2. Видовий склад основних шкідливих організмів поширених на яблуні

В Україні відомо близько 400 видів комах, які пошкоджують плодові насадження. Встановлено, що найшкідливішими видами в період вегетації для яблуні є такі фітофаги: цикадка розанова Edwardsiana rosae L.); листоблішка яблунева (Psylla mali Sehmdbg.); попелиця зелена яблунева (Aphis pomi Deg.), щитівки: каліфорнійська (Qudraspidiotus perniciosus Comst.); букарка (Coenorritinus pauxillus Germ.), казарка (Rhynchites bacchus L.); довгоносики: брунькоїд, або сірий бруньковий довгоносик (Sciaphobus sgualidus Gull.), квіткоїд яблуневий (Anthonomus pomorum L); мілі; яблунева плодожерка (Carpocapsa pomonella). (Сорочинский, 1988)

Серед шкідників плодів яблуні одним з розповсюджених і шкодочинних є яблунева плодожерка, її гусениці часто пошкоджують від 50 до 90 % урожаю яблук, пошкодженість в урожаї 4-5 % плодів означає для садоводів зменшення прибутку.

Імаго та відроджені личинки цикадки розанової проколюють епідерміс з нижнього боку листка, вводять у тканину ферменти слини і висмоктують сік. З верхнього боку пошкодженого лиска з’являються бліді розпливчасті плями, які надають поверхні мармурового вигляду, особливо по краях листка. Листя підсихає і скручується. Сильно пошкоджені дерева дають малий приріст, у них знижується урожай, плоди дрібнішають, різко падає морозостійкість.

Листоблішка яблунева. Внаслідок висмоктування соків та під дією ферментів слини листя недорозвинене, площа поверхні його буває в 7-10 разів менша від нормальної. Значна кількість виділень клейких цукристих екскрементів, які розпливаються липкою масою, склеюють внутрішні частини бруньок, закупорюють продихи листя; бруньки, квітки та зав’язі обсипаються. На забрудненій поверхні розвиваються сапрофітні гриби. У разі значних пошкоджень слабо формуються плодові бруньки під урожай наступного року. На ослаблених деревах взимку підмерзають пагони.

Зелена яблунева попелиця. Личинки та імаго висмоктують сік із бруньок, що набрякають і що розпускаються, заселяють нижній бік листків, зелені пагони іноді зав’язі. Пошкоджене листя скручується і відмирає. Пагони затримуються в рості і викривляються. На сильно пошкоджених деревах плоди дрібнішають, на них часто розтріскується шкірочка.

Каліфорнійська щитівка висмоктує сік із стовбурів, гілок, листків і плодів. На пошкоджених ділянках розтріскується кора, викривляються пагони, деформується і опадає листя, на плодах у місцях смоктання утворюються червоні плями. У разі значних пошкоджень дерева слабшають і поступово засихають .

Букарка. Шкоди завдають жуки і личинки. З пошкоджених бруньок розвивається повторне листя. Якщо на одній бруньці живилось кілька жуків, брунька буріє і засихає. В бутонах жуки вигризають маточки, тичинки і квітконіжку. Личинки завдають шкоди листю. Іноді личинки переходять на листкову пластинку і живляться паренхімою, утворюючи своєрідні «міни». У разі значних пошкоджень знижується урожай і зимостійкість рослин.

Казарка. Самка вигризає в зав’язі плода ямку завглибшки 2-3 мм і відкладає на її дно яйце. Поряд з яйцевою камерою вигризає другу камеру і завдає поверхневих пошкоджень шкірочці, вносячи при цьому в м’якуш плода збудника плодової гнилі. Крім того, після відкладання яєць самка підгризає плодоніжку, що спричинює опадання плода.

Бруньковий довгоносик. Основної шкоди завдають жуки, живлячись бруньками, бутонами і листям. Бруньки з’їдають повністю або вигризають у них широкі отвори, в бутонах вигризають маточки і тичинки, листя обгризають з країв.

Яблуневий квіткоїд. Шкоди завдають жуки і личинки. Особливо небезпечні пошкодження бруньок рано навесні, коли жуки вигризають у них глибокі ямки, які нагадують уколи. З таких ранок виступають крапельки соку («плач бруньок»). Личинки живляться тичинками і маточками, вигризають квітколоже, склеюють зсередини пелюстки. Бутон не розпускається буріє і засихає.

Молі. До мінуючи молей належить кілька родин дрібних молей з однотипним способом життя і особливостями живлення гусениць, які мінують листя, що спричинює їх опадання. Масове розмноження молей призводить до зниження врожаю, зменшення кількості цукрі в плодах, аскорбінової кислоти, мікроелементів. У пошкоджених дерев не закладаються бруньки, у зимовий період вони підмерзають.( Литвинов, 1957)

До найпоширеніших інфекційних хвороб зерняткових культур належать: парша яблуні (збудник — Veturia inaequalis), борошниста роса яблуні (Podosphaera leucotricha Salm.), моніліоз зерняткових (Monilia fructigena Pers.), бура плямистість, або філостиктоз (яблуні — Ph. mali Pr. et. Dell. i Ph. briardi Sacc.,).

Моніліоз дуже поширенна і шкодочинна хвороба насіннєвих плодових культур. Виявляється у вигляді побуріння і загнивання плодів, але може бути і причиною відмирання суцвіть та інших органів рослин. Плоди від моніліозу гинуть не тільки в саду, а й під час зберігання.

Шкодочинність парші виявляється у зниженні врожаю і його якості. Крім того зменшується приріст пагонів, знижується зимостійкість дерев. Паршею уражуються листки, плоди, квітки.

Шкодочинність борошнистої роси заключається у завчасному засиханні листків, пагонів, суцвіть, що призводить до різкого зниження врожаю яблук. Крім того плоди із слідами ураження борошнистою росою (іржавою сіткою) втрачають товарний вигляд. Дуже шкодочинна хвороба в розсадниках, оскільки обмежений приріст пагонів внаслідок ураження не дозволяє сформувати нормальні сажанці.

Бура плямистість, або філостиктоз. Шкодичинність хвороби виявляється у передчасному засиханні і опаданні листя, що призводить до ослаблення дерев, зниження їх зимостійкості. (Сорочинский, 1988)

До шкідливих організмів саду також належать бур’яни. А саме:

• Осот рожевий

• Зірочник середній, або мокрець

• Редька дика

• Полоскуна звичайна

• Амброзія полинолиста

• Гірчак шорсткий

• Осот жовтий

• Щириця звичайна

• Галінсога дрібноквіткова

• Триреберник не пахучий

• Пирій повзучий

• Березка польва

• Кульбаба лікарська

• Полин звичайний (Фісюнов, 1988)