18.Писемна фіксація романських мов. Фактори диференціації народної латини та утворення романських мов. Германський суперстрат.

Головним центром контактів РМ з германськими мовами під час романізації була долина долина р.Рейна. На пізньому етапі історії Римської імперії, з початком навали германських племен жителі Романії в різних її частинах зіштовхувалися з різними германськими мовами. Тому для італійської мови характерні запозичення з мови остготів і лангобардів, для французької – франків, для провансальської – бургундів для іспанської – вестготів та вандалів. Правда, враховуючи, що відміни германських мов одна від одної були не дуже значними, могло виявитися, що одне й теж слово було запозичене з різних германських мов, в різний час і в різних місцевостях, але встановити точні умови його запозичення не виявляється можливим: герм.suppa – фр.soupe, пров. кат., ісп., порт., sopa, іт.zuppa «суп»

Сліди остготського перебування залишилися в основному в топоніміці Північної Італії. Лангобардські елементи в італійській лексиці, більш численні, складають більше 300 слів, які поширилися в різних областях і які частково проникли і літературну мову. Balk, palk дали balco, balcone, palco. Франкського походження деякі : baro «вільна людина» - фр. baron, ісп. varón, іт. barone. Вплив франкської проявляється також у фонетиці та словотворі. Германська аспірата “h”, суфіксація –ard, -art, -aud…

Іспанська та португальська виділяються з усіх західнороманських мов найменшою кількістю германізмів. Серед популярних іспанських імен – запозичені Fernando, Ramiro, Alfonso, Elvira.

19.Латинська мова – основа романських мов. Етапи розвитку латинської мови. Архаїчний період.

Архаїчний період (кінець ІІІ ст. до н.е. – кінець ІІ ст. до н.е.). Початковий історичний період латини відомий по невеликій кількості памя’тків. Збереглися незначні написи на стелах, горщиках, надгробках, і в основному це були релігійні тексти. Не дивлячись на обмеженість матеріалу, документи того часу дають можливість виявити ряд характеристик архаїчної латин, які відрізнялися від більш пізньої класичної норми: відсутність подвоєння приголосних(mitat/mitatt), стародавні дифтонги (duenos=bonus)… До середини ІІІ ст. до н.е. завершується боротьба Риму з італійськими племенами і грецькими містами Апенінського півострова, Італія об’єднується аід владою Риму. Починається масове використання грецьких запозичень.

Перший латинський поет Лівій Андронік (ІІІ ст. до н.е.) був греком. Латинська література стала розвиватися. Плавт (238 – 184 рр. до н.е.) та Теренцій (бл.190-159 рр. до н.е.) пишуть комедії латиною.

В текстах архаїчного періоду відобразились мовні риси, які в майбутньому не потрапили в літературну мову, але вони збереглися в латинській розмовній мові і прийшли пізніше в романські мови.

20. Системність фонетичних змін. Фонетичні заміни.

Звукові зміни, як спонтанні, так і обумовлені оточенням, знаходяться в залежності від закономірностей вищого порядку: місця звука-фонеми в фонетичній системі мови, місця звука в середині просодичної структури слова, функціонального навантаження різних при знаків звуку.

Як відомо, звуки мови, які розглядаються з точки зору їх розрізнювальної функції, являють собою фонеми мови. Розрізнювальне (функціональне) навантаження несуть лише розрізнювальні (фонологічно-релевантні) ознаки, які утворюють відповідну пару фонем, взаємозаміна яких в одній і тій же позиції або служить для розрізнення фонетичних форм двох різних за значенням слів, або спотворює фонетичний облік слова до невпізнанності. Так, наприклад в іспанській мові фонема /s/ представлена двома варіантами: casa [kasa], mismo [mizmo].

Фонетичні зміни спочатку стосуються лише фонологічно нерелевантних ознак. Латинські приголосні /t/,/d/ в позиції перед йот отримують свистячий відтінок. Фонологічна функція довготи/короткості перемістилася на інший парну ознаку – закритості/відкритості. Фонетичні зміни в мовленні не лише породжували нові звуки( із яких потім виникали нові фонеми), але й приводили до усунення із фонетичної системи мови релевантних фонологічних ознак, а звідси, й фонем, що несуть ці ознаки. На звукові зміни, які приводять до змішання фонем, мова часто реагує так званою «ланцюговою реакцією» змін. Системний характер фонетичних змін проявляється також в їх залежності від загальної структури всієї фонетичної системи в цілому.