Відварний, відварений.

Відварний (прикметник) — виготовлений відварюванням. Відварне м’ясо. Відварений (дієприкметник) — доведений варінням до готовності. Відварена картопля.

Відзначати, зазначати.

Збігаються у значенні “виділяти позначкою; звертати увагу, зауважувати; підкреслювати”. Відзначати (зазначати) на полях. Слід відзначити (зазначити). Тільки відзначати — 1. Виділяти когось чи щось похвалою, нагородою. Відзначати переможців, відзначати цінним подарунком. 2. Святкувати. Відзначати ювілей, відзначати урочисту подію.

Впереміж, впереміш.

Впереміж (упереміж), впереміжку (упереміжку) — чергуючись одне з одним; навперемінно. Білі й червоні троянди стоять упереміж. Впереміш (упереміш), вперемішку (уперемішку) — перемішуючись із чимось. Трава росте впереміш з квітами.

В’яз, в’язь, яз, в’язи.

В’яз — листяне дерево. В’язь — прісноводна риба родини коропових; спосіб скріплення дерев’яних частин будівлі; зав’язь; вид старовинного декоративного письма. Яз — пліт, частокіл упоперек річки, затоки, в які вставляють вершу чи ятір. В’язи — шия. Скрутити в’язи.

Давнина, давність.

Давнина — давноминулі часи. Сива давнина, звичаї давнини. Давність — 1. Велика часова віддаленість виникнення, здійснення чогось. Вікова давність, тисячорічна давність. 2. Довгочасне існування. За давністю (а не давниною) років, пожовтів од давності. Хоча в окремих випадках ці поняття збігаються: глибока давнина — глибока давність.

Заснований, оснований.

Заснований — значить створений, а оснований — той, що грунтується на чому-небудь. Отже, можна сказати: місто засноване давно, але теорія основана на фактах.

Зріст, зростання.

У значенні “довжина тіла людини” вживається переважно зріст. Високий (низький) на зріст, на весь зріст. Слово зростання означає “збільшення, підвищення”. Зростання (а не ріст) прибутків, зростання продуктивності праці.

Корисний, корисливий.

Сплутування цих прикметників призводить до прикрих помилок, перекручення змісту, бо один з них виражає позитивну якість, а другий — негативну. Корисний — який дає користь; корисливий (відповідає російському корыстолюбивый) — той, хто дбає тільки про власну вигоду, користолюбний.

Тост.

Його можна виголошувати, пропонувати, а не піднімати і не підносити (як часто кажуть в усному мовленні). Піднімають келих, а не тост.

Тюрки, турки, туркмени.

Розрізняються значенням. Тюрки — велика група споріднених за мовою народів, до яких належать татари, узбеки, азербайджанці, казахи, киргизи, башкири, туркмени, якути, каракалпаки, турки тощо. Похідне тюркський. Турки — народ, що становить основне населення Туреччини. Похідне турецький. Туркмени: нація, основне населення Туркменістану. Похідне туркменський.

Несення — несіння

Несення — виконання певних обов’язків, доручень тощо: несення військової служби.

Несіння — кладка яєць (про птахів).

Нечисленний — незчисленний

Нечисленний — який складається з невеликої кількості когось, чогось. “Нечисленні перехожі ліниво снували по тротуарах” (Іван Франко).

Незчисленний — який складається з великої кількості когось, чогось; незліченний. “Петрусь узяв гуркати палицею по парканах. Поназбігалась незчисленна сила собак” (Агатангел Кримський).

Погідний — погодний

Погідний — тихий, спокійний, погожий; переносно — безтурботний, урівноважений: погідне море, погідне небо, погідний настрій. “День був погідний і доволі теплий” (Богдан Лепкий).

Погодний — що стосується погоди. Погодні умови, погодні прикмети.

Поголівний — поголовний

Поголівний — який бере до уваги кожну окрему голову худоби; обчислюваний за кількістю голів. Поголівний облік худоби.

П оголовний — який не виключає нікого; загальний, тотальний. Поголовні арешти.

Рідкий — рідкісний

Рідкий — негустий; розташований нещільно один за одним або повторюється через певні проміжки часу тощо. Рідке тісто, рідкий гребінець, рідке волосся, рідкий туман, рідкі вибухи.

Рідкісний — що трапляється, буває не часто; незвичайний. Рідкісна рослина, рідкісний випадок, рідкісна порада.

Стримувати — утримувати

Стримувати — уповільнювати рух кого-, чого-небудь; протистояти натискові когось, чогось; не давати чомусь виявлятися повною мірою тощо. Стримувати коня, стримувати натовп, стримувати ридання.

Утримувати — 1. Тримати когось, щось, не даючи впасти; уповільнювати просування когось, чогось; просити когось залишитися; не віддавати ворогові позиції і т. ін. Утримувати воза, утримувати дітей у хаті, утримувати плацдарм.

2. Забезпечувати кого-небудь засобами до існування; бути власником якогось закладу, підприємства тощо. Утримувати родину, утримувати пансіонат.