Метод дієвого аналізу

Ця вершина дослідницької практики Станіславського з новою силою і чіткістю підтвердила правоту його вихідних тверджень та корінних тез. Саме з висоти затвердженого ним нового методу він оголошує:

«Надзадача і наскрізне дія – ось головне в мистецтві... Я щасливий, що я до цього прийшов» (Станіславський К. С. Статті. Промови. Бесіди. Листи, с. 656.).

І ви повинні намагатися побудувати свій рух до опанування професією, не упускаючи в жодній вправі, в жодному етюді, в жодній творчій роботі цих орієнтирів.

Запам’ятайте, що оволодіння цими законами не може бути тільки умоглядним і тільки теоретичним. Вміти всі свої теоретичні знання, думки і фантазії підпорядкувати і використати у своїй практичній роботі – ось запорука розуміння професії.

Про такий аналіз п'єси Станіславський мріяв давно. Молодим він писав в «записниках»: потрібні літературознавці, які допоможуть нам аналізувати драматичний твір. Не знайшовши таких літературознавців, він сам придумав аналіз п'єси за подіями: взяв проблему на себе і відкрив для режисерів чудовий метод робити цю роботу.

Так, режисерський структурний аналіз необхідний, без тренінгу фізичних дій і відчуттів виконавець-артист обійтися не може. Адже ж метод виконавсько-акторської творчості – етюдний. Метод, заснований на найвищій довірі до природи виконавця. Станіславський завжди обожнював органічну природу виконавця-артиста, понад усе ставив творчу підсвідомість. Щоправда, тут нам можуть вказати на протиріччя: існує, мовляв, таке формулювання Станіславського: «через свідоме до підсвідомого», але це, мабуть, все-таки ранній Станіславський. Читаємо в його «Роботі актора над собою в творчому процесі переживання 16-ту главу. В ній якраз мова йде про те, що все треба починати з підсвідомого.

А етюдний метод – це автоматичне включення в роботу всього акторсько-виконавського організму, в тому числі і підсвідомості. Свідомість годиться тільки для елементарних дій. Свідома і логічна послідовність у виконанні елементарної дії, наприклад запалити сірника. Перший же повноцінний етюд – це зелена вулиця до підсвідомості, свобода природності. Тому ризикнемо стверджувати, що теза Костянтина Сергійовича «від свідомого до підсвідомого» вимагає якоїсь ревізії. І, нам здається, що всім своїм ходом роздумів, всім духом своєї педагогічної творчості останніх років Станіславський і почав цю ревізію.

Від розбору до спроб? Ні. Відразу етюд! Ось і М.В. Демидов, видатний послідовник Станіславського, теж не вважав правильним рух «від свідомого до підсвідомого», в своїй педагогіці він відразу починав з підсвідомості.

Що таке серйозна творчість? Це глибоке співвіднесення мистецтва з життям. У нашій справі це означає порівнювати п'єсу з життям, а це, в свою чергу, означає робити етюди. І тому-то етюд – поняття світоглядне, а не тільки методологічне.

Процитуємо Станіславського, ось, що він писав про свій новий «прийом»: «Вникніть в цей процес, і ви зрозумієте, що він був внутрішнім та зовнішнім аналізом себе самого, людини, в умовах життя ролі. Такий процес не схожий на холодне, розумове вивчення ролі, що зазвичай проводиться артистами у самій початковій стадії творчості. Той процес, про який я говорю, виконується одночасно всіма розумовими, емоційними, душевними і фізичними силами нашої природи».

Ці слова фактично і є переконливим обґрунтуванням етюдного методу.