- •Тема 1. Суть та предмет аудиту, його сфера дії в зарубіжних
- •2. Мета і завдання аудиту. Види аудиту та їх особливості.
- •3. Предмет і об’єкти аудиту.
- •Тема 2. Організація і структура аудиторської діяльності
- •1. Організація аудиту в зарубіжних країнах. Функціонування аудиторських фірм
- •2. Аудиторські професійні організації.
- •3. Атестація аудиторів. Нормативи аудиту.
- •Міжнародні стандарти аудиту
- •4. Правила професійної етики аудиторів.
- •Тема 3. Методи аудиторської перевірки, ознаки та критерії оцінки фінансової звітності
- •1. Критерії та ознаки оцінки аудитором фінансової звітності.
- •Складові оцінки фінансової звітності
- •2. Загальнонаукові та специфічні методи і прийоми аудиту.
- •3. Аудиторська вибірка.
- •Тема 4. Аудиторський ризик та аудиторські докази.
- •1. Суть аудиторського ризику.
- •2. Складові аудиторського ризику.
- •3. Методика визначення аудиторського ризику.
- •4. Аудиторські докази та їх види.
- •Тема 5. Планування, стадії та процедури аудиту
- •1. План та програма аудиту.
- •2. Етапи та процедури аудиторської перевірки.
- •Тема 6. Робочі документи аудитора
- •1. Мета, завдання і вимоги до ведення робочих документів
- •2. Класифікація робочих документів аудитора.
- •Перевірка статті «Основні засоби»
- •Тема 7. Аудиторський звіт та висновок
- •1. Поняття аудиторського звіту і його структура.
- •2. Види аудиторських висновків.
- •3.Вимоги до аудиторського висновку
- •Тема 8. Аудит окремих специфічних циклів та рахунків
- •1. Аудит циклів ділової активності підприємства.
- •2. Аудит основних засобів та нематеріальних активів.
- •3. Аудит запасів, грошових коштів та рахунків дебіторів.
- •4. Аудит зобов’язань підприємства.
- •5. Аудит капіталу.
- •6. Аудит розрахунків із бюджетом.
- •7. Аудит інших активів та пасивів.
Тема 4. Аудиторський ризик та аудиторські докази.
ПЛАН
1. Суть аудиторського ризику.
2. Складові аудиторського ризику.
3. Методика визначення аудиторського ризику.
4. Аудиторські докази та їх види.
1. Суть аудиторського ризику.
Проведення аудиту завжди супроводжується певним ризиком. Аудитор повинен чітко розуміти, у чому полягає аудиторський ризик, його суть, складові, як його визначити і його максимально допустимий рівень. Це дуже важлива проблема, оскільки від розв’язання її залежить: згода аудитора на проведення перевірки фінансової звітності або відмова від неї; складання плану перевірки фінансової звітності та визначення її строків; вибір напрямів, підходів, методів і прийомів аудиторської перевірки.
Про актуальність оцінки аудиторського ризику свідчить той факт, що цьому питанню приділяється увага принаймні в шести діючих на сьогодні міжнародних нормативах аудиту.
У чому ж полягає аудиторський ризик? Яка його суть? Аудиторський ризик являє собою побоювання того, що аудитор може висловити невідповідну думку про фінансову звітність, яка має суттєво недостовірну інформацію. Для того щоб усвідомити й оцінити вирішальне значення визначення аудиторського ризику для належного виконання ним своїх професійних обов’язків, з найменшою вірогідністю допущення помилок або неточностей у роботі, забезпечення найбільшої ефективності перевірки звернемося до історичних етапів розвитку аудиту і професії аудитора.
Із зарубіжної літератури і практики відомо, що аудит має кілька підходів:
1) підтверджуючий аудит;
2) процедурний аудит;
3) системний аудит;
4) аудит зон ризику.
Не вдаючись до докладного висвітлення суті кожного із зазначених підходів, зауважимо, що підтверджуючий аудит полягає у перевірці дуже великої кількості фактичного матеріалу, різних бухгалтерських записів, для того щоб зробити загальний висновок. При цьому має місце майже дублювання бухгалтерських записів клієнта, а отже, і витрата великої кількості праці аудитора. Проте навіть при цьому може мати місце ризик неправильного висновку про фактичний стан справ, наприклад через невідповідність тлумачення добутих даних, узагальнення їх та ін.
З використанням процедурного аудиту обсяг роботи аудитора трохи скорочується у зв’язку з тим, що на підприємстві діють заздалегідь визначені процедури обробки даних, а аудитор перевіряє надійність їх. Однак і в цьому разі аудитор може застосовувати невідповідні методи одержання аудиторських доказів, що також становить аудиторський ризик.
При системному аудиті оцінюють ефективність функціонування систем (системи бухгалтерського обліку і системи внутрішнього контролю) підприємства-клієнта. Тому необхідно передбачити, а отже й оцінити, ризик того, що у цих системах у певних місцях можуть виникнути перебої або що вони є недосконалими, тобто оцінюються не власне самі дані, а якість одержання і контролю їх.
Найбільшу увагу приділяють визначенню величини аудиторського ризику при використанні четвертого із зазначених нами підходів — аудиту зон ризику. При цьому підході визначають найсуттєвіші позиції об’єкта перевірки (фінансової звітності підприємства) з урахуванням особливостей діяльності підприємства, яке перевіряють (галузі; структури управління; організації систем обліку і контролю, їх методики та ін.), а також зони ризику в усіх напрямках аудиторської перевірки, тобто місця, де вища вірогідність виникнення, допущення і можливого невиявлення помилок або обману. Такий підхід до проведення аудиту є найбільш перспективним, оскільки він дуже економічний у зв’язку з тим, що скорочується строк проведення аудиторської перевірки, її трудомісткість і підвищується ефективність. Проте зазначимо, що аудиторський ризик має місце при використанні всіх чотирьох зазначених підходів, але різною мірою. Особливої ваги визначення аудиторського ризику набуває при застосуванні підходу системного аудиту, а тим більше аудиту зон ризику.