25. Граматика періоду пізньої Імперії та раннього середньовіччя.

Римські гаматики як республіканського періоду, так і періоду Імперії майже не вказували на розмовні та діалектні явища у лат. мові. Це пояснювалось тим, що граматики писались для шкіл. Однак грам. пізньої Імперії та раннього середньовіччя представляють деяку цікавість для романістів: вказуючи як треба говорити, автори відходили від «неправильної» форми, яка частіше зустрічалась в розм. мові. Роботи по орфографії Вергілія Лонга і Теренція Скавра, граматики Доната, Присціана і т.д. Цінним джерелом є роботи лексикографів. Серед них робота Веррія Флакка, твори Нонія Марцелла, Ісидора Севільського. Одним із відомих особистостей був Валерій Проб, він був лінгвістом та філологом. Проб виходив з концепції мови, які знаходиться у постійному русі. Він вивчив мову шляхом систематичного порівняння його минулого і теперішнього стану. Саме Пробу була приписана першими дослідниками граматика «Instituta artium». У ньому наводився список з 227 слов, які подані у «правильних» та «неправильних» варіантах.

26. Зміни у граматичному оформленні іменника.

Основу іменних частин мовлення складають імена, називні, які позначають матеріальні предмети, які можна класифікувати по їх загальних ознаках (рід, число) або по їх більш частим ознакам (розмір, вага, колір), характеризувати по їх ролі в ситуації. Для всіх цих операцій мова має сталі форми виразу – морфеми рода, числа, відмінку, службові слова – артикль, прийменник і т.д.

По своїй морф. структурі конкретно-предм. іменники, у тому числі імена понять, масси, і матеріалу, не є однорідними.

1. Непохідні іменики: aer, aqua, arbor, campus, etc. – слова, у більшості наслідувані у ром. мовах.

2. Похідні іменники із суфіксами суб’єктивної оцінки: -ulus, a – nepotulus «внук», -icus, -iculus, a – nepticula «внучка».Всі ці суфікси у ром. мовах зберегли слубку продуктивність: -ellus > -ello – paese, paesello. «село, селище».

3. Похідні із суфіксами колективності: -amen, -umen, -imen: іт. fogliame «листя» порт. folhame «листя».

4. Похідні із суфіксами, які вказують на роль предмета в ситуації, синкретично представленій кореневою морфемою.

5. Продуктивними суфіксами абстрактних імен дії в лат. мові. Суфікс –tionem в ром. мовах зберігся як продуктивний тільки у книжному варіанті – іт. –zione, ісп. –cion.

27. Писемна фіксація ром. Мов. Фактори диференціації народної латини та утв. Ром. Мов. Етнічні фактори: субстрат, суперстрат, адстрат.

Фактори диференціації народної латини і формування на її основі ром. мов умовно поділяються на етнічні, хронологічні та соціальні. Етнічними факторами називають вплив на латинь мов народів, з якими римляни були у довготривалих контактах. Під хронологічними факторами мається на увазі та обставина, що завоювання і романізація римських провінцій походили протягом довгого відрізку часу, під час якого сама латинь набувала значних змін. Говорячи про соціальні фактори, маються на увазі особливості політ., економ., культ., розвитку різних частин римської імперії.

Етнічні фактори: субстрат, суперстрат, адстрат.

Субстратом прийнято називати мову, яка була витіснена іншою мовою, на яку вона вказала вплав і залишила сліди. На значній частині завойованої римом території лат мова поступово витіснила мови місцевого населення. Деякі ознаки та особливості місцевих мов збереглись у розмовній лат. мові, що стало наслідком його різноманітності у різних частинах Римської держ. Субстратом загальної лат розмови апеннінського півострова були італійські мови і другі мови місцевого населення. Субстрат галльської латині составляли кельтські мови. Кельтський субстрат був і у інших ром мовах. Субст. Піренейського півострова були іберійські мови.

Під суперстратом розуміється мова, яка нашарувалась на іншу мову і в наслідку розчинилась у ній. Вона широко проникає в область поширення іншої мови, але зникає, залишив сліди в мові Для лат мови суперстратами були мови герм племен. Ці мови не витримали конкуренції з лат мовою. Хоча гер мови залишили деякі елементи, особливо в області фонетики і лексики.

Адстрат як історичне поняття означає мову, яка була у довгому контакті з іншою мовою, і яка залишила у ньому сліди, але яка не розчинилась у ній, а продовжує існувати і розвиватись. Адстратом до лат мови можна вважати древньогрецьку мову, яка надала в результаті історичних контактів римлян з греками значний вплив на лексику лат мови. Мовою адстратом, яка зіграла немалу роль в історії формування і раннього розвитку іберо-ром. мов, в області лексики можна вважати арабську мову.