Етюдний підхід (метод)

Отже, ми виділяємо «етюдний метод» серед інших понять: «дієвого аналізу» та «методу фізичних дій і відчуттів». В усякому разі, ми доказуємо, що «дієвий аналіз» переважно режисерський, а не акторсько-виконавський інструмент і що виконавці користується не дієвим, а етюдним аналізом. Це твердження справедливе і у відношенні методології М.Й. Кнебель.

Таким чином, у системі Станіславського в наш час треба виділити три основні її частини.

Три основні частини системи станіславського

Перша – це вчення про фізичне буття, як про невід’ємне від психіки, як про найперший елемент нашої психофізіології (метод фізичних дій і відчуттів).

Друга – подієвий аналіз життя в п’єсі як найважливіший інструмент режисера («метод дієвого аналізу»).

Третя – етюдний метод виконавсько-акторської творчості і режисерського репетирування (етюдний підхід).

ЕТЮД

Етюд – одна з форм навчання (від французького etude – навчання). У чому ж його специфіка?

Поняття «етюд»

Етюд в педагогіці і режисурі – це прищеплювання учням (акторам-виконавцям) таких якостей, як самостійність, відповідальність та працездатність.

У сучасній театральній школі склалися два поняття, які прийнято назвати одним словом «Етюд». Щоб уникнути плутанини, потрібно чітко розуміти, що стоїть за кожним з понять. Етюд – це самостійний пошук дієвої лінії поведінки в заданих (або придуманих) обставинах. З точки зору професійної навченості це основний професійний навик.

У навчальному процесі етюд - це:

1. Засіб «пригадати життя» і на підставі цього створити правду сценічного життя. 2. Засіб осягнення творчих законів органічної природи і прийомів психотехніки. 3. Засіб навчання (осягнення основ професії: занурення в пропоновані обставини, освоєння поняття «дія» і подія).

4. Засіб прояву творчої ініціативи та самостійності.

Этюдна проба (акторський етюд)

Перша концепція розглядає етюд як ескіз, пробу, начерк, чернетку. Найважливіша властивість етюдної проби, на чому ми будемо наполягати завжди, те, що етюд – це не спланована постановка, а смілива, відважна проба («проба», до речі, теж слово Станіславського). Смілива проба того, що людина хоче висловити. На сміливості треба наполягати категорично. Коли студент показує щось мляве, боязке, що йде від голови, а не від душі, щось приблизне, показує розмазню яку-небудь, то його відразу треба піддати критиці. Треба, щоб природно студенти підійшли до висновку, що етюд в репетиції це краще, ніж довгі розмірковування. Адже ж коли ми починаємо плутатися в якихось розмовах, ми зазвичай говоримо собі: давайте перевіримо це етюдом.

Етюд – це відгук студента не тільки на драматургічний матеріал, але і на будь-яку життєву подію. У даній концепції етюд – це імпровізація актора-виконавця в заданих режисером-педагогом або виявлених на репетиції пропонованих обставинах і подіях. Така «етюдна проба» не вимагає попередньої підготовки – акторам-виконавцям пропонується миттєво «кинутися в імпровізацію». Це розуміння «етюду» як проби або начерку дуже близьке до поняття «сценічна імпровізація», яка ніколи не репетирується і не готується заздалегідь.

Мета подібного роду етюдних проб – дієве дослідження, тобто розвідка собою, своїм тілом, своєю психофізикою, тих чи інших обставин п'єси або програмних завдань в процесі навчання і репетирування. Наприклад, фізичного самопочуття або певного середовища чи атмосфери, або тієї чи іншої події. Етюдними пробами в пропонованих обставинах також прийнято називати один з напрямків акторсько-виконавського тренінгу – це тренінг дії в запропонованих режисером обставинах.

ЕТЮД - це наскрізна безперервна імпровізаційна проба виконавця собою пропонованих обставин і подієвих ситуацій. Це дія виконавця в пропонованій, вигаданій, створеній або відтвореній по пам'яті подієвої ситуації.