lis_test_2012

колективний договір.

220.У тарифно-кваліфікаційному довіднику відображено:

характеристику робіт для кожного розряду; вимоги до знань і вмінь робітників; тарифні ставки; форми і системи оплати праці.

221.Тарифний розряд, у якому присвоюють значення мінімальної

заробітної плати:

1;

2;

3;

4.

222.Кількість тарифних розрядів, які використовують у лісовому

господарстві для оплати праці працівників:

3;

4;

5;

6;

тарифні розряди в лісовому господарстві не використовують.

223.Кількість тарифних розрядів, які використовують у садово-

парковому господарстві для оплати праці працівників:

4;

5;

6;

7;

тарифні розряди в садово-парковому господарстві не використовують.

224.Кількість форм оплати праці, які використовують на

лісогосподарських підприємствах:

1;

2;

3;

не використовують жодної.

225.Кількість форм оплати праці, які використовують на

підприємствах садово-паркового господарства?

3;

1;

2;

не використовують жодної.

226.Категорія, яка є формою оплати праці:

80

відрядна; проста погодинна; акордна;

відрядно-прогресивна.

227.Категорія, яка є системою оплати праці:

відрядна; погодинна; акордна; галузева.

228.Розраховують заробітну плату за прямою відрядною системою

оплати праці:

як добуток відрядної розцінки та обсягу виконаної роботи; як добуток відрядної розцінки та кількості відпрацьованого часу; як сума відрядної розцінки та кількості відпрацьованого часу;

як сума відрядної розцінки та кількості виготовленої продукції.

229.Розраховують заробітну плату за відрядно-преміальною системою

оплати праці:

відрядна розцінка * обсяг виконаної роботи + премія; відрядна розцінка * кількість відпрацьованого часу + премія; відрядна розцінка + кількість відпрацьованого часу + премія; відрядна розцінка - кількість відпрацьованого часу + премія.

230.Використовують непряму відрядну систему оплати праці:

для оплати праці висококваліфікованих робітників; для оплати праці адміністративного персоналу; для оплати праці сезонних робітників;

для оплати праці допоміжних робітників, зайнятих обслуговуванням основних робітників-відрядників.

231.Розраховують заробітну плату за простою погодинною системою

оплати праці:

відрядна розцінка * обсяг виконаної роботи + премія; тарифна ставка * кількість відпрацьованого часу + премія; тарифна ставка * кількість відпрацьованого часу; відрядна розцінка * кількість відпрацьованого часу.

232.Розраховують заробітну плату за погодинно-преміальною системою

оплати праці:

відрядна розцінка * обсяг виконаної роботи + премія; тарифна ставка * кількість відпрацьованого часу + премія; тарифна ставка * кількість відпрацьованого часу; відрядна розцінка * кількість відпрацьованого часу.

233. Під час нарахування заробітної плати використовують розцінку на весь обсяг виконаних робіт і встановлюють термін їх виконання, таку

81

систему називають:

безтарифна; контактна; акордна; погодинна.

234. Під час нарахування заробітної плати виробіток робітника у межах визначеного завдання оплачують за звичайними, а виробіток понад

завдання – за підвищеними розцінками, таку систему називають:

безтарифна; відрядно-прогресивна; акордна; погодинна.

235.Заробітна плата робітника-відрядника залежить від:

годинної тарифної ставки; відрядної розцінки; відпрацьованого часу; кількості виробленої продукції.

236.Заробітна плата робітника-погодинника залежить від:

годинної тарифної ставки; відрядної розцінки; відпрацьованого часу; кількості виробленої продукції.

237.На підприємствах садово-паркового господарства сторонами

колективного договору виступає:

адміністрація та бухгалтерія підприємства; адміністрація та планово-фінансовий відділ підприємства; адміністрація та профспілковий комітет підприємства; адміністрація підприємства та керівництво галузі.

238.Основні види доплат до заробітної плати:

а суміщення професій; за роботу у важких та шкідливих умовах; за роботу у нічний час;

за високі досягнення у праці.

239.Основні види надбавок до заробітної плати:

за керівництво бригадою; за роботу у важких та шкідливих умовах;

за виконання особливо важкої роботи; за високі досягнення у праці.

240.До класифікації персоналу за "кваліфікацією" належать категорії:

висококваліфіковані; малокваліфіковані;

82

некваліфіковані; перекваліфіковані.

241. Загальна сума заробітної плати 2-х робітників становить 2016 грн. Перший робітник відпрацював 15 людино-днів, тарифна ставка 40 грн за людино-день, другий робітник відпрацював 11 людино-днів, тарифна ставка 60 грн за людино-день. Розподілити нараховану заробітну плату між робітниками:

1008, 1008; 1056, 960; 1016, 1000; 1100, 916.

242. Бригада у складі 5 робітників виконувала роботу протягом місяця. Середня тарифна ставка 75 грн за людино-день, середня відрядна розцінка 15 грн за одиницю продукції. Фактично відпрацьовано 100 людино-днів і виконано 500 одиниць роботи. Сума заробітної плати кожного робітника за прямою відрядною системою оплати праці становить:

1500;

300;

7500;

2500.

243. Бригада у складі 5 робітників виконувала роботу протягом місяця. Середня тарифна ставка 75 грн за людино-день, середня відрядна розцінка 20 грн за одиницю продукції. Фактично відпрацьовано 110 людино-днів і виконано 600 одиниць роботи. Сума заробітної плати кожного робітника за простою погодинною системою оплати праці становить:

1500;

1650;

1700;

2400.

244. Витрати – це:

сума коштів вкладених у основні і оборотні засоби задля забезпечення функціонування виробництва; фінансово-економічне оцінювання трудових і матеріальних ресурсів залучених у господарський оборот;

грошове оцінювання матеріальних і нематеріальних ресурсів виробничої і невиробничої сфери економіки; вартісне оцінювання використаних у процесі виробництва економічних ресурсів.

245.Витрати можуть приймати таку форму:

83

вартісну; відновну; натуральну;

організаційно-правову; ліквідаційну.

246. За "місцем виникнення" витрати поділяють на:

виробництва; верхнього складу; лісництва; нижнього складу; дільниць; цеху; франко-вагон.

247. За "ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат" витрати поділяють на:

умовно змінні; умовні; змінні; постійні; сталі; збалансовані.

248.За "способом перенесення витрат на об’єкт" витрати поділяють на:

додаткові; умовні; нормативні; непрямі; сталі; прямі.

249.За "видами витрат" витрати поділяють на:

калькуляційні статті; економічні елементи; елементи витрат; статті калькуляції; витратні статті; елементи калькуляції.

250.До змінних належать витрати, величина яких:

змінюється зі зміною валютного курсу НБУ; зростає із збільшенням обсягу виробництва продукції;

залишається сталою незалежно від зміни обсягів виробництва продукції; зменшується із зменшенням обсягу виробництва продукції; змінюється в зв’язку з інфляцією.

251.Витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до певного об’єкта витрат економічно можливим шляхом, носять назву:

84

непрямі; умовно постійні; безпосередні; прямі; натуральні.

252. Витрати, пов’язані з виробництвом кількох видів продукції, що включають до виробничої собівартості за допомогою спеціальних методів носять назву:

спеціальні; постійні; комплексні; умовні; непрямі.

253. Під сукупністю економічно однорідних витрат, що мають однаковий економічний зміст, слід розуміти:

економічні статті; економічні елементи; одноманітні статті; статті калькуляції; калькуляційні елементи.

254. До складу елемента "матеріальні витрати" не входять:

відрядження; сировина і матеріали; оплата праці;

пально-мастильні матеріали; коренева плата; відрахування на соціальні заходи.

255. До складу елемента "витрати на оплату праці" не входять:

оплата навчання персоналу; витрати на збут; оплата праці робітників;

адміністративні витрати; витрати на перепідготовку кадрів;

відрахування на соціальні заходи.

256. До складу елемента "витрати на соціальні заходи" не відносяться:

оплата витрат на охорону праці; пенсійне страхування; оплата праці адміністрації;

відрахування на індивідуальне страхування персоналу; коренева плата.

257. Яка з класифікацій групування витрат не дозволяє визначити собівартість одиниці товару в разі випуску кількох видів продукції:

економічні елементи;

85

калькуляційні витрати; статті калькуляції; елементи витрат; прямі витрати.

258. Поширення практики заготівлі деревини сторонніми організаціями (приватні підприємці тощо) зумовлює суттєве збільшення ваги статті калькуляції:

коренева плата; покупні матеріали, комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру; зворотні відходи;

витрати, пов’язані з підготовкою і освоєнням виробництва продукції; основна заробітна плата.

259.До статті калькуляції "Паливо і енергія на технологічні цілі" не відносять витрати на:

пально-мастильні матеріали під час здійснення лісозаготівельних робіт; пально-мастильні матеріали працівників лісової охорони; пально-мастильні матеріали для управлінського апарату підприємства; пально-мастильні матеріали пов’язані з транспортуванням деревини до споживача.

260.Стаття калькуляції "Зворотні відходи" передбачає:

коригування величини сумарних витрат на скориговану суму вартості використаних відходів; збільшення вартості статті "сировина і матеріали" на величину вартості зворотних відходів;

вираховування (зменшення) вартості зворотних відходів із загальної суми матеріальних витрат; зменшення відрахувань до усіх фондів на величину вартості "зворотні відходи".

261.До статті калькуляції "Витрати, пов’язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції" належать витрати пов’язані з:

будівництвом лісових доріг;

освоєнням нових виробництв; проведенням рубок догляду; підготовчими роботами до лісозаготівель.

262. До статті калькуляції "Витрати на утримання та експлуатацію устаткування" не відносять:

витрати для проведення поточного ремонту; оплату праці трактористів-машиністів;

послуги лісовозного транспорту на вивезення деревини; будівництво лісовозних доріг.

263. До статті калькуляції "загальновиробничі витрати" не відносять:

витрати на утримання та експлуатацію устаткування структурних підрозділів;

86

виробничі накладні витрати на організацію виробництва; заробітна плата обслуговуючого персоналу адміністрації підприємств; витрати на пожежну і сторожову охорону.

264. До статті калькуляції "адміністративні витрати" відносять:

витрати на службові відрядження апарату управління; витрати на утримання основних засобів загальногосподарського використання; витрати на зв'язок;

плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків.

265.До статті калькуляції "витрати на збут" відносять:

трелювання деревини в межах лісосіки; витрати на зв’язок; витрати на доставку продукції до споживача;

витрати на рекламу та дослідження ринку; витрати на оплату праці персоналу підприємства.

266.Види собівартості:

технологічна; адміністративна; виробнича; постійна; повна; змінна.

267.Технологічна собівартість включає:

обов’язкові витрати для виготовлення продукції; мінімально необхідні витрати для виготовлення продукції;

оптимальні витрати для виготовлення необхідної кількості продукції; раціональні витрати на виготовлення одиниці продукції; максимальні витрати на одиницю виготовлення продукції.

268.Виробничу собівартість знаходять шляхом:

додавання до технологічної собівартості загальновиробничих витрат; додавання до технологічної собівартості адміністративних витрат; додавання до технологічної собівартості позавиробничих витрат; додавання до технологічної собівартості непрямих витрат; віднімання від адміністративної собівартості повних витрат.

269.Повну собівартість знаходять шляхом:

додавання до технологічної собівартості виробничих витрат; додавання до виробничої собівартості адміністративних витрат та витрат на збут; додавання до технологічної собівартості виробничої собівартості;

додавання до виробничої собівартості загальновиробничих витрат; додавання до виробничої собівартості технологічних і адміністративних витрат.

270. Ціна – це:

87

економічний вимір витрачених на виробництво продукції економічних ресурсів; вартість виготовленої продукції без ПДВ;

натуральний вираз продукції, яка підлягає реалізації; грошовий вираз вартості продукції з ПДВ; грошовий вираз вартості виготовленої продукції.

271.Функції ціни – це:

обігова; планово-облікова; директивна; відновна; стимулювальна; розподільна.

272.Процес обґрунтування, затвердження та перегляду цін і тарифів, визначення їх рівня, співвідношення та структури носить назву:

методика формування ціни;

ціноформування; ціноутворення; собівартості продукції; рентабельності.

273. Методи ціноутворення – це:

встановлення ціни за рівнем середньогалузевого прибутку; середні витрати плюс прибуток; середні доходи плюс прибуток;

розрахунок ціни на підставі цільового прибутку; визначення ціни на основні раціональної рентабельності; обрахунок ціни на підставі максимального прибутку.

274.Методи ціноутворення, які отримали поширення в лісовому господарстві:

встановлення ціни за рівнем середньогалузевого прибутку; середні витрати плюс прибуток; середні доходи плюс прибуток;

розрахунок ціни на підставі цільового прибутку; визначення ціни за результатами проведення торгів; обрахунок ціни на підставі максимального прибутку; встановлення ціни на основі суб’єктивної цінності товару.

275.Залежно від рівня регулювання виділяють такі ціни:

середні;

фіксовані; вільні; франко;

регламентовані; регульовані; мінімальні.

88

276. У лісовому господарстві застосовують переважно ціни:

внутрішні; регульовані; вільні; обмежені; зафіксовані; експортні.

277. Вільна ціна – це:

вартість товару, яка встановлена на основі домовленостей держави, продавця і покупця; вартість товару, яка є вільною від оподаткування;

грошовий вираз товару, отриманий в процесі аукціонних торгів; грошовий вимір вартості товару, який визначається в процесі домовленостей між продавцем і покупцем; вартість товару, приведена до вартості товарів на світових ринках.

278. Регульована ціна:

формується за принципами вільного ціноутворення за умови їх державного регулювання шляхом обмеження рентабельності; формується за принципами вільного ціноутворення за умови їх державного регулювання шляхом обмеження собівартості продукції;

формується за принципами вільного ціноутворення за умови їх державного регулювання шляхом обмеження прибутку; встановлюється державою на продукції (товари і послуги), які мають визначальне значення для життєдіяльності населення;

формується за принципами вільного ціноутворення за умови їх державного регулювання шляхом обмеження чистого прибутку.

279. Фіксовані ціни:

передбачають фіксацію рівня рентабельність під час визначення ціни на окремі товари і послуги; встановлюються на продукцію, які відпускається для населення, яке має

сукупний дохід менше рівня прожиткового мінімуму; передбачають незмінність цін впродовж терміну дії меморандуму між державою і господарюючими суб’єктами;

встановлюється товаровиробником з метою фіксації величини прибутку; встановлюються державою на продукції (товари, послуги), які мають визначальне значення для життєдіяльності населення.

280. У загальному вигляді ціна включає:

усі види собівартості та нормований прибуток; повну собівартість та прибуток;

повну собівартість, прибуток і податок на додану вартість; повну собівартість та рентабельність;

виробничу собівартість, адміністративні витрати та рентабельність.

281. Ціна франко:

визначає місце переходу відповідальності товару від виробника до споживача; встановлюється залежно від місця передачі товару та відповідальності за нього

89