КМ-2 курс, набір 2012 року (Частина 1)

основні особливості юридичної компаративістики, її структуру, історію та сучасні напрями розвитку;

властивості методології юридичної компаративістики, її ґенезу, побудову, зв’язки з іншими юридичними науками та соціальногуманітарними науками, перспективи розвитку;

філософські та теоретичні засади юридичної компаративістики, методологічні підходи до праворозуміння властиві юридичним наукам різних країн, особливості формування національної правової доктрини;

поняття, структуру компаративних наукових знань, їх співвідношення з нормативним і практичним правовим знанням, а також з іншими формами знання права;

властивості, класифікації методів юридичної компаративістики, особливості адаптації загальнонаукових та інших методів стосовно специфіки правових явищ правових систем різних країн;

правила, прийоми вибору, аналізу та оцінки об’єктів порівняльноправових досліджень;

види, предмет, особливості галузевих та інших порівняльноправових досліджень;

місце української правової системи в глобальних процесах права.

Уміти:

аналізувати властивості окремих юридичних наукових дисциплін, що здійснюють порівняльно-правові дослідження, визначати їх місце в структурі юридичної науки, зв’язки з іншими юридичними та соціально-гуманітарними науковими дисциплінами, виокремлювати предмет компаративної складової юридичної наукової дисципліни, визначати перспективи її розвитку;

виокремлювати особливості методології конкретних порівняльноправових досліджень, відрізняти методи предметних досліджень та методи побудови юридичних компаративних наукових знань, визначати можливості, шляхи та механізми застосування методів юридичних наук інших країн;

виокремлювати, аналізувати філософські та теоретичні засади юридичної компаративістики певної країни, адаптувати їх стосовно конкретних вітчизняних юридичних компаративних досліджень, визначати їх необхідність та достатність;

аналізувати предметні наукові знання юридичних компаративних дисциплін, відрізняти їх від інших видів правових та соціальногуманітарних знань, класифікувати за різними критеріями, визначати їх необхідність та доцільність для проведення певних юридичних наукових досліджень;

розрізняти, виокремлювати, обирати необхідні та достатні загальні, філософські, загальнонаукові, частково-наукові та спеціальні методи

141

конкретних юридичних компаративних наукових досліджень, адаптувати їх стосовно особливостей предмету та завдань власного дослідження.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Автокефальна церква – частина Вселенської Церкви, що веде наступність від апостольських часів, або засновується єпископатом Вселенської Церкви чи єпископатом автокефальної Церкви і є повністю незалежною від інших помісних Церков. На теперішній час існують п’ятнадцять автокефальних Церков, з яких дев’ять патріархатів, три архієпископства та три митрополичих округи

Гармонізація права – встановлення зразків, у відповідність до яких держави-учасниці повинні привести своє законодавство. При гармонізації може бути встановлений певний строк для трансформації національного законодавства.

Геоправовий простір – система стійких правових реалій і уявлень, які формуються на певній території в результаті співіснування, переплетіння, взаємодії, зіткнення різних культурних і правових традицій і норм, ціннісних установок.

Далекосхідна правова сім’я – група правових систем для яких не є характерним визнання за правом соціальної цінності, а переважає ставлення до нього як до вторинного інструменту розв’язання конфліктів. Головним регулятором суспільних відносин вважається моральність.

Дхармашастри – класичне джерело індуського права, перші книги правового характеру, написані брахманами. Містять правові і релігійноморальні норми поведінки членів різних каст відносно богів, царя, жерців, родичів, сусідів, тварин та ін.

Євразійська правова сім’я – сукупність правових систем для яких характерними є ідеологізація законодавства, зближення права і справедливості, нероздільність права і держави, пріоритет обов’язків перед правами, відсутність приватноправової традиції.

Загальне право – сукупність єдиних для всієї держави норм англійського права, створених прецедентами королівських судів починаючи з ХII ст. Регулює питання кримінального і договірного права, цивільної відповідальності.

Звичаєве право - система усталених, як правило, письмово не фіксованих і частково санкціонованих Верховною владою правил у певному суспільстві.

Індуське право – право громад, члени яких сповідують індуїзм; поєднує філософські, релігійні і соціальні погляди.

Іудейське право – система звичаєвих релігійних і юридичних норм та релігійно-етичних принципів, що регулюють суспільні відносини усередині єврейської громади, яка сповідує іудаїзм.

142

Канонічне право - (від грец. κανών — правило, норма) — сукупність норм церковного права, які встановлені церковними соборами та постановами пап і визначають організацію церкви, її внутрішній розпорядок, відправлення культу, а також норми моралі, родинних відносин і, певною мірою, норми цивільного, кримінального та судового права (за умови, якщо вони санкціоновані й забезпечуються державою). В Європі часів середньовіччя норми К. п. були загальнообов'язковими. Втрачають таке значення в Новий час. Виданий 1917 року папою Бенедиктом XV «Кодекс канонічного права» регулює лише внутрішньо-церковні відносини.

Коран (ар. « «читання») – священна книга ісламу, яка містить одкровення Аллаха звернені до людства через Пророка, і є першим і головним джерелом мусульманського права, в якому містяться основні принципи його формування та функціонування.

Мусульманське право Національна правова система — конкретно історичний, реально

існуючий комплекс взаємопов’язаних правових явищ і юридичних засобів певного суспільства.

Невіддиференційовані правові системи – різновид правових систем, у яких існує нерозривний зв’язок права із іншими регуляторами і цінностями (релігією, моральністю, ідеологією та ін.).

Нормативно-правовий акт – це офіційний письмовий документ, що встановлює, змінює або скасовує норми права, виданий компетентним органом або прийнятий усіма громадянами держави у формі референдуму.

Об’єкт порівняльного правознавства – вся реально існуюча в різних країнах правова дійсність.

Омбудсмен – спеціально обрана або призначена особа, яка слідкує за дотриманням прав людини адміністративними органами, приватними особами і об’єднаннями.

Порівняльне правознавство – структурована, концептуальновизначена система правових знань та уявлень щодо основних правових систем сучасності й теорії застосування порівняльно-правового методу як у науково-пізнавальному, так і в прикладному аспектах.

Порівняльно-правовий метод – це сукупність прийомів виявлення загальних та специфічних закономірностей виникнення, розвитку, функціонування правових систем (їх елементів) шляхом їх порівняння, під яким мається на увазі пізнавальна операція, що дає змогу на підставі фіксованої ознаки встановити подібність або відмінність об’єктів шляхом парного співставлення.

Право справедливості – сукупність норм англійського права, які створювалися судом Лорда-канцлера для доповнення системи загального права. Включає розгляд питань про нерухомість, довірчу власність, торгівельні товариства, тлумачення заповітів та ін.

143

Правова акультурація – засвоєння і використання правових цінностей, норм, інститутів, процедур, рішень, форм і видів юридичної діяльності інших правових культур, правових систем і сімей.

Правова доктрина – теоретичні положення, наукові теорії юридичного характеру, у яких формулюються найважливіші принципи, юридичні категорії, поняття, погляди юристів-вчених.

Правова система — це система всіх специфічних юридичних явищ, характерних для певної держави чи групи держав.

Правова сім’я – сукупність національних правових систем, які мають спільні риси, що проявляються в єдності закономірностей розвитку та функціонування права, домінуванні певних джерел права та правових ідей, схожості правових категорій і понять.

Правовий стиль – комплексний критерій класифікації правових систем, до якого зокрема входять: 1) історичний розвиток правової системи; 2) методологія права та особливості юридичного мислення; 3) правова ідеологія; 4) специфічні правові джерела; 5) інфраструктура права; 6) структура процесуального права.

Предмет порівняльного правознавства – певний бік об’єкту порівняльного правознавства, що потрапляє до поля зору компаративістів, а саме: правова карта світу; загальні принципи і закономірності виникнення, становлення і розвитку різних правових систем; деякі інші елементи правової реальності.

Релігійна правова сім’я – низка невіддиференційованих персональних правових систем, які базуються на релігії, тобто визнають право породженням божественної волі.

Рецепція права – глобальна правова акультурація, яка виражається у запозиченні компонентів чужої правової спадщини, через що відбуваються принципові зміни у власній правовій культурі.

Романо-германська правова сім я- це сукупність правових систем,

в основі яких лежить рецепція римського права, які об'єднані спільністю структури, джерел права і подібністю понятійно-юридичного апарату.

Судовий прецедент – рішення суду у конкретній справі, яке є обов’язковим для інших судів при розгляді аналогічних справ.

Суна (ар. « «звичай») – друге за значністю джерело мусульманського права, яке містить висловлювання, рішення та опис вчинків Пророка, а також схвалені ним висловлювання і рішення його сподвижників. До складу суни входять хадіси – окремі відомості про настанови Пророка і його послідовників.

Талмуд – збірка догматичних релігійних, правових і етичних текстів іудаїзму. Складається з двох частин: Мішни (збірник правил поведінки, складений протягом перших двох століть від Р.Х.) і Гемари (інтерпретації норм Мішни, складені протягом III-V ст.).

144

Танах (Єврейська Біблія) – Священне Писання іудеїв і головне джерело іудейського права, звід книг Старого Заповіту, до складу якого входять Тора (П’ятикнижжя Мойсея), Небіїм (книги пророків) і Кетубім (інші священні книги).

Традиційна (звичаєва) правова сім’я – сукупність традиційних правових систем груп і спільнот, що проживають на Африканському континенті. Характеризується партикуляризмом; нерозривним зв’язком правових норм (джерелом яких виступає звичай) із моральністю; широким використанням процедури примирення.

Уніфікація права – встановлення єдиних правил поведінки, що безпосередньо регулюють суспільні відносини у декількох державах. Імплементація норм уніфікуючих актів до національного законодавства, як правило, не потрібна.

Чотири корені ісламського права – вчення про основні джерела мусульманського права: Коран, суну, іджму і кіяс.

Шаріат – це складне багатогранне явище, яке містить питання теології, зведення правил поведінки, опис способів поклоніння Аллаху, а також питання моральності і права. Складається з фікху (ісламського права), калама (ісламської теології) і тасаввуфу (ісламської етики).

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

				Кількість годин
	№	Назви тем		Семі-	Прак-
	з/п		Лекції		тичні
				нари
					заняття
		Національні правові системи
	1.	сучасності» як наука і	2	2	-
		навчальна дисципліна.
		Романо-германська правова
	2.	сім я. Правова система	2	2	-
		України.
		Сім я загального (англо-
	3.	американського) права. Сім я	2	2	-
		релігійного та традиційного
		права
		Всього	6	6	-

Форма підсумкового контролю – залік.

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

1.Алексеев С.С. Общая теория права. Учебник для ВУЗов.- М.:

Проспект, 2008.- 480 с.

145

2.Берман Г. Дж. Западная традиция права: эпоха формирования / Пер. с англ. – 2–е изд. – М.: Изд–во МГУ: Изд. группа ИНФРА М – НОРМА, 1998. – 624 с.

3.Бехруз Хашматулла. Вступ до порівняльного правознавства: Навчальний посібник.– Одеса: Юрид. літ., 2002.– 328 с.

4.Бжезинский З. Великая шахматная доска. Господство Америки и его геостратегические императивы. – М.: Междунар. отношения,

2002. – 256 с.

5.Бирюков М.М. Европейское право. Учебное пособие. – М.: Омега-

Л, 2006. -126 с.

6.Бігун В.С. Юридична професія та освіта. Досвід США у порівняльній перспективі. — Київ: Видавнича організація «Юстініан», 2006. — 272 с.

7.Васильев Е.А., Комаров А.С. Гражданское и торговое право зарубежных государств. Т.1. В 2-х тт. – М.: Международные отношения, 2006. – 560 с.

8.Воробьев В.П., Чайко И.А. Израильский парламентаризм. Конституционно-правовой анализ. – М.: МГИМО, 2006. -152 с.

9.Вступ до теорії правових систем/ За заг. ред. О.В.Зайчука, Н.М.

	Оніщенко: Монографія. - К. : Видавництво «Юридична думка» ,
	2006. - 432 с.
10.	Гевлич Т. В. Особливості сім’ї англо-американського права	/
	Т. В. Гевлич // Право і наука в сучасних умовах
	державотворення : зб. матеріалів наук.-практ. конф. студентів.	–
	Суми: Університетська книга, 2009. – С. 81−84.

11.Гелей С.Д. , Рутар С.М. Політико-правові системи світу: Навч. посіб. - К.: Знання, - 2006.- 668 с.

12.Гетьман-Павлова И.В. Международное частное право. Конспект лекций. Учебное пособие. – М.: Юрайт, 2007. – 223 с.

13.Гловавцький І.Ю. Адвокатура зарубіжних країн (Англія.Німеччина.Франція)/ Навчально-практичний посібник. –

К.: Атіка, 2007. – 588 с.

14.Голяк Л.В. Порівняльне правознавство: Курс лекцій / Л.В Голяк, А.С. Мацко, О.В. Тюріна. - К.: МАУП, 2004. - 200 с.

15.Гражданский процесс зарубежных стран. Учебное пособие для ВУЗов //Давтян А.Г., ред. – М.: Проспект, 2008. – 380 с.

16.Гражданское и торговое право зарубежных государств. В 2-х тт Т:1 Учебник для ВУЗов // отв. ред. Васильев Е.А., Комаров А.С.- М.: Международные отношения, 2006. – 635 с.

17.Грицаєнко Л.Р. Прокуратура в країнах Європи: Навчальний посібник. – К.: БІНОВАТОР, 2006. – 400 с.- ( Серія «Правознавець»).

146

18.Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности/ Пер. с фр. В.А. Туманова. - М.: Междунар. отношения, 2009. - 456 с.

19.Денисов В.Н. К критике буржуазных концепций сравнительного правоведения // Современная буржуазная политико-правовая идеология (Критический анализ).-К.: Наукова думка,1985.

20.Дмитрієв А.І., Шепель А.О. Порівняльне правознавство: Навчальний посібник/ Відп. редактор В.Н. Денисов. - К., 2003. -

184 с.

21.Довгерт А.С. Гражданский кодекс Франции (Кодекс Наполеона). –

М.:Норма, 2006. – 1008 с.

22.Додонов В.Н. Прокуратуры зарубежных стран: справочник. – М.: Юрлитинформ, 2006. – 317с.

23.Европейское право: Право Европейского Союза и правовое обеспечение защиты прав человека // отв. ред. Энтин Л.М.- М.:

Норма, 2007. – 939 с.

24.Енгибарян Р.В. Сравнительное конституционное право. Учебное пособие. – М.: Юристъ, 2005. – 429 с.

25.Зимненко Б.Л. О применении норм международного права судами общей юрисдикции. Справочное пособие. – М.: Статут, 2005. – 539 с.

26.История современной зарубежной философии:компаративистский подход.-Санкт-Петербург,1997

27.Капіца Ю.М., Ступак С.К., Воробйов В.П. Право інтелектуальної власності Європейського Союзу та законодавство України. – К.:

Слово, 2006. – 1104 с.

28.Капранова В.А. Сравнительная педагогика: Школа и образование за рубежом. Учебное пособие. М.: Новое знание, 2004. - 221 с.

29.Козочкин И. Уголовный кодекс штата Техас. – М.: Юрид.центр Пресс, 2006. – 5776 с.

30.Конституции государств Восточной Европы. Учебное и справочное пособие / Отв.ред. Д.А.Ковачев.- М.: Издательская группа ИНФРА.М - НОРМА,1996.

31.Кравчук І.В., Парапан М.В. Гармонізація національних правових систем з правом ЄС. – К.: Слово, 2004. – 320 с.

32.Кресін О. Порівняльне правознавство. Порівняльна політологія. Систематичний бібліографічний покажчик. – К.: Інститут держави і права ім.Корецького, 2002. – 312 с.

33.Кресін О.В. Порівняльне правознавство у системі юридичних наук. Проблеми методології. Монографія. Вип.3. – К.: Юридична думка,

2006. – 256 с.

147

34.Кресін О.В. Порівняльне правознавство. Вітчизняні та зарубіжні спеціалізовані центри дослідження і викладання. – К.: Юридична думка, 2005. – 192 с.

35.Кузнецов Е.Н. Исполнительное производство Франции. – СПб.: Издательство СПбГУ, 2005. – 278 с.

36.Лаба О.В. Основні риси сучасної правової системи України. /О.В. Лаба// Часопис Київського університету права №1 – 2010.- С.3339.

37.Лазор О.Д., Лазор О.Я. Місцеве самоврядування. Вітчизняний та зарубіжний досвід. – К.: Дакор, 2005. – 560 с.

38.Леже, Раймон. Великие правовые системы современности: сравнительно-правовой подход/ Раймон Леже; пер. с фр. Грядов А.В. - М.: Волтерс Клувер, 2009. - 584 с.

39.Лубська М. Мусульманське право: Сутнысть, джерела, структура: монографыя/ М. Лубська. - К.: Академвидав, 2009. - 256 с.

40.Лукашева Е.А. Права человека и процессы глобализации современного мира. – М.: Юридический центр Пресс, 2006. – 220 с.

41.Лукашевич В.З. Уголовный процесс России. Особенная часть. – СПб.: СПб Университет ИД, 2005. – 704 с.

42.Максакова В.И. Педагогическая антропология. Учебное пособие. – М.: Академия, 2006.- 207с.

43.Малишев Б. В. Судовий прецедент у правовій системі Англії / Малишев Б. В. – К. : Праксіс, 2008. – 344 с.

44.Марченко М.Н. Источники права. Учебное пособие для ВУЗов. – М.: Проспект, 2008. – 450 с.

45.Марченко М.Н. Источники права: учебное пособие . – Москва: Проспект, 2011. – 768 с.

46.Марченко М.Н. Сравнительное правоведение: учебник. – 2-е изд. перераб. И доп. – Москва: Проспект, 2011. – 784 с.

47.Марченко М.Н. Судебное правотворчество и судейское право. – Москва: Проспект, 2011. – 512 с.

48.Марченко М.Н., Мачин М.Ф. История политических и правовых учений. Учебное пособие. – М.: Проспект, 2007.- 480 с.

49.Марченко М. Н. Правовые системы современного мира: [учебник] / М. Н. Марченко. – М.: Зерцало, 2008. – 521 с.

50.Международное право. Учебник для ВУЗов / ред. Ковалев А.А., Черниченко С.В.- М.: Омега-Л, 2006. – 831 с.

51.Международное публичное право. Учебник для ВУЗов / Бекяшев К.А., ред. – М.: Проспект, 2007. – 779 с.

52.Мережко А. Введение в философию международного права. Гносеология международного права. – К.: Юстініан, 2002. – 192 с.

53.Мережко А.А. Наука международного частного права: история и современность. – М.: Таксон, 2006. – 356 с.

148

54.Найдивовижніші закони різних країн: Науково-популярний збірник (рос. Мовою). – 2-ге вид., перероб. Та допов./ Укл. М.І. Хавронюк.

– К.: Атіка, 2010. – 228 с.

55.Нерсесянц В.С. Философия права. Учебник для ВУЗов. – М.:

Норма, 2006. – 835 с.

56.Нобель П. Швейцарское финансовое право и международные стандарты. – М.: Волтерс Клувер, 2007. – 230 с.

57.Организация и деятельность органов прокуратуры зарубежных стран. Информационно-аналитический справочник/ под общ. науч. ред. проф. С.П.Щербы. - М.: Юрлитинформ, 2010.- 248 с.

58.Оніщенко Н.М. Правова система і держава в Україні: Монографія. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2002. -

132 с.

59.Очерки сравнительного права (Сборник) / Под ред. В.А.Туманова.- М.: Прогресс,1981.

60.Порівняльне правознавство (теоретико-правове дослідження) : Монографія/ за ред. О.В.Зайчука, Н.М. Оніщенко. - К.: «Видавництво «Фенікс», 2007. - 430 с.

61.Порівняльне правознавство: підр. Для студ. Юрид.спец. вищ. Навч. Закл. / С.П. Погребняк, Д.В. Лукянов, І.О. БиляСабадаш та ін. ; за аг. Ред.. О.В. Петришина. – Х.: Право, 2011. – 272 с.

62.Порівняльне правознавство: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів/ В.Д. Ткаченко, С.П. Погребняк, Д.В.Лукянов; За ред. В.Д.Ткаченка. - Х.: Право, 2003. –

274 с.

63.Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку: Збірник наукових праць / За ред. Ю.С. Шемчушенка, І.С. Гриценка, М.Б. Бучка; упор. О.В. Кресін. - К.: Логос, 2010. - 520 с.

64.Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку: збірник наукових праць / За ред. Ю.С. Шемчушенка, В.П. Тихого, М.М.Цимбалюка, І.С. Гриценка; упор. О.В. Кресін, І.М. Ситар. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2012. -

620 с.

65.Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку:

збірник наукових праць / За ред. С.В. Ківалова,		Ю.С.
Шемчушенка; упор.	Х.Н. Бехруз, О.В. Кресін, Ю.Ю. Акіменко;
Інститут держави і	права Ім. В.М. Корецького НАН	України,

Національний університет «Одеська Юридична академія». - Одеса:

Фенікс, 2013. - 352 с.

66.Правовая система России в условиях глобализации: Сборник материалов «круглого стола» // ред. Колдаева Н.П., Лукьянова Е.Г.-

М.: Ось-89, 2005. – 160 с.

149

67.Правові системи сучасності. Глобалізація. Демократизм. Розвиток / В.С. Журавський, О.Л.Копиленко, Н.М. Оніщенко. О.В. Зайчук; За заг. ред.В.С. Журавського. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 296 с.

68.Правові системи сучасності: Навчальний посібник для магістрів права/ Відп. ред. Ю.С. Шемчушенко. - К.: Вид-во «Юридична думка», 2012. - 492 с.

69.Прудников М.Н. История государства, права и судопроизводства зарубежных стран. – М.: Юнити-Дана, 2007. – 415 с.

70.Решетников Ф.М. Правовые системы стран мира. Справочник.- М.: Юридическая литература,1993.- 360 с.

71.Ригіна О. Професія судді у США: історико-правове дослідження // Підприємництво, господарство, право. – 2008. – № 2. – с. 115-118.

72.Савчин М.В. Порівняльне правознавство. Загальна частина: Навчальний посыбник, - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 288 с.

73.Саидов А.Х. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности). – М.: Юристъ, 2005. – 448 с.

74.Самарин В.И. Интерпол. Международная организация уголовной полиции. – СПб.: Питер, 2004. -202 с.

75.Ситар І. М. Правові системи сучасності (західна традиція сучасності): [навч. посіб.] / І. М. Ситар. – Львів: Львівський держ. ун-т внутр. справ, 2009. – 407 с.

76.Ситар І. М. Романо-германська правова сім’я: гносеологічні та теоретичні аспекти: [навч. посіб.] / І. М. Ситар. − Львів: Львівський держ. ун-т внутр. справ, 2009. – 167 с.

77.Скакун О.Ф. Правова система України на правовій карті світу. – Х.: Эспада, 2004. – 96 с.

78.Старжинський М.В. Порівняльне банківське право. – К.: Університетська книга, 2006. – 299 с.

79.Стеценко С. Праворозуміння: співвідношення теорії та юридичної практики // Право України. - №4. – 2010.- С. 176-182.

80.Тимохов Ю.А. Иностранное право в судебной практике. – М.: Волтерс Клувер, 2004. – 176 с.

81.Тихомиров А.Д. Юридическая компаративистика. Философские, теоретические и методологические проблемы. – К.: Знання, 2005. –

334 с.

82.Тихомиров Ю.А.. Курс сравнительного правоведения. - М. :Издательство НОРМА,1996.- 427с.

83.Ткаченко В.Д., Погребняк С.П. та ін. Порівняльне правознавство. Підр. для юр. Вузів. – Х.:Право, 2003. – 274 с.

84.Толкачова Н.Є. Звичаєве право: навчальний посібник. – 2-е вид.переробл. і доповнене. – К. – Видавничо -поліграфічний центр «Київський університет», - 2006. – 367 с.

150