Складання цивільно-правових документів

Підготовка та складання цивільно-правових документів має виключно важливе значення в діяльності юриста. Кожний юридичний документ, у тому числі й цивільно-правовий, характеризується певною послідовністю викладення матеріалу, що виявляється в його обов’язковому структуруванні з дотриманням вимог до самого документа та вимог чинного цивільного законодавства.

Метою навчальної дисципліни «Складання цивільно-правових документів» є досягнення всебічного повного розуміння студентами природи та суті цивільно-правових документів, опанування майбутніми юристами основних засад складання цивільно-правових документів, вміння застосовувати здобуті теоретичні знання у практичній роботі.

Завданням дисципліни є формування у студентів системи науково-теоретичних та практичних знань, умінь та навичок при складанні цивільно-правових документів та вміння їх використовувати в практичній діяльності.

У результаті вивчення студенти повинні:

Знати:

• поняття цивільно-правового документа, його реквізити, систему цивільно-правових документів, що складаються у процесі здійснення цивільних прав і виконання цивільних обов’язків через представника, виникають із договірних зобов’язань, тощо.

Уміти:

• орієнтуватись в системі чинного цивільного законодавства України;

• користуватись офіційними правовими виданнями;

• застосовувати набуті знання в своїй практичній діяльності; складати цивільно-правові документи.

По завершенню вивчення курсу дисципліни «Складання цивільно-правових документів» передбачено підсумковий контроль у формі заліку для виявлення рівня теоретичних знань студентів, перевірки наявності у них навиків застосування отриманих теоретичних знань при складанні цивільно-правових документів і вміння самостійно працювати з літературою.

Дисципліна «Складання цивільно-правових документів» пов’язана з дисциплінами; «Підприємницьке право», «Корпоративне право», «Комерційне право», «Сімейне право», «Фінансове право», «Цивільне право», «Цивільний процес».

Основні терміни навчальної дисципліни

Договір – це домовленість двох або більшої кількості сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов’язків.

Зміст договору – це сукупність умов (пунктів), визначених на розсуд сторін і погоджених ними, й умов, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Представництво – це правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана чи має право вчинити правочин від імені другої сторони, котру вона представляє.

Довіреність – це письмовий документ, який видає одна особа іншій для представництва перед третіми особами.

Договір купівлі-продажу – це договір, за яким одна сторона (продавець) передає чи зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір дарування – це договір, за яким одна сторона (дарувальник) передає чи зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Пожертва – цедарування нерухомих і рухомих речей, зокрема, грошей і цінних паперів, фізичним особам, юридичним особам, державі Україна, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети.

Договір довічного утримання (догляду) – це договір, за яким одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру чи їхню частину, інше нерухоме або рухоме майно, що має значну цінність, набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням і (чи) доглядом довічно.

Договір найму (оренди) – це договір, за яким наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір найму (оренди) транспортного засобу – це договір, за яким наймачу (орендарю) за плату надається транспортний засіб у тимчасове володіння та користування з наданням наймодавцем (орендодавцем) послуг для забезпечення нормального його використання або без надання таких послуг.

Договір найму (оренди) житла – це договір, за якимодна сторона – власник житла (наймодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання в ньому на певний строк за плату.

Договір доручення – це договір, за яким одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Договір комісії – це договір, за яким одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Договір позики – це договір, за яким одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.