5. Аудит капіталу.

Завдання цього виду аудиту — визначитися в тому, що:

1. акціонерний капітал був належним чином класифікований (згідно з чинним законодавством), що його зміни були санкціоновані, а у звітності є відповідна конкретизація;

2. рух резервів був санкціонований, а за статутними резервами — використання було тільки в межах дозволеного;

3. підприємство вело відповідний облік статутного капіталу і резервів своєчасно і в аналітичному розрізі.

Обсяг роботи аудитора значно менший при аудиті капіталу закритих товариств, де кількість операцій з капіталом невелика.

Стан внутрішнього контролю капіталу вивчається за такими важливими напрямками:

• розподіл обов’язків;

• належна реєстрація акцій (звітність реєстраторів);

• контроль випуску акцій, нарахування дивідендів;

• контроль обліку операцій рахунку капіталу.

Джерелами доказів є реєстри частки та облігацій в акціонерному капіталі, журнали ведення протоколів загальних зборів та зборів директорів, реєстри нарахувань, реєстри акціонерів, бухгалтерські документи і регістри, трудові згоди з директорами тощо.

До найважливіших процедур належать, наприклад:

• перевірка залишків на рахунках акціонерів у реєстрах і тотожність їх загальної суми сумі, зазначеній у Головній книзі, тобто сумі випущеного акціонерного капіталу;

• звірка нарахувань дивідендів акціонерам, які повернули акції;

• перевірка дотримання вимог законодавства щодо розподілу прибутку в частині нарахувань дивідендів;

• перевірка відповідності частки в акціонерному капіталі директорів (менеджерів) її розміру, передбаченому статутом;

• перевірка дотримання процедур та ведення протоколів зборів акціонерів;

• перевірка бухгалтерських записів та їх санкціонування;

• перевірка за даними Головної книги залишків капіталу на початок періоду (щоб відповідали даним минулого періоду, який вже перевірений аудиторами);

• перевірка доповнень до рахунків Головної книги;

• перевірка відповідності статуту та законодавству операцій із резервним капіталом.

У програмі аудиту капіталу можуть бути передбачені також процедури на випадок, коли на аудиторського попередника неможливо покластися. Тоді, наприклад, передбачається за період п’ять років або за весь період діяльності підприємства перевірити канцелярську точність всіх рахунків капіталу, протоколів ради акціонерів, звітів про прибутки та збитки, перехідні сальдо, точність інформації про заборгованість за привілейованими акціями та ін.

6. Аудит розрахунків із бюджетом.

Розрахунки підприємств з бюджетом з приводу сплати податків та зборів зазвичай контролюються певними державними службами. Аудитор, перевіряючи розрахунки, допомагає підприємству уникнути переплат, фінансових витрат у вигляді санкцій, судових спорів тощо. Поширені також аудиторські консультаційні послуги з приводу правильності нарахувань, обліку, сплати та звітування окремих податків та платежів.

Спочатку аудитор мусить з’ясувати, які саме податки та збори повинен платити клієнт відповідно до характеру його статутної діяльності, наявності ліцензій, пільг щодо оподаткування тощо. Одночасно треба зібрати інформацію податкових органів щодо стану розрахунків клієнта. Шляхом тестування перевіряється стан внутрішнього контролю цих розрахунків. Правильність визначе­ння бази оподаткування перевіряється прийомом нормативно-правової перевірки, звірки первинних документів та регістрів обліку. Так, за податком на прибуток база оподаткування визначається за допомогою послідовних коригувань валового доходу та витрат.

Доцільно спочатку перевірити облік доходів та витрат, а після цього перевірити правильність складання податкової декларації. Під час перевірки звертається увага на правильність застосування ставок податків, зборів і платежів, складання розрахунків сум податків (аудитор сам складає альтернативні розрахунки, а потім зіставляє їх з даними підприємства), правильність ведення записів у системі аналітичного обліку та його відповідності синтетичним даним та показникам звітності.

За допомогою платіжних документів та інформації податкових органів перевіряється повнота і своєчасність сплати податків, правильність показаних в обліку та звітності сум заборгованості за розрахунками з бюджетом.

Перевіряючи ПДВ, важливо впевнитися, що за звітний період суми податкових зобов’язань визначені з сум обсягів операцій з продажу товарів (робіт, послуг), які оподатковуються, тобто чи не приховані якісь суми отримання доходу від продажу. Якщо національними нормативними актами передбачені особливі умови ведення первинних документів та регістрів (книги обліку продажу, податкові накладні та ін.), то аудитор перевіряє дотримання цих умов на підприємстві вже на початковій стадії вивчення клієнта, водночас вивчаючи стан внутрішнього контролю та аудиту.

Важливим моментом є перевірка правильності визначення суми податкового кредиту за фактами оподаткування отриманих від постачальників товарів (робіт, послуг) та списання коштів в оплату їх придбання. Для цього уважно перевіряються наявні документи, які підтверджують фактичну сплату податку (рахунки постачальників, митні декларації, акти приймання робіт, транспортні та ін.).

Перевіряючи суми податку на прибуток, часто потрібно спочатку перевірити суми нарахованих (внесених до бюджету) податків і зборів, які включаються до валових витрат підприємства і впливають на базу оподаткування податку на прибуток (державне мито, рентні платежі, збори за забруднення природного середовища тощо).

У деяких країнах підприємство, ведучи розрахунки з працівниками з оплати праці, одночасно утримує прибутковий податок з фізичних осіб. У таких випадках аудитор спочатку перевіряє правильність нарахованого заробітку (доходу), зіставляючи його з обсягами праці, записами в облікових регістрах клієнта, а потім за допомогою альтернативного розрахунку перевіряється сума податку, утримуваного з кожного працівника та в цілому по підприємству. На стадії аудиту статей звітності аудитор повинен впевнитися у правильності, достовірності та законності сум, відображених у таких формах звітності, як заборгованість клієнта перед бюджетом, та у вигляді іншої інформації.