід, в якому линяє вдруге. Третє линяння відбувається в насінній камері, де гусениця живилася насінням. Після цього вона переходить у другий, а іноді і в третій плід. У п’ятому віці залишає плід і коронується. Ходи гусениць у плодах заповнюються брудними екскрементами. Пошкоджені плоди обпадають. (Билык, 1977)

Таблиця 1. Біологічні особливості яблуневої плодожерки (яблуня)

№	Назва шкідника в т.ч. латинська	Фаза в якій зимує шкідник	Місце зимівлі шкідника	Фаза розвитку рослини, в якій шкідник завдає шкоду	Шкодочинна стадія
1	Яблунева плодожерка (Carpocapsa pomonella)	Зимують гусениці	Всередині щільних павутинистих коконів на стовбурах і скелетних сучках дерев, у тріщинах підпір, у кореневої шийки, в садовій тарі, в щілинах стін сараїв, навісів, де тимчасово зберігаються плоди	Утворення і ріст плодів	Личинка

Пояснювальна записка до таблиці 1

Після закінчення збирання плодів – збирання і знищення залишків пакувального матеріалу; очищення відмерлої кори зі штамбів і сучків на старих деревах; осіння оранка міжрядь і обробіток грунту в пристовбурних кругах; дезінфекція плодосховищ, сходів плодосховищ. Залежно від чисельності шкідника проводять одне або два обприскування інсектицидами проти кожного покоління. Першу обробку здійснюють на початку відродження гусениць яблуневої плодожерки. Замість інсектицидів можна використовувати інгібітори синтезу хітину. Задовільних результатів досягають розвішуванням на деревах спеціальних випарників феромонів (поліетиленові й гумові трубки, кільця, шнури, паперові стрічки з витратою 20-100 г/га феромону) з метою дезорієнтації самців. (Васильев, 1984)

Моніліоз або плодова гниль. Збудник хвороби – Monilia fructigena. Гниль на плодах починається з невеликої бурої плями, яка швидко розростається і охоплює увесь плід. Його м’якоть стає бурою, розм’якшується. Такі плоди непридатні до споживання. На їх поверхні утворюються жовтувато-бурі подушечки конідіального спороношення правильними концентричними колами, центром яких є місце проникнення гриба. За умов низьких або високих температур, низької вологості повітря уражені плоди чорніють муміфікуються їх поверхня стає блискучою з синювато чорним відтінком. Такі плоди міцно тримаються на дереві.

Упродовж вегетації гриб поширюється конідіями. Зараження плодів відбувається включно через механічні пошкодженні, ушкодження плодожеркою, через тріщини, що утворюються при уражені паршею, від хворих плодів при їх безпосередньому контакті. Основне джерело інфекції – муміфіковані плоди, на яких навесні формуються подушечки конідіального спороношення патогена. (Пересипкін, 1989)