11)Агностицизм та скептицизм

Агностицизм (грец. α-γνωστικισμός — від гностицизм (див. гнозис)) — філософський погляд, який доводить, що істинне значення певних тверджень — особливометафізичних тверджень щодо теології, життя після смерті, або існування Бога, богів, божеств, або навіть об'єктивної дійсності — не осягається або, залежно від форми агностицизму, не може бути в сутності осягнене через природу суб'єктивного досвіду, сприйнятого індивідом.

(СКЕПТИЦИЗМ)У повсякденному використанні скептицизм (грец.σκέπτομαι — помічати, зауважувати, розглядати) може означати таке:

• сумнівищодо певногоявищачиіснуванняабовластивостейпевногооб'єкту,

• метод судження, що засновується на неприйнятті передвчаснихвисновків.

У філософії, скептицизм означає одну з наступних позицій:

• (принципову) обмеженість знання,

• отримання інформації про дійсність через сумніви та постійні перевірки чи експерименти,

• брак певності в існуванні позитивних мотивівдля людських вчинків (цинізм).

У класичній філософії, скептицизм означає вчення '(Οι Σκεπτικοί), філософіської школи, представники якої стверджували, що вони не «заявляють нічого, але лише висловлюють власну думку». У цьому сенсі, філософський скептицизм — філософська позиція уникнення того, щоб постулювати остаточну істину. Застосований до себе, скептицизм поставив би під сумнів, чи є скептицизм прийнятною позицією взагалі.

13)Емпіризм та раціоналізм

Емпіри́зм (від грец. έμπειρία — досвід) — напрям у теорії пізнання, що визнає чуттєвий досвід джерелом знань і стверджує, що всі знання ґрунтуються на досвіді. Протистоїть раціоналізму та містицизму. При цьому, інша пізнавальна здатність людини — розум — розглядається в емпіризмі тільки як сполучення і перекомпонування того матеріалу, що даний нам у досвіді, а також як здатність, що у принципі нічого не додає до змісту нашого знання. У методологічному плані емпіризм  — це принцип, відповідно до якого життєва практика, мораль і наука повинні базуватися винятково на відповідному досвіді.

Раціоналі́зм  (від лат. ratio — розум) — філософська точка зору, яка наголошує першість і компетентність розуму(логічного ходуміркування) в пошукахправди. В історії філософії раціоналізм протиставляєтьсяемпіризму— філософській установці, яка кладе в основу пошуків істинидосвід.

До видатних представників раціоналістичної школи мислення належали Бенедикт Спіноза,Рене Декарт,Готфрід Лейбніц. Особливе місце посідає філософіяІммануїла Канта, який намагався виділитиапріорнезнання, тобто ту частину знання людини, яку неможливо отримати з досвіду.

14)Матеріалізм та діалектика

Матеріалі́зм — один з основних напрямків філософії, який у вирішенніосновного питання філософіїстверджує, щобуття,природа, матеріальне є первинним, адух,свідомість, ідеальне — вторинним. Визначення первинності і вторинності різне у різних філософів. Представникивульгарного матеріалізмувважали, що думки, ідеї, свідомість, тобто те, що зазвичай відносять до ідеального, теж є матеріальним. Однак, зазвичай, матеріалісти визнають існування ідеального, хоча вважають його породженим складно організованою матерією. Матеріалізм у філософії протиставляє себе різним школамідеалізму, а такождуалізму.

Термін також вживається для означення світських поглядів та поведінки, при яких матеріальні благадомінують уієрархіїцінностей.

Діале́ктика (грец.διαλεκτική — «мистецтво сперечатись», «міркувати») — метод філософії, що досліджуєкатегоріїрозвитку.

Слово «діалектика» походить із Стародавньої Греціїзавдяки популярностідіалогівміжПлатономтаСократом— точніше: діалог між людьми, які намагаються переконати один одного, та який дав назву діалектичному методу у філософії.