50.Писемна фіксація романських мов. Фактори диференціації народної латини та утворення романських мов. Субстрат Іберійського періоду.

Кельтска мова- кельти проникли в зх част півост. НАслідок цього вторгн: топоніми із закінч –briga. Оскільки пит про давнє насел Пірен. пів-ост. не вияснений, передбачається виділяти долатин елементи в мовах півострова як предроманські.До таких елементів віднос слова з кінцевою групою –rro –rra або –rdo –rda. Ще еодна фонет особл.,що інод іпояснюється місцевим субстратом – іспанське апікальне S . Але так ж особливіст помічена в середньовічних англ запозич з франц : push finish , на основі чого можна предположить що S було апікальним і в старофранц і що це скоріш за все риса розмовної латини

51.Формування держав на романізованих територіях. Іспанія.в 711р. на Піренейский пів-о. вторгнулися араби. До сер. 8 ст. держава арабів включала ряд сх. країн.Пірен піво став важл част Кордовського емірату, столиця якого була розташ в пд. Ісп. В 9-10ст. під контр арабів опинилис о-ви СЕредз моря.

Майже в той час поч. процес відвоювання Пірен. пів-о. «Реконкіста». Реконкіста почалась з пн.( арабами не були завойов. пн-зх част. Астурії, гірські райони Старої Кастилії, на пн-сх – Каталонія. Поступово розширюючи свої кордони в боротьбі з арабами,Астурія обєдналась з королівс. Леон,з якого пізніше виділ. королівс. Кастилія. Скоро Леон і Каст. знову обєдналися. На основі колишньої Каталонії сформ. Арагон, Наварра і Каталонія, які пізніше обєдн в королівсь. Арагонське. Так на землях Іспанії склались 2 сильні королівства Кастилія та Арагон, які через багато років злились в єдину державу. Ці обєднані короліства становили основу майб. держави Іспанії. До кін. 8 ст. майже вся тер Пірен піво. була звільн віід арабів. І в них залишився лише гранадський емірат. Португалія,звільнившись від арабів, увійшла у скл. ісп корол. Леон, а в 11 ст вона виділ в графство, а пізніше в незалеж королівство.

52.Зміни в граматичному оформленні займенників. Найбільш радикал зміни в лат сист іменної актуалізації, що призвели до виникн нових грам форм виникли у вказівн та особист займен, у звязку зі збільш їх нагрузки як повязувальних елеменів мови. Особист займ- єдиний що зберіг відмінкову парадигму у всіх ром. мовах. Особ. займ. 3-ї особи , який був відсут у латині , є майже у всіх ром мовах у вказівному займ.ille “той» .Прислывник inde в італії галлії та пн-сх іспаніїї закріпився у функції розділового займенника. В галло- ром. ареалі слово homo , яке викор також і в неозначено –особ сенсі, перетворилося в суб’єктивне нейтрально- особ займен. on. У більш ром мов произошла уніфікація відмінкових форм, так що наголошені займ 3ї особи, так як іменники , не мають категорії відмінку.

53. Джерела вивчення народної латини. Глоси, схолії.

Усі докази вивчення джерел народної латини не можуть бути достовірним свідченням розмовної ЛМ,оскільки відомості були взяті з археологічних писемних документів. Але попри це, можемо виділити декілька джерел вивчення НЛ: 1) написи; 2) художня література; 3) «спеціальна література» - трактати з медицини, кулінарії, сільського господарства чи іншого виду господарської діяльності; 4) юридичні документи раннього Середньовіччя; 5) література релігійного змісту (християнська література); 6) граматики. Глоси – пояснення незрозумілих читачеві слів. Робилися зазвичай або на полях, або між рядками основного тексту, становили велике значення для порівняння розмовних та літературних форм ЛМ. Найважливішими вважаються Рейхенауські глоси VIII-IX ст.., що складалися з двох частин,кожна з яких вміщувала понад 800 глосів. Схолії – коментарі філософського, критичного, граматичного чи стилістичного характеру, що були більш приближені саме до розмовної латини. Найвідомішими схоліями вважають схолії Вергілія, Теренція, Елія Доната.