lis_test_2012
.pdfчисельними роботами та дослідженнями засновників Української школи лісової типології П.С. Погребняка, Д.В. Воробйова та Б.Ф. Остапенко;
всі вищезазначені відповіді не правильні.
249. Під типом насадження Г.Ф. Морозов розумів:
сукупність насаджень, об’єднаних в одну широку групу спільністю умов місцевиростання або грунтово-гідрологічних умов; сукупність, або синтез ділянок однорідних за трофністю та вологістю ґрунту;
сукупність насаджень, об’єднаних в одну широку групу спільністю морфологічних ознак, в першу чергу спільністю комплексу лісівничотаксаційних показників;
всі вищезазначені відповіді не правильні.
250. Класифікація дібров за Г.Ф. Морозовим включає наступні поняття:
сухі сугруди та груди, свіжі сугруди та груди, вологі сугруди та груди, сирі сугруди та груди;
нагорні діброві та діброви на алювії; діброви з темно-сірими багатими лісовими ґрунтами, діброви на сірих та
світло-сірих лісових суглинках, діброви на солонцюватих ґрунтах, діброви на солонцях, діброви на алювії та делювії; усі відповіді неправильні.
251.Таксони районування за Г.Ф. Морозовим, які є обов’язковою складовою класифікації:
географічна область, географічна підобласть, лісовий масив; лісотипологічна область, лісотипологічний район, сектор; зона, провінція, підпровінція, район; усі відповіді правильні.
252.У типологічної системі лісів Г.Ф. Морозова найнижча таксономічна одиниця:
географічна зона, яка визначається кліматом; тип лісового масиву, який являє собою ландшафтно-геоморфологічну частину
зони; тип насаджень, який визначається за грунтово-гідрологічними умовами і
рельєфом у межах лісового масиву; усі відповіді правильні.
253.Лісорослинне районування А.А, Крюденера передбачало виділення на європейській території тодішньої Росії:
хвойних лісів холодної зони, мішаних лісів помірного клімату, вологих лісів теплого помірного клімату;
270
лісів Полісся, лісів Лісостепу, лісів Північного степу, лісів Південного Степу, лісів гірського Криму, лісів Українських Карпат; степової, пристепової, лісостепової, дерново-підзолистої, підтундрової та арктично-альпійскої зони.
254. Крюденер А.А. вважав, що основою типів насаджень є:
рослинне угруповання, утворене за певного клімату і грунтових умов, яке без втручання людини має більш-менш константний характер;
сукупність, або синтез ділянок однорідних за трофністю та вологістю ґрунту; сукупність насаджень, об’єднаних в одну широку групу спільністю морфологічних ознак, в першу чергу спільністю комплексу лісівничо-
таксаційних показників; усі відповіді правильні.
255.Класифікація типів насаджень за А.А. Крюденером складена у вигляді двомірної системи координат, де представлено два ряди:
зволоження та петрографічний ряд; зволоження та трофності; гігротопів та трофотопів; усі відповіді правильні.
256.Засновниками української школи лісової типології є:
Г.Ф Морозов; А.А.Крюденер; Є.В. Алексеев; П.С. Погребняк; Д.В. Воробйов; Б.І.Остапенко;
усі відповіді неправильні.
257. Тип лісу за Є.В. Алексеевим є:
сукупність лісових ділянок, подібних за кліматом і грунтово-гідрологічними ознаками, схожих за складом, а часто і за покриттям основних рослинних угруповань, які наділено однаковими лісівничими рисами, а тому допускають застосування одних і тих же заходів із метою поновлення та вирощування лісу; сукупність, або синтез ділянок однорідних за трофністю та вологістю ґрунту; сукупність насаджень, об’єднаних в одну широку групу спільністю морфологічних ознак, в першу чергу спільністю комплексу лісівничо-
таксаційних показників; усі відповіді неправильні.
271
258. Форми типів лісу за Є.В.Алексєєвим – це:
ділянки з насадженнями, різними за структурою лісового покриву; сукупність однорідних лісостанів, об’єднаних однаковим походженням,
формою і складом, що відповідає сучасному типу лісостану; корінні та похідні деревостани; усі відповіді правильні.
259. Класифікацію типів лісу Є.В. Алексєєва сформовано в системі:
двох провідних координат: родючості і вологості ґрунту з поділом типів на суходільні та типи лісу "по мокрому";
двох провідних координат: вологості та температурного забезпечення кліматопа;
двох провідних координат: трофності та вологості ґрунту; усі відповіді правильні.
260.Головним критерієм типу лісу за Є.В. Алексєєвим є визнання:
рослинності; грунтово-гідрологічних умов; кліматичних умов; родючість ґрунту.
261.Класифікацію типів лісу Є.В. Алексєєва було розроблено для:
лісів України і Росії;
лісів Лівобережної України; лісів Правобережної України; усі відповіді правильні.
262. Класифікація типів лісу В.М. Сукачова представлена у вигляді:
едафічної сітки; едафо-кліматичної сітки; еколого-фітоценологічних рядів;
системи трофогенного та гігрогенного рядів.
263.У класифікаційних схемах типів лісу за В.М. Сукачовим обов’язково враховують:
особливості рельєфу, механічний склад ґрунту та ступінь його зволоження; родючість та ступінь зволоження ґрунту; родючість, вологість та характер зволоження ґрунту; особливості рослинного покриву.
264.Надається найменування типів лісу за класифікацією В.М. Сукачова:
272
на підставі домінування рослин едіфікаторів деревостану та надґрунтового покриву, іноді робляться виключення з метою більш чіткого оцінювання типу лісу;
складається з назви едатопу, до якої додаються у вигляді прикметників похідні назви порід, які утворюють характерну домішку в складі корінного лісостану;
частіш за все використовують народні назви типів, які було неодноразово перевірено практикою ведення лісового господарства з початку утворення лісової типології як науки про природне різноманіття лісу;
за домінуючою деревною породою.
265. У класифікації В.М.Сукачова тип лісу за змістом відповідає поняттю:
асоціації; біогеоценозу; екосистеми; популяції.
266. Просторове суміщення єдафічної сітки Є.В. Алексєєва - П.С. Погребняка та єдафофітоценологічних рядів В.Н. Сукачова:
не можливе; можливе;
ставлення питання некоректне; принципи класифікаційних побудов не передбачають подібного суміщення.
267. Едафічна сітка П.С. Погребняка уособлює єдність:
ординати зволоження та ординати трофності ґрунтів, тобто у сітці поєднується гігрогенний та трофогенний ряди;
ординати родючості ґрунту, ординати вологості та режиму зволоження ґрунту, тобто у класифікації поєднується гігрогенний і трофогенний ряди та окремо визначаються особливості режиму зволоження в межах гігрогенного ряду;
ординати зволоження та ординати температурного забезпечення кліматопу; ординати зволоження та ординати континентальності клімату; усі відповіді неправильні.
268. Індекс та назва трофотопу за наведеною характеристикою: "Ділянки представлені бідними ґрунтами, найчастіше – піщаними, а у гірських умовах – щебенистими з неглибоким профілем. Сюди входять також ґрунти заболочені за верховим типом. Рослинність – оліготрофна: сосна, береза і. т. ін." – це:
А – бори; В – субори;
С – сугруди;
273
D – груди.
269. Індекс та назва трофотопу за наведеною характеристикою:
“Ділянки займають відносно бідні глинисто-піщані, іноді супіщані ґрунти, що мають на різній глибині суглинисті або глинисті прошарки невеликої товщини. У гірських умовах – щебенисті ґрунти на схилах, а також торф’янисті ґрунти перехідного типу заболочування. Рослинність представлена боровими оліготрофами та мезотрофами: сосна, береза, вільха сіра, ялина, горобина, орляк, буквица лікарська, грушанка та ін.” – це:
А – бори; В – субори;
С – сугруди; D – груди.
270. Індекс та назва трофотопу за наведеною характеристикою:
“Відносно родючі місцеоселення. Ґрунти супіщані, іноді з сугликовими прошарками, неглибокі легкі суглинки, ґрунти торф’яні перехідних боліт. Рослинність – оліготрофи, мезотрофи, мегатрофи, причому перші дві групи мають виключний розвиток” – це:
А – бори; В – субори;
С – сугруди; D – груди.
271. Індекс та назва трофотопу за наведеною характеристикою:
“Найбільш родючі місцеоселення. Ґрунти – сірі і темно-сірі лісові суглинки, іноді супіщані, що мають неглибоке залягання ґрунтових вод. Рослинність корінних деревостанів – мегатрофи. Мезотрофи зростають у верхньому ярусі. Підлісок та надґрунтовий покрив – із мегатрофів” – це:
А – бори; В – субори;
С – сугруди; D – груди.
272. Гігротоп за стислою його характеристикою:
“У данному типу місцеоселення переважає ксерофітна рослинність. Деревостани – низьких або знижених бонітетів. У надґрунтовому покриві переважають ксерофіти та ксеромезофіти” – це:
1 (сухі місцеоселення);
2 (свіжі умови);
274
3 (вологі умови);
4 ( сирі місцеоселення);
5 (мокрі типи).
273. Гігротоп за стислою його характеристикою:
“Даний тип умов місцеоселення залежить від глибини залягання ґрунтових вод, яка значно варіює залежно від зони, геоморфологічних та гідрологічних особливостей певного водозбору. У лісової зоні (Полісся ) ґрунти слабо опідзолені, в лісостепової та степової дернові та дерново-підзолисті. Як правило у даних умовах спостерігається оптимальне зволоження ґрунту для сосни та ранньої форми дуба, берези повислої, модрини, ясена звичайного, граба, клена. Надґрунтовий покрив та підлісок представлені мезофільними видами з домішкою ксеромезофітів” – це:
(сухі місцеоселення); (свіжі умови); (вологі умови); ( сирі місцеоселення); (мокрі типи).
274. Гігротоп за стислою його характеристикою:
“Умови сприятливі для росту дуба пізньої форми, ялини, берези пухнастої, ялиці, липи, осики. Ґрунтові води у борах та суборах залягають на глибіні близько 2 м, на суглинистих та глинистих ґрунтах рівень залягання помітно більший - до 4м. Підлісок та надґрунтовий покрив складається з мезофітів з певною домішкою мезогігрофітів” – це:
(сухі місцеоселення); (свіжі умови); (вологі умови); (сирі місцеоселення); (мокрі типи).
275. Гігротоп за стислою його характеристикою:
“Місцеоселення із надлишком зволоження, яке несприятливо відбивається на рості усіх видів деревної рослинності, крім вільхи чорної. Ґрунти глеєпідзолисті, часто з торф’яним горизонтом. У покритті на зниженнях переважають гігрофіти, а на підвищеннях – мезофіти” – це:
(сухі місцеоселення); (свіжі умови); (вологі умови); ( сирі місцеоселення); (мокрі типи).
276. Гігротоп за стислою його характеристикою:
“Умови місцезростання відрізняються великим зволоженням і торф’яними ґрунтами. Рівень ґрунтових вод упродовж більшої частини вегетаційного періоду знаходиться біля поверхні ґрунту. Висока вологоємкість торфу і майже
275
постійне перенасичення його вологою визначають вкрай погані умови аерації. Покриття із гігрофітів, мезофіти зустрічаються тільки на купинах, пеньках, і перегниваючих стовбурах” – це:
(сухі місцеоселення); (свіжі умови); (вологі умови); ( сирі місцеоселення); (мокрі типи).
277. На підставі списку рослин-індикаторів визначити едатоп:
“Деревостани представлені чистими сосняками без домішок інших порід, займають вершини дюнних пагорбів, а упівденних районах – і схили піщаних пагорбів. Сосна росте за ІІІ-ІV класами бонітету.
Ягель, цетрарія ісландська, очіток їдкий, костриця овеча, чебрець повзучий, цмін піщаний, нечуйвітер волохатенький, молодило руське, келерія”.
А1 (сухі бори); А2 (свіжі бори);
В2 (свіжий субір); С2 (свіжий складний субір; свіжий сугруд);
D2 (свіжа діброва; свіжий груд).
278. На підставі списку рослин-індикаторів визначити едатоп:
“У деревостанах переважає сосна другого іноді першого бонітету з поодиноким домішком берези. У підліску зустрічається горобина, а у Північних районах Полісся – яловець звичайний.
У надґрунтовому покриві панують зелені мохи, а також широко представлені наступні види: брусниця (поодиноко), верес, герань яскравочервона, куничник наземний, костяниця, сон-трава. У північних районах може зустрічатися лишайник – кладонія”.
А1 (сухі бори); А2 (свіжі бори);
В2 (свіжий субір); С2 (свіжий складний субір; свіжий сугруд);
D2 (свіжа діброва; свіжий груд).
279. На підставі списку рослин-індикаторів визначити едатоп:
276
“Корінні лісостани – двоярусні, з сосною у першому та дубом у другому ярусах. Сосна зростає за І-Іa класом бонітету. Підлісок утворює горобина, крушина ламка, бруслина бородавчаста, бузина червона.
Найбільш розповсюджені види за умов даного едатопа: орляк звичайний, медунка вузьколиста, буквиця лікарська, суниці лісові, герань яскраво-червона, костяниця, котячі лапки дводомні, золотушник звичайний, вероніка лікарська, ортилія однобока, грушанка мала, зіновать руська. Також поширені зелени мохи”.
А1 (сухі бори); А2 (свіжі бори);
В2 (свіжий субір); С2 (свіжий складний субір; свіжий сугруд);
D2 (свіжа діброва; свіжий груд).
280. На підставі списку рослин-індикаторів визначити едатоп:
“Корінні лісостани багатоярусні, у них перший ярус утворює сосна першого класу бонітету. Другий ярус формується з дуба, який може входить до складу першого ярусу. Також в деревостані є певна кількість клена, липи, які частково входять як до другого, так і до першого ярусу. Третій ярус формують горобина, а за умов Лісостепу дика груша та лісова яблуня. У підліску – ліщина, свидина, глід, бузина та інші види.
Найбільш розповсюджені види за умов даного едатопа: орляк звичайний, дрік красильний, медунка темна, костяниця, ортилія однобока, підмаренник запашний, зірочник ланцетоподібний, копитняк європейський, яглиця звичайна, чоловіча папороть, конвалія звичайна, перлівка поникла, гравілат міський, герань робертова, звіробій звичайний".
А1 (сухі бори); А2 (свіжі бори);
В2 (свіжий субір); С2 (свіжий складний субір; свіжий сугруд);
D2 (свіжа діброва; свіжий груд).
281. На підставі переліку рослин визначити едатоп:
“Корінні лісостани мають складну будову: у першому ярусі ростуть дуб та ясен, у другому – клен гостролистий та польовий,липа, ільм, груша дика, яблуня лісова. У західному Лісостепу у першому ярусі разом із дубом та ясенем ростуть клен-явір, черешня, а другий ярус формується із граба. Підлісок часто відсутній. Дуб і ясен ростуть переважно за першим класом бонітету.
Характерний надґрунтовий покрив із наступних рослин: яглиця звичайна, підмаренник запашний, медунка темна, копитняк європейський, зірочник ланцетолистий, чоловіча папороть, осока волосиста, переліска багаторічна, підлісник європейський”.
А1 (сухі бори); А2 (свіжі бори);
В2 (свіжий субір); С2 (свіжий складний субір; свіжий сугруд);
D2 (свіжа діброва; свіжий груд).
277
282.Основним критерієм віднесення лісової ділянки до будь-якого едатопу є:
деревна, чагарникова та трав’яниста рослинність; механічний склад ґрунту та його вологість; родючість ґрунту; кліматичні умови.
283.Класифікаційна система лісової типології включає наступні таксономічні одиниці:
едатоп, тип лісу, тип лісостану; тип лісової ділянки, тип умов місцезростання, тип місцеоселення;
сукупність трофотопу та гігротопу, тип лісу, едатоп; екотоп, екотип, едафотоп.
284.Тип лісу – це:
ділянка лісу або їх сукупність, які характеризуються єдиним типом лісорослинних умов, однаковим складом деревних порід, кількістю ярусів, аналогічною фауною і потребують одних і тих же лісогосподарських заходів за рівних економічних умов;
географічні, кліматичні форми типів лісової ділянки, в межах якої вони відрізняються складом корінних лісостанів;
сукупність або синтез ділянок однорідних за родючістю та вологістю ґрунту. усі відповіді неправильні.
285. Тип лісостану – це:
найменша і найконкретніша одиниця лісівничо-екологічної типології. Це сукупність ділянок лісу, подібних за домінуючою породою деревного ярусу;
географічні, кліматичні форми типів лісової ділянки, в межах якої вони відрізняються складом корінних лісостанів;
сукупність ділянок лісу, подібних за умовами місцезростання; спектр похідних деревостанів.
286. Варіант типу лісової ділянки виділють із метою:
відображення впливу на особливості формування едатопу специфічних, додаткових факторів;
вирішення практичних, технологічних питань, пов’язаних зі специфікою рельєфу, або особливостями ґрунтового покриву;
відображення поступових змін та мінливості умов місце виростання в межах одного едатопу;
усі відповіді неправильні.
287. Зміна ялини березою та осикою найчастіше відбувається внаслідок:
виконання суцільних рубок та відсутності певних лісогосподарських заходів, спрямованих на відтворення ялини;
виконання рубок догляду; виконання вибіркових санітарних рубок;
278
негативного впливу абіотичних чинників.
288. Використання ГТК Д.В. Воробйова за наступною формулою W=
доцільно:
умежах бореального поясу лісів;
улісостепу та степу;
узоні широколистяних лісів;
угірських лісах;
усубтропіках;
узоні тропічних лісів;
усі відповіді правильні.
289.Таксони лісотипологічного районування за Д.В. Воробйовим:
географічна область, географічна підобласть, лісовий масив; лісотипологічна область, лісотипологічний район, сектор; зона, провінція, підпровінція, район; область, округ, підокруг.
290.Критерій виділення лісотипологічної області:
континентальність; омброевапорометричний корелятив; термотоп та контрастотоп;
сума позитивних місячних температур та показник вологості клімату.
291.Тип лісу D2-клД – це:
свіжа кленово-липова діброва; волога грабова діброва; свіжий дубово-сосновий субір;
волога буково-ялицева сусмеречина; свіжий сосновий бір; сухий сосновий бір.
292.Тип лісу D3-гД – це:
свіжа кленово-липова діброва; волога грабова діброва; свіжий дубово-сосновий субір;
волога буково-ялицева сусмеречина; свіжий сосновий бір; сухий сосновий бір.
293.Тип лісу В2-дС – це:
свіжа кленово-липова діброва; волога грабова діброва; свіжий дубово-сосновий субір;
волога буково-ялицева сусмеречина;
279