54. Поява означеного артикля.

Особовий займенник 3-ї о соби та означений артикль в усіх романских мовах мають спільний етимон – ille (*illi, *illus). Така спільність пояснюється ідентичністю сфери розповсюдження – анафори (повторна номінація). Спочатку за анафорою в ЛМ був закріплений нейтральний займенник is (ea, id), який чергувався з вказівним займенником ie (haec, hoc). В пізній латині всі ці форми поступаються місцем вказівним займенникам ille та ipse. В усіх романських мовах, окрім балкано-романських, артикль був закріплений за іменними частинами мови, а також не має відмінкових форм.

55. Причини лексичних змін.

Збереження чи зміни відношень між значенням та позначенням слова, а також поява нових лексичних понять, що позначають нові явища чи предмети, зумовлені як соціолінгвістичними, так і внутрішньомовними факторами. До соціолінгвістичних факторів належать: 1) контакти з іноземними народами; 2) політичні, соціально-економічні та культурні зміни в епоху пізньої Римської імперії та раннього Середньовіччя, а саме: а) переоцінка культурних цінностей, що була зумовлена поширенням впливу християнства. Заборона вивчення латинських текстів зумовлює повне зникнення слів «високого стилю»,які не використовувалися у повсякденному житті. б) розмовна мова звичайних робочих людей сприймалася за зразок, а отже зумовлювала поширення відповідної лексики.

Спеціальні терміни потрапляючи в народну мову отримували вже зовсім інше «своє» значення і витісняли класичне латинське слово. в) феодалізація господарського та політичного життя, розруха та погіршення економічного становища змінювали значення термінів, наприклад «убога хатинка» —лат. Сasa приймає значення будинку взагалі. Таким чином, значення і етимологія слова відображає матеріальні та культурні умови життя народу в час творення мови. До внутрішніх факторів відносять: 1) фонетична короткість слова та виникнення «незручних» омонімів в результаті фонетичних змін. 2) системний характер зв’язку між лексичними одиницями в лексико-семантичних групах, де заміна значення чи позначення викликає зміну в інших лексичних одиниць. 3) прагнення пояснювати слова за допомогою вже існуючих слів, чи створення аналогів, подібних за звучанням , замість використання вже існуючого слова. 4) прагнення розмовної мови до короткості та зручності вимови, наприклад, plicare tentoria ‘складывать палатки’ >рум. apleca ‘уезжать’, plicare vela ‘складывать паруса’ > исп. llegar ‘приезжать’.. 5)емоційність та експресивність розмовної мови, що пов’язана скоріше з цікавим звучанням назв екзотичних предметів; 6) стійкість відношень між поняттям та його назвою скоріше пов’язана зі сталість того чи іншого роду поняття. Наприклад найбільш стабільною виявилася лексика з таких сфер, як «фізичний стан», «тварини», «люди», «частини тіла». Найбільш змінними виявились назви всього,що пов’язано з діяльністю людини, її творчістю та думками.

56. Характерні особливості числівників.

Числівникик наближен у вживанні до іменників і займен (здатність до самостійності) ш прикметника (препозитивне положення відносно іменника). кількісні unos duo tres mille і форми множини від centrum відм. в клас латині. в НЛ перші три зберегли відм форми: категорія роду лише зберіг unos за аналогією прикметника bonus. в НЛ вживалися у формі множини в зачені неоднозначного займенника. відповідні зміни мали duo, due; в НЛ утвор форми dui, dua. лише в рум та порт duo зберігло родові форми. деякі РМ мають складні числівники: лат. ambo > ambi +duo. суч ови зберігли ці все числівники пристос до свохї фонет законів. в НЛ форми від 16 до 19 змінили порядок утвор, для їх визнач стали вжив перефрази. морфол структура залишилася незмінною у зах ром мовах і східно ром мовах утвор за допом spre. числівники від 20 до 90 в НЛ зазнали стягнення. РМ в основному успадк числ НЛ від 20 до 90. поряд числ збергли в НЛ форми класичної латини: primus secundus як bonus. пізніше еволюція пор числ в РМ призвела до їх диференціації. Числ-прислівники є ром новоутвор що виникло як лексикалізація конс: ім. + кільк числ. Неознач числ РМ походят від лат займен прикметників, що місять елементи не означ числ.