Навчальний і учбовий.

В офіційно-діловому мовленні, а також у засобах масової інформації широко користуються словом учбовий. Хоча його існування в українській мові викликає багато сумнівів, адже в ній немає лексеми учба, від якої воно могло б бути утворене. Учбовий — спотворене запозичення з російської мови. Замість нього слід вживати навчальний: навчальний план, навчальне приміщення, навчальний заклад, навчальна практика тощо.

Зумовлювати й обумовлювати.

Слова, схожі звучанням, але не значенням. Зумовлювати — це спричиняти, викликати щось: “Гарна оплата зумовила і якісну роботу”. А обумовлювати — встановлювати (в угодах, договорах тощо) певні умови, строки, показники.

Свідоцтво і свідчення.

Звукова близькість цих слів також призводить до того, що їх помилково ставлять одне замість іншого. Свідоцтво, як відомо, то офіційний документ, а свідчення означає підтвердження чогось (факту, обставин тощо).

Носити ім’я, зватися, мати назву.

“Ця вулиця носить ім’я Богдана Хмельницького”; “Міст через Дніпро носить ім’я Євгена Патона”,— чуємо і читаємо. Але ж цим дієсловом в українській мові передають дію, рух. Його не пов’язують з речами нерухомими, які не можуть щось нести. Коли мовиться про найменування вулиці, площі, проспекту, мосту чи якогось закладу, тоді треба вдаватися до дієслів зватися або мати назву.

Користуватися успіхом і мати успіх.

В українській мові на відміну від російської (“Пьеса пользуется большим успехом у зрителей”) лексеми користуватися, користатися, користати мають вужче поле застосування: вказують на дістання якоїсь користі чи прибутку. Тому їх аж ніяк не можна вживати у фразах типу: “Співак користується незмінним успіхом”; “Письменник користується популярністю”. Тут потрібні: мати успіх (славу), зажити популярності.

Старий і давній.

Співрозмовники кажуть: “Ми — старі приятелі”. Хоча їм нема й тридцяти років. Які ж вони старі? Вони давні приятелі (чи знайомі). Але, якщо треба підкреслити, що йдеться саме про вік людей, а не про їхню давню дружбу, тоді слушно вжити прикметник старі. Природніше казати: давнє правило, давня звичка, але стара (застаріла) зброя, старі поняття тощо.

Впізнавати і пізнавати.

Впізнавати можна людину, предмет, річ тощо. А пізнавати — це осягати певні явища дійсності, діставати істинне уявлення про кого-небудь чи що-небудь.

Подібний і такий.

У нас повелося в усній і письмовій мові не тільки використовувати прикметник подібний у значенні “схожий із чимось або кимось”, а й ототожнювати його з висловом такий самий. Навіть більше: цей прикметник безпідставно майже витиснув з мовлення займенник такий (“Подібна (треба така) поведінка мені не подобається”).

Грати роль і відігравати роль.

Вислів грати роль доречний у застосуванні до акторів або до людей, які видають себе за когось. У переносному значенні використовуємо словосполучення відігравати роль (“Школа відіграє велику роль у вихованні молодого покоління”).. В українській мові на відміну від російської (“Пьеса пользуется большим успехом у зрителей”) лексеми користуватися, користатися, користати мають вужче поле застосування: вказують на дістання якоїсь користі чи прибутку. Тому їх аж ніяк не можна вживати у фразах типу: “Співак користується незмінним успіхом”; “Письменник користується популярністю”. Тут потрібні: мати успіх (славу), зажити популярності.