Трудове право

Однією із найважливіших галузей в нині діючій правовій системі України є трудове право. Трудова діяльність виступає засобом створення матеріальних потреб, які забезпечують життєдіяльність, а значить, існування людини. Задоволення матеріальних потреб забезпечується в процесі їх виробництва. Будь-яке виробництво неможливе без застосування праці людей.

Трудове право як самостійна галузь права — це система правових норм, що регулюють трудові та пов'язані з ними відносини, встановлюють права та обов'язки працівників та роботодавців, що є обов'язковими на всіх підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності та виду діяльності.

Предметом трудового права є суспільні трудові відносини, які виникають із застосування працівниками здатності до праці в суспільному виробництві, та інші відносини, що тісно пов'язані з трудовими.

Трудове право в основному зорієнтоване на колективну працю. Метою норм трудового права є регламентація триваючих трудових відносин у процесі праці (а не разових завдань) шляхом встановлення мінімальних гарантій (наприклад, мінімальної відпустки, мінімальної заробітної плати), максимальних обмежень (наприклад, норми робочого часу, норми праці тощо), захисних процедур (наприклад, підстави і порядок звільнення з ініціативи власника, додержання гарантій при звільненні, порядок оскарження незаконного рішення тощо). Основним принципом трудового права є положення про те, що правовий стан працівника не може бути погіршений стосовно закріпленого законодавством рівня, він може бути поліпшений шляхом встановлення додаткових соціально-трудових пільг з боку роботодавця.

Метою вивчення навчальної дисципліни «Трудове право» є отримання теоретичних знань у сфері правового регулювання трудових та тісно пов’язаних з ними відносин і формуванні у студентів практичних навичок застосування правових норм, що регламентують ці відносини.

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні:

Знати:

• положення доктрини трудового права;

• чинне трудове законодавство;

• основні принципи і завдання трудового права;

• види юридичної відповідальності за порушення трудового законодавства.

Уміти:

• застосовувати норми законодавства про працю;

• узагальнювати практику використання трудового законодавства та робити відповідні висновки за результатами узагальнення;

• правильно застосовувати роз’яснення судових та інших органів у процесі застосування норм трудового права;

• проводити роз’яснення трудового законодавства серед населення.

Основні терміни дисципліни

Безробітні - це працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відпустка – найтриваліший вид часу відпочинку, який передбачає тимчасове оплачуване або безоплатне звільнення роботодавцем працівника від виконання трудових обов’язків протягом встановленої законом або за угодою сторін кількості календарних днів із збереженням за ним місця роботи на цей період.

Внутрішній трудовий розпорядок – це спеціальний порядок, який встановлюється всередині підприємства, установи, організації (де виконує функціональні обов’язки працівник) і який включає особливості взаємовідносин працівника і роботодавця, а також відносини між працівниками у процесі праці.

Дисциплінарне стягнення – це передбачена законом, дисциплінарними статутами чи положеннями про дисципліну міра впливу, яка застосовується роботодавцем чи вищестоящим органом до працівника за порушення трудової дисципліни.

Дисциплінарний проступок – це протиправне винне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього законодавством, колективним і трудовим договором чи контрактом трудових обов’язків, вчинене шляхом дії або бездіяльності.

Дисциплінарна відповідальність – це вид юридичної відповідальності, що полягає в обов’язку працівника, який здійснив дисциплінарний проступок, нести відповідальність за свої протиправні дії в межах стягнень, встановлених трудовим законодавством.

Зайнятість — це діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Заохочення — це своєрідна форма позитивної оцінки результатів праці працівника у процесі виконання ним своєї трудової функції; один із засобів забезпечення належної трудової дисципліни.

Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Зміст трудового договору – це сукупність визначених законодавством і сторонами умов, які встановлюють взаємні права й обов’язки сторін.

Кваліфікація - здатність виконувати завдання та обов'язки відповідної роботи.

Колективний договір – будь-яка письмова угода щодо умов праці та найму, що укладається, з одного боку, між роботодавцем, групою роботодавців або однією чи кількома організаціями роботодавців та, з другого боку, однією чи кількома представницькими організаціями працівників або, за відсутності таких організацій, - представниками самих працівників.

Метод трудового права – спосіб, спеціальний правовий процес, з допомогою якого право впливає на трудові відносини (встановлюються права і обов’язки, характер взаємовідносин суб’єктів), визначає правові засоби впливу в разі порушення наданих прав і обов’язків.

Ненормований робочий час – це особливий режим робочого часу, який встановлюється для керівників, спеціалістів, державних службовців та осіб, праця яких за характером виконуваних ними функцій не завжди може бути обмеженою нормальною тривалістю робочого дня, не піддається точному обліку внаслідок специфіки роботи, а також для осіб, робочий час яких у зв’язку з особливостями організації їх праці розподіляється ними на свій розсуд.

Неповний робочий час – законодавче або договірне зменшення загальновстановленої норми робочого часу з оплатою праці, що пропорційна відпрацьованому періоду або залежна від фактичного виробітку.

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Переведення на іншу роботу – це доручення працівникові виконання роботи, не передбаченої в трудовому договорі, тобто такої, яка не відповідає його посаді, спеціальності, кваліфікації, або роботи, при виконанні якої змінюється розмір заробітної плати, місцевість та інші істотні умови праці (за відсутності змін в організації виробництва і праці).

Підходяща робота, - це робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації працівника, а також доступності послуг транспортного обслуговування, встановленій рішеннями місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад.

Порядок укладення трудового договору – це встановлена чинним законодавством процедура підписання та оформлення трудового договору.

Працівник - фізична особа яка заключила трудовий договір з роботодавцем, відповідно наділена трудовими правами, виконує трудові обов'язків.

Принципи трудового права – виражені в законодавстві про працю вихідні основи, керівні положення, що характеризують найсуттєвіші риси його змісту і внутрішню єдність правового регулювання суспільних правовідносин у сфері праці, а також визначають загальну спрямованість трудового права.

Простій – це зупинення роботи, спричинене відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Професія - здатність виконувати подібні роботи, які вимагають від особи певної кваліфікації.

Робота - певні завдання та обов'язки, що виконані, виконуються чи повинні бути виконані однією особою.

Роботодавець - особа, яка найняла працівника за трудовим договором (контрактом).

Робочий час — це той час, протягом якого найманий працівник відповідно до умов трудового договору і правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації повинен виконувати свої трудові функції.

Розірвання трудового договору – це вольове ініціативне припинення договору у визначеному законодавством порядку однією із сторін трудових відносин чи третьою особою.

Система оплати праці – це спосіб нарахування розмірів винагороди, належної виплати працівникам відповідно до витрат їх праці, її якісних і кількісних показників, в окремих випадках – кінцевих результатів.

Суміщення професій (посад) – вважається одночасне виконання роботи з декількох професій (спеціальностей) на одному й тому ж підприємстві чи в організації протягом робочого дня нормальної тривалості.

Трудова дисципліна - необхідна умова (елемент) всякої колективної праці незалежно від організаційно-правової форми організації і соціально-економічних стосунків, що склалися в суспільстві.

Трудова книжка – це основний документ, який характеризує трудову діяльність роботодавців і службовців і за яким визначається трудових стаж працівника при виході на пенсію.

Трудове право як галузь права — це самостійна галузь права яка складається з системи правових норм, що регулюють трудові та пов'язані з ними відносини, встановлюють права та обов'язки працівників та роботодавців, що є обов'язковими на всіх підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності та виду діяльності.

Трудове право як навчальна дисципліна – систематизовані відповідно до типової програми знання щодо предмета правового регулювання норм трудового права та їх особливостей.

Трудове право як наука – система теорій, поглядів, знань про правове регулювання трудових і тісно пов’язаних з ними суспільних відносин, яка визначає способи досягнення ефективності цього регулювання та шляхи удосконалення чинного трудового законодавства.

Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий контракт – специфічний письмовий договір про працю, який є комплексною моделлю регулювання трудових відносин і дозволяє враховувати індивідуальні особливості працівника, його професійні навички, краще співвідносити оплату праці та заохочення з результатами трудової діяльності, підвищувати взаємну відповідальність сторін при рівноцінному співвідношенні нормативного і договірного регулювання трудових відносин.

Форма трудового договору – зовнішнє вираження, оформлення і документальне фіксування умов змісту трудового договору.

Час відпочинку визначається як час, протягом якого працівник вільний від виконання трудових обов'язків і вправі використовувати його на власний розсуд.