Нагода і пригода.

Ці слова часто ставлять у фразах не там, де треба. “Словник має стати в нагоді вчителеві й школяреві, професорові й студентові, письменникові й перекладачеві” (треба в пригоді); “Мені ще не випало пригоди побувати в Ужгороді” (треба нагоди). Іменник нагода означає випадок (здебільшого сприятливий), а іменник пригода вказує на якусь подію, на якісь бувальці або виражає потребу, користь; від цього й вислів стати в пригоді.

Звільнення і визволення.

Перше походить від дієслова звільняти (випускати на волю, позбавляти чогось обтяжливого, вилучати). Кажемо, приміром, звільняти (звільнення) з-під арешту (з-під варти; від податків, від роботи). А коли йдеться про відвоювання захопленої ворогом території, про допомогу у виході зі скрутного становища, вживаємо визволяти, визволення.

Адреса і адрес.

Розрізняються значенням. Адрес — це письмове вітання особі, організації, переважно з нагоди ювілею. Адреса ж — місце проживання чи перебування особи, розташування установи; напис на конверті, бандеролі тощо. Вислови на адресу і за адресою також мають різне значення. Перший вказує на напрямок дії (“Листи надсилайте на адресу...”), другий — на те, де вона відбувається (“Консультаційний пункт міститься за адресою...”).

Пожежник і пожежний.

У словнику української мови читаємо: пожежник — працівник пожежної команди; пожежний — призначений для гасіння пожежі (пожежні бочки, пожежна вежа). А той, хто постраждав від пожежі,— погорілець. Відповідно слід і вживати ці слова.

Білет і квиток.

Розрізняються і значенням, і словосполученістю. Тільки білет:

1. Картка з питаннями для тих, хто складає іспити або заліки. Екзаменаційний білет. Попався щасливий білет.

2. Цінні папери. Кредитний білет. Казначейський білет. Білет грошово-речової лотереї. Банківський білет.

Тільки квиток:

1. Документ, який засвідчує належність до організації. Партійний квиток.

2. Куплена картка, що дає право проїзду на транспорті, відвідання музею тощо. Трамвайний квиток. Проїзний квиток. Залізничний квиток.

Заслухати — прослухати — вислухати.

Синонімічні в своїй основній суті, ці слова, однак, не тотожні. Заслухати щось виголошене на зборах, засіданнях, конференціях: доповідь, звіт, промову тощо. Прослухати від початку до кінця розділ навчальної дисципліни; стан когось або чогось тощо. Прослухати зведення, лекцію; прослухати хворого, мотор. Обидва дієслова правомірні, але передають різні відтінки змісту. Загальніше в офіційних ситуаціях звучать вислови з лексемою заслухати. Наприклад, планується заслухати... Прослухати стосується переважно завершеної дії.

Дієслово вислухати (наголос на першому складі) має іншу сполучуваність. Використовується воно здебільшого для характеристики конкретної розмови, спілкування, побутової бесіди. Вислухати співрозмовника; вислухати скарги, вимоги.

Гривня і гривна.

Грошова одиниця незалежної України зветься гривня, а гривна — це металева шийна прикраса у вигляді обруча. Гривня відміняється як вишня: дві гривні (а не гривни), п’ять гривень (а не гривен), двадцятьма шістьма гривнями (а не гривнами).

Дільниця і ділянка.

Розрізняються значенням. Дільниця — це адміністративно-територіальна або виробнича одиниця. Виборча дільниця. Складальна дільниця. Ділянка — частина земельної площі; частина фронту; галузь, сфера діяльності. Ділянка землі. Ділянка фронту. Ділянка боротьби за науково-технічний прогрес.

Завдання і задача.

Завдання — те, що визначено або заплановано для виконання; доручення. А задача — це питання, що його розв’язують шляхом обчислень за певною умовою (наприклад, у математиці). В усному мовлення, у пресі часто плутають ці слова. Пишуть: “Основна задача (замість завдання) сьогодні — успішно підготуватися до зими”.

Їжа і їда.

Декому здається, що це слова-синоніми. Зовсім ні. Їжа — то харчі (калорійна їжа, рослинна їжа). А їда — споживання їжі (повільна їда; до (після) їди).

Блюдо і страва.

Слово блюдо в нас означає “широка посудина”. А продукти, приготовані для вживання, звуться стравами. Тож потрібно казати: перші (другі, треті) страви, а не блюда.

На протязі й протягом.

Що таке протяг, мабуть, знають усі: різкий струмінь повітря, що продуває. І сидіти на протязі біля дверей не рекомендується, можна застудитися. Слово протягом уживається в конструкціях на позначення часу тривання, існування чогось (“Протягом п’яти років автор писав свій роман”). Ненормативними є: на протязі п’ятирічки (замість протягом), на протязі години. Якщо ж ідеться про відстань, то вживається вислів на протязі (“Пройшов рясний дощ, і машина буксувала на протязі кількох кілометрів”).

Уява й уявлення.

Уявляти собі що-небудь може тільки людина внаслідок діяльності її мозку, яку ми називаємо уявою, а продуктом уяви є уявлення про щось чи про когось. Сказати, наприклад, “Іван не мав ніякої уяви про космічні катастрофи” не можна, бо уява в нього була, тільки вона не створила уявлення про це. Тож треба розрізняти значення цих слів і не підмінювати їх одне одним. Обидва слова-поняття стосуються сфери нашого мислення, ширше — внутрішнього світу людини. Проте кожен з іменників має характерну тільки для нього сполучуваність.

Уява — здатність образно створювати або відновлювати в думках щось бачене, чуте. Як синонім до слова фантазія найчастіше виступає у зворотах: уява малює, в уяві постає (оживає), уява працює, робота уяви, викликати в уяві, спливати в уяві. Уживається також зі словами: багата, буйна, дитяча, збуджена, мимовільна, поетична, творча, художня, убога, хвора, людини, письменника, митця; плід уяви, сила уяви тощо.

Уявлення — розуміння чого-небудь, знання, яке грунтується на основі попереднього досвіду; чуттєво-наочний образ предметів або явищ дійсності, що зберігається і відтворюється в свідомості людини поза безпосереднім впливом їх на органи чуття. Вживається зі словами: загальне, зорове, наше, неточне, повне, помилкове, правильне, релігійне, чітке, про мистецтво, про розвиток суспільства; давати уявлення, зберігати уявлення, складати уявлення, спростовувати уявлення і т. ін.

Правильним є слововживання в таких, наприклад, контекстах: “Їхні уявлення про мову викривлені” (з газети), “Я хочу показати, яка то нелегка справа дати іншомовним читачам, читачам інших країн, уявлення про художній твір, написаний на певному місцевому матеріалі” (Максим Рильський).

Уявний — який не існує в дійсності, а створений уявою, в уяві: уявне задоволення. “Імператор Іоанн був задоволений уявним боєм і велів видати всім гребцям і воїнам, які брали в ньому участь, нагороду” (Семен Скляренко).